Реєстрація триває, успішно. Чоловік мій подав довідки про огляд мене і лялі для висновку в Облздороввідділ. Там з ним провели бесіди, розпитували про те, хто приймав пологи. Розповіли, що за минулий рік у Львові відбулось 30 домашніх пологів, одні закінчились смертю породіллі через кровотечу. Не показував якогось документа, просто зі слів. Почав моралі читати з приводу ВПКР - сказав, що за кордоном навіть ніхто таким не займається, лікарі чудово знають, що не можна - і повторно кесарять. Мій чоловік здивувався, бо хоч сам і не читав (і сьогодні трохи шкодував про це), але я йому всі вуха прозуділа тими закордонними статистиками про понад 80 % успішних ВПКР, і навіть про статистику після не_одного_КР. Ще сказали, що попередні успішні пологи після кесарського - не привід вважати, що ці - менш ризиковані. І ось тут я маю підстави з ним не погоджуватись. Адже якщо шов проходить крізь вагітність і пологи, він функціоналізується. І слова Рібун Т.М. з Джамбула про те, що "один раз народила після КР - надалі можеш забути про свій рубець" мені значно більше імпонують, бо вона пологи реально приймає, а той чувак з облздорову - великий теоретик. Загалом - "от що у них в голові".
Напишу продовження своєї історії. Оскільки мій чоловік теж дуже налаштований на домашні пологи, то вони у нас таки плануються. Приїде акушерка, яка приймала попередні, якій їхати 100 км. Я навіть знайшла собі акушерку, яка буде проводити огляди до і після пологів (це рівнозначно відвідинам лікаря, але як мінімум після пологів акушерка приходить додому). Щоб знайти цю акушерку - я обдзвонила 25 різних. Бо це дуже пізно дзвонити на 18 тижні (чи який там в мене). Залишилося розірвати контракт з попередніми акушерками, які нас надурили щодо домашніх пологів (чоловік сказав, що цим займеться, щоб я навіть до них не ходила більше). Головне завдання - не влетіти на гроші в цьому місці, дуже сподіваюся на їхню людяність. Бо по закону коли контракт підписаний, то і оплатити ми зобов'язані.
Присвячую цей допис своїй старшій донечці. Моїй найбільшій підтримці в моєму житті. Людині, без якої я не уявляла своїх других пологів. Донці, що подарувала мені таке бажане материнство, чудову легку першу вагітність, і пологи, наче свято, про які згадую, як найкращий день в моєму житті... Маленькій 10-річній дівчинці, що за одну мить стала дорослою... І найкращою в світі сестрою... Моя друга вагітність з самого початку відрізнялась від першої. Різниця між ними 10 років, і як кажуть, все буде як вперше. І так і сталось... Я ходила ніби вперше вагітна. Вагітність протікала важче, додались різні вагітні "неприємності", по термінах теж тривала довше... Пологи почались з відходження "корка" 3 липня. Це була ПДП (280 днів після дати останніх місячних), але я так і до останнього не сприймала, як початок пологів, бо "щось там ниє та поболює" - такі симптоми були щодня, після сну проходили самі собою. Оскільки це було вночі, то і після сну все стихло. Зі спогадів перших пологів, у мене вони почались з підтікання вод, тому і в других я чекала чогось подібного. Особливо хотілось народити малечу у "сорочці". Але вже з самого початку все пішло інакше... Після сну я активно ходила, займалась щоденними справами."Корок" відходив досить мало. Ввечері почались легкі перейми. Доня та чоловік лягли спати. Я теж, але хотілось ще подивитись фільм, бо була якась бадьорість. Десь після опівночі перейми почали зростати. Всі окрім мене спали, і я намагалась не заважати їм. Доки могла просто лежала, перейми мене не дуже хвилювали, бо були не надто інтенсивні. Десь о 2 ночі, вже лежати було важко. Я вставала, але ходила в темряві. Згадую, що дуже яскравий місяць світив в вікно, тому в кімнаті була напівтемрява. Води не відходили. Взявши ліхтарик, я перевіряла виділення, відходив слиз, з рожевими вкрапленнями. Я була дуже спокійна. Прокинувся чоловік, спитав чи допомогти. Я відмовилась, бо могла ще себе контролювати і заборонила йому вставати, і навіть підходити до мене. Відчувши, що перейми стають дуже болючі, я спробувала "притупити" біль гарячим мокрим рушником... Це допомогло на перших пологах, а зараз результату від цього не було. Перейми були вже дуже