Для мамусь і татусів (3)

До речі, ще про ниття, але в загальному - якщо у мене щось фізично болить, то ниття допомагає мені це витримати. Я якось про це не задумувалась, доки чоловік не звернув увагу, питаючи, для чого я це роблю. Під "для чого" може звучати припущення, що ниттям я хочу отримати співчуття, чи оцінку мене як "стражденну", але мені в такі моменти цього від оточуючих не треба, максимум, що треба, це щоб не клеймили це ниття, а дали простір йому вийти.
Інше питання, що не всюди і, звісно, не зі всіма людьми ми такий простір можемо мати.

 

мені одного разу майстер манікюру майже 2год розказувала про свої проблеми з невагітненням і викиднями, я її бачила вперше в житті і ясно, що в останнє
Ще треба мати міру в тому нитті, кому і коли його нити, як би тобі складно не було.

В нас є ще на районі одна мама, яка має ідею фікс з годуванням дитини, всі розмови зводяться до їжі, скільки і як їсть її дитина, пару раз поговорили, тепер здалека їй ручкою махаємо і проходимо.

І ще про себе, в усіх навколо теж якась манія мене пожаліти, "ой, як тобі важко", "ой, а ти сама", "а як ти даєш собі раду", мене то дико бісить, але я не збираюсь на кожному кроці розказувати про свої жалі

 

і ще додам до допису про борщ і вікна

я з трьома дітьми в цьому році вперше робила варення і закривала салат з огірків і то не тому, що я така крута і все встигаю, просто мама трьох готова робити все що завгодно, тільки щоб дітьми не займатись

 

Якщо це щодо мене, то значить я не правильно висловила свою думку. Бо в мене історія зовсім не про післяродову депресію і проблеми я не ігнорувала, а навпаки вирішувала їх. Просто для досягнення мети потрібно було цілеспрямовано до неї йти і прикладати дуже багато зусиль. В результаті проробленої роботи я отримала потрібний результат. Позитивне налаштування не давало опускати руки, бо час був би безповоротно втрачений і все виправляти довелось би набагато довше.

 

@raspberry, ні, не до Вас

 

Я так вчора за день три Тільдо-іграшки пошила.

 

в мене ще одне питання - де ви знаходите МАМ, сьогодні на майданчику була аж одна мама і то 5хв., все решта були бабці, бабки (це російськомовні і дуже голосні) і один дідусь.

 

В нас навіть татусів декілька «штук» гуляло, не тільки мами)
Я раніше могла і завести і підтримати розмову будь-якої «душевної глибини» з малознайомими людьми. А зараз заслужено перемістися в категорію мам, які «втикає в телефон і за дитиною не дивиться», і періодично отримую осуджуюче-заздрісні погляди

 

то від "сезону" залежить.
Вдень переважно або бабці, або дідусі гуляють. Я гуляю ввечері, то у будні дні вечорами переважно мами. У суботу переважно тати

 

залежно в який час приходити. В нас народ підтягується після 18. "Робочі" мами - після роботи, "домашні" - чекають, поки ті перші прийдуть, щоб потриндіти))) Після шостої купа народу - мами, баби, тати, няні, дідусі, повний комплект. Я, маючи іноді вихідний посеред тижня, приходила в 12 або 16 годинах на майданчик, то людей було зовсім мало. Але то не зовсім майданчик в нас, скоріше парково-лісова зона.

 

Тепер ясно, я після 18 не гуляю ніколи. І в суботу теж.

 

Та певно я уже втомилася щось доводити. Якраз спробувала сказати одне... Як приклад, що час на перукарню і похід на каву в мене немає, бо дитина постійно при мені. А почула, що мені легше, бо то ж ще треба подбати на кого дитину залишити, а то не легко.
Це вже якось абсурдно, або я чогось не розумію

--- дописи об"єднано, 14 Серпень 2020 ---

Може бути й так. Але я ще підмітила, що на однакові умови (Не про материнство), то реакції теж різні. Розумію, що то такий темперамент, і якось треба абстрагуватися.

