Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Чому в такому випадку не дати одразу батькам?

Я не говорю про наведену тобою в прикладі демонстративну зверхність, бо того немає в принципі. Ні в моєму дописі, ні в житті.
Навіщо давати гроші саме дитині? Щоб дитина знала, що та бабуся дала два кольорових папірці, а ця один (хоч той один вищий по номіналу в 5 разів)?

Сказавши, що в мене в сім'ї гроші не дають, трохи збрехала. По ходу дискусії згадала один випадок зі свого дитинства коли мені якась тітка всунула в руку якийсь брудний папірець зі словами "купиш собі цукерки". Звісно я його віддала мамі, але сприйняття було здеформоване: якщо хотіли мене пригостити цукерками, то чому не принесли одразу? І я "не купиш", мені купують батьки. І я тоді вже була молодшого шкільного віку, тобто могла оцінити номінал, а не лише забарвлення. А малечі... Для мене це сумнівно, але кожен сам собі голова.
А питалась саме тому, що хотіла для себе прояснити за які заслуги такій малій дитині дають гроші. По темі склалось враження, що як у авторки топіку: вів себе добре - на тобі гривню, позбирав іграшки - на тобі п'ять, супердобре - десятка...

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

ОМГ такі думки цікаві в тебе виникають
я не знаю нащо дають гроші, я пояснила тільки ситуацію яка буває в нас і пояснила, що фізично дитина тих грошей в руках не носить
але ти або мене не читаєш, або не мене питаєш

ОМГ, звідки такі висновки? на основі чиїх слів і вчинків/поведінки/порядків?
бо я ні в кого не прочитала, що дитині за щось дають гроші:shok: пропустила? не зауважила?

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Це так, логічний ряд. Спершу за хорошу поведінку цукерку, потім машинку, ... Росте дитина, ростуть запроси.
Ну і реально знаю такі випадки коли дитині оплачують батьки якісь вчинки: миття посуду, винесення сміття, прибирання тощо.
Не знаю добре це чи зле, навчить це дитину цінувати зароблені гроші чи ні, але мені дещо моторошно від переведення стосунків на комерційну основу.
Спілкувалась із знайомою (22 роки), мама в Італії. І так та мама там вже випрацювалась, що хворіє дуже. На фразу "хай би мама вже поверталась, важко їй там" отримала відповідь "а що ми тоді тут їсти будемо?" Ніби для простого поїсти щоб не вмерти з голоду треба там кістками лягти. 22 роки - доросла кубіта, на собі поїсти вже заробити може, ні? Принаймні я б не хотіла бути своїм дітям банкоматом. Життя різне, завтра може статись так, що не матимеш гроші на цукерки чи нові іграшки і що? Вже тебе дитина не любить, бо ти не дав їй чергову захцянку?

Ще раз наголошу: я питалась про давання грошей аби зрозуміти суть. Для накопичення, цінування, гаразд. Пояснювати дітям, говорити, говорити і ще раз говорити. Адже навіть тій бабусі, котра дає гроші онукові, вони з неба не впали. Щоб вділити йому їй довелось в чомусь себе обмежити.
3 річна дитина знає слово гроші, але номіналу не розрізнить - це для оцінки вартості. Мої теж бувало піднімуть на вулиці копійку і несуть "мама, ми знайшли гроші і тепер йдемо купимо шоколадку"
Зараз і гроші різні в мене для Павлуся певно основний показник грошей наявність банківської картки ))))

Ще раз наголошу. Я пишу не влаштовувати суперечку чи доказувати комусь, що він не правий. Мені цікавий досвід і його причина в інших людей, тому і спиталась. Якби мені було байдуже до чужого досвіду, пройшла б мовчки мимо. А так, мо що корисне для себе винесу

---------- Додано в 00:28 ---------- Попередній допис був написаний в 00:24 ----------

Видно я недогледіла. Саме це я і хотіла почути. Тобто бабуся дала мамі гроші, щоб мама тобі купила солодощі (тощо по тексту), бо сама вона не дуже добре знає, що ти любиш найбільше.

