Школа: влаштування і наука

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Ануто, вставлю і я свої 5 копійок.
Ти б раділа, що твій син не такий, як інші. Швидше вирішив завдання - супер. Згадую, як я в першому класі бігло читала і кільканадцять віршиків напам'ять знала, бо мною займалася. Але мусила сидіти і слухати ото навіть не по складам, а по літерам бекання багатьох однокласників (до сих пір бач пам'ятаю наскільки це нудно). Нормальний адекватний вчитель дасть додаткові завдання таким учням, які швидше спавляються. А супер-вчитель ще й дома підготує може якісь цікавіші (незвичайні) завдання таким діткам, щоб заохотити їх і бути лідерами і підтримати інтерес до свого предмету.
А на рахунок штанів - будеш вражена "наповненістю" вбиралень. Який рушничок і мило? Їх же вкрадуть. Тільки у класі. Син так само поступив правильно, просто такий урок буде надовго (більше точно не повториться).

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

але мамина радість не вирішує проблеми, яка є явною, інакше чого б це обговорювалося
Дитина перебуває в колективі - і в неї зайвий час треба чимось зайняти - ну, і природно, що це зриває вчительці дисципліну в класі -
А що робити мамі? Як говорити з дитиною?
Бо, знаєте, вчителів буде ще багато в житті, зрештою, можна міняти школи, але незмінним є одне - дитина і мама. Як діяти мамі?

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

на жаль, у більшості вчителів на це немає ні сили, ні бажання. Бо коли у тебе у класі 35 чоловік малюків, які ще і до школи неадаптовані, і треба слідкувати, щоб не лише хоч щось їм пояснити, а і банально, щоб ще "шкоди один одному не наробили", і в їдальні поїли + поки той вчитель позаповнює журнал+ напише плани-конспекти уроків+ вдома у нього ще своя сім я та діти, то не так багато залишається бажання ще повечорах для "несистемних" дітей вишукувати окремі завдання, а на уроці відслідковувати як вони з цим справляються. Реально це можливо зробити в умовах малого класу, або вчитель повинен себе повністю присвятити школі і дітям. Можу скажу неправильну річ, але за часів мого навчання у школі , у нас найкращими вчителями молодшої школи були ті, у яких або не було власних діток ( чи сім ї узагалі), або власні дітки вже виросли. Тоді вони жили тою школою. У мене одна з коліжанок цьогоріч вперше за 20-річну практику свого вчителювання погодилася на класне керівництво старшої школи. Але вона реально тою школою живе ( своїх діток у них з чоловіком немає). То за 1,5 місяці вже такого активного керівництва і життя своїм класом , і чоловік ображається, що дім відійшов на другий план, а її колеги вчителі кажуть просто "воно тобі треба? будь як всі". От і все. Фанатиків -вчителів ( у хорошому розумінні цього слова) завжди було і є не так багато, особливо враховуючи реалії сьогоднішньої загальної державної школи.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Але для чого заохочувати "сірість", "бути як всі", "не висовуватся"? Хіба це правильно? Дитина тягнеться, і бити її по голові, щоб всілася? То як момент з самостійним одяганням себе наприклад. У малюків його можна за пару раз відбити і потім одягати доводиться дорослим (ще й з наріканнями). Я б напевне тягнула б час, можливо, після детального вивчення можливих альтернатив, перевела в іншу школу, щоб потім не довчатися за сина 10 років.

---------- Додано в 20:29 ---------- Попередній допис був написаний в 20:24 ----------

Тобто треба терпіти і такого вчителя для своєї дитини? Не шукати кращого (якщо не найліпшого)? Я не розумію, професіоналів люблю/наймаю у всіх сферах життя. А вчителька однозначно себе так не поводить. Інакше і дискусії би не виникло.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Спец))). І той "спец", буде мені коштувати... Але що не зробиш заради світлого майбутнього власної дитини))). В мене от проблеми з іноземними мовами, тому хочеться, щоб у моїх дітей такої проблеми не було. Хочеться, щоб він на уроці почував себе впевнено.
Але в нас ще одна проблема - малий дуже хвилюється, боїться помилитись, коли відповідає. І це не лише на іноземній. Нашу вчительку він бачить не лише на уроках, часто їздить з нею зі школи, спілкується з нею і поза школою. Але коли доходить справа до відповіді на уроці - він весь затискається.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

не правильно. Але є система.