 

І до мене шось не надто липнуть з розмовами, хоч раніше я думала, що то все стається автоматично - всі прийшли , стали в рядок і відразу давай триндіти, а то якось не зовсім так)) словом не нажила я дуже компаній і коліжанок, хоч в якийсь момент мені здалося , що мені навіть треба вже з кимсь балакати хоч би про що небудь. До речі маю одну знайому для таких примітивніших розмов , майже не здибаємося в реалі, бо в різних кінцях міста, зате зідзвонитися раз в місяць і «прозвітувати» коли мила підлогу, яким боком кабачки смажила і як то з дітьми тяжко, а чоловік собі на роботі... )))
Але я і не вмію втручатися в розмови де більше двох, я вмію собі з кимось побалакати один на один, і мені так добре і часто ці розмови цінні.
Недавно нажила собі одну бабусю-коліжанку)) ну просто хороша вона мені людина, іншим мамам бачу не дуже цікава, а мені підійшла ))


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Я мала на увазі, чи можете сформулювати для себе так відповідь, щоб вона сприяла вашому гармонійному самопочуттю, бо, помітила, що Ви говорите про ті скарги інших жінок як про оцінювання, осудження Вас. Відповідь в першу чергу самій собі, я не знаю, що і як насправді говорять ваші коліжанки на майданчику, та чомусь Ви цей осуд відчуваєте. То саме від цього можна відштовхнутись, щоб забрати "мінус" в такій комунікації.

 

Я тут після книги "Ненасильственное общение. Язык жизни", поміняла своє відношеня до розмов. І тепер говорю все прямо, без замовчувань і навтіь якщо щось не подобається. Як результат психологічно легше стало жити, але я тільки вчуся, не завжди все получається.

Я би так говорила з тими жінками
1) Розказуємо наші спостереження, факти, події, які викликали в нас певні емоції чи нас турбують. Без осудження, без оцінок, ярликів.
Наприклад: Ти знаєш, кожен раз, коли ми бачимось ти говориш мені про свої труднощі з дитиною і говориш, як мені добре, як мені повезло.
2) Далі говоримо наші емоції, які викликали події, які ми згадали. Є 5 базових негативних і 3 позитивні емоції. Наприклад продовжуючи попереднє реченя ".....труднощі з дитиною, і я при цьому відчуваю роздратування, злість (чи інші емоції які ви ввідчуваєте)
3)Далі говоримо про наші потреби і причини, чому так. Наприклад "...Адже в мене таке враження наче мене знецінюють, знецінюють мою щоденну роботу. Що раз в мене все добре, значить це не моя заслуга, а везіння наприклад.
4)Формуємо наше прохання. "...Я би хотіла, щоб в наших розмовах ми говорили, про те, що у нас получається і що хорошого у нас сталося. Щоб ми ділилися нашим цінним досвідом і говорили про цікаві речі в житті. Таким чином наші розмови стануть більш цінними.
Звичайно в кожного в нас бувають тяжкі періоди, коли ми потреуємо підтримки. Я можу дати підтримку, але я також хочу щоб по відношенню до мене було розуміння. Якщо я не говорю про свої труднощі, це не значить, що їх нема. Якщо в мене і вправду нема труднощів на даному етапі, це не значить, що я мало труджуся іт.д.

Це я написала, від себе, що я би на місці вас думала і говорила.
І загалом такі прохання, як правило приходиться не один раз повторбвати, тому, що люди інертні, якщо вони все життя так жили, то їм важко зразу помінятися. Навіть якщо людина захотіла слідувати вашим проханням, то вона потім може по привичці знов по старому все робити,тоді знову можна повторити прохання. Якщо ж співрозмовниця не хоче так робити, як ви її попросли, тоді можете сказати, що з нею не хочете спілкуватися по тих же причинах, які ви назвали (можете ще раз перефразувати то саме, чому ви не хочете далі спілкуватися). І все, проблем нема, в будь-якому разі. Головне вчасно відслідковувати, які емоції ви відчуваєте, з чим вони пов"язані. Така схема мені дуже помогла налагодити стосунки. Детальніше про це все і більше ще описано в книзі, там ще є дуже багато інформації

 

Я пробувала. Але якщо ситуація повторюється, то уже починає трішки навіть нервувати. Арт дійшла думки, що просто не треба зважати.

--- дописи об"єднано, 25 Серпень 2020 ---

Дякую. Дуже цікаво)

 

Незнаю чи в ту тему, що треба пишу, але цікавить таке питання: чи є серед нас сімї, в яких чоловік йшов у декрет, а не жінка? На скільки я знаю, в законодавстві прописана така можливість, чи пробував зтось на практиці?

Надіслано від мого meizu M8, використовуючи Tapatalk

 

Мій двоюрідний брат так робив. Спочатку дружина була в декреті (десь рік приблизно), а потім вони помінялися. Але то було років 10 тому

 

Моя мама 5 років тому йшла замість мене в декрет. Я вчилась на стаціонарі. То брала довідку.

 

у мене сусід у декреті, а жінка його працює....