Я давно зрозуміла, ще коли ти писала в темі про зраду, що ви такі, які ви є і то дуже дійсно добре, що знайшли одне одного. Бо мені дійсно не тре тої свободи, я її не хочу, от би з коліжанками на пиво сходити деколи для різноманітності і фатить. ну, і до слова, мій тоже на рибалку з ночівлею їде і ніц. І на ДН до друзів, колег по роботі ходить...Так шо не така я вже страшна і ревнива мігера, але всьому має бути межа і головне її не переступати. А межі ставити має собі кожна сім"я індивідуально, тут загального правила нема. Головне щоб конфліктів не виникало на тому грунті, тоді все буде добре.
Повірте нічого я недумаю, бо скільки людей стільки думок. Ви просто дуже ряно захищаєте таке почуття як ревнощі і вважаєте це дуже при дуже нормально. І що людина в шлюбі немає ні до кого не доторкатися нігде без чоловіка в темну пору року вийти . Це я так зрозуміла зваших дописів. Думаю в нашому з вами випадку це як коса на камінь, а як говорить мій чоловік "Я тобі про Івана а ти мені про барана". РЕВНОЩАМ НЕ МІСЦЕ В СІМЇ, це МОЯ думка.
в мене чоловік навіть після одруження міг йти куди хоче і наскільки хоче (напевно то і є та свобода) а коли зявилася дитина, при тому що помогти нам нема кому, ну то вже я стала не така самодостатня (це я жартома звісно))) тим більше що в мене була купа нюансів по здоровю, тобто на перших порах без помочі просто нереально, звичайно кількість його вечорів з друзями зменшилася, це ж і його дитина) про свої вечори з подругами промовчу))) в мене є подруга, яка от теж в декреті, і її чоловік як кіт, що гуляє сам по собі, потім до неї дійшла інформація, що при отому даванні свободи чоловіка агітують на зраду, тобто "ну ж потрібні нові відчуття, твоя сидить в декреті, що там цікавого, давай може з якимись дівчатами познайомимся?"))) нє, вона не зря йому довіряє, він ті всі агітування присікає, але... при всепоглощаючій довірі до чоловіка, котра жінка буде рада таким калєгам?))) тобто треба побути в різних ситуаціях, щоб говорити щось однозначно.. я завджди коли чула що жінка каже чоловіку ,не йди нікуди з друзями, проведи вечір зі мною думала що то якось дивно.. ну мені і зараз це неальо впринципі, але ситуації бувають різні, стосунки різні
Ну але ж Ви не заставляєте скандалами чоловіка сидіти вдома? Він добровільно то робить, бо це його дитина, і він розуміє що мусить допомагати. Так само і ви не кидаєте його в важкі хвилини - бо вам дуже кортить з подружкою погуляти. Якщо чоловік хоче кудись піти, а ви просите залишитись бо є на то поважні причини - то це ж не є придушення свододи Але якщо чоловік сам кидає дружину в складний момент, якщо їй не здоровиться, ще й дитинка маленька, то хіба скандалом заставляти його сидіти в хаті є вихід?
чесно? не знаю я навіть не уявляю що робити з чоловіками які глупо поводяться) Але скандал для мене ніколи не був одним і варіантів поведінки, хоча я і не є його противником, якщо ніхто не бється, не обзивається і не принижує когось, то будь ласка, спускайте собі пару
А, ну ще би Даремно серіали показують по всіх каналах? От там любов, от там пристрасть, от там життя. А не то, що в простих смертних, ніц цікавого, ніякої інтриги, ніяких скандалів... Різні є екземпляри
Серйозно?))) Особливо посміхнуло про темну пору року. Нє, я нігде не ходжу без чоловіка, ви шо, сиджу в хаті і в"яжу шкарпетки. Зараз хтось буде з мене голосно сміявся.))) Ви занадто емоційно і гостро все сприймаєте і як читаєте слово "ревнощі" нічого більше за тим не бачите. Ай, нема про шо писати, хіба з пустого в порожнє лити, але не бачу змісту.