та можна переводити дитину із школи в школу. Але чи це доцільно вже через 1,5 місяця навчання у 1 класі? І чи не виникне аналогічного у ін. школі?Адже, думаю, і першого вчителя у цій школі обиралося не з "бухти-барахти". Можливо, ще просто потрібен час? Чоловікова тітка, яка є власне вчителем молодших класів , говорить, що діти і вчитель до них адаптовуються у 1 класі лиш за кілька місяців. І якісь висновки можна робити хіба вже після першого семестру ( зимових канікул). Тоді картина чіткіша.

знову вже повторю свою думку, але : індивідуальний підхід до дитини можлививй лише в умовах невеликих класів ( це може бути або державна школа, де такий клас у 15 чоловік зустріти дуже важко, а може бути приватна, де дітей у класі не більше 10-12. )За 4 роки навчання у приватній школі , враховуючи те, що мій син теж "незручносистемний" ( зрештою, зараз немало діток-індивідуалістів), вчитель завжди намагалася знайти підхід до кожної дитини ( не лише моєї). Але у нас- вищенаписані умови. І я з острахом теж чекаю того часу, коли нам доведеться йти у звичайну старшу школу. Були би мої можливості, я би дитину залишила у приватній школі,бо я чудово розумію, що не можу вимагати індивідуального підходу до кожної дитини у вчителя, в якого у класі 35 дітей.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Дівчата-мами першокласників, поділіться, будь ласка, що станом на зараз ваші діти вивчили з англійської мови, маю на увазі, які теми пройшли, які вже є досягнення і т.п.? Мене хвилює це питання, бо ми маємо англійську 3 рази на тиждень, вчимось по оксфордських книжках, але, на мій погляд, дуже якось повільно просуваємось. Не знаю, чи це є нормально, хочу порівняти.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

ми також. Сьогодні сказали вивчити пісеньку, то там всього кілька англійських слів, а так, то тільки бекання і мукання ))

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

я впевнена що це далеко не всі причини, але недавно попалось - ділюся.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

100% правда. Перевірено нашою математикою. Мені коштувало багатьох зусиль переконати малого виявляти якусь активність на уроці. Дитина боялася підняти руку, навіть коли знала відповідь. Він боявся, що як зробить помилку, його будуть сварити.. Зараз математику робить тільки зі мною, не без ексцесів, зізнаюсь, та все ж спокійніше. І впевненості додалося, навіть вчителька помітила.
Маю ще одне питання.. У 1 класі в Павла був ідальний для першачка почерк, навіть нетипово для хлопчика.. Зараз в класі - як курка лапою, слова перекручує, недописує, пропускає, вдома теж, скажемо, не старається, аби пошвидше. Це все через пришвидшену подачу матеріалу (тобто не встигає, і вдома за інерцією старається робити в тому ж швидкому темпі), чи основна проблема таки в природній розсіяності (трохи є), чи просто прояви банальної ліні? Часом дивлюся в той зошит, аж плакати хочеться.. От і думаю, який знайти підхід..

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

добралась нарешті відповісти

ні. Про куток є дві версії: малого і вчительки.
1. Вчителька сказала витягувати зошити по письму і троє діток, в т.ч.мій малий, не витягнули. Але за це в куток поставили лише його одного.
2. Коли вчителька сказала писати, малий встав і пішов у куток "не хочу писати, краще постою в кутку".
Вірю 50/50.
Іноді, вкрай рідко, ставлю в куток (коли вже зовсім щось аномальне, щоб трохи збити темп і потім поговорити). То для нього це ІМХО досить страшне покарання (хоч і знайде чим у тому кутку зайнятись). Тому варіант, що сам пішов в куток мені дещо дивний. Хоча і кілька разів зловила, що лукавив намагаючись виправдати себе (в інших ситуаціях), але потім таки казав правду.
Тому допускаю тут двосторонній варіант: з уст вчительки могла прозвучати погроза заради дисципліни "тоді підеш у куток", а малий без вагань це виконав.

власне такий варіант зараз обкатую.
Не хочу ні змінювати школу, ні клас. Не надто гарний початок буде.
В якийсь момент від неї пролунала фраза "навчіть мене як я маю з ним спілкуватись щоб він мене чув". Я їй розповіла як сама спілкуюсь, як колись мене вчили. Ніби не вища математика, але вірю, що за умови 29 дітей у класі їй це дещо складно. Пересадила його на другу парту щоб був під носом. Наразі домовились, що я з ним спілкуюсь, пояснюю, вона - шукає спільної мови.

