Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Не знаю. Описували, що в них усі знущалися та жартували з української мови. Літературу теж не надто добре знали. Маю надію, що то лише окремі класи такі. Але навіть беручи окремі класи, то 30-35 дітей із таким навчанням та налаштуваням - це багато. Але якщо то не правило, то це дуже тішить. І не тільки у двомовних, а й у три- та чотиримовних також.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? тоді він постраждає від спілкування на будь якій не українській мові...але то таки інше .Патріотизм він в душі. А мова то інструмент для спілкування в різних середовищах які міняються впродовж життя.
Відповідь: Чому ми не їмо полуниці? Ой. ні. В нас за всі роки в класі ніхто не знущався і не жартував з української мови. Були, звісно, в середніх класах деякі школярі, які знущалися зі всього під час навчання - однаково, чи з будь-якої мови-літератури, чи з інших предметів. А в старших класах навіть такого не було. Літературу українську нас вчили досить ґрунтовно. Хоча це більше була заслуга програми, ніж вчительки. Вчителька з мови та літератури в нас була не з тих, що "горять" на роботі. Але і з фізики, географії, історії та деяких інших предметів тоді були не кращі вчителі, на жаль...
А я їм трускавки і, звичайно, полуницю. Але саме в цьому випадку вважаю, що це не так вже і страшно. Гірше, коли люди не знають своєї рідної мови і коли їм кажеш, що хочеш кілограм полуниці, то на тебе дивляться як на дурного і не розуміють, що ти таке говориш. Це вже проблема. А у мене така ситуація, на жаль, траплялась.
Переглянула темку, бо зацікавила назва. Я російськомовна. Точніше, двомовна: коли читаю та слухаю, то не переймаюсь яка мова, однаково чудово розумію обидві. Писати українською важче, бо нема реальної практики. Використовую її і інтернет-спілкуванні, теж свого роду практика. Хоча русизмів уникнути ще не вдається. Але в моєму розумінні ця ягідка завжди була полуницею.
