Читаю зараз книгу – Джоді Піколт „Ангел для сестри”. Суть твору: американська сім”я, в батьків (батько пожежник, а мати екс-адвокат і зараз у декреті) 5-и річний син Джессі і 2-річна донька Кейт. Раптом у Кейт виявляють гостру форму лейкемії, рак крові, і єдиний шанс врятувати їй життя – знайти донора для пересадки стволових клітин, кістного мозку, та інших органів. Батьки зважуються на народження ще однієї доньки, попередньо генетично дослідивши ембріони і обравши найбільш генетично схожий. Народжується дівчинка Анна (Андромеда), від якої з моменту народження починають брати донорські клітини для рідної сестри. Коли Анна дорослішає, батьки не скривають від неї мету її народження і існування... Мені цікаво, - це жорстокість з боку батьків, чи вони поступили правильно...
Відповідь: Ангел для сестри Тарасе, є російський фільм з подібною тематикою. Називається в оригіналі "Подари мне жизнь". Дуже хороший фільм! І там теж другу дитину народжували, щоб врятувати першу. На Ваше запитання не можна відповісти однозначно. То книжку потрібно прочитати і побачити, як автор це зображує. Жорстоко би було, думаю, якби батьки пожертвували здоровою дитиною, заради життя першої, а якщо друга дитина стала рятівником першої, то це - батьківський героїзм, бо всіх дітей любиться і переживається за них однаково. Хоча за знедолених більше серце болить, думаю...
Відповідь: Ангел для сестри Аж мурашки по шкірі від такої історії... Дуже неоднозначно...Дійсно треба знати все до кінця, щоб давати якісь оцінки, але моя думка - нічого в цьому житті нема випадкового, і кожен з`явився на цьому світі з якоюсь метою, не просто так...Можливо для першої дитини - це шанс на порятунок, а для другої - шанс взагалі народитись...Навіть, якщо друга дитина народилась так екстримально, це ж не означає, що батьки відноситимуться до неї просто як до донора, це ж ЇХ дитина...І якщо вона отримає належну увагу і тепло - вона все зрозуміє і не осудить?...Мабуть в таких ситуаціях все залежить від батьків, їх мудрості і любові...Хоча не знаю напевне...
Відповідь: Ангел для сестри ..Анна при досягненні 13 років звертається за допомогою до адвоката, який від її імені складає позов до суду. В цей час Кейт потребує пересадки нирки, єдиним донором якої може бути Анна. Героїня не уявляє собі життя без батьків та Кейт, яку вона дуже любить... але вона ще дитина, і боїться операції...
Відповідь: Ангел для сестри звичайно читати цікаво, і навіть фільм такий був би цікавий - сюжет захоплює! Але в реальному житті страшно подумати, що батьки свідомо йдуть на вбивство доньки. Сам факт зачаття штучного вже викликає осуд. Аборти порівняно з цією історією - просто дитяча розвага.
Відповідь: Ангел для сестри Так в тому то і справа, що не так все просто... Батьки Анну також дуже люблять, але у них немає іншого виходу - бо помре старша донька. Читаючи книгу важко стати на чийсь бік - автор настільки доступно висвітлює позиції всіх сторін, що просто неймовірно... Одночасно розумієш і мати, яка бореться за життя Кейт, і саму Кейт, і Анну.
Відповідь: Ангел для сестри Все просто, якщо дивитися з погляду дару життя та дару батьківства, про які говорить Церква. Батьки мають змиритися, з смертю їх старшої дитини. Але в книжці, думаю, це не передбачено
Відповідь: Ангел для сестри Далі... Далі ще цікавіше - факт того, що це нормальна сім"я, де всі люблять один одного... Тобто звинувачувати батьків у примусовому донорстві язик не повертається. Анна подала в суд, і під час судового засідання (в той час як Кейт помирає у лікарні) вона зізнається, що саме Кейт попросила її відмовитися від донорства...
Відповідь: Ангел для сестри В Анни є непростий вибір - або віддати свою почку сестрі, тоді з"явиться шанс (мінімальний) що вона проживе на декілька років довше, але й вона сама стане фактично інвалідом... або не ставати знову донором для сестри, але тоді Кейт помре найближчим часом. Проблема ще в тому, що сестри дуже люблять одна одну... і сам факт того, що їм доводиться вирішувати ТАКІ ПРОБЛЕМИ у такому віці - дуже велика психологічна травма...
Відповідь: Ангел для сестри М-дя... В житті таке часом теж буває.... Чому це Бог допускає, ми не знаємо...
Відповідь: Ангел для сестри Оля, просто читаючи цю книгу починаєш розуміти, що всі твої проблеми - просто смішні, порівняно з трагедією деяких дітей та батьків, і починаєш дякувати Богу, що тебе це минуло... Я собі просто не уявляю що це таке - мати дитину хвору на рак крові... дивитися на неї, і відчувати, що дні твого дитя лічені і що одного ранку ти прокинешся, а твоя доця...
Відповідь: Ангел для сестри Капітане, нащо Ви таке допускаєте? Раз нам Бог дав здорових дітей, то ми повинні бути Йому за це вдячні. А чужим співчувати і молитися за тих, кого знаємо.
Відповідь: Ангел для сестри Я не допускаю... просто коли читаєш книгу, то мимоволі ставиш себе на місце героя...
Відповідь: Ангел для сестри Зрозуміло, що так... Таким чином вчишся не черствіти і бути чутливим до інших.
Відповідь: Ангел для сестри Моя гарна знайома працює в Охматдиті лікарем. Вона зазвичай весела оптимістка, що жартує і з себе і з усіх невдач у житті, ростить хлопчика і радіє життю, але і в неї бувають періоди занепаду, депресії, "шкодування себе" тощо.. Мене вразило як вона якось зізналася: коли починаю переживати та жаліти себе (здебільшого із-за нещасливого особистого життя) - спускаюся на поверх нижче, у відділення лейкемії, дивлюся на тих зчорнілих від постійного стресу мам, котрі місяцями живуть там.. От вона сидить поряд з тим лисеньким після хіміотерапії малим, котрий малює фломастерами, час від часу підсовує тазика, у який малий виблює - і малює далі, все звично до тихого жаху.. І тоді кажу собі: дурна, радій життю і не впадай у розпач через фігню. Отака жорстока психологічна терапія.. Але як би то не цинічно звучало - потрібно цінувати те, що маєш, а побачити і оцінити те що маєш можна тільки в порівнянні, як у бік позитиву, так і у бік негативу.
Відповідь: Ангел для сестри я не могла уявити, що діточки теж можуть хворіти раком. Якось звиклося, що це хвороба старших людей - тоді з нею легше змиритися. Лише рік тому мені розповіли про кількість маленьких пацієнтів у лікарні на Броньовій! Хворіють навіть наймолодші, які ще не навчилися добре бігати. Іноді починаєш злитися на дитину, що вона не хоче їсти, чи просто вередує, але ці проблеми є настільки мізерними, що мені стає соромно перед донькою і перед тими батьками, які сидять у лікарнях, граючись з своїми ангелятами малими. Хочеться допомогти хоч чимось, поділитися моїм щасливим життям, поділися здоровям, поділися радістю від кожної хвилинки спілкування у моїй сімї... Сподіваюся, що Бог дасть сили цим батькам пережити важкі хвилини.
Відповідь: Ангел для сестри Минулого року співробітник поховав 4-річного сина. Пухлина в мозку. Рік рятували, не змогли... Це жах...