@Zaychenya вона регулярно гримає дверима і їде. Але за пару днів їй переходить і так по колу. Ми вже навіть звикли. І вже не сприймаємо то якось трагічно. Фінансово вона нам не допомагає. Але коли приїзджає, привозить продукти «татові (ну тож чоловік) і дітям (внукам) там всякі смаколики». Стосовно посваритися так «щоб надовго». Я то можу. Вже і було не раз. Тож мама вважає мене невдячною скотиною, хамкою (інше писати не буду, бо то вже геть сумно). Але ж то не змінює нічого. Та і не зміниться людина, бо комусь так треба. А я дивлюся на своїх дівчаток і розумію, що мама (я тобто) - найголовніша людина в їхньому житті. Недавно в знайомої померла мама і вона досі не може відійти від втрати. Тому і я не можу відштовхнути маму. Яка би вона не була, вона моя мама… «Заблокувати» той негатив у своєму сприйнятті - це я можу. Колись прочитала: уявляти що навколо мене скляний ковпак. Загалом воно діє. А от зараз щось чи то я розкисла чи то агресія посилилася чи все разом…
Девочки, поделитесь опытом? Меняете воспитание своих детей? ли воспитываете детей также, как вас воспитывали родители?
