Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Була одного разу на психологічному тренінгу, на якому власне згадалася така ситуація із дітьми, коли батьки стараються змусити дитину щось зробити, за що пропонують винагороду. Так от, виявляється у дитини формується такий рефлекс - що хороше дають тоді, коли робиш щось, що тобі не подобається. Фактично такий підхід зберігається потім і в дорослому житті, і ми потім підсвідомо можемо обирати роботу, яка нам не подобається, і навіть дружину/чоловіка.
Тому нам радили йти іншим шляхом - позбавляти чогось хорошого, якщо дитина зробить поганий вчинок, або якщо не хоче чогось зробити (не включати мультиків, не купити цукорку). І звичайно обов'язково дотримуватися своїх слів - тобто не розчулитися і до кінця дня таки дату ту цукорку. Інакше діти цим маніпулюватимуть.
Самій тяжко буває дотримуватися тих рекомендацій, але переконуюся, що метод з позбавленням благ все ж дієвіший Хоча потребує міцних нервів, аби витримати сльози, благання і тд.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Тоді виходить, що хороше не помічаэмо, а погане караэмо. Мені ближча система винагород ніж покарань. Скільки дивилась англійську 'супер-няню' - там у різних варіаціях застосовують цей метод. Я от сьогодні заборонила Антону на завтра мультики, а за що вже і сама не пам'ятаю

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Мій на 4 місяці молодший правда, та іграшки він теж не складає. Ми вже кинулися того ровера.
Їсти\одягатися\роздягатися\сміття викидати начився. І то колись прийде.
Дрібний конструктор якщо лінь прибирати- не купляємо просто.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

У мене навпаки. Я дуже люблю хвалити малого за щось хороше і то так приємно як ті оченята світяться і підкрадається до мене надія, що та похвала спрацює і на наступний раз він з азартом буде те то робити, але не факт...

І ми не купляли, то нам подарували і як не диво, малий не надто охочий до якихось забавок, якими треба сидіти і бавитися (акцент на слові сидіти))), лиш би гонив і гонив, а тут якось цікаво йому щось складати, потім я його сильно хвалю за те що зробив таку гарну вежу,чи поїзд, чи т.п. Принаймі 10-15 хв може бути зайнятий і для мене то благодать. Єдине от бентежить таке пофігістичне ставлення. Хотів поскладав забавки, не хотів- так лишив. Викинули іграшку в знак покарання, ну, і шо, ше куплять.)

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Ніхто не відміняє похвалу за щось хороше Погано, якщо дитина щось робить, чого не хоче робити, тільки тому, що знає, що отримає за то матеріальну винагороду. Тому хвалити слід - особливо коли дитина зробить щось хороше з власної ініціативи. Але як на мене, то матеріальну винагороду потрібно старатися не прив'язувати до виконання якоїсь конкретної дії - а просто так купити цукерку чи ще щось, що дитина попросить.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Десь я вже писала за то.
Повторюсь в кратке.
То є іграшки дитини. То її власність. Має право робити з ними, що хоче.
Ви йому купляєте іграшок в місяць на 100 грн? То купляйте і далі на тих же 100 грн, не зважаючи на кількість спеціально зламаного чи викинутого по якійсь там причині. Попередьте головне, що буде так і так. З часом дитина зрозуміє ці правила.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Ну як на мене то перегин. Ми ж не маємо права робити шо хочемо, а керуємося ще якимись правилами, маємо думати про інших. Ну і коли ж тоді привчати дитину до порядку? Вона завжди буде казати - то моє і роблю що хочу.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

а мій складає іграшки, і їх дуже багато

якийсь майстер як зайшов в дитячу 15 кв де тільки диван і решта все іграшки запитав скільки в нас дітей, бо виглядає, що четверо

