Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Я купую малому такі шоколадні монетки - і коли він чемний весь день, то ввечері його нагороджую. Монетки закінчилися, то вчора я не мала що дати. Почалась істерика - шо сьогодні найгірший день, шо він не щасливий ітд.
Я не знаю як дитині пояснити, що в нього мега-забезпечене дитинство, що він має те, про що більшість дітей навіть не мріють.
Він має свою кімнату, чудові іграшки, все що треба і навіть більше. Я памятаю що як була в його віці, то ми жили в однокімнатній квартирі, і часто не мали що їсти крім бульби з капустою. Тому зараз я вмію цінувати те що маю.
Все до чого я додумалася - це показати йому фотографії дітей з Африки, які їдять кусок хліба, як вони живуть, як виглядають. Малий трохи задумався.
Деколи в мене є бажання його завести на екскурсію в дитячий будинок, щоб він розумів наскільки йому повезло.
Ми не балуємо дитину, в нас досить строгі правила. Нема істерик в магазинах, вимагань... Але стараємось дати все найкраще що можемо.

Порадьте що робити. Як виростити дітей і навчити їх цінувати те що є? Чи не думати про то і просто насолоджуватися життям?

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Для малого ці монетки шоколадні мають більшу цінність ніж

Тому я цю істерику розумію і сама б повелась на його місці так.
У вашому випадку я б

Навчити цінувати у 6 років? А ви у такому віці цінували ту картоплю і капусту (хтось у цей час може ще гіршу ситуацію мав)?
Чи ваша дитина ламає навмисне іграшки, чи викидає їх, чи нова іграшка справною декілька днів, а далі то вже хлам? Я так розумію що ні, то значить він цінує те що має. Просто поняття цінності інше і ті шоколадні монетки для нього мегацінність.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

а треба так робити?
хочете дати дитині цукерку - дайте, хочете похвалити за гарну поведінку - похваліть, але на прив"язуйте одне до другого.
для чого в такому віці в дитини розвивати розрахункові відносини?
добре поводитись впродовж дня - це норма, це не повинно бути заслугою вашої дитини.
і, як на мене, проблемка виникла зовсім не через те, що він не цінує все інше, помимо шоколадних монет на даний момент, а саме тому, що він очікував схвалення своїх дій від вас саме у вигляді тої винагороди.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

ну таке малий сам запропонував, і йому це дуже подобається.
Але суть не в тому, це я просто написала що мене підштовхнуло до таких думок.
Питання в іншому.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

а мені здається, як раз в тому і суть )). просто приклад такий дуже наглядний.

інколи діти пропонують зовсім неймовірні і фантастичні речі, не на все треба погоджуватись

а які ще є причини до вашого хвилювання?

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Я у тому не єксперт. Дівчата праві, не переймайтесь, ваша дитина цінує те що має, але ще не так як ви.

Як зрозуміла з допису ви виробили у дитини умовний рефлекс. Свідомо чи ні - не важливо. Важливо те що ці рефлекси один з найпростіших та найдієвіших методів впливу на дитину. Бо то ще маленька людина, на вивчення та усвідомлення шкали цінностей у неї є ще років з 10-20. Слова одного дресерувальника:"Я б не довіряв людям виховувати дітей, якщо вони не зуміють досягти бажаної поведінки від курчатка".
Істерика відбулась, бо напевно ваш малий мав лиш єдине матеріальне підкріплення(монетку). А мусило б бути ще й невербальне підкріплення(поцілунок, обійми) у той самий момент, коли даєте цукерку.
Звичка формується протягом 21 дня. Потім можна починати чередувати поцілунки, цукерки. Або спонтанно давати і те й інше у якості винагороди.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Мені подобаються статті цього чоловіка, дуже прикольні.
http://www.kurdyumov.ru/esse/children/children05.php

як на мене, то в такому віці це навряд чи щось дасть, бо справді люди починає цінувати щось, коли це щось втрачає. синові вашому можливо стане шкода інших дітей, можливо захоче їм принести якісь іграшки чи цукерок - але це лише почуття жалю чи співчуття, але аж ніяк не вміння цінити те, що маєш.

Мені здається, що можливо варто почати з того що якісь "захцянки" потрібно заслужити. тобто закінчив чверть без трійок купили тобі щось велике що дуже хочеться, чи підтримуєш порядок в кімнаті - отримуєш винагороду. але повинні бути й певні речі, котрі виконуються задарма - допоміг винести сміття, чи прибрав зі столу, позамітав і т.п.

