Відповідь: Для чого нам діти? А чого, для тата-бандюка - ще й яка гордість!! Для інших, звичайно біда. От ставлення в цих випадках мене також цікавить..
Відповідь: Для чого нам діти? Бандюк, алкоголік, наркоман..... але ж дитина своя, і любиш її не за щось. Так, це біда для батьків, але відвертатися і зрікатися таких дітей, як на мене це жорстоко. Я завжди своєму сину кажу, що люблю і буду любити завжди, навіть якщо він в чомусь не правий, і коли я на нього сварюся, чи виховую. А так, розрахунком попахує, народжувати, щоб потім виповідати, що не виправдала дитина батьківських сподівань? А чи вона знала, що для неї вже заздалегідь план придумали, за яким вона має жити? Народжується особистість а не чиясь власність. І по темі - діти це любов, це Божий дар. Я коли відчула що хочу бути мамою, то ті відчуття не піддавались логіці, я і досі не можу дати відповідь - для чого мені діти, окрім однієї - для того щоб любити.
Відповідь: Для чого нам діти? Прикріпляли не до себе, а до господарки, ґрунту. Старший син лишався на батьковому ґрунті. Дівчат "роздавали" на поміч до свекрух. Були приймаки, але їх поважали лише тоді, якщо вони йшли на ґрунт, де не було господаря, тобто його теща була вдова. В іншому випадку бути приймаком було соромно. Ну, то стереотип. Поширений доволі, але наскільки правдивий невідомо.
Відповідь: Для чого нам діти? Я забула смайлик додати у своєму дописі.. Звичайно, що дитину треба любити завжди, безумовно і не чекати чогось надзвичайного. Просто цей випадок якось не дуже вписується в "гордість за дітей".. Хоча, в будь-якому випадку, в кожній людині є щось хороше і позитивне, що тішитиме батьків...
Відповідь: Для чого нам діти? Вчора перечитувала старі журнали "Мой ребенок" і знайшла там цікавий тест-опитування: дати правдиву відповідь на питання для чого я збираюся народити дитину. Відповіді були різні- бо що то за сім"я без дитини, бо вже вік підтискає, бо старшому нема з ким бавитися, бо хочеться з візочком гуляти і такі інші. "Правильною" (на думку редакції і на мою теж) була відповідь- бо хочу поділитися з світом своїм щастям! Отак. І ми з чоловіком наважилися на другу дитину не тому, що старшій вже 10 і мій вік підтискає ( так казала моя гінеколог-що як не тепер, то коли?), не тому, що грошей держава дасть (хоча ця допомога не буде зайвою), не тому що мені вже ледь за 30, а того що щасливі разом і знову захотілося те щастя примножити.
Відповідь: Для чого нам діти? В різний період життя моєї донечки я думала по різному. Зараз коли моєму сонечку 3 рочки я розумію, що вона дана мені Богом, аби навчити мене жити. Як би це дивно не звучало. З нею я вчуся бути щасливою, вчуся жити, а не ледь жевріти, вчуся бути кращою заради неї. Хочу щоб колись вона могла сказати "це моя мама" і хочу щоб це звучало гордо. Хочу навчити її всього що знаю і вмію. Особисто мені моя дитина потрібна, для того щоб бути щасливою. Я щаслива коли вона посміхається, коли щось нове вчить чи коли мене обіймає. Щаслива, що вона в мене є... не для чогось, а просто є.
Відповідь: Для чого нам діти? Дякую. Таке прикріплення можна зрозуміти, адже в аграрній країні хтось тай має обробляти землю. Тай, якщо в місті є якийсь бізнес, як тепер кажуть, то хтось то мусів провадити і в тому помагати.
Відповідь: Для чого нам діти? читаю і сподіваюся знайти для себе відповідь. радше, щоб мати що відповідати тим, хто мене про це запитує. Правда, тут ситуація трохи інша. Ми з чоловіком хочемо усиновити-удочерити дитину. Тільки, будь ласка, не відсилайте мене у тему про усиновлення, думаю, що я пишу у "правильну", бо ж вона називається Для чого нам діти, а не Для чого ми народжуємо. Так от, я логічно своє бажання пояснити не можу, а мене запитують - Для чого? У вас же є своїх двоє! Я віджартовуюсь, що не хочу ще раз псувати фігуру . Але питання таки залишається відкритим - для чого нам діти? От як розкласти це по пунктах? аж страшно натискати кнопку "опублікувати"
Відповідь: Для чого нам діти? Для мене особисто це взагалі дивне питання. Бо я ніколи не відчувала себе "мамською натурою" прошу не ображатись, бо викладаю свої власні внутрішні думки. В мене ніколи не було бажання мати дітей, хоч всі кажуть, що то закладено природою, що кожна жінка хоче стати мамою. Я ніколи не відчувала приязні чи надмірного захоплення маленькими дітьми, дійсно не відчувала, от не бачила я що вони всі такі "Тфу-тфу-тфу, бозє-бозє яке цюдо". Дитина як дитина. Може це сформувалось за рахунок того, що навколо мене люди, які поголовно казали, що як є діти, то хрест на собі і стосунках з чоловіком. Тому в підлітковому віці я думала, що діти мені не потрібні, бо я є Егоїстка з великої букви і для мене власний простір, то важливо, я можу ним поділитись, але не віддати. Однак все змінилось коли почали діток народжувати мої подруги, я побачила, що бути мамою, то не просто мати дитину "аби було", "аби потім хтось подбав", "а шоб люди не казали шо не можем". Тепер я дійсно бачу, що діти то чудово, це інша сходинка розвитку людини. Це можливість виховати не тільки нову людину, але і себе. Це можливість не просто віддати дитині все що маєш чи знаєш, а рости з новою людиною і розвиватись з нею, відкриваючи світ для дитини і для себе по-новому. мами тут можуть підсміхатись і казати, що памперси і відрижка, то дуууууже нове пізнання . Тобто для мене мати дітей не означає мати їх для якоїсь мети, це значить дорости до нової сходинки в розвитку і світосприйнятті. Словом, отака я погана і егоїстична в перспективі майбутня мама.
