Відповідь: Казки та колискові. А я малечі співаю так, а вона мені підспівує: Я-Люлі, люлі, Мала - ліііі Я- старий гулю Мала - люю Я-Лізь на вишку Мала - кууууу Я- по цибулю Мала - буллллюююююю
Відповідь: Казки та колискові. А ми любимо засинати під таку: Колишися, колисонько, із дуба, із дуба Колишися в колисоньці, дитинонько люба. Хай до тебе в колисоньку пташки прилітають ніжним співом дитиноньку тішать, звеселяють. Колишися, колисонько, хай сяє усмішка Колишися в колисоньці, мамина потішка. А знає хтось слова колискової з мультфільма "Умка"?
Відповідь: Казки та колискові. мої малі знають перший куплет, а повний текст нижче: Колыбельная медведицы Ложкой снег мешая, Ночь идёт большая, Что же ты, глупышка, не спишь? Спят твои соседи - Белые медведи, Спи скорей и ты, малыш. Мы плывём на льдине, Как на бригантине, По седым, суровым морям. И всю ночь соседи, Звёздные медведи Светят дальним кораблям.
Відповідь: Казки та колискові. ДВІ СЕСТРИ Казка У лісі, густому й темному, жив чарівник, якого звали Можу Те На Що Здатний. Але казка не про чарівника, а про його до-чок - Глею та Бімбок. Бімбок була надзвичайно вродлива: тоненька-тоненька, з довгим чорним волоссям, яке аж заплутувалося у траві, коли Бімбок рвала білі квіти. Більше вона не вміла нічого робити. Коли квітів збиралося стільки, що з пелюсток можна було пошити плаття, Бімбок кликала Глею, меншу сестру. Вона теж була вродлива, але всі захоплювалися працьовитістю Глеї, її вмінням шити обнови з пелюсток, з трав, з тополиного пуху і кульбаби. Ось і того дня, про який я хочу розповісти, Глея шила з сухої глиці курточку для Їжачка. І раптом із-за дерева долинув сердитий голос Бімбок: - Глеє! Хіба ти не знаєш, що я йду на бал до русалок? На бал! На бал!.. Мені потрібне нове плаття! І Глея відіклала вбік курточку, яку шила для Їжачка, й побігла до Бімбок. - Ці пелюстки, сестричко, нагадують хмарки, - сказала Глея, побачивши купу білих пелюсток. - Я могла б пошити з них гарне плаття, але такі ж білі плаття будуть і в русалок. Краще пошию тобі плаття з пелюсток курячої сліпоти. У вечірніх сутінках ти будеш схожа на сонячний промінь! - Гаразд! - сказала Бімбок і додала: - Плаття принесеш увечері!.. Ой що це було за плаття! Незвичайне... Сяйливе... Воно пахло лугом і сонцем. Навіть Бімбок задоволено посміхнулася. - Йди, - сказала вона Глеї, а сама мерщій зодягла плаття і відчинила вікно, так їй гаряче стало від хвилювання. Саме в цю мить пролунав глумливий сміх старого Ворона-Крумкача, який зазвичай спав на гілці могутнього дуба і в снах бачив лиш одне: війни, війни, війни... - Ти й справді думаєш, що плаття гарне? - крикнув Крумкач. - Як ти могла довіритись Глеї! Плаття пошите з болотяної трави. Ха-ха-ха!.. І тоді Бімбок тупнула ніжкою й почала зривати з себе плаття. - Глеє! Негіднице! - закричала вона. А старий Крумкач, сівши на пліт під вікном, заговорив по-змовницьки: - Зараз прибіжить Глея. Попроси, щоб пошила тобі плаття з місячного сяйва або з річкової хвилі... А Глея уже убігла до кімнати: - Що трапилося, сестрице? Тобі не сподобалось плаття? Бімбок ще раз тупнула ніжкою: - Хочу плаття з місячного сяйва або з річкової хвилі! - Це неможливо, - зітхнула Глея. - Місячне сяйво невловиме, так само як і річкова хвиля. - Ха-ха-ха! - засміявся старий Крумкач і знову всівся на гілку могутнього дуба. Щоки в Бімбок почервоніли. "Хіба ти не бачиш, що Глея тебе ненавидить?!" - кричала злість у її серці. І Бімбок накинулася на Глею. Будь-які