Криза середнього віку

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Зорянівонька, 3 Квітень 2018.

  1. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    100% згідна, просто людям набагато простіше звалити все на "кризу". І якщо, так вникнути, то на протязі життя, скільки є тих етапів, періодів, коли просто змінюється сприйняття, усвідомлення, відношення, до тих чи інших проблем і обставин, але одні це переживають разом, а інші розходяться, бо їм це просто не потрібно.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  2. Online

    Online Well-Known Member

    Коли вона прийде, ви зрозумієте. Може не зразу, але точно зрозумієте :)
    Які ознаки? Вік 40+, в офісних працівників може бути раніше, бо їх списують в тираж в 35 років. Це період своєрідного підбиття підсумків. Чоловік усвідомлює, що більша половина активного працездатного життя позаду, а він все ще "ні фіга не досяг" (навіть якщо досяг в професійній сфері, то є купа сфер, де не досяг) і вже ніколи не стане тим, тим і тим, бо поїзд пішов... Нічого в житті не бачив, бездарно профукані роки.... Ну й інші рефлексії. А далі починається, як добре написала @Зорянівонька, гонка встигнути все, що не встиг. Симптоми у всіх різні, залежно від больових точок. Хтось намагається затримати чи повернути молодість. Звідси такий, трохи маніакальний ЗСЖ, спорт, може бути внєзапне веганство (з виїданням всім домашнім мозку), косметичні процедури, зміна іміджу на молодіжний з поведінкою включно, клуби, можливо юні коханки... Я таке бачила часто.
    Інші намагаються компенсувати недостатність вражень за все попереднє життя. І починаються всякі хобі, екстремальний спорт, "ми з хлопцями вирішили поїхати...", які займають весь вільний час.
    Хтось все ще "не богат, не знаменит, и не престижен" і відчайдушно намагається використати "останній шанс" заробити мільйон, влазячи в якісь брєдові проекти, авантюри, різко змінюючи профіль діяльності, продаючи все чи беручи великий кредит під сумнівні справи тощо. Або залишити слід в історії.
    Хтось намагається кардинально змінити життя, бо все не те і все не так: дауншифтінг, духовні практики... Хоча цим трохи молодші страждають, але бувають варіанти.

    Все це справді не смішно. І позитиву ніякого не має, бо йде букетом. І це не здорові, продумані, виважені рішення, а те, що називається "пороти гарячку". Плюс фоном істинно підліткові бунти, атріцалово, намагання щось довести собі і оточуючим, безапеляційність і нетерпимість. Є такі чоловіки від початку: які вічно у щось влазять, або постійно зраджують, або в яких друзі на першому місці. Але криза середнього віку, це не про те. Це коли твій дорослий, розважливий і відповідальний чоловік починає чудити щось таке, що на голову не налазить.:) Можна звісно абстрагуватися і сказати, що це його криза, хай розбирається зі своїми мухами. Або боротися. І тоді дізнаватимешся про все останньою. Проводячи знову ж таки паралель з тінейджерами, - тоді його друзі та однодумці будуть для нього авторитетом, а ти надокучливою мамою :) Можна дозволити втягнути себе у все це або влізти самій, і будеш як жінка алкоголіка. Найважче у всьому цьому - знайти баланс.
     
    • Подобається Подобається x 9
    • Інформативно Інформативно x 4
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  3. nibysh

    nibysh оптимістка з сумнівами

    @Online , ну і історійки....таки добре ,що я тих обох знайомих не перепитувала - що воно таке....
    А тепер скажіть - без отої кризи можливо? Чи вона мусє биць і юш ?
     
  4. Online

    Online Well-Known Member

    Залежно наскільки глибоко вона проявляється і ЩО ви готові терпіти. Направду, я б не зарікалася.
    Я хз. Не маю стільки вхідних даних, щоб робити якусь статистику. Можу говорити про близьких друзів/родичів або тих знайомих, в яких такі явні прояви, що навіть чужим видно. Не у всіх прямо клініка. :)
     
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  5. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    "Ой, оюшкі!" (с)
    в 35 більша половина активного працездатного життя позаду??? Якщо активна працездатність починається з 20 (хоча і з цього віку перспективно працюють не всі), то позаду лише 15 років стажу, а попереду до 65 - ще 30 років до пенсійного віку, а насправді - скільки Бог дасть сил змінювати світ.