Бо через те що:

мені здається, що ті монетки дуже просто йому дістаються, і вже з виду нагороди перейшли в такий собі "вечірній" ритуал - кінець дня - мама дає цукерку.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Знайшла досить цікавий експеримент, суть полягає в тому, щоб показати як сучасні дітки не знайомі зі своїм внутрішнім світом та не вміють самі себе розважати.

Детям от 12 до 18 лет предложили добровольно провести восемь часов наедине с самим собой, исключив возможность пользоваться средствами коммуникации (мобильные телефоны, интернет).
При этом им запрещалось включать компьютер, любые гаджеты, радио и телевизор.
Зато разрешался целый ряд классических занятий наедине с собой: письмо, чтение, игра на музыкальных инструментах, рисование, рукоделие, пение, прогулки и т.п.
Автор эксперимента хотела доказать свою рабочую гипотезу о том, что современные детки чересчур много развлекаются, не в состоянии сами себя занять и совершенно не знакомы со своим внутренним миром. По правилам проведения эксперимента, дети должны были прийти строго на следующий день и рассказать, как прошло испытание на одиночество. Им разрешалось описывать своё состояние во время эксперимента, записывать действия и мысли. В случае чрезмерного беспокойства, дискомфорта или напряжения психолог рекомендовала немедленно прекратить эксперимент, записать время и причину его прекращения.
На первый взгляд, затея эксперимента кажется весьма безобидной. Вот и психолог ошибочно полагала, что это будет совершенно безопасно. Настолько шокирующих результатов эксперимента не ожидал никто. Из 68 участников до конца эксперимент довели только лишь ТРОЕ — одна девочка и два мальчика. У троих возникли суицидальные мысли. Пятеро испытали острые «панические атаки». У 27 наблюдались прямые вегетативные симптомы — тошнота, потливость, головокружение, приливы жара, боль в животе, ощущение «шевеления» волос на голове и т.п. Практически каждый испытал чувство страха и беспокойства.
Новизна ситуации, интерес и радость от встречи с собой исчезла практически у всех к началу второго-третьего часа. Только десять человек из прервавших эксперимент почувствовали беспокойство через три (и больше) часа одиночества.
Героическая девочка, доведшая эксперимент до конца, принесла дневник, в котором она все восемь часов подробно описывала свое состояние. Тут уже волосы зашевелились на голове у психолога. Из этичных соображений, она не стала публиковать эти записи.
Что делали подростки во время эксперимента:
— готовили еду, ели;
— читали или пытались читать;
— делали какие-то школьные задания (дело было в каникулы, но от отчаяния многие схватились за учебники);
— смотрели в окно или шатались по квартире;
— вышли на улицу и отправились в магазин или кафе (общаться было запрещено условиями эксперимента, но они решили, что продавцы или кассирши — не в счет);
— складывали головоломки или конструктор «Лего»;
— рисовали или пытались рисовать;
— мылись;
— убирались в комнате или квартире;
— играли с собакой или кошкой;
— занимались на тренажерах или делали гимнастику;
— записывали свои ощущения или мысли, писали письмо на бумаге;
— играли на гитаре, пианино (один — на флейте);
— трое писали стихи или прозу;
— один мальчик почти пять часов ездил по городу на автобусах и троллейбусах;
— одна девочка вышивала по канве;
— один мальчик отправился в парк аттракционов и за три часа докатался до того, что его начало рвать;
— один юноша прошел Петербург из конца в конец, порядка 25 км;
— одна девочка пошла в Музей политической истории и еще один мальчик — в зоопарк;
— одна девочка молилась.
Практически все в какой-то момент пытались заснуть, но ни у кого не получилось, в голове навязчиво крутились «дурацкие» мысли.
Прекратив эксперимент, 14 подростков полезли в социальные сети, 20 позвонили приятелям по мобильнику, трое позвонили родителям, пятеро пошли к друзьям домой или во двор. Остальные включили телевизор или погрузились в компьютерные игры. Кроме того, почти все и почти сразу включили музыку или сунули в уши наушники.
Все страхи и симптомы исчезли сразу после прекращения эксперимента.
63 подростка задним числом признали эксперимент полезным и интересным для самопознания. Шестеро повторяли его самостоятельно и утверждают, что со второго (третьего, пятого) раза у них получилось.
При анализе происходившего с ними во время эксперимента 51 человек употреблял словосочетания «зависимость», «получается, я не могу жить без…», «доза», «ломка», «синдром отмены», «мне все время нужно…», «слезть с иглы» и т. д. Все без исключения говорили о том, что были ужасно удивлены теми мыслями, которые приходили им в голову в процессе эксперимента, но не сумели их внимательно «рассмотреть» из-за ухудшения общего состояния.
Один из двух мальчиков, успешно закончивших эксперимент, все восемь часов клеил модель парусного корабля, с перерывом на еду и прогулку с собакой. Другой сначала разбирал и систематизировал свои коллекции, а потом пересаживал цветы. Ни тот, ни другой не испытали в процессе эксперимента никаких негативных эмоций и не отмечали возникновения «странных» мыслей.
Получив такие результаты, семейный психолог испугалась. Гипотеза гипотезой, но когда она вот так подтверждается…
А ведь надо еще учесть, что в эксперименте принимали участие не все подряд, а лишь те, кто заинтересовался и согласился.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

