Як навчити дитину цінувати те що має. І чи потрібно?

Тема у розділі 'Маленькі бешкетники', створена користувачем Зорянівонька, 14 Серпень 2013.

  1. Arapeta

    Arapeta Well-Known Member

    Я своїм так кажу:"В садок/школу беремо тільки те, що не шкода зламати чи загубити." Дорогі нові іграшки не даю. Пояснюю, що інші дітки з необережності чи й навмисно (є й таке у дітей, я по-чесному з дітьми розмовляю) можуть їх зламати чи й забрати, якщо не шкода - то вперед. В принципі дійшло, з цим вже не маю проблем.
    І ще побачила, що зараз, якщо якусь іграшку дуже довго хочуть справді (не просто так хтось дарує), то береже. Он так з евер -афтер лялькою Блонді-Локс. Її дуже береже.
    Але у більшості все як і у Вас...
    І до сих пір просить ту монстер-Хай. Я вже на принцип пішла. От цієї ляльки у нас вдома не буде! За такі гроші таке страховисько! Та навіть і безкоштовно - ні і все! Родичі попереджені.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  2. marianast

    marianast Well-Known Member

    Мого брата десь років з десяти привчали що праця має бути винагородженою. Скажімо він категорично не хотів їздити до бабці на село коли треба було щось робити, і характер у нього такий, що міг впертись і не поїхати, або поїхати і цілий день дутись за сараєм. А от з матеріальною стримуляцією їхав. Тут вже його тато ставив йому вимоги і терміни виконання як найманому робітнику))) Зароблені гроші витрачав на свій розсуд,але батьки частково знімали з себе матеріальну відповідальність за нього. Тобто купували йому необхідне, а те, що він хоче зайву пару кросівок їх не обходило- на таке маєш власні гроші. Я не знаю наскільки це правильно, можна сперечатись. Але ми з братом вчились в одному класі і стосунки у нас були і є досить близькими, тому я можу зробити певні висновки порівнюючи його з собою і нашими однолітками. 1. Він ніколи не чекав, що йому мама з татом мають щось дати, він завжди прораховув наперед де він має взяти, скільки він має витратити, скільки відкласти ( заначка на чорний день мала бути безумовно, бо скажімо на спонтанну поїздку в Карпати ми всі брали в мами/тата, а він або давав свої,або лишався вдома); 2. Він ніколи не тринькав гроші бездумно; 3. Він завжди цінував те, що мав. Для прикладу - мій перший телефон, подарований татом, був знищений вщент, бо він швидко застарів, я чекала від батьків обіцяного нового і мало переймалась тим телефоном, що мала. Він свою першу нокію нещодавно продав, вже як раритет,в ідеальному стані. 4. Він рано засвоїв, що найкраще живеться за свої гроші. На першому курсі пішов на роботу. В нічну зміну, хоч вчився на стаціонарі. 5. Брат скуповатий. Він нікому пива не поставить)))))))
    Але по житті завжди розраховує на себе і вміє заробити гроші, має до того хист і азарт.
    Тому, я думаю, щоб навчити дитину цінувати те,що в неї є, треба дати їй можливість докласти до того,що має зусилля. З маленькими то трудний номер, а першачки - в самий раз.
     
    • Подобається Подобається x 1
  3. raspberry

    raspberry Well-Known Member

    Моя вже того страшка не просить. Я їй пояснила, що це не природна іграшка, синіх людей з фіолетовим волоссям не існує і це не гарно. Ну і поні на ногах теж не буває, то ж це теж вона не просить. Згодна зі мною, що страшних і дивних іграшок їй не потрібно. Тут у нас повне взаєморозуміння;)
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • мімімі мімімі x 1
  4. Colombina1982

    Colombina1982 Well-Known Member

    А чому тільки брата? Мені здається, позиція має бути однаковою відносно всіх дітей. Чи то з огляду на те, що мужчина мусить вміти заробляти гроші і забезпечувати сім"ю, а жінці тато/мама/чоловік куплять новий телефон? Якщо брат двоюрідний, то більш зрозуміло.
    Нас один час винагороджували, але від того ми не стали більш працьовитими - просто порахували собі, що маємо зробити на певну потрібну нам суму, заробляли і до пори, до часу знов халявили. Так що гроші деколи розбещують. ))
    Мій малий не шанує речі, які не вважає цінними: канцелярію, наприклад, ну і з китайськими іграшками так було. Але останні навіть при відносному пошануванні розвалювалися дуже швидко, то я за це навіть і не сварила - просто пояснювала, що таке не варто навіть купувати.
     
    Останнє редагування: 21 Квітень 2015
  5. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Ой, то такий підхід, який не навчить нормальних стосунків з близькими, а тільки холодним меркантильним розрахункам. Не знаю, як ваш брат у дорослому віці ставиться до взаємодопомоги в родині, але знаю такий приклад, коли хлопчина, якого отак змалку привчили, у віці вже юнацькому він взагалі не мав поняття добровільної допомоги. Помогти там щось своїй старенькій бабці - за гроші. Нє, то моральне каліцтво.
     
  6. marianast

    marianast Well-Known Member

    Двоюрідний. В нас в сім'ї було по іншому , ставлення було рівним до брата і до мене.
    Я думала про це. Ще коли ми були зовсім малими, до ринкових відносин в його сім'ї, я була переконана,що він не любить своїх рідних. Те, що бабу і діда не любив (безпідставно) це навіть сумніву не виникало, але його відношення до батьків вводило мене в ступор і дуже розстроювало. От він іноді говорив щось погане про маму чи тата і мені ставало страшно і хотілось якнайшвидше побачити своїх батьків і пообіцяти, що буду чемна-пречемна, бо я їх сильно люблю. Він був дуже складною і погано контрольованою дитиною. Власне я думаю, що таким чином як я вище описала, батьки знайшли єдиний дієвий важіль впливу на нього і використали зповна. Бо до того ніц не помагало, в т. ч. і фізичні покарання.
    Але тема про те, як навчити дитину цінувати те,що вона має. Так от - мій брат цінує все, що має, бо це все так чи інакше ним зароблені речі.
     
  7. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

     
  8. marianast

    marianast Well-Known Member