Мої улюблені дитячі вірші

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

В мене поки що дитятка нема, але віршик для майбутнього я вже вивчила. до речі, мій улюблений.. розповідаю наразі чоловікові))). можливо і вам пригодиться...

Журилась під осінь малесенька жабка:
Уже похилилась у соняха шапка,
І жовтими стали листочки у клена,
А я іще досі зелена-зелена)))

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Цей віршик по сьогоднійшній день любить і розказує моя доня.
Хтось маленький хитрував
Нашу хвіртку поламав,
- Хто це? Хто це? Я питаю
А про то ніхто незнає.
А маленький під столом
Спав собі солодким сном
Увісні тихенько хрюкав
І нікого він не слухав.

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Ти сметанку тут злизала.
— Я не відаю й не знаю,
Я сметанки не вживаю.

В нас був свій варіант цього віршика. Донечка ніяк не могла сказати "Сметанка" в неї завжди виходило "Месьтанка"

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

ЖАБЕНЯ
Хто це плаче за пеньочком
Заховавшись під листочком?
Це маленьке жабеня,
Заблукало серед дня.
Перестань, не плач, маленьке,
Бо ставочок он близенько.
Швидко слізки витирай
І до мами поспішай.

ЗИМА
Срібно-білим снігопадом
Понад лісом, понад садом
Розгулялася зима,
З буйним вітром, не сама
Над лісами, над річками.
Та нарешті позіхнула,
Зупинилась і заснула

ДВІ ЛИСИЧКИ
Дві лисички - дві сестрички
Намочили рукавички.
Руквички намочили -
Бабу снігову ліпили.
посідали біля печі
І сушились цілий вечір.

ЯРИНКА
На небі ні хмаринки -
Лиш сонечко блищить
А де мала Яринка?
До річечки біжить.
Білява, невеличка,
Неначе каченя,
І любить теж водичку -
Хлюпочеться щодня

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

А ми тут завжди замінюємо на Іринку, думаю автор не образиться
а в нас зараз улюблена гра, яку ми вивччили в центрі на Батальній, доця все показує:
В мене кругла голова,
Очка два і вушка два,
Ніс один і рот маленький
І волосячко тоненьке

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Ось згадав свій:
Йде по лісі лев могучий,злюжчий,аж кипить!
Раптом бачить,на поляні,п"яний заєць спить.
Він узяв його за вуха,до очей підніс:
-Деж ти сірий нализався,взяв би тебе біс?
Заєць швитко стрепенувся і умить сказав:
-Що старий, по морді хочеш? Положи де взяв!

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Била мама котика, рудого Муркотика
це ж бо він сьогодні рано виїв з глечика сметану
Мяу, мяу - плаче котик, - у Прокопки білий ротик
Я ж уранці ще дрімав, як сметану він лизав.
А Прокопик тут несміло: Де ж у мене ротик білий?
Я ж обтерся рукавом, ще й умився над відром.

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Біжить дорога під колеса
Мого нового Мерседеса...
Я натискаю на педалі
І мчу вперед все далі й далі,
Й співаю пісеньку просту,
Що незабаром підросту:
І буду вищий, ніж колеса
Мого нового Мерседеса


( Мій Максимчик дуже любить машинки)

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

А оце мій улюблений віршик якого мене бабуся навчила (якщо хтось знає автора - підкажіть )

Наш гусак, в зимову пору,
Потихеньку вийшов з двору,
І подибав аж на став -
Покупатись забажав.
"Та чого це тут так слизько?!!"
репетує гусачисько,
"Що то" каже "за біда?
Де поділася вода?"
А того гусак не знав,
Що замерз узимку став.

І ще один який мені найбільше подобається
(хоча він і довгий, але саме цей віршик одним з перших полюбився моєму маленькому синочку, і щовечора, вкладаючи його спати, я мусіла раз по раз розповідати йому тільки цей вірш :

Ласий кіт Івашко,
Ох зітхає важко.
Впала сіра мишка
У порожню пляшку.
Впала сіра мишка,
Та й на саме денце!
Як її дістати?
Це ж бо не відерце...
"Вилізай, не бійся"-
Кіт благав до ночі,
Але вперта мишка
Вилізти не хоче.
Чеше круглі вушка,
Хвостиком махає,
А голодний котик
Пляшку обіймає.
І таке надумав
Ласий кіт івашко:
"Я закину вудку
В цю прокляту пляшку!
Мишка то не рибка-
Упіймаю хутко."
І пішов Івашко
Позичати вудку.
А тим часом мишки,
Сестри сіроокі
Кинули ту пляшку
На долівку боком,
Утекла сіренька
До матусі в нірку,
А ласун Івашко
й досі плаче гірко.