    Давайте вимірювати життя правильно :)
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 2
    • Оптимістично Оптимістично x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  6. Online

    Online Well-Known Member

    По-перше, це не до мене. А до чоловіків. Хоча, враховуючи кар'єрні реалії, їхні фобії не такі вже й безпідставні. По-друге, давайте цитувати дослівно, а не склеювати як зручно. Бо зміст спотворюється. :)
     
  7. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    я не спотворювала, а скоротила, зберігши зміст. в 40 також позаду може бути половина життя на землі, але не половина професійного стажу.
    стосовно чоловіків чи жінок - в професійному плані я вважаю всіх рівними.
     
    • Подобається Подобається x 1
  8. Leditanya

    Leditanya Well-Known Member

    Мені теж дивно, що в 35 років списують в тираж. Або я щось не розумію.
    Оскільки чоловові 41, то більшість друзів 40-50 років. Злет кар'єри у багатьох 35-40-50 років. Як в кого, звісно.
     
  9. Online

    Online Well-Known Member

    Ну от дивіться. Згадайте знайомих чоловіків у віці 35+, які працюють в офісі: чоловіка, друзів, знайомих, сусідів, співробітників, однокласників, одногрупників, хоча б чоловік 50. А тепер скажіть, скільки з них сидить на вершині кар'єрної драбини? От вам і відповідь. Людей багато, крісел мало.:) Крім того, чим старшим стає чоловік, тим більше його підпирають знизу вчорашні принеси-подай молоді спеціалісти. Вони вже самі стали достатньо фаховими спеціалістами і стають конкурентами. З віком кількість конкурентів на ринку праці збільшується. В багатьох великих компаніях є нюанси: вони вважають, що людина після 35 використала свій потенціал і є вже не такою ефективною, що молоді є креативнішими і мотивованішими. Ну і банально, молоді є значно дешевшими. Бо вони ще вірять у всілякі мотиваційні байки :) Це не значить, що після 35 прям всіх звільняють, але такий працівник вже розглядається як відпрацьований матеріал. Якщо чоловік не пхнув не перестаючи як будьдозер і не сидить в 35 на якомусь достатньо високому рівні, то при рівних вхідних даних далі просуватимуть молодшого. Якщо офісний спеціаліст шукає роботу, то після 35 при рівноцінних резюме візьмуть молодшого. Реально незамінних одиниці, будьмо реалістами.
     
    Останнє редагування: 4 Квітень 2018
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  10. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    В нас на підприємстві, якщо приходять молоді шукати роботу, то, почувши розмір окладу, розвертаються і йдуть. Хоч той оклад, по суті, не мінімальний, а ще плюс премії, ну тобто в місяць не 5-6тис.грн виходить, як на деяких підприємствах. Молоді зараз дуже амбітні(поскрипуючи вставною щелепою). Хочуть зі старту багато. Ну і я дуже ржу, коли кожний другий(умовно) каже: "Я за такі гроші працювати не буду. Я закінчив(ла) онлайн курси тестерів(програмістів), піду туди, там буду гребти бабло лопатою"(ага, щас).
    Так, до інформації розкажу. Про людей 35+ Маю в оточенні купу людей, які закінчили оті славнозвісні курси тестерів і інших з тої галузі, так от, жоден не знайшов роботи, хоч люди не дурні. Ну і останні тижні багато знайомих, через кризові ситуації на фірмах, почали шукати роботу, розсилати резюме. Я розумію, що зараз повна ж... усюди, але все ж. Всюди відмова ледь не на етапі спроби подати резюме-через вік.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  11. сніжна

    сніжна Кішка, яка "сама по собі"

    у мее знайомі шукають на комунальне п-во юриста. Зарплата - "обнять і плакать". І то стоїть обмеження до 40 років. При цьому н можуть знайти . бо оплата низька, але віковий ценз- тримають. Ще розуміла б, якби там була надскладна емоційно чи в роз'їздах робота. Ну мало чого... Так ні- то штатний юрисконсульт зі штатними стандартними обов'язками . Але до 40-ка :)
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  12. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    Я так бачу, що шанс після 40-ка знайти роботу може бути хіба через знайомих-родичів, ну або касир в маркеті. Бо отак через офіційний запит-резюме шансів майже нуль.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  13. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Це залежить від того, що робили до 40 і яка кваліфікація. І завжди є варіант працювати на себе.