болючі. Між ними я пила воду, перевіряла стан виділень, періодично бігала до туалету та пересиджувала на ньому. Колись у придане дівчині дарували стілець для пологів. Хороша штука, особливо якщо весь час хочеться, по-маленькому. Пересиджувати на ньому перейми з відкинутою спиною назад досить зручно. На переймі я широко відкривала рот - дихання було то по-собачому, то ще якось там як підказувало тіло. Я спробувала перевірити, чи опускається голова. Я її відчувала, але у родові шляхи вона не опустилась, слизу побільшало, але води не відходили. Перейми не переходили в потуги, бо бажання тужитись не було. Вони просто ставали такі інтенсивні, що я втратила контроль, і дихальні звуки перейшли у майже крик. Прокинулась і доня, і чоловік. Я не могла ні присісти, ні нагнутись, мене витягнуло на переймі вгору і відійшли з потужним плеском води. Підбіг чоловік. Підхопив мене ззаду, щоб я не впала. І наступна жахлива перейма витягнула мене вгору, і ніби "вивернула" назовні всю. Голова малюка просто вирвалась назовні, а за нею все тіло дитини за 1 секунду. Я лише вхопила дитину за голову, і вже тримала в руках все тіло. Біль була нестерпна. Хотілось кричати і плакати, у мене був шок, але почувши свою доню, що теж перелякалась за мене, я включила світло і сказала :"Дивись зі мною все добре - у тебе сестричка!!!". Чоловік був в шоці, що все так швидко, і дитина просто вилетіла. Я теж, бо не розуміла, як таке можливо, щоб дитина "вирвалась" назовні не опускаючись. Чому не було потуг... А малеча була настільки сильною - зразу голосно почала кричати, і зразу захотіла ссати. Взяла грудь і почала інтенсивно ссати. Вона вся була в крові, ніби її в ній скупали... Плацента не відходила дуже довго, я вже була повністю знесилена. Перейми продовжувались, болючі, ніби било током до судорогів. Через півтори години народилось "місце"... Звісно, при таких пологах у мене були травми. Відчувала я себе досить слабо, хоча зразу ходила. Відпочити я лягла лише під вечір.
@matematyka вітаю з народженням доні! Думала про Вас. Тому маю трохи забагато запитань Дуже подібно Ви описали пересиджування перейм з відкинутою спиною. Чи важили лялю? Справдились Ваші очікування? А щодо травм - у Вас розриви? Як Ви їх виявили? Чи звертались по допомогу з ними чи просто будете перележувати і загоювати спокоєм? В кожному разі, здоров'я міцного. Відновлюйтесь, ростіть. Я так зрозуміла, що ми в одному районі, то кидаю в відгук свій номер мобільного - раптом зможу чимось Вам допомогти.
Дякую, Юля, так ми в одному районі. І я так розумію, що Ви тут вже багато і так для мене зробили))) Особливо в поліклініці на Симоненка))). Отже, маючи травми, я таки не наважилась зразу кудись бігти. Гіркий досвід такої перевірки, після попередніх пологів, коли на другий день мене на швидкій відвезли в пологовий, де знущались, як могли. Зробили там "консіліумний" медогляд на "стільці". Ображали мене, намагались зробити боляче, рідкісне хамство - знущатись над тобою в такий момент... Травм не було жодних, бо одна тріщинка вже "зятягнулась". Знайшовши її - надірвали, щоб потекла кров... і без попередження двічі штрикнули в мене голки, зробивши непотрібний шов. В результаті занесли стафілокок. Цей шов не загоювався місяць... Тут в цій гілці були теж пологи з травмами і ніхто нічого не їздив "латати". Тому я на свій розсуд залишилась вдома. Звісно, що травми я побачила згодом. В туалет по-маленькому йти було не стерпно. Але ж себе перевірити внутрішньо не могла. Температури не було, тому прочекавши 2 дні, на третій пішла в поліклініку. А там..... Видно, Ви, Юля вже їх навчили... Бо зустріч була теплою. Всі зустріли мене спокійно. До педіатра та гінеколога пропускали без черги. Ніякого хамства і образ. Доню зважили, зміряли - 3500 гр, 51 см. Я ходила на УЗД матки - все в нормі. От лише того медогляду на "стільці" боялась, так і пояснила - травми є, але я того дуже боюсь. Гінеколог запевнила, що буде обережна і пообіцяла, що без моєї згоди не шитиме. Справді перевіряла обережно. Розриви були на шийці, та пару зовнішніх. Я так розумію, що ці травми вже само-собою почали заживати. Запропонувала антибіотики проколоти, для профілактики температури.
