Книги, які не сподобалися...

Зараз може мене закидають помідорами, але я не змогла дочитати Ирвинга "Світ очима Гарпа", я чесно намагалася, бо чула багато схвальних відгуків, але для мене це суцільне розчарування...

 

@Vitusja, а Ви доки дочитали? Там є такі моменти, що якось нудно йде, але потім захоплює
Мені спочатку дуже сподобалось, потім йшло так-сяк, а під кінець я була в захваті

 

Та я кидала ту книжку кілька разів, потім знову бралася, а в кінці десь сторінок 30 так і не дочитала. З рецензії дізналася що він загинув.

 

Так це за менше, ніж за годину можна прочитати

 

Та я то розумію, але подумала що краще прочитати 30 сторінок хорошої книжки, ніж змушувати себе робити те чого не хочу, лише тому що комусь сподобалося. Чесно жалію що не зробила цього раніше.

 

І я з Дашвар не подружилась, xоч намагалась і в душу впустити, і в мозок...не моє

 

мені тільки "Мати все" сподобалось...все інше, просто не пішло точніше почала читати 2-3 книжки і ніяк.

 

а в мене не пішло Пауло Коельо "Вероніка вирішує померти", і "Адьюлтер" - бяка якась...нелюблю такого, шось там марудять цілу книжку і непонятно шо і до чого. а "Адьюльтер" не дочитала,змучила може 50 сторінок і кинулась того.
а "Диявол і пані Прим" цікава, варта уваги....

 

Мені в свій час дуже навіть сподобалась. Легко читається, розумієш суть - потрібно жити вже і сьогодні, ніби це твій останній день у цьому світі, робити те, що подобається, радіти дрібницям і тим, хто є поруч тебе, бути самим собою.

Люко Дашвар теж всі пішли мені - особливо реалії сільського життя.

Почала перечитувати Едгара По, востаннє тримала книгу ще студенткою. І стиль цікавий, такий індивідуальний, і логіка присутня, ну але песимістична кульмінація в багатьох новелах мені не зовсім пішла. Хоча "Украдений лист", "Золотий жук" і "Лігейя" - ок. Більше перечитувати не буду. Хоча поривши інфу в неті, побачила, що є фільм "Лігейя". Ну вже дуже герой був одержимий своїм коханням до неї. Опис її характеру і зовнішності - сила.

 

можливо колм читала "Вероніку" Коельо то ще не той вік був)) не сприйняла тому....

 

Згідна,особливо книга "Курва",хіба це книга?Опус для низькосортного жіночого журналу.

 

Совсем не пошла книга-бестселлер "Одиночество в сети"

 

--- дописи об"єднано, 20 Вересень 2016 ---

Як можна його "Лоліту" ставити в список книг, які має прочитати кожна дівчина до 27 років???? якби я знала, про що ця книга перед тим як почала її читати, то ніколи б не взялась до неї.

 

не пішла мені книжка Бейбі-тревел Карпи, скільки себе не силувала, ніяк((((

Надіслано від мого SM-T561, використовуючи Tapatalk

 

Вже писала в іншій темі, що придбала книгу "Манюня" авторки Наріне Абгарян. Пише, що книга дорослим, які вміють посміятися над собою, і дітям, яким цікаво, яке ж дитинство було в їхніх батьків. Я прочитала лише 80 сторінок книги з майже 400 і в повному шоці. Все починається з веселих історій про дитинство двох подруг і виглядає дуже невинно і кумедно. Але є один персонаж Ба (бабуся однієї з дівчаток), яка взагалі неадекватний персонаж. Спочатку мені було смішно, але потім я була в шоці з того, що понаписувала авторка. Та бабулєнція абсолютно неадекватний персонаж, псіхована, яка робить все, що їй схочеться, тільки через те, що вважає, що їй все дозволено. Стриже дівчат налисо, щоб вивести вошей, лупить їх, кидається в циганку, яка її розізлила сковорідкою, проломлюючи при цьому їй голову на очах у дітей, та ще й вважає, що зробила правильно. А Ісуса Христа взагалі називає віровідступником і шкодує, що циган вкрав одного цвяха, що йому тільки одним розіп'яли обидві ступні. Для мене це був шок. Це вже якийсь єретизм, а не книга. Однозначно не рекомендую християнам, а особливо дітям, які вбирають все як губки, бо книга якась антихристиянська та ще й пропагує агресію. Якщо доросла людина ще профільтрує, то дитина явно не зрозуміє. Шкодую, що витратила на неї кошти, а вона недешева. Бо її навіть не подаруєш нікому, хоч вона нова, але та єресь, що там написана...Я б ні своїм, ні чужим дітям такого б не дала читати. Нема слів...