різні конструктори, багато пазлів на 20-40-60-80-100 деталей і просто гора мацьопих іграшок від кіндерів і кіндерів джоїв, купа машинок і різних штук на пультах, малий дуже любить маленькі іграшки, так от він знає яка деталь до чого і старається їх не губити. З малечку в нас було, що іграшки мають бути всі разом, а не по всій хаті, раніше він не хотів складати, але то треба було мені, я і складала, іноді просила допомоги, коли помагав а коли ні, вже давно складає сам, просить хіба якщо треба якусь велику коробку дістати, а іншу сховати, більшість іграшок тих що конструктори і пазли в оригінальних коробках тому їх легко самому складати. Раз в тиждень-два, я перебираю/ перетираю всі його іграшки і ми разом шукаємо куди і як краще все поскладати, чи від всіх іграшок всі деталі є, це також своєрідна гра на пам"ятаь, а без меблів таки тяжко ггг
поломаних іграшок не має, бо всі іграшки купуємо якісні, може кілька є стрьомного китаю і ті всі в нормі, то набори, що в селі купили аби купити. Чи він їх (іграшки) цінує? він їх точно любить, нічого не нищить, але і в хотілках своїх не зупиняється, в тому більша провина татка, який купує забавки в основному для себе ну і коли він з малим то дуже простий спосіб його зайняти-нова забавка, але пів року тому я сказала що ще одна габаритна річ і підуть з нею спати на вулицю, після того був недавно скандал в магазині і тепер Доміник складає гроші на свої великі захцянки, а дрібніші ми по ходу обговорюємо.
в нього агрумент "я хоцю я се такого не маю", пояснюю, що він не мусить все мати, що я з татом і третини з того разом не мали і шукаємо компроміси. Чоловік не хоче сину відмовляти, і розуміє, що то його проблема з дитинства, я не хочу потурати, бо хоч мені практично ні в чому не відмовляли, я вмію цінувати речі і переконана що речі таки треба шанувати, звісно культу не робити але і наплюватильськи ставитись не можна. Як вдалось батькам виховати мене саме так я не знаю і цим питанням задаюсь вже давно ще до народження дитини і дуже не хочу щоб син виріс пофігістом, бо мав все що хотів, хоч може то і не пов"язано
теж згадую і коралі з калини і ляльки-квіточки і як буди бродячим псам з друзями будували, халабуди на деревах і кашки з піску для котів але то дитинство в селі, а зараз айпади, телефони, ой
але думаю, що частіше дитина таки бере приклад з батьків у всьому і у ставлені до речей і порядку теж

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Ну, нє, я все таки не хочу в таке вірити.)))
Ми з чоловіком вродь ніколи нічого не розкидаєм абияк, а синусь таки має саме таке відношення до речей.
А ще якийсь дуже розсіяний. Нині мали на прогулянці маленьку машинку, то він тричі її залишав десь не відомо де і ми верталися і дружньо її шукали. Мені не шкода тої машинки, бо на вулицю ми беремо саме такі іграшки, які не шкода загубити і все ж вчу його бережно відноситись до речей. І так з самого початку, не те, щоб мене враз перемкнуло, але він якийсь такий пофігіст.)

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

тобто ви вже наперід розглядаєте, що її можна загубити
Домінік на вулицю бере будь-які іграшки, зараз то ніндзя черепашки, а вони досить недешеві, єдина домовленість після прогулянки їх миє, якщо хоче бавитись вдома. Є пакет тільки для вулиці то іграшки так в ньому і є

маєте право не вірити
але в основному так є, бувають випадки, що навпаки діти поводяться протележно від батьків, якщо ми про прибирання/ складання то батьки чистюлі, а дітей тим прибиранням так діставали, що коли вони стають самостійні є ниряхами, або навпаки, але то вже в старшому віці, а меленькі таки дзеркалять батьків
в більшості
те що ми не хочемо мати в собі якоїсь риси чи не помічаємо її не означає, що в нас її не має

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Не змогла пройти попри

http://soznatelno.ru/razvitie/zachem-navodit-poryadok-11089.html

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Та ж бо губить.
І хоч я коли гуляю з ними маю очі кругом голови, але то в пісок зариє, то в траві загубить, то ще дуже полюбляє в супермаркеті на поличку якусь запхати. Не вслідкуєш.

ну та, ну та...))

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

нормальна стаття, нормальні роздуми, сама іноді себе на такому ловлю, ну і в дописі моєму було, що іграшки в основному були потрібні чоловіку, а їх складання мені то раніше, зараз то свідомий вибір і обдумані хотілки дитини
але саме зараз коли синочок складає сам іграшки він і сам придумує і складає цікаві будиночки і чудернадські машинки, монстрики і літаючі кораблі, і сам їх розкладає, іноді я прошу залишити щоб показати татові, іноді розкладаємо не до кінця і кидаємо в коробку частинами, іноді розбираємо повністю. Думаю варто ще про вік говорити бо в рік-два-три діти по-різному поводяться, не факт, що в 8 років мій малий перестане сортувати конструктори і складати пазли але я люблю все складати/перескладувати/ знати,що де лежить, не люблю хаосу в речах, мені його в голові вистачає

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

а яким чином складає?
тобто мене цікавить запитання де він їх бере?

