Рівень освіти в українських школах і проблема освіти в цілому

Спонукало обговорити цю тему досвід роботи викладачем і декілька дискусій з колегами\знайомими. Насправді цікавить дуже багато.
1) чи дійсно наша українська школа дає достатній рівень знань? Що дійсно потрібно вивчати в школі? Що є взагалі завданням школи?
Дуже часто стикаюсь з такими "звинуваченням" батьків - в школі не навчили культури, не навчили життя. Навіщо мої дитині викладали хімію, якщо моя дитина не вміє елементарних речей (варити їсти\спілкуватись з людьми\незаймаються вихованням і т.п.).
Тоді виникає наступне питання, а яка роль батьків у житті дитини?
2) навіщо репетиторство? особливо відразу з першого класу?
3) навіщо всіх поголовно запихувати в університет?
На жаль в своїй практиці, зустрічала студентів, які не вміють читати і додавати числа! Невже таким людям дійсно потрібна вища освіта, і чим займались ці діти всі 11 років?
4) і не менш важливе питання - навчання особливих діток. Я за те, щоб такі діти адаптовувались в суспільстві, але для цього потрібно мати кваліфіковані кадри, чи кожен вчитель пройшов навчання для роботи з такими дітками?
5) ЗНО, користь чи шкода?

 

Виховання, навчання спілкуванню, емоційний інтелект - однозначно закладається в сім'ї, школа мала би це все підтримувати, а не навпаки, створювати дисонанс. Але - в реальності я слабо уявляю, скільки то треба часу/ресурсів/прицільних старань, щоб виховавати такі фахові компетенції у вчителів, я маю на увазі якості особистості з категорії: повага до дитячої особисті, "ширина" світогляду, адекватність, виваженість. Зараз то з розряду - як пощастить, то натрапиш на такого вчителя. Недавно обговорювали тут питання оцінок, реакції вчительки на слово "піся" - та вже з кожної труби нам говорять про сексуальну освіту, а вчителька соромиться, мамі зауваження робить...
Я колись дуже цікавилась темою екологічної освіти - на мою думку, якісно змінити щось можна лише суцільною освітою для дітей, і, коли вони підростуть, тоді глобально щось зміниться для цілого суспільства. Але так, зараз то справа окремих ентузіастів і незначного відсотку населення. З рештою дорослих хіба "кнутом і пряником" можна в тій сфері працювати ефективно.
Те саме з інклюзією - то за раз помахом чарівної палички не робиться, добре що взагалі робиться.

Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

1)В мене стійке враження, що деякі батьки плутають поняття школи як замінника виховання. Школа - це середня освіта. Базова освіта по основних технічних та мовних дисциплінах. Поняття самостійності, вміння поводитися у життєвих ситуаціях сюди не входить. Школа має навчити думати та вчитися самостійно.
2) навіщо репетиторство? Абсолютно не потрібно. Буває, якщо дитина не встигає, не розуміє, то нічого страшного, потрібно докласти просто більше часу і зусиль. Зі сторони дитини. інколи репетиторство має сенс у 9-11 класі, для додаткових знань поза шкільним підручником.
3) навіщо всіх поголовно запихувати в університет? Ні навіщо) я взагалі вважаю, що навіть ті, хто йдуть в університет, потрібно повчитися 2 роки, тоді піти працювати і через років 2 повертатися в університет, щоб вже мати чітку ціль, яку саме специалізацію потрбіно розвивати і які предмети для цього потрібно. На жаль, система вищої освіти не пристосована до цього, всі закінчують бакалаврат за 4 роки без перерви . Магістратура повинна бути розрахована на зрілих людей, із досвідом роботи та сильної мотиваціїю до навчання (а не як спосіб не йти в армію ще не рік)
5) ЗНО? як спосіб знизити корупцію із сторони університетів - супер, але ж не тести.... У житті не буває варіантів відповідей, а підготовка до ЗНО не включає розгорнутих роздумів...