Просто коли малому було ще 2 роки психолог в дит.центрі сказала, що він кінестетик. Він пізнає світ на дотик. Для нього фраза "дай подивлюсь" означає "візьму в руки і потрогаю". Тому, щоб він мене чув, я мушу мати з ним контакт очі в очі в доторкнутись до нього (взяти за руку, за плече тощо). Лише за цих обставин він повністю переключає свою увагу на мене. В іншому випадку вона розсіяна і шанси бути почутою досить низькі.
Так, складається враження, що "дитина глуха!" (улюблена фраза моєї мами), що дитина живе у своєму світі. Ні, він прекрасно контактує з оточуючим світом. Фраза, котра пролунає над класом навіть на його адресу, в 90% випадків пролетить мимо нього.
Розповіла про це вчительці - побачимо.

ну мені знайома педагог дуже на тому наголошувала. Що це не педагогічно і заборонено конвенцією прав дитини. Наполягала, щоб я одразу йшла до завуча, але я наразі зволікаю, тому що хочу знайти ту точку порозуміння і налагодити контакт вчитель-дитина.

знаєш, коли мені вчителька вичитувала, що він зробив все швидше за всіх і "подивіться!, все ж правильно!" я стримувалась аби не посміхнутись. З цієї сторони я рада.
Але є "але" з котрим мушу розібратись аби допомогти дитині.
Йому написано бути іншим, бо батьки його теж із білих ворон. І хоч ми вже адаптувались, знаємо плюси, знаємо мінуси, то власне від тих мінусів хотілось би дитину якось вберегти. Цілковито це не вдасться, а от якось пом"якшити, прогнутись де це потрібно, адаптуватись. Воно йому потім принесе лише користь.
Скільки я себе ламала в віці 20-22 роки. Важко це було, боляче. Тому хочеться щоб діти йшли дещо по м"якшій підстилці. Тому і намагаюсь не закинути це питання, не втекти від нього (інша школа, клас), а раз воно дане зверху - розібратись з ним не відкладаючи на потім.

тут я згідна із Сніжна. За умови 29 дітей у класі це складно. І хоча в них практично на всі предмети дітей ділять на підгрупи, всерівно. Навіть 15 шестиліток це багато. В садочку є вихователь, няня і інші "часом забігаючі" (логопеди, муз.керівники тощо), а тут зовсім інші правила гри. І до них неможливо в один день адаптуватись.

це було в перші дні. Більше такого не чула.

мама шукає варіанти. Інакше, правильно сказано,

слухаю точки зору інших людей: педагогів, мам із досвідом. Озброїлась літературою. Дуже багато, значно більше ніж раніше, з ним говорю, пояснюю. Воно мусить дати свої результати.

я, напевно, ідеалістка. Я вірю, що ми знайдемо відповідь. Тому активно її шукаю

ні, я не обирала вчителя.
До цього питання підходила по-філософськи: який вчитель буде, значить такий має бути. І ця ситуація: для чогось вона ж дана? Значить це та сходинка, котру малому, в першу чергу, і мені потрібно подолати. Цей урок життя щось повинен нас навчити. Тому я спілкуюсь, аналізую, шукаю.
Варіант втечі від ситуації не розглядаю. Надто довго сама втікала від різних ситуацій у житті. Вони всеодно наздогонять і дадуть свій урок. Краще вирішити все одразу.

Можливо мої слова прозвучать для багатьох дико, але це моя позиція: є ситуація - вона дана зверху аби чогось нас навчити тому розбираємось і вирішуємо. Тим більше, що наразі складно ще робити однозначні висновки - занадто мало часу. Він у садочку теж кілька місяців адаптувався.

Дівчата, всі безмежне ДЯКУЮ за ваші коментарі. Вони допомагають мені розглядати ситуацію більш різносторонньо. Якщо є ще щось - кажіть. Я відкрита до інформації оскільки шукаю рішення.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Мій ще не школяр, але в садку і на англійській також не хче відповідати, хоча знає 100%.

Питаю, чому не відповідаєш, руку не підіймаєш. А він "а навіщо? головне, що для себе я це знаю"... якщо конкретно його запитають, то дасть відповідь, але ініціативи - 0.

і в кого він такий? Я в школі завжди руку тягнула, навіть якщо не знала відповіді так, на атвоматі, ще й шепотіла "можна я- можна я?"

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Підтримую. Хоч це дуже непросто.
Але дитина, на мою думку, все одно має навчитися справлятися з різними життєвими ситуаціями, бо їх ще буде ого-го. І від всіх не ізолюєш/не вбережеш дитину.
свій приклад навіть не наводжу, бо то довга шарманка, єдине, що ми досі (3 клас) виходу не знайшли і все йде дуже і дуже непросто. На превелике щастя, вчителька дуже нам допомагає. Але я відразу питала її поради і просила бути союзницею. Інакше ніяк.
Але то ще попереду довгий і непростий процес
Тому я і питаю, як діяти мамі...