чвари, навіть найкоротші, починаються тоді, коли людське серце залишає любов. Глея не плакала, хоч стусани сипалися й сипалися на неї. А старий Крумкач тим часом підлетів до вікна, за яким Можу Те На Що Здатний читав чарівну книжку. - Як ти можеш читати в таку хвилину? - злорадо закричав він. - Твої дочки порушили родинний закон! Можу Те На Що Здатний зітхнув на повні груди й відразу опинився в кімнаті Бімбок. Він не любив довго говорити, тому сказав коротко: - Ти, Бімбок, будеш кожного року міняти своє вбрання і - лишатися в тому ж самому. А ти, Глеє, повертайся на своє місце й закінчуй шити курточку для Їжачка. І Можу Те На Що Здатний знову зітхнув на повні груди й зник, ніби його й не було в кімнаті. А Глея злякано зойкнула. З високого крісла, де сиділа Бімбок, сповзла довга тонка Гадюка, яка з того часу щороку міняє свою шкіру і залишається все такою ж... тонкою довгою Гадюкою. Але розмова тепер не про неї. Коли ви побачите в річці чи в озері спритну сяйливу Плотвичку, знайте, що вбрання їй пошила Глея з легкого пилу, який струшують зірки, падаючи на землю. А побачите в лісі Білочку, яка стрибає з дерева на дерево, знайте: це вона шукає Глею, щоб подякувати їй за теплу шубку.
Відповідь: Казки та колискові. Мамо а де йде сонце спати? ---за високу гору в золоту комору а хто ж йому стелить на білій постелі? --Зіронька вечірня,гарна як царівна а хто ж його колише,все тихо тихо? --Соловей піснями,темна нічка снами а які сни має, коли засинає? --Сняться йому квіти що в день на них світить а хто ж його збудить,як світати буде? --Пташечки веселі,збудять і з постелі а на що як встане ,то найперше гляне? --На дітей,серденько,чи встають раненько... ми під це засинаем,правда то віршик,але я його співаю. а ще любим "За печкою поёт сверчок"!
Відповідь: Казки та колискові. А наша доня дуже гарно засинає і спить вдень під диски хорової капели "Дударик" - особливо улюблені у нас два диски: "Мамине серце" і "Дударик на завжди або ой чий то кінь бороздить". Мама вагітна слухала багато Дударику)))))) - певно донечка думає шо то такі колисанки
Відповідь: Казки та колискові. Я дужжже люблю цей віршик. Дякую Росаві за диск, бо сама не співоча мама, а вона на ура малого заколисує. Як не забуду повтор включити, то малий ловго спить, а як забуду, то спить тільки до закінчення диску
Відповідь: Казки та колискові. Пам'ятаю з дитинства таку пісеньку: Ой дві жабки вечірком На лужку сиділи. Ой дві жабки вечірком На зірки гляділи. Тут комарик на лужок Прилетів під липки. Узяв в лапки він смичок Та й узявсь до скрипки. Жабенята комару Лапками махали. Під його веселу гру Польку танцювали. Тра-ра тра-ра тра-та-там, Тра-та-та-та тра-ра, Тра-ра тра-ра тра-та-там, Тра-та-та-та тра-ра. І віршики ось такі: Під дубом зеленим трава-мурава, На дубі зеленім пташина співа. Від мами чарівних ти чуєш слівець, Якщо казку слухав - тоді молодець! [/I][/B]про бабцю:[/I][/B] Ходить тиша в теплих капцях, Задрімала в кріслі бабця, А годинник цокотить: Бабця спить, бабця спить. Я навшпиньки вийду з хати, Щоби їй не заважати, Не бурчи собачко, цить, Бабця спить, бабця спить. Марійки Підгірянки - про маму: Снилось мені ясне сонце, Що в хаті світило, Що на мене рідна ненька Дивилася мило. Приснився мені легкий вітрик, Що пестив колосся, А то мені моя мама Гладила волосся. Снилась мені ягідочка, Як мед солоденька, Що мене цілувала Мати дорогенька. Снились мені ангелики, Що в рай мене несли, А то мами ніжні ручки До серця притисли.