 

Якщо чесно, то я в шоці від такої рецензії на цю прекрасну книгу. Ви читали її мовою оригіналу (російською) чи в українському перекладі?

Книга насправді дуже легка, написана із гумором та самоіронією, із присмаком радянського дитинства (події, про які йдеться у всіх трьох книга цієї серії, припадають на 1979-1983 рр.). Дуже детально описано усі атрибути дитинства у меленькому містечку (школа і музшкола, дитячі пустощі на вулицях), а також усю атмосферу, якою просякнута уся повість (пахощі від східних пряностей, смаки домашніх автентичних трав, пейзажі передгірського містечка, стосунки між вірменами та представниками інших національностей, що мешкали на цій території). Зокрема, відносини між батьками і дітьми є і основою книги, так як усі події крутяться навколо сім"ї Абгарян, у якій 5 дітей! І всі давали собі раду, вчилися, розвивалися, без дідусів і бабусь, мама умудрялась утримувати велику сім"ю (в умовах тотального радянського дефіциту), а у тата була купа хоббі, якими він заражав інших домашніх. Я вважаю, що сучасним мамам буде незайве перейняти і рецепти цієї сім"ї, і організованість побуту, і ознайомитись із тим, як далеко може зайти фантазія ваших дітей у пошуках пригод ))).

Про бабусю ви трохи перегнули - по-перше, бабуся Ба є ортодоксальною єврейкою, яка пережила всіх своїх рідних (і важкі для євреїв часи) і була головою роду усе своє життя. Як виховували євреїв у той час, які постулати вони сповідували і як вели побут ні ви, ні я є достеменно не знаємо, а тому і не маємо права судити. Книга не про віру чи національність, якраз навпаки - одна із головних речей, яку авторка хотіла донести цим твором це якраз об"єднання людей різних національностей та віри, які жили у маленькому містечку, одружувались, народжували дітей, виховували їх та співіснували на одній території. Це зріз насправді кожного двору, кожної вулиці, кожного села чи невеликого міста.

По-друге, вона все своє життя присвятила родичам, сину та внучці, яких виховувала та піднімала на ноги; вона дуже специфічна особистість, із своїми мухами, однак, тим не менше, вона в мене несприйняття не викликала. Яку агресію пропагує книга? Ваші рідні ніколи не виганяли попрошайок від дверей своєї квартири? Вас ніколи не обважували на базарах? Її так звана "агресія" це наслідки загартування характеру в обставинах, які їй довелось пережити. Бабуся завдяки своєму характеру, хватці та родичам вміла і свою сім"ю забезпечити, і усіх Абгарянів вдягнути. А дітей вона любила, хоч і ставила їх у жорсткі рамки (щоб звикали, так як життя не мед). Так що, на мій погляд, ви значно перебільшуєте, стверджуючи, що образ Ба може якимось чином зробити дитину агресивною чи паплюжить християнство. На мою думку, сучасні мультики, які дивляться наші діти по наших каналах чи в інтернеті містять куди більше агресії, а поведінка багатьох дорослих, які повсякчас можуть потрапити на очі наших дітям паплюжить християнство куди більше, ніж позиція Ба у цій книзі. Я, на жаль, не побачила ніякої єрєсі у цій книзі (все дуже життєво та красномовно описано), якщо ви нічого не винесли для себе, перечитавши цю повість, то мені дуже шкода, так як книга дійсно неординарна. Оцінки вашому посту не ставлю, так як кожен має свою думку, однак зауважу, що буде дуже шкода, якщо ваш пост відіб"є комусь бажання її прочитати.