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Як гарно коли маленькі діточки розказують вірші про маму. Це так зворушливо.
Почитайте ці віршики своїм діткам. Вони легко вчаться, адже вже скоро мамин день - 8 Березня


Все починається з мами
Анатолій Костецький

Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!..
***

Гарне слово
Катерина Перелісна

Мама! Мама! – гарне слово,
Тільки скажеш – все готово
«Мамо, кашки!» – кашка є.
«Мамо, чаю!» – вже наллє.
«Мамо, спатки!» – вже роздутий,
І у ліжку, і укритий.
«Мамо, ніжку зав’яжи.»
«Мамо, казку розкажи!»
Мама! Мама! – гарне слово!
Тільки скажеш – все готово!
***

Найрідніша
Леонід Голота

- Хто розкаже мені казку,
- Хто щедріший всіх на ласку?
Ти, матусю, наймиліша!
В цілім світі найрідніша!
- Хто нас ніжить і голубить,
Пестить, гладить, ніжно любить,
Пригортає до серденька?
Ти, моя найкраща ненька!
***

Перше слово
І. Січовик

Коло, риску, закарлючку
На папері пише ручка.
Все з’єдналось загадково,
І з’явилось перше слово.
Здогадались, яке саме?
Наймиліше в світі – «мама»!
***

Де живе літо
А. Костецький

У павука хатинка –
Тоненька павутинка.
У коника веселого
Між травами оселя.
У ластівки швидкої –
Під нашим підвіконням.
А тепле ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами,
Живе в очах у мами.
***

Мама
В. Гринько

Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамонька,
Мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
***

Мама
Є. Гуменко

Не за синіми морями,
Не в далекій далині –
Тут, удома, біля мами
Світить сонечко мені.

До грудей мене пригорне,
Поцілує у чоло,
Щось тихенько прошепоче,
І біди як не було.
***

Сонечкова мама
А. Костецький

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.

І чистим сонечком встає
Щодня з-за небокраю…
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його вмиває?

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

і ще однин віршик про 12 місяців (з якої книжечки не пам"ятаю...)

Січень січе,
Лютий лютує,
Березень плаче,
Квітень квітує,
Травень під ноги нам стелить травицю,
Червень складає сіно в копиці,
Липень медовий-бджілок чарує,
Серпень чудовий-булки дарує,
Вересень трусить груші в садочку,
Жовтень гаптує клену сорочку,
Йде Листопад, застеля килими,
Грудень надходить-початок зими!

І ще один про котика

Йшов сніжок на торжок,
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха!
Як зайшов у нім до хати,
Стало хутро розтавати...
Сів воркотик за мішком,
Та й умився кожушком.

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Вже мабуть не актуально , але попередній допис нагадав такий віршик:

Випав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Доки смажив, доки пік-
А пиріг водою стік...
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг!

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Мій улюблений віршик - навчила колись бабуся:

Другий місяць зветься Лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.
Хоче Лютий щоб на світі
Панувала вік зима,
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Ми відвідуємо Центр раннього розвитку дитини, там ми вітаємося таким гарним віршем:

Доброго ранку.
Доброго ранку сонце привітне,
доброго ранку небо блакитне,
дорого ранку у небі пташки,
Доброго ранку тобі і мені.

Сірий котик тихо спав,
навіть пісні не співав,
та нарешті пробудився
і навколо подивився,
ми до нього підійшли
і співати почали.

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Скочив котик, сів на плотик,
Вимив ротик і животик,
Він чистенький і біленький,
Гарний Мурчик нам маленький!

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Дуже мені подобався цей вірш
Сніжинки

Білесенькі сніжиночки,
вродились ми з води;
легенькі, як пушиночки,
спустилися сюди.

Ми хмарою носилися
від подиху зими,
і весело крутилися
метелицею ми.
Тепер ми хочем спатоньки,
як дітоньки малі,
і линемо до матінки —
до любої землі...