В мене такий сусід був. Вірніше мама його так часто говорила. А він того направду не розумів. З ситуації про Африку дитина може винести тільки те, що він не достоєн так жити, бо він не такий... А ви ж того точно не хочете.
Для дитини ж все, що вона має- це норма. Хіба ви іграшки і т.д. в ущерб собі купляєте- тоді так, для вас воно важко. Та це вже інша ситуація.
Колись чисто теоретично розмірковувала над такою ситуацією. От що б робила б я, коли б дитина нищила свої речі і т.д.- в місяць я виділяю йому певну суму на іграшки. Поламав він щось чи ні- отримає нових приблизно на однакову суму. Це речі дитини. Має право робити з ними, що хоче.

Тут винна мама, бо не дотримала умов договору. Для дітей фраза "Договор дороже денег"- мегафажлива. Я би то якось загладила. А через деякий час вже думала чи треба цю традицію забирати\видозмінювати.
Успіхів вам)!

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Може не зовсім в тему, але не знаю куди то написати.
Сьогодні мій Артем, катаючись на самокаті подряпав чужу машину. Я того не бачила, але зі слів інших дітей, це саме його робота. Те, що ми влетіли в копієчку зрозуміло (машина ніби й недорога, але тим не менше), але мене гризе інше - таке враження, що Артем зовсім не розуміє, що вчинив зле. Ми його і не сварили, і не лупили, просто намагались спокійно пояснити. Але бачу, що результату нема. І як йому то пояснити? Чи дасть щось покарання (н-д у вигляді заборони мультиків і солодкого)? Не знаю як вчинити і не можу пропустити цю ситуацію, бо це ж може повторитись ще не раз.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

На днях мій Дімулік так понищив наш ноутбук, що я аж розплакалась. А Антон мене заспокоював, що то нічого страшного і скоро Діма виросте і більше не буде ламати комп'ютер. Вони ще не мають того розуміння матеріальноі ціінності речей. Артеміда, я б не карала, особливо якщо це ненавмисне було. Але лікбез би провела точно. В нас теж бували подібні ситуаціі з самокатом, що занадто близько біля припаркованих машин проіжджав.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

нам дає

я теж дуже категорична, особливо до матеріальних речей, особливо чужих.
він дійсно мусить зрозуміти що те, що він зробив, дуже погано, хоч і зроблено ненавмисне. інакше, якщо цього не зрозуміє, то згодом може навіть спеціально таке зробити(особливо якщо якийсь старший впливовий товариш надоумить), бо буде думати що то нічого страшного.

я нікого не збираюсь повчати , кожен знає свою дитину і методи впливу на неї. але я б, наприклад, зробила так: якщо в близькому майбутньому обіцялась дитині якась коштовніша покупка(новий велосипед, машинка, компютер), я б не купила цього, а відклала б ту покупку на певний час(пів року, рік) і пояснила що то власне через те, що "ми віддали дяді всі гроші які мали, щоб він зремонтував свій автомобіль, який ти пошкодив, хоч і ненавмисне".
не знаю як хто, але моя дитина вже дуже добре розуміє ціну грошей, і коли в неї був період істерик і "вимагатєльства", я старалась то дуже швидко присікати. наприклад, йдемо в Стрийський парк, а там веломобілі, батути, поні, поїзд, повітряні кульки, попкорн-вати, і дитина то все хоче!! так я відразу говорю:"в нас є гроші або на поїзд або на веломобіль або на кульку, що ти вибираєш?" а на наступну розвагу, на яку сьогодні не вистачило грошей, поїдем наступної неділі, коли я за тиждень зароблю гроші на роботі, поки ти будеш в садку". саме так я вчу її розуміти ціну всі речам і усвідомлювати що батьки ходять на роботу не для того, щоб сплавити дитину в садок, а для того щоб заробити на іжу і розваги. і я не вважаю що такі науки для неї ще зарано. потім буде пізно.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Я би теж якось покарала за таке свого.