Відповідь: Для чого нам діти? нічого подібного. Я мислила дуже подібно до Вас 5 років тому. Потім поки планували дитя і не получалось - я трохи змінилась. За вагітність змінилась і ще, а тоді після народження Дмитра я відкрила новий світ. Діти - це... ну не знаю я, для чого вони. Але без них жити неможливо!
Відповідь: Для чого нам діти? жити авжеж. Просто це усвідомлення приходить після їхньої (дітей) появи.
Відповідь: Для чого нам діти? Та я й зараз не маю сентименту до чужих дітей, якщо чесно. А своє - то дійсно цюдо, тільки зараз вже з ним так не посюсюкаєш, на жаль. Діти так швидко ростуть.. Цілком згідна. І не має значення - чи дитина рідна, чи всиновлена. Ми відкриваємо дітям цей великий світ, а діти нам - свій, особливий, дитячий.. Я ніби повертаюся в своє дитинство, "коли дерева були великі", і не було нічого більш захоплюючого за колупання патичком в калюжі, чи метелика на кульбабці.. А які цікаві думки у дітей - просто захоплююче.. Я особисто якби не змогла мати дітей, то була б здатна спокійно жити і вдвох з чоловіком. Але, отримавши цей неймовірний дарунок, втратити його.. Я не змогла б того пережити просто..
Відповідь: Для чого нам діти? маю співробітницю. вона вже 10 років не може завагітніти. та й якось ми так розмовляли, вона розповідала про свої проблеми. і я так легенько спитала її про всиновлення. яка у неї була гостра реакція:"Та ти що,ще не знати кого під боком пригрієш, які там гени і чи буде тобі якась подяка настарості літ". І мені чомусь здалось, що ця людина хоть і страждає від неможливості завагітніти,але взагалі не готова мати дітей. я не знаю, що відчувають жінки, котрі не можуть народити своїх власних, але погодьтесь, чужих дітей небуває, і при вигляді маленьких, чи не таких вже й маленьких, діток, покинутих у дитячих будинках теж просинається материнський інстинкт. А для чого мені діти? - не знаю у мене нема відповіді на це запитання, і сумніваюсь, що колись її знайду. От просто так треба, і все
Відповідь: Для чого нам діти? звичайно. немовлятка взагалі ледь не до сліз розчулюють. Якщо бачудитину, якій потрібна допомога чи захист, то одразу хочу щось для неї зробити. точно
Відповідь: Для чого нам діти? Насправді, наших дітей, крім нас, за великим рахунком, нікому не треба. Світ, хоч і не без добрих людей, але мусимо розуміти, що діти не просто мусять собі бути. Що турбуватися про дітей - це прямий обов"язок батьків. І виховати їх так, щоб не пропали в цьому світі, і стали самостійними - також. Є така проблемка.. Але то вже питання для багатьох інших тем..
Відповідь: Для чого нам діти? ви прочитали це між моїх рядків? те, що діти не просто мусять собі бути? яка проблемка? вірите в те, що дит алкоголіків з пораненою психікою приречене на "смерть"? а я вірю в протилежне. віра, любов, доброта вилікує будь-яку дитячу душу, це однозначно. І мені справді дивно,коли люди вважають, що якщо батько дитини в пориві страсті,чи на п"яну голову вбив її маму, то й син тепер потенційний вбивця. Занадто швидко ховаємо людей. Всі мають шанс прожити гідно своє життя. Потрібно лишень допомогти тій дитині. Згідна, що не всі батьки здатні на це, мають досить терпіння і віри, але от так осуджувати і "ставити хрест" на "неблагополучних" дітках - от цього я не розумію і категорично не сприймаю.
Відповідь: Для чого нам діти? В жодному разі не кажу про Вас особисто. Але, на жаль, є і такі приклади з життя - бездумного, безвідповідального батьківства просто так.. Бо треба. Їх я і мала на увазі. Я також. Але проблема таки є. Багато людей навіть здатні на не надто моральні вчинки, аби тільки мати своїх дітей, і це недобре. А гени - один з мотивів, хоча я особисто не думаю, що твердження про спадковість 100% справедливе.
Відповідь: Для чого нам діти? Не розумію... Небажання всиновлювати дитину дорівнює не готовності мати своїх дітей? Дивне таке порівняння, як на мене.