Матуся наша рідная
холодна і суха,
бо дуже змерзла, бідная,
вона без кожуха.
Отож її нагріємо,
устелимо сніжком.
Мов ковдрою, накриємо
легесеньким пушком.

Нехай зимою злючою
вона спочине в сні,
щоб зеленню пахучою
прибратись навесні!

А цього вірша мене навчила бабуся:
Ялинка

Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик — плиг!
Став ялинку віднімати.

Я — сюди, а він — туди...
«Не віддам, — кричить, — нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!
І цяцьк?ами можна гратись.
Порубаєте ліси, —
Ніде буде і сховатись.

А у лісі скрізь вовки
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці».

Страшно стало... «Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости!
Я не буду більш ніколи!»
Низько-низько я зігнувсь
І ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Були ми зимою дома в Україні і знайшла книжечку ще мою, доні дуже сподобався такий віршик Грицька Бойка:
БРУДНУЛЯ
Шапочка у глині,

Сажа на коліні,

Пальчики зелені,

Плаття у смажені.

У смажені навіть ніс,

На щоках сліди від сліз.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

Ранком вона встала —

Постіль не прибрала.

І надула губки:

— Нащо чистить зубки? —

Умивалась нашвидку:

Бруд увесь — на рушнику.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

Мама доню одягла,

В коси бантик заплела.

Відійшла лиш мама —

Бантик під ногами.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

За обідом прямо

Влізла в суп руками.

Надкусила пиріжок

І поклала в фартушок.

Стала руки витирать —

На скатерці пальці знать.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

На машину, на візок

Сиплють хлопчики пісок.

А вона піском мерщій

Наповня беретик свій.

Буде гарна гірка, —

Та берету — гірко...

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

Ось трима вона в руці

Кольорові олівці.

І уже біля вікна

Розмальована стіна.

А до столу сіла —

Розлила чорнило.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

В пальтечку своїм новім

Вийшла вона з дому,

А вернулася у дім

Ніби у старому.

— З гірки я спускалась!

На пальті каталась!

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

Спать вона лягала —

Не помила ніжки.

Плаття і панчішки

Кинула під ліжко.

Отака Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля.

Після дощику в дворі

Любо гратись дітворі.

Всі такі гарненькі,

Всі такі чистенькі.

Тільки — де Ганнуля,

Дівчинка-бруднуля?

Вся замурзана, брудна,

Неохайна дуже, —

Подивіться: ось вона

Влізла у калюжу.

Як у вашім дитсадку

Ви зустрінете таку, —

То скажіть їй хором:

— Сором! Сором! Сором!

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

мій дуже любить такі вірші

Черепаха несла воду-
Зачепилась за колоду.
Хоч біда і невеличка-
Треба знову йти до річки!

Юля мамі помагала
Юшку готувати:
Тихо-тихо в ліжку спала,
ще й приспала брата.

У Алусі довгі коси,
а в кишенях - абрикоси.
У Богданчика - бандана,
Він приніс їй два банана.

Захворіло ведмежатко:
- Ой болить у мене лапка!
Полікуйте малюка -
дайте меду й молока.

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

Дуже подобається цей віршик
Анатолій Костецький

"Косички у дівчаток,
щоб смикати за них",-
так думав я спочатку,
А виявилось - ні.
Вони ростуть для того,
щоб заплітатись довго,
щоб хтось про них сказав:
-Ах-ах! Яка краса!..
А ось мені косичок
не треба. Я-хлопчак.
А шо я теж красивий,
то це помітно й так!

Степан Руданський..

-Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?
-Та за мною через став
Аж сто вовків гналось!
-Бог з тобою!..Сто вовків?..
Та б село почуло..
-Та воно, пак, і не сто,
А п"ятдесят було.
-Та й п"ятдесят диво в нас...
Де б їх скільки взялось?
-Ну, Іванцю, нехай так,
Але десять гналось.
-Та і десять не було!
Знать, один усього?..
-А якби то один вовк-
Страшно і одного!..
-А може ж, то і не вовк?
-А що ж то ходило?-
Таке сиве та мале,
А хвостик, як шило!

 

Відповідь: Мої улюблені дитячі вірші

це наш перший вивчений віршик, а ще уляська любить такий:

У малого кошеняти
Завелися грошенята
Скік, мале у магазин
Тай купило апельсин
Розкусило - там водиця...
Апельсин цей не годиться!
І(тай) побігло в магазин
-Дайте з салом апельсин!