чи всиновили би ви дитину?..

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Доречі я вже декілька разів в Львівських новинах потрапляла на рубрику де розповідають про дітей сиріт і пропонують їх всиновлювати.

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Не розумію тих причин(їх деталізації) церква проти і все, що якщо один пункт забрати з ваших вказаних причин, то церква змінить свою позицію?

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Ви так і не відповіли на питання, зате нове вже поставили.
Аргумент наведений в попередньому дописі, чи необхідно його тепер в кожному повторювати?

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Я б швидше не змогла, ніж змогла. Хоча дітей дуже люблю і діти люблять і тягнуться до мене. Але все ж таки, є той бар'єр, що це чужі діти. Людьми, які всиновлюють і щиро люблять прийомних діточок, захоплююсь.

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Думаю, проблема всиновлення існує швидше від того, що мало людей приміряють на себе цю ідею. Ніби всиновлення відбувається десь, але не зі мною.
Особисто я двома руками за всиновлення чи опікунство над сиротами. Сама постійно підбиваю батьків до того, щоб взяли когось із дитячого будинку, бажано дитину, якій потрібне лікуваня - здорових дітей і так напевне візьмуть, а діти з особливими потребами найчастіше виздоровлюють, коли за них хтось піклується і забезпечує їм необхідну медичну допомогу. Не бачу бар"єру "рідна-нерідна", головне прийняти і полюбити. В майбутньому так само планую виховувати дитину із дитячого будинку, думаю, що це менш складно, ніж здається на перший погляд.

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Мені подобається Ваш допис, але виглядає він якимось..дитячим. Радісним, світлим, добрим, але дитячим. Просто я часто в голові то все верчу. І чесно кажу - наразі це дуже важке питання для мене. А тим паче в парі на таке рішення мають піти обоє, а не хтось один - бо щастя не буде, як хтось просто погодиться. Треба не погодитись, а пропустити це через себе і прийняти всім серцем.

Бо таки може вийти і важче, ніж думали....І навіть не тільки через бар"єр "моя-не моя". Стільки нюансів.... Про це дуже легко думати, коли то все теоретично: "от я колись візьму". Але то не кошеня і не папужка...То гігантська відповідальність. І до цієї дитинки треба вміти дорости і виносити цю ідею так само, як і вагітність.
Тому я вважаю, що не мати сумніві у такій справі - це неприпустимо. Треба обов"яково їх мати і повністю їх для себе вирішити.

---------- Додано в 20:32 ---------- Попередній допис був написаний в 20:21 ----------

Ще подумала, що інший варіант, який би, мабуть мені особисто був легший - такий, як колись одна форумлянка писала. Як тільки втратила маля - вони з чоловіком відразу всиновили двійнят. Напевне, тоді ти ніби на автоматі все сприймаєш і запущені процеси ще не встигають загальмуватися. Тоді такий величезний запас готовності і любові, що тільки й шукай, де подіти, а ще - нема вимученої паузи, після якої стаєш пустою у всіх сенсах.

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Сумніви - природний процес. Коли люди планують народити дитину, то теж сумніваються. Я про інше. Мало хто реально задумується про усиновлення як про перспективу для себе. З тих хто задумується, левова частка - це пари без дітей. Чому? Мого однокласника батьки обоє займали високі посади, мали двох рідних синів, нічого для щастя їм не бракувало і багато років тому взяли з інтернату дитину - це щаслива родина. У моїх батьків троє дітей, наймолодший з яких скоро завершить навчання в університеті. Тобто всі дорослі. Чи мають вони сумніви? Так. Але сподіваюся, рано чи пізно вони зважаться на опікунство. Виховання народжених нічим не відрізняється від виховання всиновлених, хіба що останні потребують особливої психологічної допомоги. І, повірте, будь які сумніви зникають, коли задумуюсь про те, як тим дітям живеться в дитячих будинках, як із них там знущаються, в яких вони умовах перебувають і яке їхнє майбутнє. На все дивишся інакше, коли ставиш себе на чиєсь місце. Не хотіла б я там опинитися.

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Ви молодець. Мої сумніви, як правило стосуються завжди мене.....досить таки егоїстично. Може таки не зі всіх сторін ще це обдумувала. Дякую.

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

А я б наевно не могла. Мені здаєься що рідні діти все простять і не куплену шоколадку і сварки....а усиновлина може затаїти обіди. Чомусь в мене такі думки

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

з таким розділенням то ясно. Діти бувають або рідні, або чужі( чиїсь тобто). В сім'ях, де усиновили дитину нема усиновлених дітей. То є рідні діти. Я бачила таку гарну сім'ю-троє діток (дві дівчинки років до 5ти і хлопчик 1 з копійками) і за якийсь час взнала, що всі троє усиновлені. Ніколи би не сказала. Я тою сім'єю захоплювалася. Бачила їхнє відношення одне до одного, такі дружні. Тобто цілком нормальна повноцінна сім'я! І взагалі, хіба любов, повага і прив'язаність до людей, як до батьків може бути справжньою лиш, якщо кров тече їхня і якщо вони є носіями того сперматозоїда і яйцеклітини? То ж ми навіть того не пригадуємо, а от з ким ростемо, живемо, виховуємося-оце важливо!