У Абгарян також є книга-спогад під назвою "Понаехавшая", у якій вона розповідає про свій переїзд до Москви на початку 1990-х (вже після війни у Вірменії) і як ї коріння та виховання допомогло вижити та знайти роботу, нові знайомства у великому місті. І ще у неї є книга для дітей про хлопчика, який пережив розлучення батьків та намагається зробити свою маму щасливою. Авторка дуже цікава особистість, слідкую за її сторінкою у фейсбуці, усі її персонажі відчасти реальні люди, про яких вона час від часу пише.

 

В книзі є багато цікавих і смішних моментів, але авторці вартувало б бути толерантнішою щодо своїх висловлвань. А вона точно здогадувалась про те, що християнам така позиція її героїні не сподобається, бо у тексті є її ремарка щодо цього. Свій допис перебільшенням не вважаю, бо не написала жодного неправдивого слова і так, мені не подобається коли навіть у книзі, яка

паплюжать святе. Це занадто.

Ага, прогнала хорошу невістку, забрала дитину в матері і не давала синові влаштувати нормальне особисте життя. Робила розгони у магазинах, хамила, наїжджала на продавців. Ну не знаю, певно в нас з вами різні поняття про любов до рідних і тактовність у спілкуванні з іншими.

Звісно, що непроханих гостей і циганів ми в гості не запрошували. Але сковорідками в голову точно не кидали і людям травм не наносили. Ви маєте право на свою думку, а я на свою. Вважаю, що люди мають знати різні сторони цієї книги і самі вирішать чи їм та їхнім дітям її читати.

 

Я цього не писала.

А ви не задались питанням, чому мама за стільки років не поцікавилась, як поживає її донька, батько її дитини? Не помогла, не подзвонила, не приїхала.Я знаю кілька сімей, у яких отакі бабусі виховали не одну внучку та поставили на ноги.
Син у неї - класичний мамин синочок; повторюю, ви не знаєте специфіки єврейських родин і яку роль у них відіграють мами/бабусі.

Щоб її судити, нам треба опинитись у тих роках, спробувати щось дістати, вихватити, обміняти та вижити, коли за твоєю спиною нікого нема, а ти мусиш тягнути на собі все. Зрештою, у нас зараз не хамлять у магазинах, не обважують, навкруги одна порядість та чесність.

Про епізод з циганкою - я не пригадую, чи там дійсно потім була травма (про те, що кидалась пам"ятаю, а чи це були дійсно важкі ушкодження вже не пригадаю, так як читалось доволі давно).

Різні сторони - це "плюси" і "мінуси". Ви описали кілька епізодів, на основі яких зробили висновок, що книга погана.

 

Значить ви цю книгу читали давніше, якщо не пам'ятаєте)) Бо там чітко написано, що бабуля сама вижила невістку з сім'ї і чітко було написано, що невістка була хороша, але не витримала постійного тиранізму бабулі. І що бабуля натиснула на якісь зв'язки, щоб внучку залишити собі і забрати у рідної матері. А ще в книзі пише, що дівчинка їздить до рідної мами і бачиться з нею, бо її ба не хоче, щоб та приїжджала.

І знати не хочу, а щодо маминих синків сперечатись не буду, нікому такого не побажаю)))

Була і серйозна, кілька швів наклали. Я читала недавно, тому можу вам навести безліч аргументів, але вже не буду, бо не маю бажання продовжувати цю дискусію. Поважаю вашу думку, поважайте й мою. Всього доброго)

 

Маркеса "100 років самотності"
Берн "Люди, які грають в ігри"
Сабіна Кіслер "Забираючи дихання"