от в мене обидва рази бажання тужитись як такого не було, і я народжувала на дуже болючих переймах. Все думаю, чого ж так травмувала Вас доця.. чи ще не було повного відкриття, чи чому так? В кожному разі, це має якесь пояснення, чомусь треба було їй так вирватись. А Вам тепер треба чимпобільше лежати, взагалі майже не рухатись. І все загоїться. Мені з післяпологовими тріщинами в 2013 найгірше було на 3-5 день, а далі вже щодня легше. Тримайтесь. лікар, яка підписує документи ЛКК вже і до мене була позитивно налаштована. Казала, що "зазвичай" мама не приходить з дитиною, а приходить тато. Тобто - це не є аж така рідкість. Ну і минулого разу вони питались мене про те, скільки класів в мене освіта і все таке а тепер вже ні.
Щось мені не вийшло відлежатись взагалі. Чи то гормони так "рулять", але мені чогось хотілось ходити, щось робити, рухатись. Якщо враховувати мій сьогоднішній стан, то можна сказати почуваюсь я добре, йде 5 день після пологів. Якось я швидко "відходжу". Гінеколог ще на медогляді питала, чому немає кровавих виділень, бо це лише третій день. Виходить і вона помітила, що я швидко поправляюсь. Завтра ще здам аналізи (заг. ан. кров, мочу). Звісно, мені рекомендували багато ліків, з них антибіотики, але після них потрібно відновлювати мікрофлору, як і мене, так і малечі. Пояснювали це тим, що у мене підніметься температура до 40. Але жодних мазей чи свічок не рекомендували, як завжди стандартне - господарське мило))). Я вагалась починати рекомендоване лікування, особливо приймати антибіотики, вирішила моніторити свою температуру. Ніяких ознак запалення. Тому в основному дуже багато п'ю води, чай з трави грициків (як протизапальне). Ми вже гуляємо, звісно недалеко, недовго... Одним словом спосіб життя досить активний. Ну для мене це теж "загадка". Іноді аналізую і розумію, що потрібно на цю тему спілкуватись з практикуючими гінекологами. Чи було повне відкриття... Здається його таки не було, першого разу на повному відкритті були свіжі кроваві виділення, цього разу ні. Голова навіть не виходила у родові шляхи, було враження, що виривається прямо через шийку матки назовні. Але і швидкість того виривання була ого-го. 4 липня день незалежності США, а моя малеча "вистрілилась", як з гармати))). Більше того я відчувала, як за ту секунду виходить голова, за нею рука, і все тіло. Малеча так активно рухалась, сильно кричала. Зразу скажу дуже активна і сильна дівчинка, жодних травм вона не отримала.
це не ознака швидкого відновлення. Просто лохії виходять не "струмочком", а "плюхами". В перерві між плюхами може бути майже зовсім сухо. Добре, що на огляді не кровило - була можливість добре подивитись. Але загалом слідкуйте, щоб виділення йшли як слід. І хай ляля цямкає побільше і побільше лежить на Вашому животі. так а від чого лікуватись? я Вас розумію, але і застерігаю з досвіду. Будьте обережні.
Ось це - клас! Щоденну норму алкоголю не питали?) Може, залежало від позиції? Чи це була б надто проста відповідь... У Вас і перші пологи були домашніми? Чому прийняли таке рішення, як готувались (інформація)? Що стелиться на підлогу в кімнаті: товста плівка? Яких розмірів? Що з медикаментів на випадок ускладнення треба мати вдома? Як старша донечка коментує те, що мама вдома народила?
заряджений телефон і документи. Виклик швидкої. Справжні ускладнення пологів вдома не фіксаються чого не шкода минулого разу чоловік притягнув якісь пеленки, постелі, ми то все прали. Цього разу - одноразові пеленки, але треба було не 2 а більше стелити, бо вод вилилось "відро", і вони мали колір і запах. Трохи довелося повідмивати килим потім
Сила останніх перейм не давала ні присісти, ні встати на коліна. Навіть чоловік, підхопивши мене, просив так зробити. Я не змогла. Це вже дуже довга розповідь)))... І всій історії вже більше 10 років)))... "Приготування" до пологів цього разу були плавання, наукові статті, відео. От що справді не йшло, так це перечитування книг. До перших пологів в основному саме з них бралась інформація. Аналогічно. До речі, мене гінеколог питала скільки було крові на пологах, а саме скільки було кровавих одноразових пеленок. Ну, у моєму випадку одна. Ну якщо готуватись до серйозних ускладнень, то допоможе лише документи, сумка і телефон. В більшості вирішальним є початок пологів. І по них уже орієнтуєшся продовжуємо вдома, чи вже їхати в ПБ. Про те що вона сама народилась вдома знала давно. Про те що і цього разу будуть ДП теж. Вночі вона спала, коли почались перейми. А вже вкінці прокинулась, почала нервувати, переживала за мене. Але нічого бачити не могла, бо було вимкнене світло. Побачила вже сестричку в моїх руках. Коли ми йшли в поліклініку сама погодилась піти зі мною, боялась, що мене ображатимуть. І так всім говорила: "З мами випала ляля". Сама потім сиділа біля гінекологічного кабінету та тримала малечу, доки я була на УЗД та медогляді. Якось я пожалілась їй, що важко мені було на цих пологах, не так як з нею, а вона відповіла: "Головне, мамо, що ти родила вдома, і все буде добре". Я замислилась, навіть стало соромно...