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Я б мабуть теж не змогла, принаймі зараз так думаю, до того треба дорости духовно на дуже дуже високий рівень, Щоб прийняти усиновлених діток як своє найрідніше.
А це по-своєму важко мабуть.
І знову ж таки, зараз це тільки мої припущення.
Теж маю знайомих які всиновили ще малятком гарнюню дівчинку, дуже гарна сім'я, але чомусь всі районні "бабки" своім обов'язком вважають всім порозказувати що вона всиновлена і шо то можуть бути якісь поганющі гени... І тп
А при такому сприйнятті навіть якщо сама ж пара настроілась треба ше терпіти і слухати оту всю дурню і берегти ту дитину від такого впливу.

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Я навпаки думаю, що усиновлена дитина завжди має комплекс і страх залишитись без сім"ї, а звідси і гіпер вдячність за те, що її прихистили... Ну але це вже трошки більшенькі, хоча маленькі інстинктивно, певно теж...
Я думаю про усиновлення... але одночасно картаю себе за розуміння, що якби мені вдалось самій народити, то певно таке бажання не реалізувалось би...Чому так? Невже, щоб прийти до такої світлої мети, потрібно бути безплідною... Захоплююсь людьми, які всиновлюють малят.
Я б швидше думала про дитя до року, щоб не пропустити гарних моментів росту і розвитку дитинки, щоб реалізувати себе в ролі мами, в більшій формі...

Згадалась історія наших знайомих:більш ніж заможні люди, мали все, крім головного. І от вже в поважному віці зважились на усиновлення. Знайшли в дит. будинку дівчинку, віком 2 роки і поки готувались документи, пара неодноразово була в цьому дит.буд. і от одного разу йдучи по коридору майбутній тато побачив іншу дівчинку, яка вибігла йому назустріч, обняла за ногу і почала просити і плакати,щоб він взяв її до себе, щоб став її татком...їй було тоді десь 3 рочки. Пара дуже розчулилась і взяли двох тих дівчаток ) От така історія, зараз вони вже великі )

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

а я бачила сiм"ю де п"ятеро своi не прийняли усиновленого.. пiд час вiдсутностi матерi конфлiкт перерiс в бiйню, прийомний вдарив дитину з приймаючої сім"ї так що там струс мозгу з вiдмовою деяких функцiй органiзму.. повернули прийомного назад. правда вiн вже досить доросдлий рокiв 15

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Ну це вже важка ситуація, тут психологи мали б що аналізувати. По-перше 5 своїх, там точно брак уваги від батьків і конкуренція, а тут ще й 6-го привели, який по-трупах готовий пройти, щоб втриматись в сім"ї, щоб ніхто не завадив бути звичайним підлітком, таким, як всі.
Вік тут гостро стоїть. Але і батьки мали б подумати і зважити особливості ситуації, чи готові діти ділити їх ще з кимось, чи адаптується вже майже дорослий дитдомівський хлопець з кучею психологічних проблем серед рідних любимих дітей...

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

як вам сказати... в тiй сiм"i вже э один прийомний, вiн другий по вiковiй категорii. старша дiвчинка. фактично той приймний то iх двоюрiдний брат, вiн з ними з малечку... так от двоэ найстаршi вчаться в унiверситетах, i той прийомний сам на себе заробляэ бо маэ круту роботу. дома з батьками хлопчик 13 рокiв, дiвчинка 8 рокiв i на той час ще 1.5 рiчна. але отi всi не хотiли народження i тоi найменшоi. проте в ситуацii з останнiм прийомним виходу я не бачила.. вiн з дуже важким вихованням, де за найменшу провину фiзичне покарання, як прийшов в ту родину то почав гамселити дiтей- виховував.

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Тут справді важка ситуація і ця сім"я не була готова до такого роду всиновлення...

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

А я всиновила б - дівчинку чи хлопчика... бо якщо ти обрав цю дитинку, вона обрала тебе - ви вже рідні... і не важливо, на мою думку, яка у неї група крові, головне - ЛЮБИТИ!!!

 

Відповідь: чи всиновили би ви дитину?..

Здається, що лише рік потрібен для повної процедури відмови матері від дитини...десь таке читала. Ну але я теж думаю, що якби ми усиновляли, то маленьке. Чому? Просто страшно - без жодного досвіду брати на виховання дитину, яку вже ен років виховували якось плюс вже накопичено купу емоційного негативного досвіду. Мені було би дуже страшно. І так відповідальність, а тут потрійна... А поки маленьке, то виховуєш сам і принаймні за всі "промахи" картати лиш себе можеш. Та й взагалі легше, мабуть, прийняти так дитинку - то ніби вже народжена таки в сім"ї. Особливо то важливо, мабуть, для мужчин.