 

1. Достатній рівень знань для чого?
З досвіду - вчителька на перших зборах в 5 класі сказала : «Навчання - то таке, а людей ми з них зробимо!»
А я то наївно думала, що в школу ходять вчитися
2. Репетиторство для того, бо «всі так роблять», «в школі нічо не навчать», «мені шо жалко для дитини» і часто вчителі не допрацьовують або діти не встигають засвоїти ті «гігабайти» непотрібної інформації.
3. «Університет» - це частина нашої культури

мамо, я посуд помила, уроки зробила, університет закінчила, заміж вийшла, дитину народила. Можна, я вже піду погуляю?

4. З особливими дітками маленькими кроками йдемо вперед, принаймні в нашій школі є багато таких дітей, і вчителі поступово вчаться з ними працювати.
5. ЗНО - однозначно користь. Не розумію «сліз Ярославни» навколо нього. Я пробувала .

Твір-роздум на задану тему, розгорнуті розв‘язки до задач з математики, аудіювання з англійської.

 

одного типажу, а робота репетитора натаскати дитину розв'язувати певний тип задач. Якщо були б задачі на довдення, тоді не сперечаюсь...а так. Хто більше вхопить. На жаль я стикнулась, що діти, з високими балами з ЗНО не вміють самостійно думати, не вміють генерувати власні ідеї, в них в голові є закладений алгоритм дій і все.
Наступне, чим завинили діти з сільських шкіл, де в школі більше половини навіть не закладено в програмі (ну точніше так аргументують вчителі, яким лінь вчити або самі не знають того). Діти з міських шкіл мають на порядок кращі знання, ніж ті що прийшли з села. І таких прикладів є багато.
ЗНО є хороша ідея, але не доопрацьована. Наші люди завжди знайдуть якусь лазєйку (я про натаскування).

 

А до ЗНО батьки натаскувалися в алгоритмах «кому, через кого і скільки дати».

Ха-ха! Поганому танцюристу... Хто хоче, той вчиться, особливо при сучасних можливостях.

Треба допрацьовувати
А ви як в університет вступали?

 

Нехай хтось і "натаскує", але як на мене ЗНО навіть в такому вигляді обмежує можливість корупції і дає кращі можливості талановитим і старанним дітям з незаможних родин. Я особисто знаю таких, наприклад, однокласниця моєї доньки, яка закінчила бакалаврат міжнародні відносини (було всього кілька бюджетних місць), поїхала на рік по якійсь програмі в Німеччину (жила в сім'ї, працювала там на півдня нянькою і вивчала мову, зарплати вистачало на оплату курсів і кишенькові). Потім вступила на магістратури вже в Німеччині. Без ЗНО їй той бюджет на міжнародних відносинах "не світив" точно, завалили б тільки так, а грошей ні на "порішати", ні на платне родина не мала. Дівчинка дуже розумна, здібна, старанна і добре вчилася в школі.

 

тут можу посперечатись, сама зі сільської школи. І мені відвідування школи заважало готуватись до ЗНО, коли просила це пояснити на уроці, вчитель тонко натякав на репетиторство або такого тобі не треба.

так для довідки, ЗНО здала на високий бал і без репетиторства.

я не вважаю що ЗНО це є зло, ні, це дійсно шанс для мудрих незаможних дітей

в мене також майже не було шансів поступити бюджет і вже тихо змирилась з фактом що буду навчатись в якомусь коледжі. Коли я закінчувала, це був перший рік, коли приймали сертифікати ЗНО для вступу. З тими знаннями, які я отримала в школі, я б точно не розв'язала задач 3 рівня.

відповідь на запитання а як тоді здала, мені знайомі дали збірник задач і відповіді до того збірника, і 2 місяці самостійного нонстоп розв'язування та вивчення (там взагалі була довга і болюча історія, але то таке)

. Але ця система не досконала, вона пропускає всеодно заможних, але вже не через прямі взятки.