    І від особистих якостей. Якщо я прийду особисто влаштовуватися, то шанси мого найму зростають дуже сильно. Ну але так, в упередженість по віку я вірю.
    --- дописи об"єднано, 11 Червень 2020 ---
    Але це все не про кризу середнього віку.

    Криза - це переоцінка всього, а не тільки неможливість працевлаштуватись. У працевлаштованих на улюбленій роботі теж є кризи.
     
    • Подобається Подобається x 4
  14. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    Ага, треба нову тему: " Як знайти роботу жінці без досвіду, після 40(очікування/реальність)"))
     
    • Смішно Смішно x 1
  15. Online

    Online Well-Known Member

    Так, це теж є. Я мала на увазі трохи інше. Коли парять причетність до супер-пупер проектів, ровиток і відкриття нових горизонтів, перспективи, дружній мотивований колектив, візії-місії та іншу беліберду замість адекватної рівню працівника зарплати. Серед 25-27 річних знайти лоха з палаючими очима, якого можна юзати за півціни значно легше, ніж серед 35-40 річних. Я кажу "лоха" без мети когось образити, сама колись теж велася на всілякі "ми з вами робимо одну велику справу" :)))

    Проблема в стартовому капіталі. Зараз взагалі не уявляю як люди щось починають. Брати тепер кредит - самогубство. А для того, щоб нормально стартувати, це не 10 і не 20 тис. баксів має бути і не останні твої гроші, і дуже бажано не орендоване приміщення, інакше при найменшому коливанні ринку підеш на дно. І щастя, якщо закінчиш в нуль, а не в мінус.
     
    Останнє редагування: 11 Червень 2020
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
  16. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    ну так. Чим "вузькіша" кваліфікація, тим простіше знайти роботу, а точніше - менше шансів втратити. Різноманітні технологи виробництва, професії, де треба набити руку(друкарі, механіки).. За мого знайомого механіка друкарських установок(51 рік) змагаються дві друкарні)) На одній він працює, інша постійно його переманює, але вдається хіба позичити на деякі роботи за дуже добрі гроші. Але є купа людей, які працюють менеджерами збуту, юристами
    та чого. От стукне людині "срака"лєт, і до переоцінки цінностей додається ще страх втратити роботу, а там і розчарування у всьому і вся недалеко.
    Ну ок, не буду більше про роботу.
    Я ще додам, що в певний період у жінок починаються гормональні зміни. От де трешак повний. Добре, якщо вистачає освіченості зрозуміти, що відбувається, до кого звернутись і фільтрувати потім всі рекомендації. Бо в нас звикли лиш про чоловіків " бідних, в них криза, дім не посадив, дерево не збудував(чи навпаки)", а ти жінко зрозумій, борщ налий і сиди мовчки в куточку. а те, що в жінки, разом з пролактином, естрогеном їде поволі дах, то таке.
    Всьо смєшалось, коні, люді... в моїх дописах. Плутаюсь вже в думках. Значить недаремно в цю тему мене занесло:girl_crazy:
     
    • Подобається Подобається x 5
    • Смішно Смішно x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  17. Dominika

    Dominika Well-Known Member

    ОМГ, ви в одному абзаці зібрали все моє "улюблене", ще треба додати тренінги і курси від працедавця, за які треба самому заплатити. І вперед до світлого майбутнього.
     
    • Смішно Смішно x 2
    • Подобається Подобається x 1
  18. Orman

    Orman Модератор-бомба

    Так, я мала на увазі, що страх втратити, чи не знайти роботу є ЧАСТИНОЮ кризи (необов‘язковою), а не самою кризою в кризи багато облич.
    Ні, я починала свою справу з стартовим капіталом кілька тисяч гривень. Ясно, що з таким початком зразу злетіти до захмарних заробітків не вийде, але й ризики значно менші, і жити за ці гроші можна.

    Зараз якби я працювала по вісім годин в день, а не по дві, то мала б і заробіток більший. Ще залежить від можливості власне працювати так багато, в мене немає такої можливості (а головне бажання).

    Для мене криза - це ідеологічне, а не фінансово-професійна, може тому я чогось не розумію
     
    • Подобається Подобається x 1
  19. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Може, одна з причин кризи - це відсутність підтримки, любові? І страх, як похідне.
    Хоча, як кожні років десять в житті приходить переосмислення (поверхневе чи глибоке) себе та навколишнього світу, переоцінка пріоритетів - то і криза середнього віку всього лиш черговий такий етап.