Чому я того так "вчепилась"? Бо дуже актуально для мене. І вчителька в школі просила батьків, щоб не давали дітям в школу грошей (мова про першачків)

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Моя менша виявляє зацікавленість до грошей. Дуже хоче носити в кишені саме паперову купюру , і часом пробує розраховуватися на касі. Ми даємо невеликий номінал як просить.
Старша не переймається вартістю речей то трохи проблема.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

ясно, то ти собі виясняєш про одне, а я про інше писала ну бо в моїх дописах не було про винагороду щось за щось, ми просто купуємо іграшки тоді коли не має тому явних заборон, просто ти зцитувала мій допис про складання грошей я ніби внятно пояснила, що то в нас означає, що то не є буквально і тому наступні репліки мені не логічні, бо ти щось дуже намішала все на купу. А ти мабуть про тему вцілому-винагорода за будь-що

а клінічиних випадків де хтось з батьків за кордоном, а діти тут можна писати непереписати

ну було ж

ну і про складає теж пояснила, що то умовне, то пояснення на словах через приклади, що скільки коштує щоб він визначився чого більше хоче і на що ми "складаємо" і тому не купуємо все підряд

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Я тебе зацитувала лише для того, щоб перевести тему на те, що з часом винагорода, а точніше її ціна може рости (провести паралелі)і я б не ризикнула привчати дитину саме до такого.
Для Павлуся ІМХО найвища нагорода це сказати що я ним пишаюсь. Ні на що матеріальне дитина так не розцвітає. До того ж матеріальне всетаки тлінне. Навчити цінувати треба, але не переоцінювати його вартості.

влучно сказано, саме клінічний

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Я Саші грошей не даю, бо вважаю, що зарано. Бабусі на свята дають гроші мені, щоб я купила щось малому. Так і роблю й наголошую, що от це - від тої бабусі, це - від цеї..
Відколи Саша почав гуляти в дворі, в нього ідея-фікс, щоб я давала йому гроші, бо всім його друзям мами дають щодня по 5 грн. Питаю, що він з тими грішми робитиме - відповідь :" Нууу, куплю собі цукерки-жувачки-живчика". Знайшов раз в кущах десь 20 грн, дозволила їх залишити собі, раз сам знайшов. Саша носився з ними як з писаною торбою. Вирішив одного дня їх потратити - купив пачку жувачок, запхав всі 12 подушечок до рота, пожував пару сек і виплюнув..Ще чупа-чупс купив, а регту, здачу, роздав діткам в дворі, кому 1 грн, кому 2, кому 5...Я йому пояснила, що така "благодійність" спричинила тепер до того, що в нього не залишилось грошей на якісь інші захцянки, і я йому не можу купити. Бачу, що недоріс він ще. Хоч в магазин можу послати з конкретною сумою на конкретний товар, або кажу. скільки мені здачі має принести. Копійки раніше давала, тепер ні. бо вони потім по всій хаті, для нього це швидше як іграшки. п.с. Має ще пунктик - хоче планшет або айпод/айпад?, щоб бавитись в ігри. Сказала, що як буде чемний, то на насутпний рік купимо, але на нього тре збирати гроші. Й тому, коли Сашка вимагає якусь дурничку, кажу, ок, купуєм, але я знімаю з тих грошей, що на планшет. Хотілка зразу ж відпадає..
А взагалі, малий дуже полюбляє рахувати, скільки в мене грошей в гаманці, часто питає, скільки коштує та чи інша річ і з якого віку я почну вже йому давати кишенькові гроші, ну й тут далі все по колу = мої питання для чого, краще ми самі тобі купим, якщо буде потреба.
Бо наскільки бачу - дітки в тому ж дворі тратять гроші на таку хімію, що я нізащо не куплю малому - найдешевшу газовану воду, сухарики флінт та іншу єрунду, шкідливу для малих.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

До того ж з моїм виходом на роботу, нема що лукавити, але мого часу з дітьми стало менше і просте обнімання, пестьошки чи разом книжку почитати, то вже велика радість. Цяцька не дасть такої втіхи

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

ясно, ну то не до мене, бо я про винагороди не говорила ні слова
хоч вони в нас звісно є, різні і матеріальні в тому числі
назагал, вважаю що ні на чому не варто зациклюватись, а на грошах/папірцях особливо

не думаю, що хтось з цим буде сперечатися
якщо батьки не роблять з грошей культу то і в дитини його не буде, така моя думка

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Десь так само.

Ну бо вони хочуть на ту гривню купити якнайбільше.
Моєму племіннику (тоді було вже 11-12 років) якась з бабусів дала сотню. І хоч потреба в грошах є (ростуть без батька вже) він накупив пітард. А вже за рік почав збирати на хороший ровер, то вже копійка до копійки. Тому до грошей діти мають в голові дорости.

Прийшов зі школи Павлусь і каже "мама, в школі збирають гроші на операцію для хворої дівчинки". Я не маю підозри, що обдурює заради власної вигоди, але наступного дня у вчительки перепиталась і маючи нагоду дати самій таки передала гроші через малого. Нехай знає, що це допомога комусь і вони їм дуже потрібні та цінні

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Ануто, а бач таки ти мої дописи уважно не читала, бо

під дописом Тетянки,
а я подібну ситуацію з кухонькою пояснювала на твоє питання про гроші, з тою різницею що в нас гроші не фізично відкладені були, а була домовленість що ми збираємо тому не витрачаємо

ладно, я спати

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

я з смартфона, вибачай.
Теж спати, бо вже замахалась тицяти пальцем ))))

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Ануто, то з іншої опери, хоч і дуже поширено, і я таки притримуюсь думки що батьки самі свідомо/несвідомо? допускають такі стосунки, ну бо відкупитися простіше.