Відповідь: Казки та колискові. раніше Ярина засинала тільки під чийсь спів, а заколисувати доводилось цілу годину. Я починала з колискових, а закінчували тими піснями, які згадувала на ходу. Дуже запам"яталась така колискова: Повішу я колисочку, тай на калиночку Буде вітер колисати мою дитининочку Буде вітер колисати, пташечки співати Буде моя дитиночка в колисочці спати Повішу я колисочку на вербу, на вербу(в першому слові наголос на останьому складі, в другому на першому) Ой чи вітер поколише, доки я ся верну
Відповідь: Казки та колискові. В нас колискова - одна із складових обряду засинання. Порядок такий - чистимо зуби, молимося, казочка, масаж "рейки-шпали", колискова. До колискової доходить рідко, як правило на "рейках" уже чую рівномірне сопіння. З колискових Орко любить "Спи маленький козачок", У Росави є ця колискова. А Софійці подобається про котика сіренького, і стандартне "Люлі-люлі прилетіли гулі".
Відповідь: Казки та колискові. У нас теж улюблена колискова "Козачок", хоч іще люблять про Сон-Дрімоту і Сонька-Дрімка.
Відповідь: Казки та колискові. А мої люблять про"Сонька -Дрімка", про"Умку",про"За печкаю поет сверчок"-згадую дитинство і колискову ,яку співає ведмедик "Дрімка"-це улюблена.
Відповідь: Казки та колискові. Орко в Соньці - Дрімці співає замість принесе співанку - принесе піжамку й тиху колисанку.
Відповідь: Казки та колискові. Моя доця засинає виключно під колискову Ніни Матвієнко у моєму виконанні, правда я її співаю 3-4 рази підряд
Відповідь: Казки та колискові. у нас Сонько-Дрімко, і про Сон-Дрімоту, і налетіли гулі - на ура завжди було і є а ще ми такі любили, коли менші були - - Мишко, мишко, де була? - Ген, на тім краю села. - а що ти там робила? - котиків ловила - а що заробила? - два кільця ковбаски, ще й хлібця окрайчик завтовшки у пальчик - де ж ковбаска ділась? - Гава поживилась - ну, а де ж окрайчик? - його забрав зайчик і ще про пса, який курив файку (ще моя бабця мені розказувала) і про Ішла киця з міста, несла миску тіста надійшов баранчик: -ходи, кицю, в танчик. - я не піду в танчик - мене болить пальчик - а що тобі в пальчик? - мушка мене вкусила - а де тая мушка? - в гори полетіла - а де тії гори? - барвінком зацвіли - а де той барвінок? - дівчата зірвали - а де ті дівчата? - стовпом поставали - а де тії стовпи? - сокира зрубала - а де та сокира? - у вогні згоріла - а де той вогонь? - водичка залила - а де та водичка? - горобчики випили - а де ті горобчики? - Пурх! та й полетіли!
