Йой. Мій чоловік у 34 таки вженився. Після нашого недовгого знайомства. І нічо. 15 літ живемо. 3-ко дітей. Моя мама як почула від тоді майбутньої свахи по телефону, що ось діти хочуть женитися "не по пляну" чуть не вмерла. Це у Вас не по пляну? В мене ще старша он не одружена!)))))) Автору бажаю успіху. Хай брат найде "свою" людину.
не мала б вже хлопця, точно б Blondaa написала))) Коли вже в районі 30ки, то дійсно складно стає знайомитися з протилежною статтю. Я коли розійшлася після 3річних стосунків, трохи занепала духом. Пробувала швидкі побачення - не "зайшло", сайт знайомств - купа неадекватів. І я от реально почала казати друзям - знайомте мене з кимось! Бо з таких місць де я могла познайомитися з нормальним чоловіком, тільки робота і залишалася. В кінцевому результаті на роботі таки і зійшлась)))
В мене ситуація з точністю навпаки- коли пропонувала подружкам познайомити з кимось- ображались.. і поза 33-35 їм було.. і зара не одружені
Можливо зіграв роль попередній невдалий досвід. Мене подруги теж намагалися знайомити - і ніц доброго з того не вийшло Такшо немає універсального рецепту для знайомств - хтось знаходить своє щастя в інтернеті, хтось серед друзів/знайомих, хтось на роботі, а хтось на відпочинку. Ну або не знаходить взагалі. В кожного своя доля.
я то все розумію. була-проходила-знаю. але якщо подумати. а в кого не було попереднього негативного досвіду? "как вспомню. так вздрогну" але є велика різниця коли тобі 20 з хвостиком. а коли 30 з хвостиком.. там вже і чуйка спрацьовує.я думаю піти погуляти можна. а далі дивитись по ситуації. чи в сад. чи в друзі. чи в кохані.. але ні. краще жалітись на "не везе" і "заздрити" як "тобі повезло"
можу сказати за себе. Мене інколи хвилями накривало - ай капець, стара діва і пішло-поїхало. Чи то гормони, чи що...При тому що при здоровому глузді для себе визначила що мені не треба, а що мені не треба ну там багато питасати, але основний меседж - вискакувати заміж бо так треба я точно не хотіла. І коли етапи "все пропало" закінчувались і я повертаась до нормального життя, якось і сонце світило яскравіше, і не всі такі поганими були. Так що головне взяти себе в руки і жити. А доля зведе Вас з тим, хто вам судився. Головне без істерик і панік ставитись до статусу "не заміжня". п.с що там ті яйця, ще не відмерзли? А то я вже не знаю що мені робити чи в гейші іти, чи в самураї.
Сьогодні знайомій розказувала про цю тему. Жалілася, що коли мені треба було куму женити на ДП такі теми ніколи не з’являлися. Так от моя знайома виявилася зацікавленою. Скину лінк на профіль в ФБ, в обмін на профіль претендента) Коротко. 35р, син- підліток. Легка, красива, дуже спокійна і приємна.
О! Я маю сестру 32 роки не заміжню (і ніколи ще не була заміжня і не має дітей). Але вона просто трохи сором’язлива, тому щось їй важко знайти коханого, бо як тільки хтось подобається, то вона одразу соромиться, а шустріші дівчата тих хлопців ловлять. Коротше, вона також хоче сім’ю і шукає хорошого чоловіка) Тому може якось зведемо їх, а?))
Чи ще актуальна ця тема? І взагалі, можливо хтось з формумлянок може порекомендувати/знає хороших хлопців, яким так само не вдається знайти другу половинку? Про себе: мені 29 років, я головний бухгалтер, дуже люблю свою роботу, направду є на своєму місці, а тому й трохи просунулась по кар"єрній драбині ))) Цілеспрямована, оптимістична і з хорошим почуттям гумору. Активна, дуже люблю подорожувати, читати, займаюсь фітнесом, регулярно беру участь у різних волонтерських і благодійних заходах. Одним словом - активістка. Про зовнішність: худенька, 165 см росту, довге руде волосся і зелені очі. Я завжди добре вчилась, а тому у школі та університеті увагу на хлопців не звертала, потім робила перші кроки в роботі, різні активності і теж рік за роком не звертала увагу на особисте життя, було абсолютно комфортно і без хлопців. А тепер нарешті дозріла до того, що хочу мати власну сім"ю і коханого чоловіка. Але бачу, що взагалі не знаю як підійти до цього питання, де шукати цих хлопців. Ніби і на роботі вони є, і в кафе різних, у місті, але знайомств з чоловіками і відповідно такого ж спілкування взагалі нема ((( А взагалі мене надихнув приклад мого приятеля, який коли вирішив одружитися (а йому тоді було 34 роки) просто тупо у всіх запитував чи мають вони знайомих дівчат, щоб його познайомити, а відповідно так і знайшов свою дружину. п.с. не проходьте мимо
@Rozmari привіт) все ще актуально!) а вже й не думала що тут хтось може написати, а то часу трохи не було а то в нас «коліки» вже 9 місяців --- дописи об"єднано, Apr 28, 2019 --- @MariSyperson актуально) хоч пізно написала