 

напишу як вчитель, і як мама. і хоча мої діти ще не ходять до школи я вже готуюся, що не буде легко.
1. школа має давати практичні знання, навчити вчитися, шукати, аналізувати і САМОСТІЙНО робити висновки, а не виховувати.
багато батьків вважають , що "сплавив" дитину в школу і там з неї "зроблять людину". на мою думку основні людські цінності- емпатія, повага, співчуття, добро і т.д. мають виховуватися в сім*ї. вдома багатьом дітям не прививають почуття обов*Язку, але вчать, що в них є багато прав. тому в школі такі діти не поважають ні своїх однокласників, ні вчителів. з таким важко давати раду.
2. репетиторство. чи потрібне в 1му класі?-ні. і в 2му теж не треба. та й загалом, якщо дитина хоче вчитися, то вона цілком спроможна всі знання осилити сама. звичайно, роль вчителя тут теж дуже важлива.
3.

бо "що люди скажуть.он в Галі/Маріки син університет закінчив(і то нічого, що він зараз торгує мобілками. але папір має)"
звичайно, це неправильно. думаю з часом наші люди зрозуміють, що і людина, яка досконало володіє певним ремеслом(перукар, муляр, столяр, кухар тощо) має не менші перспективи. а точніше, думаю, і більші. адже вона робить улюблене діло, і робить добре.
4. інклюзія ДУЖЕ важлива. з досвіду роботи з дітками з дислексією скажу, що вчителю ОБОВ*ЯЗКОВО треба пройти навчання аби знати як допомогти такій особливій дитинці вчитися. так, вчителю теж непросто, і потрібна допомога. вважаю, що в такій ситуації потрібен помічник вчителя/тьютор тощо. але це потрібно робити. на жаль в нас практично немає такої підготовки вчителів.
5. ЗНО-однозначно +. просто наша система освіти "бракована", вона застаріла як змістом, так і методами. а ще є вчителі, які мислять застарілими схемами, які залишилися в минулому і морально, і ментально. я не говорю про вік людини, а про її спосіб мислення і світогляд. і це сумно.

 

В міських школах так само, це залежить від вчителя, а не села чи міста.

Тобто вам вистачило базових знань зі школи, щоб опрацювати додатковий матеріал, здати ЗНО і вступити без допомоги репетитора. Ви використали свій шанс, і інші можуть.

 

Я теж здавала ЗНО в перший рік, тоді не було дуже на чому натаскатись, тільки оці книжечки для підготовки. А завдання на ЗНО не були подібними до книжечки. Треба було думати, а не по готовому сценарію діяти.
Я однозначно за ЗНО. Наразі онлайн можна знайти будь-яку інформацію, роз'яснення до розв'язків і т.д. Тому - було б бажання в учнів. Здається, більшість сільських дітей тепер мають доступ до інтернету. Програма, наскільки мені відомо (принаймні мінімум), однакова для всіх.

 

з англійської рівень складності тесту на ЗНО учні обирають - є базовий та для спеціалізованих шкіл. вважаю це правильно. якщо дитина хоче вступити у профільний виш, вона і має показати вищий рівень знань. для коледжів та інших закладів профосвіти - цілком досить опанувати базовий рівень.
погоджуюся, що

 

в мене інше питання, чому не дають всіх необхідних знань в школі? я б не сказала, що це був додатковий матеріал, це був матеріал, знання якого перевіряють на ЗНО.

в моєму випадку це була дуже довго і складана історія. Десь до березня місяця, мене всі переконували що я знаю все. Я тоді була записана на курси від політехніки (їх читали наші вчителі зі школи і я їм помагала в тій роботі), і тут перший шок - я завалюю вступні тести по курсах. Лише після того,я зрозуміла, що знання, які мені дали мої вчителі не достатні для здачі ЗНО. Те що було на той час в інтернеті я розв'язувала без проблем, але вступні екзамени, мені "вправили мозги" і заставили інтенсивно працювати 2 місяці. Якби не цей випадок долі, я не впевнена що здала б ЗНО. Зараз ситуація інша. Але я від всіх чую, щоб здати ЗНО треба ходити до репетитора.