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Я власне стосовно порядку,покарань,заохочень, виправлення поведінки , багато цікавого почерпнула з книжки "Як виховати дитину і не збожеволіти?",зараз не пригадаю автора,але його позиція мені сподобалась і виявилась для мене помічною. Постійно пояснюю дитині звідки беруться гроші,та вона і сама зі мною часто на роботу ходить,тому бачить,що все не просто дається...Ніколи не оплачую її вчинки подарунками чи грошима,зараз просто стараюся виділяти їй маленькі суми,щоб сама вчилася ними розпоряджатися.Наприклад-мала вона 10 грн(назбирала їх не за один день) і носила із собою в сумочці.Під час кожного "мама,купи"-я говорила,що вона має свої гроші,яких їй вистачить на цю річ,але чи настільки сильно вона її хоче?чи це бажання може почекати?в результаті-дитина вчиться рахувати гроші і по мінімуму розуміє їх вартість,знає,що кулька повітряна в Арсені коштує 20 грн,це двічі по тих 10 грн,що вона вже має,і щоб на неї назбирати-треба трошки почекати,проходить пару днів-вона відкладає отримані(просто так а не за якісь хороші вчинки)гроші, а потім та хотілка відпадає.Якщо чогось направду ДУЖЕ хоче-за умови,що це не шкодить нашому бюджету-купуємо.
Подумаєте,що дитину ні за що не винагороджують.Не правда-вона кожного дня цілована-перецілована,обнімана,за хороші вчинки,а не за те,що молодець.А коли не хороші вчинки-спершу-стараємось говорити(тут я теж не ідеальна-киньте тапком,але маю право на емоції,можу і голос підвищити,якщо вчинком дуже розстроєна, і навіть відправити в кут...так,такий я звір правда таке буває рідко,але буває...)недавно на вулиці знайшла якусь скляну пляшку(за підбір сміття була окрема коротка розмова),погралася нею,а коли вирішила,що вона їй більше не потрібна-кинула об асфальт і розбила,навмисне а не випадково,я в цей момент вийшла на балкон глянути де вона є,і такого вчинку від неї аж ніяк не очікувала...розмова спершу була теж дуже коротка-додому і ніякого гуляння,подружок,мультиків і т.п.Коли емоції вляглися-ми сіли за стіл переговорів Пояснилася вся неправильність вчинку,його можливі наслідки для неї і оточуючих,до закінчення дня заборони залишились в силі,але придумалося чим разом зайнятися тепер думаю-вартувало ще дати вінника і попросити прибрати,але після бою руками не махають...
Багато так написала,але висновок всерівно для себе роблю один-вона все ще маленька дитина,так , ї треба вчити,але і перегинати палку не вартує. Часто буваю втомлена власне від того,що шукаю вихід із кожної ситуації,мудрую, і деколи,мабуть там,де і не треба,тому стараюся бути і поблажливою і строгою водночас.Вона якось і цінності розуміє і провину відчуває залежно від важкості проступку.Тому роблю висновки,що частіше роблю правильно,ніж помиляюсь,хоча і такі випадки-не виключення,тоді не стидаюся перепросити і пояснити,що дорослі теж бувають не праві.

Висловилася.Майже не пів сторінки

Ага,і щодо " Ти мені щось купила?"-це не таке вже і рідкісне висловлювання дітей,хтось тут казав,що це дико...Не правильно,але не дико,бо дитина не доросла людина і тішиться кожній дурничці,не кожній довго,але тішиться однозначно,а ми самі її до того привчаємо...В нас теж є такка міні-проблемка,бо кожного разу,як хтось із своїх(тато,мама,баба,дідо)приходить додому-проскакує ця фраза,але це не стосується когось чужого,лише найближчі,робимо зауваження,але катастрофи з того не робимо,бо навіть як ніц не купили-вона не ображається,тому фраза про дикість трохи мене спантеличила...мабуть,у кожного своє розуміння дикості...

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

я або дика, або реально відстаю від життя.
Ви в багатоквартирному будинку живете і дитина не повних 6 років просто так сама гуляє на вулиці?

і поясніть мені, будь ласка.
Вже вдруге питаю те саме: де дитина бере гроші? Ви їй самі даєте? За яких умов?
Гроші просто так не даються, ви їх заробляєте і дитина це знає. Вам же ніхто просто так не дає. Як "заробляє" дитина?
Поясніть, бо мені якось не в"яжеться.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Анута, ти серйозно так питанням де дитина "бере" гроші перейнялась? ну в моєму дописі було "складає", розкажу як в нас є умовне складає і реальне. Реальне то скарбничка-машинка, її нам подарували, Домчик її розмалював і має там пару копійок, дали копійки ми, щоб пояснити, яке призначення тої машинки з дірочкою. Крім того прабабці дають йому гроші, він в половині випадків не бере, каже:"не теба мені гошей" а коли бере ми розказуємо, що за ті гроші можна купити (хоч він їх ще ні разу не отоварив, бо віддає мені або чоловіку), а про умовне складання грошей, то був покищо єдиний випадак (але я не проти якщо так буде повторюватись) нещодавно коли він хотів кухоньку, але паралельно хотів ще одного ніндзя черепашку і кіндера і ще щось, ми пояснили що кухня коштує дорожче ніж ніндзя черепашка і значно дорожче ніж кіндер джой і щоб її купити треба наскладати/ відкласти на неї гроші, якщо ми зараз купимо якусь менш вартісну захцянку це відтермінує купівлю кухні, такі розмови були в р-ні 10 днів, тобто ми кілька разів відмовляли від дрібніших захцянок щоб скласти на кухоньку. До речі після того випадку він більше нічого не просив, тільки пазли з ніндзя черепашками, але ми ніде фізично їх не знайшли