І щось таке би було, це точно.
Артемідо, я не думаю, що він зрозумів всю серйозність ситуації кщо ви просто з ним поговорили. Ну, мій точно б не зрозумів. Точніше, може би й розумів, але то дитина, він через півгодини вже би того не памятав.
Все таки проступок дуже серйозний, хоч він напевно ненароком, але....ненароком можна багато чого наробити, вважаю, що треба дітей вчити думати головою перш ніж щось зробити. Ну іі цінувати матеріальне також.
Можливо хтось скаже, що то лише речі, лише гроші і т.д. так, все так. Але все ж, вони нікому з неба не падають, а важко, часом дуже-дуже важко заробляються, тому дитина має розуміти це.

От мій малий ще не розуміє і не знаю коли зрозуміє. Розкажу чому. Мої свекри постійно йому купують іграшки, постійнор. Як тільки він іде до них так зразу приходить додому з якимось новим барахлом. А барахлом, тому що то все дешеве китайське ГЕ, яке він ще не встигає взяти в руки, а воно вже зломане. А ше як то хлопчисько, там стукнув, там кинув...І просимо і говоримо і сваримося і забороняємо - не доходить до людей. Вони не розуміють що потакаючи всім захцянкам роблять і нам і дитині ведмежу послугу. Нам - бо розбалували його страшне, не можна з ним піти в жоден магазин. А йому - бо кожного разу в магазині істерика і крик, бо він не розуміє, чому "погані батьки" не купують йому іграшку. І що робити?

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

І я би якось покарала за таке. Можливо, взяла би дитину з собою, коли би везла віддавати гроші власнику пошкодженого автомобіля. Або ж просто би сказала, що ось за ці гроші ми могли їй купити щось там, але тепер приходиться їх віддати по її провині, тому тепер вона залишиться без подарунка/солодкого/тощо... І справді досить довгий період дотримувалась би цього. А якщо промовчати, я думаю, що дитина цього уроку не усвідомить.

Вчора в магазині вибирали моїй малій плащик. Вже зібралась купляти, аж замітила, що він на рукавчику пописаний чорною кульковою ручкою. І як продавщиця не намагалась відчистити, не вийшло. І вона розказала, що на днях заходила в магазин мама з дівчинкою, яка тримала в руці ручку і дитина просто пройшлася по ряді і пописала практично всі курточки. Не знаю, як мама компенсовувала це, але для мене це би був шок...

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Дівчата, а якщо машина припаркована на вузькому тротуарі і дитина іі поцарапала, ви б відшкодовували?

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

я би не відшкодовувала, якщо припаркована не по правилах

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

я б викликала ДАІ і хай би накатали протокол))

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

і я б ні!
але стосовно ситуації Артеміди, якщо вона відбулась біля їх будинку звичайно, то я там була і бачила яке там велике подвіря і купа паркомісць, тому саме там навряд чи хтось би паркувався на тротуарі, коли є спеціальні місця для того.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

звичайно діти повинні мати дисципліну і повагу, але в нас часто плутають поняття страх і повагу. Дитина має розуміти, тому з нею треба дуже часто і спокійним тоном говорити-говорити-говорити

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Саме смішне в тій ситуації те, що машина була припаркована під під"їздом, на обочині і акурат під знаком "Не паркуватись". Моя сусідка вчора зробила на телефон відповідні фото. Там чітко все видно. Але Артем їхав по дорозі і подряпав дверку з боку дороги.
Я сама почала задумуватись хто дійсно більше винен і хто має кому скільки відшкодовувати, але вирішила почекати спершу цифри, яку назве сусід. Якщо сума буде занадто високою, тоді будемо розбиратись. Сваритись наразі не хочу, все таки живемо в одному будинку.