 

а в чому проблема з ЗНО, що на вашу думку є альтернативою? Я поступала в Україні ще до ЗНО

поступила свідомо на платне, не жалію, бо ВНЗ мені дуже багато дав, на той момент там держ не було

, по досвіду знайомих, насправді воно дало шанси на вступ дітям з сімей в яких нема можливості заплатити за вступ. Це світова практика, є всюди свої недоліки, але це найкращий варіант. Навпаки вважаю, що молоді люди зараз свідоміші, у всіх є шанси на вступ, вже нема відмазки, ой мої батьки мене не "поступлять". Не важливо сільська школа чи міська. Не вперше чую від вас критику освіти, рівня студентів і т.д. Всюди є мудрі і не дуже, насправді нема змісту всім йти в університет, але у нас склалася така ситуація, що без диплому складно влаштуватися кудись. З часом і це зміниться, але думаю, що можливість вступу до ВНЗ обдарованих дітей без огляду на дохід сім’ї, це вже прекрасний результат ЗНО.

 

Ті "не" з дієсловами і пунктуація, оооохх. Я не розумію, чому навіть викладачі ВНЗ, не в змозі дати раду. Але тут форум, а не лекція. Можливо, на лекції правильно пишуть)))

 

1. Попри різноманітні перегини, загалом вважаю, що наша школа дає непоганий рівень базових знань. Навіть на фоні закордонних шкіл про які точно знаю з перших вуст. Звісно, сільські школи слабші, але так було завжди. І так не тільки в нас. Однак, мотивовані діти з сіл теж поступають у виші і їх немалий відсоток.
Ні, я не вважаю, що школа повинна займатися загальним вихованням, якщо це не якась приватна закрита школа. Навчити етикету, самостійності і дати собі раду в житті повинні батьки.
Інша справа, що наша школа не вчить думати. Вона завантажує в дітей стандартизовані знання, шаблонне мислення і висуває стандартизовані вимоги. Таким чином виховує зручних дітей і майбутній офісний (і неофісний) планктон. Кумедно, коли після 11 років такої обробки роботодавці потім вимагають креативного мислення...
[HIDE

]

[/HIDE]
2. Репетиторство в основному, коли дитина не тягне якийсь предмет. А батьки занадто зайняті або не мають знань чи бажання їй його пояснювати. У випускних класах для підстраховки перед ЗНО. Ну і є ще примусове репетиторсво в окремих вчителів, де оцінка прямо від цього залежить. В тих школах, де директори це толерують. Останнім часом цього суттєво поменшало, зокрема тому, що шкільний атестат взагалі ні на що не впливає при вступі і батьки трохи попустилися з оцінками. З одного боку, зле, що середня і вища освіта не пов'язані, з іншої - з нашим рівнем корупції хай краще так. Бо я добре пам'ятаю що було, коли вчилася я.
3. Щодо поголовної вищої освіти... Основна причина - практично зруйнована система проф-тех освіти. Наші "міцні господарники" в 90-х вирішили трохи підзаробити і затіяли реформу з закриттям "неперспективних" і об'єднанням ПТУ. Вивільнені приміщення продали, бабло поділили. Плюс до того, виробництва масово закрилися, нових не було і попиту на робочі професії відповідно теж. Так з'явилося мода на юристів-економістів. Друга причина - повальна мода серед роботодавців періоду початку двотисячних, щоб всі працівники були з ВО, охоронці і прибиральниці включно) Такий період дорослішання вітчизняного бізнесу) Хоча це все вже давно не актуально, за інерцією серед багатьох батьків тягнеться досі: "диплом про всяк-випадок". Ну і зараз до того додалося "щоб не забрали в армію". Окрема тема - аспірантура як спосіб ухилення від мобілізації... Наша наука - це і так потьомкінські села, а з цим новим десантом...