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

А як вам така ситуація і як на неї реагувати коли в першому класі вчитель одного з " предметів", які веде не перша вчителька щоуроку до дитини каже:" закрий рот ти відповідати не будеш". Дитина добре орієнтується в цьому предметі піднімає руку , можливо і виукує відповіді з місця, але мені здається все рівно так грубо закривати дитині рот вчитель не повинен.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

тому і намагаєшся її з самого початку вчити виходити із ситуацій, самому аналізувати, бачити ситуацію тощо. Надалі ситуації будуть ускладнюватись (як приклади по математиці - що 1 клас, що 4ий), тому починати треба з меншого.
Тому я і стараюсь уникати тверджень, що поганою є лише одна сторона і вирішувати має теж лише одна сторона.

---------- Додано в 11:19 ---------- Попередній допис був написаний в 11:18 ----------

говорити з вчителем

---------- Додано в 12:04 ---------- Попередній допис був написаний в 11:19 ----------

дівчата, поясніть ще мені поняття "індивідуальне заняття".
Бо мені вже вчителька зо два рази (може більше, але я не придала уваги) говорила фразу про індивідуальні заняття. Що мається на увазі? Мені делікатно натякають, а я не в"їзжаю чи що?
"я пам"ятаю, ви хотіли індивідуальні заняття. Не переживайте, я просто зараз не маю можливості"
Чітко знаю, що я не просила. Варіант "мене сплутали з іншою мамою" - можливий, але я вже там стільки вислухала про мого "героя", що мені здається мене вже там всі знають...

я ті фрази просто ігнорувала, але зараз замислилась.
Ті індивідуальні заняття поширена практика??

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Тоді це можна розцінювати як вже не дуже тонкий натяк.. Або вчитель щось наплутала в поняттях "індивідуальний підхід" і "індивідуальне навчання". Це казала класний керівник чи вчитель з англійської, може там були якісь запитання, от вона собі й "зафіксувала" вас таким чином.
Індивідуальні заняття - практика поширена, але не завжди доцільна, відверто кажучи. Вам вирішувати..

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

класний керівник. Тому мені варіант, що вона мене з кимось сплутала малоймовірний - практично щодня вислуховую про малого. Зараз трохи рідше, бо менше її бачу

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Й ми зiткнулись з труднощами. Поки що, виглядають менi непоборними, я в тупику.
Що маемо. Вдома дитина мега активна, для мене це важко, я потребую хоч iнколи тишi й спокою. Не слухае, не чуе, не вникае практично нi в що. Домашне завдання виконуе з натяжкою, бо скучно, бо пташка за вiкном й ще багато бо. Читання нам не даеться взагалi. Ще вiдкритий склад прочитае, а як склад закритий, або вже двоскладове слово, все, капут.
На уроках картина схожа. Правда, поведiнка протилежна тiй, до котроi я звикла. Вчителька мене шокувала тим, що сказала, що Настi дуже важко. Дитина нам того не каже й нiчим не показуе. А на уроках при вiдповiдi на вчительки запитання ПРИКРИВАЕРОТИК РУКОЮ. я в шоцi такому, що горло зводить.
Маемо закомплексовану, та ще й не надто "легку" до навчання дитину. Не знаю, з якого бок до неi пiдходити, аби хоть комплекси розвiяти, страх якийсь дитячий, якого я ЧОМУСЬ не помiчала. Що я за мама така. Зразу постае в уявi дитина, затуцькана поганими оцiнками, за себе постояти не вмie, ой, щось мене то так розквасило. Щодня раджусь з вчителькою, як краще. Поки що жодного промiнчика в кiнцi тунелю. Я не впiзнаю своеi Настi.

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

А Настя що про то все думає?

 

Відповідь: Школа: влаштування і наука

Не знаю. Щодня питаю, як в школi справи, а вона поводиться так, нiби, часу на розповiдь у неi нема, кудись летить, поспiшае. От тепер розумiю ii поведiнку, не хоче про школу говорити не тому,що вiтер в головi, а ому, що iй там важко.
Менi то все дико, бо нiколи з навчанням проблем не мала. Хоча теж була дуже закрита i закомплексована дитина. А Настя мало того, що закрита, то ще й важко наука даеться.
Вдома весела, фантазерка, ну не можу сказати, що тупа, вибачте заслово, в самоi вiд того слова язик болить. Каже вчителька, що прорве ii, мусить прорвати, але як, коли, як iй допомогти.
Згадую себе й тi фактори, якi породжували в менi комплекси. В Настiному життi намагаюсь iх прибрати, але, звичайно, що то не працюе, неправильно переносити своi дитячi страхи на дитину. Вона це не я.