Надіюсь, тему не дублюю, подібного не знайшла. Шукаю однодумців. Живемо в селі. Дітей довкола мало, я тут майже нікого не знаю. Виходить, що більшість часу гуляємо вдвох, або їдемо до Львова по справах і випускаємо дитину побігати чи в місті, чи деінде. В селі ніяких дит.майданчиків, кожен собі товчеться на своєму подвір"ї. А малюк любить компанію, увагу, емоційний. Часом беру його з собою, як йду до когось по справах, але бачу, що того мало. До себе нікого не водимо, бо мало кого знаю. Може варто записатися і хоч пару разів на тиждень на якісь розвивалки ходити? чи того замало? в сусідньому селі є дит.садок, може привозити на час прогулянки, щоб побавився? літо на носі, більшу частину дня надворі будемо, а гуляти нема з ким...
Ой, то від коли?))) В садку можуть цього не дозволити. Домовитися з кимось і ходити гуляти до когось на подвір"я, або до себе запрошувати. Якщо не знайомі, то ж можна познайомитися.
може в селі на то дивляться крізь пальці, але взагалі завідуюча може заборонити. Бо в садочку всі дітки якоби " з довідками", згідно з якими вони можуть перебувати у колективі , а тут в колектив приводять дитину без таких довідок .Крім того, інший аспект- в садочку багато діток, які звикають там бути в колективі без мами. Тому бачити для них дитинку з мамою на майданчику- теж не бажаний стрес. Створюйте свій міні-садок на подвір ї- познайомтеся із сусідами,влаштовуйте спільні подвірні гулялки . У мене сестра фактично теж за містом ( ще вважається містом, але вже на межі). То вони собі там такий мамський колектив забацали з сусідніх подвір їв, що і дитину можуть залишити один на одного.
в мене свекри живуть в "майже"селі. теж всі сидять на своїх подвір"ях, на загальній вулиці лише проїжджаючі машини можна побачити. і от одного разу приїхали ми з дітьми і чоловікова сестра з дітьми. на подвір"ї шум\гам, діти бігають, дуріють. проїжджає машина, дає задній хід, виходить жінка :" о, скільки дітей! ми живемо трохи далі, і моїм дітям нема з ким гратися. може будуть діти разом бавитись?" трохи розчарувалась, коли почула що ми "доїжджаючі". але в ті дні коли ми є там , то кличмо тих хлочаків. до чого це я. пройдіться по селу, позаглядайте по подвір"ях, самі почніть розмову. тоді незчуєтесь, як набереться міні компанія для вашого малюка
іра, може вже тоді ліпше до нас? у нас же ж повний фарш - і погуляти і поспати і поїсти) аби тільки дітки прийшли)) а ніхто так часто не приходить
Варто, навіть щось простеньке малого дуже розважає. Ну і буде привчатись до якогось графіку помаленьку. Ми не садочкові, всякими гуртками теж компенсуємо брак дитячого колективу
В мене теж таке проблема,село...і тут не хочу образити нікого,але ті методи,що чую "з 3 міс пюрешки...бити по попі...і т.д.",то якось не можу,свого не нав'язую,але і того слухати не дуже хочу,і так виходить,що самі по собі більшість часу,ой, не знаю...думаю,що як під ростемо,то може кудись буду водити... А ще подумала,смішно як би ми тут ділилися такою проблемою,а виявилось,що в одному селі живемоможе одразу будемо в офф писати звідки ми є с.Миклашів,Пустомитівський р-н
з лютого та воно то можна, але більшість мам такі як Isa пише я ж не витримаю)) ооо, от про це забула. Таки правда. тепер тебе розумію, пригадую, як ти нас запрошувала весь час, як же я тебе тепер розумію.. будемо у Львові, я свисну о, то я вчора так аспіратор продала. Думали, домовлялись, ніяк не виходило перетнутись, шукали через кого передати, а виявилось, що в сусідніх селах живемо) Гаї, Пустомитівський р-н
То певне які діти. Мому ну ніц колективу не треба. Адекватного люблячого дорослого, який з ним буде гратися- і все. А взагалі- цікаво так. Я думала на літо за місто переїхати якраз заради дітей. А їх бачу там не дуже то і є.
слушна порада - підтримую! У нас теж так було (пишу було, бо не знаю, як зараз, вже майже півтора роки не живемо там). Чотири мами, дев"ятеро дітей. Спочатку гуляли отакою юрбою, потім дійшло, що можна ж якось то все спланувати. То перейшли на 2 мами-9 дітей. Було дуже зручно! У когось в дворі пісочниця, у когось качелька, у нас був надувний басейн. Узгоджували-домовлялися, кому коли вигідно. Бувало, якщо погода не дуже, збиралися у когось вдома (таки село - то класно: і на подвір"ї воля, і в хаті не тісно). Але перед тим, як зважитися на таке, раджу деякий час таки погуляти, поспостерігати одна за одною, за дітьми. )) Бо була ще одна мамочка з дітками, то якось боязно було - і з нею не лишали, і без неї за її дітьми не наважувалися дивитися. Ну, і все таки таке гуляння розвивалок не замінить (хоча... якщо захотіти, то можна щось придумати). Я возила своїх хлопців на англійську в "Хелен Дорон" і на конструювання у "Винахідник". Ще одна мама возила своїх дівчат теж в Хелен Дорон і ще на танці і малювання.