Ви кажете про дітей, які не вміють добре читати рахувати. А я особисто знаю кількох батьків, які відправили дітей з певними психічними розладами на фінанси-аудит-юриспруденцію.. І домовлялися, щоб оцінка була не нижче 4... Так, вони розуміють, що дитина за спеціальністю працювати ніколи не буде. Аргумент: "а що буде робити 5 років?". Якісь професії на рівні училища чи технікуму ними навіть не розглядалися..

Але, як я вже неодноразово писала, систему вищої освіти чекають великі зміни. Відтягувати неминуче довго не вийде. Є об'єктивні причини і вони стають все очевиднішими.
4. За кордоном завжди звертала увагу наскільки вільніше там почуваються люди з особливими потребами і наскільки інакше їх сприймають оточуючі. Дуже сподіваюся, що так колись буде і в нас. Інклюзивна освіта це незле. За умови індивідуального підходу до кожного учня. А це класи по 15 чоловік і 2 вчителя, а аж ніяк не 30+.
5. ЗНО це великий прорив. Але судячи з інформаційного фону останнім часом, "міцні господарники" таки збираються пропхати відміну або таку його зміну, коли воно стане умовністю. Сподіваюся, що не вдасться.

 

Відповідальністю за дитину і її майбутнє кидаються, як гарячою картоплею
Освіта в школі не замінить виховання в сім'ї та суспільстві. З іншого боку, завдання шкільних дисциплін мають бути такі, які діти можуть не перекидати на батьків і зробити самостійно.

Децентралізація дала можливість школам бути різними. Бачу в цьому перевагу, але оскільки вибір школи став ситуативний (за пропискою), - не всі з цих переваг реалізуються так, як мали б.

Проектне навчання та інтегровані уроки з різних дисциплін - це клас. Свого часу я не розуміла цього "приколу", але тепер я дуже за. Діти розвивають не лише hard skills , а і soft skills. Тематичні дні в школах, візити цікавих людей, виховні години - не про поведінку, а про щось справді важливе - це те, що в чудову сторону відрізняє сучасну освіту від тієї, яку мала я.


стосовно ЗНО - зі сторони мені виглядає, що воно зробило вищу освіту доступнішою і вступ прозорішим.
Але це загальне враження, за 5 років син здаватиме - то скажу з перших вуст. Якщо ще буде до того часу ЗНО

 

Вчора вночі мені в вайбер залетіло повідомлення від незнайомця... Номер український, хто зна..
Десь 6-7 речень. Читаю і стає страшно. Реально волосся дибки встало... Якесь заклинання...

А потім, вдих-видих, перечитую і розумію, що це настільки БЕЗграмотно написаний текст, що з першого разу і не прочитаєш. Видалила .

В мене багатенько родичів-знайомих, у кого діти закінчили 1й клас. 90% скаржаться, що діти вчитись не хочуть, дітям не подобається, нічого не знають і знати не бажають.
Я згадую свої відчуття в 1 класі: я просто вчилась. Домашні завдання, уроки. До 6го класу була відмінницею і я не памятаю чи ХОТІЛА я, але супротиву не було. Це була моя справа і я її робила.
Що змінилось?
Мій випуск був першим "пілотним", коли вводили ЗНО. В класі тільки один хлопець займався з репетитором англійської мови: не для ЗНО. Паніки не було, всі здали, отримали 8-12, далі ДПА, розбіглись після випускного...
Що сталось зараз? Ускладнили завдання?

Малий через 3 місяці йде до 1го класу, переживаю, як би то хлопця намотивувати . І чи не буде нудно йому, бо ми вже рахуємо, пишемо, повільно читаємо...

 

Не буде. За фактом самого читання-писання. Але залежить від вчителя.