клас та чого ж соромно. все добре, але так - народити це нелегко фізично. І нічого страшного, що Ви це проживаєте, усвідомлюєте та озвучуєте. мій Дмитрик - одноліток Вашої доці - каже, що це важко - народжувати лялю, що він бачив, як мені важко. Що мама дуже втомлюється. Загалом, побачене перейшло в розуміння того, що пологи - це важка робота, така особлива праця мам. хм... у мене також саме кривавих - одна "неповна", але вод було "піввідра", як казав мій чоловік, тому дві пеленки і не витримали навантаження, і перетекло на підлогу трохи. то Ви народили повністю стоячи? ого. Я би теж трохи злякалась думаю, і позиція також мала значення. Але стрімкі пологи завжди чомусь - саме такі. Завжди є якесь пояснення, чому дитині так скоро треба було назовні. Може, згодом прийде якийсь здогад, а може і відпуститься як є.
Вітання всім! Перепрошую, що не по темі може. Дівчатка, може хтось має книги Елеонори Гройсман "Энциклопедия грудного вскармливания" , "Домашние родьі", "Твой мальіш". В неті їх немає. Може старожили форуму мають. Куплю або прийму в обмін за шоколадку.
Дякую вам. Скачала. Проте потрібна саме паперова книга (не для мене), продовжую пошук. А про ГВ тої книги взагалі ніде немає в просторах нету
Дуже прикро((. Цікаво, чого нарозслідують У львівській квартирі померла новонароджена дитина Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Третя вагітність, другі домашні пологи. Вагітність була найважча за попередні. Піввагітності була страшенна нудота і печія. А після - страшенна важкість - живіт почав заважати ще до того, як його стало помітно. А потім низьке залізо, судоми, здригання... Дитина була не планована і прийшла до нас у дуже складний час. Під час цієї вагітності я дописувала дисертацію і захищала (з відчуттям нудоти), переїжджали в інше місто, я почала працювати на новій роботі (яка виявилась занадто важкою для мене, або це лише під час вагітності так здалося), мій роботодавець не пускає мене в декрет ("шантажує" тим, що не продовжить контракт), в зв'язку з переїздом - пошук садочка для дітей і через відсутність місць будь-де довелося водити дітей до найгіршої няні в світі. І на це все наклався надзвичайно важкий період у стосунках з чоловіком (найважчий за всі 12 років, що ми разом). На роботу планувала ходити до останнього, але після першої ночі болючих тренувальних перейм я вирішила, що таки не варто (написала шефу, що працюю з дому, але відверто кажучи вдома майже нічого не робила, треба було просто "потупити" і розслабитися). Домашні пологи планувалися, але акушерку знайти було не так просто (я жалілася тут вище в темі). На щастя, все склалося не погано, акушерка на пологах була. Десь за півтора місяця до ПДП у мене почалися тренувальні перейми, не болючі, але хотілося зупинятися і не рухатися. Живіт опускався двічі і це супроводжувалося кількагодинними регулярними болючими переймами. ПДП по місячних 12.10, по першому УЗД 10.10, по овуляції 08.10. Отже, 25.09 мала 3 години що-5-хвилинних перейм вночі, вирішила вранці вже нікуди не їхати (тобто на роботу). Під час цих перейм малюк опустився і вставився в таз. з 27.09 по 01.10 у нас гостювали батьки - ну зовсім не хотілося народжувати при них, тому довелося чекати))) 02.10 малюк перевернувся боком - у мене був широкий квадратний живіт, аж випирало по боках: голова з одного боку і дупця з іншого. 07.10 знову 12 годин болючих але не регулярних перейм - живіт опустився другий раз. Після цього я вже була впевнена, що ось воно вже близько: намагалася, щоб вдома хоч якась їжа була приготовлена. Перейми були щодня, але не болючі. 