скільки себе пам"ятаю в мене завжди була скарбничка і я на щось збирала гроші, в результаті забувала на що, але мені подобався сам процес

Домінік стояв в куті, перший раз йому ще не було 2-х років, потім було ще два рази, і справді стояв поки не заспокоївся і ми не домовились про те, що той "кут" спровокувало, зараз в нас не має кутів у виконанні є тільки на словах, але і не має отого, що я постійно бачу в поведінці інших батьків-дітей:" дам по дупі-станеш в кут-а дитині пофіг і далі робить своє і навіть якщо отримує по дупі -регоче і робить своє-і далі слова і так по колу" я таких штук не розумію. Я не читала книжок з виховання дітей, прослухала тільки половину курсу лекцій одного дядечка і всі ті поради, нам дуже підійшли, ними в більшості і керуємось. Коротко в нас "ні то ні, а так то так", а не "ні ААААА ну добре так" ну бувають проколи бо всі живі люди, але в більшості випадків нам вдається домовитись

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Ми спочатку мали ящик на іграшки, то складати іграшки в той ящик було проблема. Спочатку ніби закидувала, потім згадувала про якусь іграшку і знову викидала все. А часто просто хотіла сидіти в тому ящику. Переважно я складала і наголошувала щоб допомагала і т.д. Практично то нічого не давало. Тепер купила етажерку для іграшок. Ми разом розкладували іграшки на полки, причому в більшості доня вирішувала де що класти. І як вона хотіла щось з полки де не дістає то я наголошувала, що типу немає місця бо ті іграшки порозкидувані і треба їх позбирати. Десь за тиждень часу то увійшло в привичку. Тепер в нас порядок. Тепер мені доцік сама каже що я не там поклала і то треба поскладати і каже "бо в хаті має бути полядок". Ввечері я сідаю біля полок а доцік носить мені іграшки, називає імена ляльок, деякі кольори і каже куди я маю то ставити. І до речі той ящик стоїть на полці і якщо в нього іграшки просто накидані то доцік каже що треба і в ящику поскладати. Тепер мене привчає до порядку.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Я серйозно оскільки в мене в сім'ї ніхто таким малим дітям грошей не дає і я не бачу в тому користі, а давали б пресікла це.
Хочете зробити дарунок - прошу дуже. Солодощі, фрукти - прошу. Але гроші - ні. По-перше тому, що для дитини це папірці, а по-друге, гроші заробляються, а не падають з неба.
Дитину люблять - їй дають турботу, обійми, солодощі тощо, але не кольорові папірці.
А вартість грошей можна пояснити і не даючи гроші. ІМХО
Тому для мене то дещо дивно

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

ясно
ну а мені дивно, як хтось писав, що забороняє дитині брати гроші в бабусі. Я того сама не люблю, але якщо стати на місце тої прабабусі, яка бачить внука раз в місяць-три і в селі не має магазину, а вона крім яєць-яблучок і горішків хоче подарувати внуку машинку то не бачу в тому криміналу. А от наполегливо відмовлятися, коли щиро і наполегливо пропонують і тим самим показувати якусь свою зверхність чи що? ну не можу зараз правильного слова підібрати то для мене теж не правильно, бо то може образити людину. Ну та, люди різні і порядки різні, варто тільки в "сімейні теми" заглянути і волосся дибом стає. Я ще довго можу пояснювати свою позицію, бо маю багато власних прикладів і моє ставлення насправді не є однозначним, але дивного в тому що бабуся хоче дати дитині на цукерки чи іграшки не бачу.
І ще в моїй сім"ї гроші як подарунок ніколи не практикувались, особливо я не розуміла "гроші на Миколая", але думаю, що коли дають гроші дитині то розраховують на те, що батьки куплять або те, що дитині справді треба, або те що дитина хоче, а не подарунок задля подарунку, ой довго тема