    Пріоритети... Я хоч і згадую за «втрачену кар’єру» в свої майже-30 :girl_crazy: та з трьома (вже чотирма...) дітьми, але це відбувається в моменти особливого всплеску дитячих конфліктів, побаченого чергового зака..ного памперсу/трусів в невідповідний момент чи фінансових сімейних криз. І то я не думаю, при світлому розумі, щоб я аж сильно здобувала б ті гроші та годувала сім’ю... Обслуговувати продажі, контракти - так, можу. Та це дешевше на ринку праці, ніж бути власне продавцем і власником бізнесу. Рватись до високих заробітків і ставати чоловіком в своїй сім`і - мені не потрібно.

    І хто мені поверне втрачений на роботі час, коли діти будуть мене потребувати, навіть коли вони такі всі навчені самі себе обслуговувати? :) Я маю на увазі виховні моменти в першу чергу.

    А щодо роботи я заспокоїлась, бо це все моє теперішнє приносить повноту життя та радість саме тому, що чоловік і діти щодня дякують мені за сніданки-вечері, перед сном в молитвах - дякують Богу, що дав нам сім’ю, маму, тата..., за те, що я займаюсь з дітьми (з осені-весни хочемо старшого в один гурток віддати - то ж і я буду нити з цього приводу :girl_crazy:), що будинок тримаю в порядку, що нагадую-подаю ідеї-підтримую чоловіка та всяке-таке. І хоч в хаті порядок не завжди ідеальний, діти не завжди слухняні та наші відносини такі, що хочеться старатись один для одного й надалі: я - на домашньому фронті, чоловік - в забезпеченні сім`і. І в мене ситуація, що близькі мені люди ніколи не тиснули, що я «мушу працювати». Чоловік, в першу чергу, за те, щоб я була вдома (в сенсі: не пов’язана до роботи, ще й в офісі). Плюс я маю нестабільний підзаробіток, на який в день йде 1-2 години. Більше - як було сказано, і нема бажання :). Хоча інвестувати б, докласти б часо-зусиль - ух, як би я заробляла! Або ні :girl_crazy:. Підприємництво воно таке ризиковане :connie_pull-pigtail.

    Я до чого. Декілька знайомих мені жінок в віці 40, з подібними до моєї ситуації обставинами - я впевнена, уникнуть чи уникнули кризи. Менопаузи ніхто не відміняв, та почуття потрібності, цінності, гідності та тому подібне - в них є і тому гормональні зміни легше переносяться. Зрештою, що заважає чоловікові розповісти, що зараз у нас відбувається і отримати розуміння та підтримку? :)
    А ще знаю жінок без криз - які не просто реалізовуються в професії чи в улюбленій справі (це взагалі Джек-пот, коли хоббі приносить бажаний дохід :girl_in_dreams:), а ще й їх поважають як людей. Бо є ще успішні в фінансовому плані жінки, яких ненавидять оточуючі.

    І коротенько про феміністичні настрої, що раптом виявляється, що твого нічого нема, а все батьківське чи чоловікове... Имение - от родителей (Біблія). Головніше питання, не чиє, а як ним вірно розпорядитися, цим майном. Бути вдячним, а не горделивим.
    Чи важливо зрозуміти, що в цьому житті хочеться зробити? Важливо. Але яка ціна цього бажання? Якщо співрозмірна нашим уявленням - то чом і не здійснити бажання ;). Навіть в 60. Та про це поговоримо років через 15-20, коли деякі форумлянки досягнуть цієї цифри :girl_crazy:

    П.с. Написала я погляд зі своєї дзвіниці. І це не універсальний допис, адже є і одинокі мами, і іншим чином понівечені жінки... Я більше хотіла підтримати тих, хто більш-менш проживає схожий сценарій життя.
     
    • Подобається Подобається x 1
  20. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Я з тих, хто теж вважав кризу "браком чогось", "неправильно організованим чимось" тощо
    і дитячі кризи (до дітей, ггг) також вважала результатом браку уваги та турботи.
    Тепер трохи огребла досвіду в тому всьому, і зробила висновок, що криза - це етап. Найчастіше - етап росту. Таке собі життєве перехрестя.
    І ще маю думку, що кризу таки треба прожити і не заперечувати. Рецепту не маю.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
    • Подобається Подобається x 2
    • Корисно Корисно x 1