Мої хлопці гроші мають, і не те щоб я свідомо спеціально вирішувала дитяче фінансове питання. Старший пішов у школу, діти купують булочку, і йому хочеться. Як показала практика, не стільки тої булочки хотілося, як гріла душу можливість купити коли захочеться, бо свої 5 грн він міг цілий місяць носити в рюкзаку)))

А молодший гроші дуже любить, бізнесмен))) він любить ходити в магазин, на базар, і має дуже відповідальне ставлення до того всього (старший має на магазини оскому, завжди просить щоб ми без нього купували). Я тепер можу послати його в магазин за цибулею, хлібом або сіллю, яка завжди несподівано закінчується, і видно що така довіра йому йде на користь. Копійки зі здачі можу віддати або ні, нормально сприймає і те і друге. Назбирав собі на гаманець за 5 грн, тепер там тримає гроші і мої старі картки, ще купував собі сам лего за 6 грн, дуже пишався собою - то він САМ купив. Великі суми не практикую.

Я сама довгий час була байдужа до грошей, і коли вперше виникла потреба дати дітям кишенькові гроші, то в мене був мало не шок. Але якось подумала-подумала, рано чи пізно вони мають адаптуватися життю в "ринковому суспільстві", якщо це буде плавно і у формі гри (як і все чому діти вчаться, копіюючи дорослих), то чому б ні?

проблема, описана вами у цитаті, якраз починається тоді, коли гроші падають на дитину зненацька, коли нема ні батьків які могли б порадити/підкоригувати ні своєї емоційної зрілості (а де їй взятися, якщо батьки і раніше відкуплялися? "на двадцятку і посидь пів дня сам, поки я працюю"- то у нас в дворі є тато-таксист. І не можна винити його за те що працює, а лиш за те що оплачує свою відсутність. )

мені здається що в любому віці перший досвід може бути "піти-потратити-на перше-що-прийшло-в-голову" Це як батьки довго одягають дорослу дитину, а потім є потреба купити одежу самому - навряд чи буде щось якісне

продовжу причинно-наслідкове: я попрала ваші штани, діти, давайте п"ятку; зварила їсти - 10, спекла пляцка - 20))))

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

В моїй сім'ї солодощі наприклад, як подарунок не сприймаються, бо я принципово до певного віку солодощів дитині не давала. І вона щиро про це заявляла дарувальнику, - повертаючи щоколадку - дякую, але я шоколаду не їм! Бачити обличчя дарувальника, який незнає специфіки моєї дитини, було мені дуже неприємно. З часом, щоб не ображати, брала, дякувала, бо ж негарно, хоча також траплялись курйози - брала і щиросердно казала, дякую, буде мамі зранку до кави.
Не пишу, що гроші це хороший подарунок, але маю подругу з дитиною-діабетиком, якій дарували цукерки, які до певного віку було годі відібрати без істерики. Чи іншу, в якої дитя алергик на шоколад, і в цих випадках краще, щоб мама купила те, що дитині можна, або хоча не зашкодить.
Ну і моїй дитині також гроші дарують\дають бабусі, своїх прошу не давати, а от свекрусі, чи іншим родичам, особливо старшим не моєї "лінії" не можу категорично заборонити. Слабохарактєрна я
Що з ними робить? Складає в скриньку-скарбничку "на щось велике", що саме незнає вже який рік, бо як вже писала - рідко щось просить купити. Коли десь почує, що зараз неможу чогось купити - витягає і несе мені, без проблем може віддати всі.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Мому малому також інколи дарують гроші, але тільки у руки мамі, або татові. Так і кажуть "даю мамі гроші, вона тобі щось купить". І коли ми ідемо за ті гроші шось купувати я наголошую що це бабуся, для прикладу, подарувала тобі грошики і ми за них підемо зараз шось тобі купувати. Ну, і завжди дивлюсь що ми на ту суму можемо купити і даю йому право вибору аба-або...
Я не знаю вірно, чи ні з педагогічної))) точки зору, але мені найбільше підходить.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