Вставлю і я своіх 5 копійок, бо дуже мені ця фраза сподобалась. Мій чоловік ревнивець, ревнує до кожного стовпа, навіть, коли я була вагітна ревнував і зараз, коли я весь час з дитиною теж ревнує. Правда, до кого ревнує, він і сам не знає, просто такий він є, каже, що розумом розуміє, а з собою нічого зробити не може. Точно як описує форумлянка-зачинщиця. Чи мене це дратує? Ще й як, але я вже навчилась з тим справлятись. Що роблю я в приступах ревнощів чоловіка - спокійно кажу, що люблю тільки його, що тільки він мені потрібен і в точних числах називаю кількість років-місяців-днів від коли (дата нашого знайомства) я не дивлюсь на інших чоловіків. Так от, до чого я веду, якщо сім'я вміє справлятись з проблемами(в цьому випадку ревнощі), то це і є справжня СІМ'Я
Ааааа!!!! Почала читати і загналась. Джусі-Юсі юне дівча просило поради, а ми розііііійшлися... Нє, я писала добре: тре випити, закурити і розслабитись - відчути себе жінкою. Чьота нам вклинило на тих ревнощах. А тут два варіанти: або змиритись і ревнувати, альбо яя між двері - і вже ніхто нікого не ревнує. Во, мене Рудий лямур мого життя ревнував мене два рази в жізні. І нічьо, пережила. А я при нагоді такий шкандаль закатаю, шо мама - нє гарюй! Бо я - ураган, а шкандаль - то моє всьо. Але він мене терпить. З того всього Джусі-Юсі випливає: не щукайте вєрнякової поради. Стосунки двох - то тіко ваше. І ніхто краще вас та Всевишнього не знає, як поводити себе в даній ситуації. Але раз пішла така жара... То да... Я б закатала скандал або ні то би залежало від циклу, того я не знаю. Ібо, як сказала Жаннет, я висікаю взгляд. Тому, я би пустила дві сльози я жінка і я повинна сплакнути, потім "снізошла" благородно до вирішення проблеми і відразу перемкнулась на іншу тему до то го часу проканувало
Дівчина-весна, Ви чудові Короче, я проаналізувала, і подумала, що забагато в моїй крові було алкогольних коктелів в той вечір, тому і вийшов скандал В іншому випадку була би просто душевна розмова про те, що мені це не сподобалось Думки Jalla, Багіри дуже мені близькі по духу
Не картайте себе за то... Може сядьте, поговоріть з хлопцем відкрито. Ми всі часто робимо помилки, про котрі потім жалкуєм і у всіх є свої "скелети", але не всі в цьому зізнаються... Ви просто пряма людина і дуже гучно відповіли на "подразник")))) Якщо брати до уваги ваш вік, а я думаю що Ви ще зовсім юна, то в такому віці далеко не всі такі мудрі і стримані були, і всяко було певно майже в кожного, особливо після алкогольних коктелів.(навіть боюся себе згадувати ). Якщо та людина має бути Ваша, вона буде, а нє, то нє. Є сім"ї які взагалі обожнюють мексиканські пристрасті і хто б там шо не казав, не дивувався, плювався, мають на то повне право. Просто на вашому місці я б таки задумалась чи він є тією людиною, з котрою Вам по дорозі, бо шось так по описаному мені виглядає трохи протилежне. Щасти Вам!