А ми також будемо жити в селі,літом маєм перебратися, а зараз живем наїздами по 1-2 тижні,малятко ще маленьке (майже 3місяці) але я вже переживаю що ні гуртків, ні діток, мені хоч вовком вий,ще й в селі знаю одну продавщицю в магазині і все( Знайомитися незручно, я впринципі дууже рідко з ким знайомлюся,навіть не знаю що говорити...а в селі одні бабулі, правда літом трохи діток зі Львова приїзджає. с.Печенія, Золочівський район
Знайома ситуація (с.Давидів). Тут навіть майданчика дитячого нема. Садок є. З дітьми гуляють по центральній вулиці , біля школи, кожен біля себе... Моя доня дуже активна, соціальна, хоче контактів, тому минулого літа в 1р і 3 міс. записались на розвивалку на Сихові (нам по дорозі) і в басейн їздили. Розвивалку, може, і зарано почали, але то було для її спілкування з дітками. І тоді, і зараз після гуртка - майданчик, а тоді вже додому спати. Напрягає часом, поки візок в машину, купу речей на різні випадки, бо хата далеко, їздити кожен раз, півдня минає, але результатом я задоволена. Домашня качеля-пісочниця - це зовсім не те...
ну як в Давидові нема як гуляти, то в нас тоді зовсім пічалька)) ми як в Давидів приїжджаємо в газову контору, то я на той садок заглядаю, і заздрю місцевим мамам, бо багато дітей довкола. А в нас хоч вовком вий. Але трохи ситуація покращується, сусідський хлопчик не хоче ходити в садок і сидить тут цілими днями, то хоч якийсь товариш Нестору є))
л,як мене це теж бісить-поки всі речі загрузиш,потім вигрузиш,по дорозі малий ще засне,весь свій режим перебивається,іноді так хочеться нормально вийти,людей/дітей побачити,якийсь рух...ех(((
я так бачу що "всюди добре де нас нема" але наразі то не про мене - бо я дуже задоволена життям в Селі ми переїхали майже 1,5 року тому. то поки Софі була ще зовсім маленька, то я ніколи не гуляла на подвір"ї, завжди їздила вулицями, обслідувала райони, магазини і т.д. думаю що якби на той момент в мене не було немовляти, то я б і досі не знала що, де і як тут у нас паралельно старалась знайомитись з мамами, які проїжджали повз нас(тут, на диво, не лише ми одні гуляли по вулицях), і таки вже багато з ким познайомилась, хоча для мене це теж непросто знайомитись з зовсім чужою людиною, але я розуміла що виходу у мене не було, бо хотілось все таки хоч трохи знати людей, мати до кого слово сказати. цієї ж весни ми вже все таки частіше на подвір"ї гуляєм, бо мала дуже любить кататись на качельці і ритися в піску, а ще часто треба поливати свіжопосаджені квіти та обробляти квітник, тому - мала бавиться, а я собі працюю. АЛЕ! я маю з чим порівняти, старша доня 5 років росла в квартирі на Сихові, багатоописувати не буду, просто скажу - мені зовсім не бракує того спілкування з десятками людей за день, бійок в пісочниці, видирання чужих і своїх іграшок, і слухання цілими днями пліток про те, хто кого вночі бив, і як хто викрикав. краще спілкуватись з людьми не кількісно, а якісно єдине що мене трохи засмучує, що саме на моїй вулиці не живе жодної дитини, а є такі вулиці що в кожній хаті по двоє-троє, але зараз добудовуються кілька нових будинків, і там точно є діти, тому я в очікування
Я заради садочка, розвивалок та басейна переїжджала до Львова. Ми жили в Рудно, але біля лісу, на крайній вуличці - там купа особняків, і власне всі гуляли на своїх подвір'ях. А в мене свого загородженого не було знімали пів будинка Уявіть, в кожній хаті по дитині, а мами одна одну не знають. А потім якось познайомилися, обмінялися телефонами, почали до магазину разом ходити з візочками, коли дітки підросли - запрошувати до себе на пісочок чи басейни( надувні), на Дні народження. Старший син досі дивиться свій альбом і показує де хто ( хоча 2 роки у Львова живе). Та й ми часто з мамочками руднівськими зідзвонюємося. Повірте, мамам легше знайомитися з іншими мамами - купа спільних тем, проблем, планів на майбутнє. На мене ніхто косо не дивився як починала знайомитися ))) А у Львові шукала собі компанію у басейні, на майданчиках, тепер із садка з багатьма мамочками спілкуюся.