10.10 пізно ввечері почалися болючі перейми що-20-хвилин. Ми зробили правильний вибір - лягли з чоловіком спати і між переймами мені вдалося спати. О 02 частота збільшилась - кожні 10-15 хв - ми почали активну підготовку: воду набрали у великий надувний басейн, попрасували перший одяг для малюка, застелили захист на ліжко і тд ("ми" - це чоловік, а я передихувала перейми навкарачки і між ними бігала в туалет і роздавала цінні вказівки). Потім вирішили, що час дзвонити акушерці (02:45), вона приїхала до нас за годину (100 км). І тут нам насправді пощастило - коли акушерка заходила до нас в квартиру, вона отримала ще один виклик на пологи від іншої жінки, тобто ми якраз встигли. Після дзвінка почали підтікати води. Десь з 03:30 перейми втратили паузи між ними, тобто або боліло, або "боліло-вже-не-можу". Я залізла в басейн і рачки передихувала. Акушерка захотіла послухати серцебиття, але в такій позі ніяк не виходило знайти, на суші рачки теж не виходило, довелося лягти на бік. Так вдалося послухати серцебиття і було доволі непогано в плані болю: гірше, ніж в басейні, але краще, ніж в іншій позі. Навіть мінімальний поворот тіла був жахливо болючий, тому я залишилась на суші на боку із закинутою доверху ногою. Бо малюк вже був близько. Як показало серцебиття: це не була суцільна перейма - між переймами малюк просто тиснув мені, але бажання тужитися не було. І коли я сама зумисне потужилася - тоді стало значно легше і почалися потуги. О 04:45 малюк вже був у цьому світі. Була коротка пуповина - я не могла прикласти до грудей, допоки не народилась плацента (я їй трохи допомогла - тужилася навіть без перейм). При найпершій же нагоді малюк добряче присмоктався. Пуповину перерізали десь через 8 год після народження. Фактично була 1 година пологів дуже важка, але за цю годину я встигла сказати, що народжувати більш не хочу. Таке враження, що минулі пологи були легші, я була якось більше при свідомості і не така затиснута. Цього разу кожен рух давався важко, навіть коли я захотіла в туалет, я сказала, щоб стелили під мене пелюшку - нікуди не хотілося йти (а минулого разу просто пішла на унітаз). Можливо все було більш болюче, бо води відійшли до потуг (минулі обидва рази води відходили з першою потугою). Якщо порівняти перші і другі пологи, то другі були просто вкороченою і легшою версією перших (9 і 4,5 год відповідно, все за однаковим сценарієм в плані перейм, потуг і народження і розривів). Якщо другі і треті, то треті мали просто інший сценарій. Розрив внутрішній, буквально на кілька швів, який я перестала відчувати ще ввечері того ж дня (якщо не присідати, звичайно). Чи змогла би я соло? Мабуть ні. Я була не при собі. Мені був хтось потрібен, хто казав би що робити. З іншого боку: акушерка жінка і мені хотілося їй жалітися і плакати, що мені болить, але я швидко взяла себе в руки. Ще одне маленьке відкриття: при максимальному болю акушерка перевіряла мені відкриття - це був кайф - дуже полегшувало біль. Це були перші пологи, коли дотик чужий мені не заважав, або хоча б не завжди заважав, а іноді був потрібен: коли мене трусило - чоловік обіймав-стискав мене і ставало легше. Вийшли ідеальні пологи в плані тайм-менеджменту: почалися після вкладання дітей і закінчилися до їх пробудження - чоловік вранці їх розвів по садочках-школах. Єдине, що майже не вдалося поспати після пологів - я не могла сходити в туалет і ніякі трюки не допомагали, навіть катетер не вставлявся. Мені жахливо пекло. Потім акушерка заколола все навколо лідокаїном - все заніміло, але все ще пекло. Потім вона "пригрозила" мені клінікою і я зрозуміла, що треба навіть через жахливе печіння це зробити, інакше буде гірше. Мабуть таки лідокаїн прибив трохи відчуття і я це зробила, хоча пекельно пекло! Ці всі процедури зайняли купу часу і не залишилося часу на відпочинок - чоловік пішов по дітей. Післяпологове відновлення теж важке: жахливо болючі скорочення матки навіть на великих дозах знеболювального, мега-чутливі соски (такого в мене ще не було) при налитих грудях. Більш не хочу цього всього, хоча після другої дитини казала, що легко буду народжувати ще і ще. Може ще мине це відчуття.
@Almariel а яка вага маляти? Дівчата старші у Вас крупні були. А тепер? а це так чому? Може, тріщина уретри теж була? Щодо відновлення також поспівчуваю. І щодо важкої вагітності і особистих складнощів - дуже розумію, багато чого як з мене списано.