я ніби чітко написала,що даю просто так,а не за заслуги,така моя позиція,даю не часто,як отримаю здачу 25-50 коп-віддаю малій,особисто я вважаю,що заробляти їй ще дуже рано,так їй скоро 6 років,але діти у 6 років бувають різні,це я не хвалюся,а констатую факти.І район у мене такий,що можу собі дозволити її випустити саму на подвір'я гуляти-за умови,що на вулиці гуляють інші мами сусідки із меншими дітьми,і я кожні 5-1-15 хв з балкону роблю перекличку:"Настя!"-"Я тут".Двір ізольований,машин немає,з двору виходити категорично заборонено.До слова їх таких гуляє разом шестеро одноліток, восьмеро старших діток по 8-10 років, і маленькі з мамами.Тому не боюся випускати саму у такому віці,якщо так схвилював той факт
А за гроші-то збирає також копійки в скарбничку,ще 100 грн і назбирає на велосипед,рахуємо разом-заодно вчиться рахувати,і для неї в купюрах різниця не в кольорі,вона розрізняє цифри і знає як їх додавати-відмімати і де більше-менше

Власне стосунків це абсолютно не стосується-вона мусить прибрати в себе свої іграшки не тому,що хороша,і не тому,що за це похвалять,чи отримає винагороду-мусить,бо є членом сім'ї,живе в квартирі разом з нами і має свої певні обов'язки,вона вже не малесенька,щоб від всього оберігати,і впрошувати щось зробити ніхто не буде-всі інші роблять це безкоштовно,то чому вона повинна робити це за гроші?Заробляти гроші буде,коли зможе виконувати роботу,за яку платять гроші,не швидше,ніж закінчить школу і поступить вчитися,а до того грошима забезпечують батьки.Інша справа,що дитина повинна розуміти,що гроші на деревах не ростуть,їй розказується,в моєму випадку і показується(благо робота дозволяє),що це важка праця,тому потрібно використовувати їх із розумом.А хоче купити собі за 1,5 лизак із перебивачкою-то чому ні?Як ми разом в магазині,то рахуємо чи вистачає тих зібраних у сумці грошей,тоді дає продавцеві і каже що їй потрібно,то не складно для шестирічної дитини,ІМХО

Пишу зі смайлами,щоб,не дай Бог,не подумали що я когось виховую Це просто моя особиста позиція

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

по доброму заздрю

всім дякую за відповіді. Картинка для мене більш-менш прояснилась

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Як навчити дитину цінувати власні речі, до прикладу не ламати іграшки, чи то я наразі забагато хочу? В мене малий фізично розвинений не по віку, він сильний, шустрий, активний, дуже любить машинки і все з ними пов'язане. Але от халепа, останні місяці, мабуть, і дня не минає, щоби він щось не поламав. Деколи в нього це виходить справді випадково - крутнув не в ту сторону, хотів роз'єднати, не розрахував сили і т.п. В результаті половина машин без коліс, гачків і всього що може в машині виступати, йому, звичайно, такими іграшками вже нецікаво бавитись, бо машина без коліс не поїде. Це щодо ненавмисного. Інший аспект - це коли включається дослідник і він мусить підручними засобами розколупати машину (вчора катер пішов в смітник, бо Павлик мусив його розібрати і навіть дроти спробувати на смак). А ще одна мулька - це машиною-толокатором їздити спеціально по іграшка (порозкладає їх перед собою і шурує по них). Мабуть, оце останнє мене найбільше добиває, бо якась я бережлива, акуратна дитиною була, а мій то справжній хуліган-ведмедик) Говоримо з ним, пояснюю, що якщо розбиратимеш машину, то потім докупи її не складем, викину її просто в смітник і не будеш бавитися. Так він поламає, а потім каже, що йде викидати в смітник. Хто мені розкаже, оте ламання пройде? як дитині доступніше пояснити?

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

пройде, разом з цікавістю до іграшкових машин
Мій малий такий самий був, як був меньшим, та щей не давав той хлам викидати. У нас досі ціла корзина машин без коліс, дверок, багажників і т.д. Він просто так ними бавився, що машинки не витримували. А от в чоловікового похресника машини всі цілі, бо в нього сильного бажання ними бавитись нема, йому цікавіші молотки, гайки...до машин байдужий.

 

Відповідь: Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Моя доцька не цінує речей, що має і я не знаю як краще ій то розтлумачити. Може взяти іграшки в садок і там забути, загубити, не уважна, не пильнує за ними. Я ій забороняю брати і так і пояснюю, що не дозволяю брати, бо ти там загубиш і повернешся без іграшки. А вона обіцяє, що буде пильнувати, бо всі носять і вона хоче. Іноді приносить, іноді - ні.
Постійно просить щось купити. Я ій пояснюю, що в неі ітак повно іграшок, які вона не береже, розкидає і не складає потім. Тепер кажу, що ми купим ій щось нове тоді, коли вона навчиться бережніше ставитись до тих, що має: не губити, тримати в порядку. Тепер чекаємо, коли ж той час настане Інших ідей в мене нема як іі навчити, може порадите щось? Чи насварите, може я не правильно з нею говорю?