Хочу підняти тема. Ще один період зневіри і безвиході. Перейшли в 5 клас, нова школа, нові діти і вчителі. І старі проблеми. Вчителька дзвонить скаржиться. Говориш з малим, наче все розуміє, обіцяє старатись, і так хочеться вірити, а потім знову дзвінок " не реагує, дітей зачіпає, на нього всі скаржаться, у нас так не прийнято" ну і натяки що скоро нас "попросять". Так сумно, уже набирає обертів інклюзивна освіта...тільки вона не для наших, наші ж просто "розбещені і некеровані" Поки були в молодшій школі, я за свій кошт запрошувала психіатра поговорити з вчителькою, пояснити їй особливість сина, вона давала поради. Та й з вчителькою неймовірно пощастило. Так разом і витягнули його...а тепер знову тону...
В мене не гіперактивна дитина, але стикнулася з такою проблемою, що є в класі діти дуужее гіперактивні. Ми першачки, моя мала дуже гостро реагує на крик, і почалося, не хочу, не буду ходити , бо всі нечемні, на всіх кричать, всі неадекватні. Звичайно, я провела і далі проводжу бесіду, що багато діток, всі різні, і вчитель мусить тримати дисципліну, але все рівно розумію, що дитині не комфортно. Надіюся, що це все налагодиться)) чи як діяти в такій ситуації?
Гіперактивність - це не «нечемність», а конкретний діагноз. І то справа не у вихованні, а, грубо кажучи, в хімії мозку. Моя середня така ж - дуже спокійна, тиха і відповідальна дитина - перший місяць жалілася, що їй заважає шум в школі. Я вчергове задумалася про психолога саме для неї (для нас), але в нас вчительки і досвідчені, і дуже уважні, то зараз вже легше їй. Знайшла собі таку ж спокійну подружку і вони там з помічником вчителя вчаться, поки активні діти перевертають клас. Тут багато чинників впливають на адаптацію. І не варто очікувати, що дитина стане «душею компанії» і буде любити школу за можливість «потусити» там. А щодо саме неврологічних діагнозів, то я можу сказати якраз з вчительського боку. Без відповідної освіти і досвіду з такими дітками важко дати раду. І хто зна, скільки вчителів з усіх предметників захоче по 15-20 хвилин уроку витрачати на пояснення правил поведінки спершу тій дитині, яка має особливості нервової системи, а потім ще й іншим дітям пояснювати, чому люди різні і як реагувати на ситуацію з однокласником. В молодшій школі вчитель переважно один, а далі вже йде треба знаходити спільну мову з багатьма, що і для дитини є стресово. Я чесно скажу, що коли в мене на уроці сталася така незрозуміла ситуація з дитиною, то я не знала, що робити. Поки на коридорі не пробігла інша дитина і я не послала за психологом, в мене самої ледь серце не стало. Це при тому, що я точно-точно дуже спокійно реагую на різних дітей і дуже розумію потребу всіх дітей мати можливість бути в звичайній школі. Для мене вихід - це тютор хоча б на початки. Щоб не створювати додаткові проблеми з іншими дітьми в класі і дати дитині можливість звикнути до нових людей і обставин.