а я ще думала спитати, чи ви часом не "під мухою" були (ви - це ви обидва) бо в нас з чоловіком і не таке проскакувало, як "ми - не пара...", по молодості - то взагалі завал, точно італійські пристрасті, чи а ревнощі... одного разу чоловік доволі сильно мене приревнував до свого друга (привід - я ременем курточки жартома вдарила його по нозі, чи руці, вже не пам*ятаю, бо то було близько 7 років назад), якось так його (чоловіка) через те накрило, що мені аж шкода його стало... він аж позеленів... я особливо нічого не робила, і не говорила - його попустило через кілька годин само по собі не скажу, що приємно, чи неприємно, я йому тоді поспівчувала, бо то реально була емоція, яку він не зміг стримати, і яка його добряче мучила і нічого це спільного не мало з обмеженням свободи (знаю, бо зараз якраз ця тема постала в моєму житті доволі гостро)
А ще подібна ситуація: часто на концертах, якихось забавах, з залу залучаються чоловіки (для танцю чи інщих веселих "номерів" Часто чоловіки є на святі чи виступі з дружиною. Артистки весело питають "Чи ви не проти якщо я "вкраду" вашого чоловіка?" (Щось типу як Лоліта робить на концертах) То і на таке требва тоді ревнувати? От ми колись на морі відпочивали, і був виступ чарівної східгної красуні з номером "Танці живота" в шикарному східному наряді в арабському стилі, довге густе чорне волосся, прозоро-шовковий костюм з тими їх німи монетками і атрибутами. І ось вна з залу проходилась і вибирала якогось чоловіка для показового виступу (треба було повторювати за нею все, то було дійсно весело). Вибір впав на мого мужа) Він погодився йти на сцену і я зовсім не була проти, і тим більше не відчувала якихось негативних емоцій. Бувають ситуації коли ревність реально винлядає тупістю. Якщо ж колись і були якісь спірні моменти (а вони в усіх пар мабуть бувають), то я не мовчала, а спокійно натякала на то (обовязкого з гумором), і ми нормально обговорювали ситуацію. Бо якщо на все "закривати очі" жінці то теж не є добре, імхо. Сподіваюсь хлопець форумлянки серйозно ставиться до їх стосунків правда я тут теж противник співжиття до шлюбу, довго б так не змогла, та й чоловіки на те іншу думку мають. Але то таке, імхо і навмисне нікого не хотів засмучувати.
Кажуть що чоловіки гостріше реагують на якраз фізичну зраду жінки, а жінки на духовну (емоційну) зраду чоловіка
В черговий раз посварились з чоловіком, а він взяв та й наголосив мені: "щось не подобається, ти знаєш, де РАГС" навіть важко описати, як мене це образило . Чомусь він впевнений, що своїми зауваженнями я прагну змінити його ні, я в ніякому разі цим не зловживаю, а це його бісить найбільше ой, не знаю, чи то можна назвати прагненням змінити, коли я роблю йому романтичні подарунки-сюрпризи і хочу хоч трошки більше уваги від нього. Натомість він наголосив, що не буде нічого такого робити, навіть, якщо я дуже захочу, "бо ж то певно невимовно важко зібрати польових квітів, приготувати романтичну вечерю із свічками (яких у нас вдома вдоста - і придумувати-купувати не треба), хоч інколи написати есемеску і поцікавитись, що там у мене і як А я ж не знаю, яким чином я маю йому доводити, що він дорога для мене людина, і я дуже дорожу нашою сім'єю Чомусь мені завжди думалось, що якщо любиш людину, то будеш робити все, щоби бути поруч з нею, а тут заявочка ну зовсім не оптимістична з розряду - або ти до мене пристосовуєшся, змінюєшся сама, або ж до побачення
Та то з опалу, ми раніше з чоловіком теж при кожній сварці розводились. Не звертайте уваги. А про романтику, то мій каже, що я її в ньому вбила. Мене не пруть польові квітуйони, свічки і вся мурня. Зато мені життэвонеобхідно бути впевненою, що я не таргаю сумки то я з сусідньої теми, не оплачую комунальні послуги і т.д. Мій раніше ображався, а потім прийняв та й усе. Я до того, що з неромантика романтику нашо видавлювати. Може він увагу проявляэ дбаючи про вас фінансово чи якось ще.
та це якраз і дуже важко для певного типу чоловіків, вони тоді відчувають себе дурнями і не в своїй тарілці. І в "неромантиків" є дуже багато плюсів: вони надійні і твердо стоять на ногах.
Чогось мені здається що романтика/неромантика, надійність і стояння на ногах не мають геть нічого спільного. Чи якщо "романтик" так одразу студент-лопух-балабол, а як надійна людина так одразу "неромантик"? Не всім дано вірші писати і на гітарі грати, і всі люди по-різному проявляють свою любов. Бо ви пробуєте торгуватися і потім хочете романтики. Або радуйте чоловіка безкорисливо, просто того що любите його (він то відчує рано чи пізно і теж захоче зробити приємне Вам просто так, а не "по бартеру") або підписуйте шлюбний договір "я тобі варю їсти щодня, а ти мені за то в суботу о 21:30 5 квіток і 3 свічки" Не знаю, навіть діти не завжди "ведуться" на оті "мінялки", а ви хочете змінити дорослого чоловіка, та ще й таким "дитячим" способом.