Відповідь: Казки та колискові. Наш синочок ще маленький щоб зрозуміти всю суть історії, але цю казку написав йому наш тато на майбутнє. КАЗКА В одному звичайнісінькому лісі було собі одне болото. Не таке, щоб дуже глибоке, не надто і мілке, не дуже й грузьке. Болото собі, як болото – із зеленою тванню, густим лататтям і своїми болотними мешканцями: пуголовками, жучками-водомірами і, звичайно, жабками. Одна з них – жабка Квася – була не такою, як всі інші зелені мешканки болота. Коли її подруги з ранку й до пізнього вечора насолоджувались голосним кумканням, щосили деручи горлянки, особлива жабка мовчала. Вона нікому не зізнавалася, але… їй не подобалося жаб’яче кумкання. Більше всього на світі жабка мріяла не лякати жителів лісу бридким кваканням, а… співати як соловейко. Колись давно, коли маленька Квася була ще пуголовком, вона почула цей неземний спів такої тендітної, але голосистої пташини. Та скільки бідна жабка не намагалася наслідувати співу солов’я – виходило лише кволе булькотіння, яке дуже тішило усе жаб’яче сімейство. Ішов час, жабка підростала, але не полишала своєї мрії. І коли пізно вночі болото врешті затихало, Квася вилазила на берег і, затамувавши подих, чекала, коли прилетить маленький соловейко, всядеться на розлогій липі та почне виводити свої неповторні трелі. Жабка сиділа, принишкнувши, аби, не дай Боже, не злякати співця і не обірвати чарівної ноти. Слухала, але так жодного разу і не наважилась заговорити із соловейком. А він, натішившись своїм голосом досхочу, відлітав. І жабка лишалася одна – сам на сам зі своєю мрією. Та от, одного літнього дня лісом пройшов гомін: «Соловейко зник! Співець пропав! Не чути нам його пісень!». Квася, почувши страшну звістку, вилізла з болота і спитала в галасливої сороки: «Що з ним? Де його шукати?». «Люди! Лю-ю-ю-ди забрали його!», - проторохтіла білохвоста і полетіла далі розносити новини лісом. Жабка зібрала усю свою мужність і, полишивши болото, вирушила на пошуки солов’я. Багато метрів відміряли її перепончасті лапки, перш ніж вона знайшла помешкання Людей. Ще важче було прокрастися всередину. Але Квася знайшла отвір для кота у дверях і прошльопала в дім. Ой, лихо! Там, у залізній клітці гойдався під стелею її соловейко – сумний і мовчазний. «Тримайся, співоче!», - прокумкала жабка, - «Я тебе звільню!». І таки звільнила! Десь хитрістю, десь розумом, а відчинила клітку. І втекли соловейко із жабкою назад до лісу. Всім – радість, жабці – слава! А щедрий співець на знак вдячності навчив Квасю солов’їному співу. І відтоді всі, хто проходив ввечері повз болото, здивовано слухали, як з боку трясовини звучить жаб’яче кумкання і… чарівний спів солов’я. Мораль цієї казки така: «Сидячи в болоті, солов’єм не станеш!». Ну і по-друге: «У мрію треба вірити до кінця».
Відповідь: Казки та колискові. Мені теж мій дід (він родом із Мостистьок) той віршик розказував! Якби не цей форум, то я б і не згадала його повністю. Дякую!
Відповідь: Казки та колискові. ДІвчатка ану може ви мені нагадаєте??? Колись років сім назад плимінниці читала( а потім розповідала ) казку (книжка-розкладка була) "Теремок". Книжка до наших днів не дожила і знайти ніде не можу, а доні розповідаю те що знаю....Може хтось знає всю казку? Або має? "Де кують зозулі жваві, Віє вітер між гілок, серед лісу, на галяві, звідкись взявся теремок. Лісом бігло мишинятко, мишиня, на свитці латка бачить терем на стежині і питає "Хто в хатині" Як ніхто не відмовляє, теремочок я займаю Скаче жабка-постребуха превесела скреготуха бачить, терем на стежині і питає "Хто в хатині? " "- Я, маленьке мишинятко, мишиня, на свитці латка Ти ходи сюди скоріше разом жити веселіше" Можу ще продовжити, всіх звірів памятаю, окрім вовка, і закінчення казки......Доня її дуже любить, бо можна повторювати щоразу" Хто в хатині", і разом казати "Разом жити веселіше))))))))))) Може допоможете?
Гарна пісенька-забавляночка для вивчення частин тіла: Добридень, добридень, добридень скажу, Як вранці чемненько до мами іду. Тут палець, долоня, плече і рука, Тут маю дві ніжки, а тут є п'ята. Добридень, добридень, добридень скажу, Як вранці чемненько до тата біжу. Тут очка, тут личко, тут ніс, а тут губи, Тут маю вушка, а тут білі зуби. Добридень, добридень, добридень скажу, Як вранці чемненько в садочок прийду, Багато діточок, забавок у нас, Веселою піснею вітаємо Вас!
