Минає час, ростуть і діти. Підходить до закінчення шкільна пора. Пропоную тему, де можна ділитись враженнями, досвідом та планами про Вищі навчальні заклади Львова і не тільки. Ясно, що в наш час загалом питання вищої школи неоднозначне і не кожен планує здобувати вищу освіту та не всім вона мабуть потрібна (про це тут є тема), тому ця тема для тих хто планує щоб дитина вступала до Вишу. Оскільки тут і молоді дівчата, студенти, то напишуть про свій власний досвід. Хтось згадає своє навчання, поділиться планами та підготовкою своєї дитини до вступу в ВУЗ. Ось так виглядає станом на сьогодні рейтинг "Вишів" України: Рейтинг вишів ТОП-200 Україна 2016 року Як бачимо, на першому місці опинився Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут, на 2-му Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Третє і четверте місця посіли харківські ВНЗ, відповідно Національний університет ім. В.Н. Каразіна та Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». На п’яте місце вийшов Національний університет «Львівська політехніка» (єдиний львівський ВУЗ в п"ятірці лідерів по країні). Тема буде цікава тим, хто ще не остаточно визначився з професією, хоче взнати де саме реально навчитись того до чого лежить душа, та інші важливі нюанси того чи іншого навчального закладу.
Щораз більше бачу зараз інформації про навчання в Польщі, причому для власників карти поляка навчання безкоштовне, для тих, хто доведе своє польське походження гарантують знижки до 30%. Навіть організовують мовні курси викладачі тих же університетів і розповідають свої умови. Мене цікавить, чим їх ВУЗи кращі, що туди так багато бажаючих останнім часом, що вони гарантують такого особливого і чи є перспективи?.
Про це цікава тема. Ось що можу вам сказати: в Польщі дуже зацікавлені в наших дітях, бо ж гроші привезуть)) Вигоди там такі, що Польща навіть не бере до уваги успішності та результатів ЗНО Тобто, хочеш вчитись в Польщі - обирай приглянувшийся Вуз, оплачуй проживання, навчання і все. Ще таке є - якщо дитина старанно вчитиметься то частину оплати можуть віддавати назад "як стипендію". Знайомих мала вчиться там, то дорогувато, плюс за квартиру платити не дешево (не хотіли щоб жила з кимось), продукти і речі не дешеві по нашим міркам, але оскільки гарно вчиться то трошки їй дають стипендії з її ж оплачених грошей назад. Списування там не поширене взагалі, як і "домовляння з викладачами, контрользнань через комп"ютерні тести і написання "ессе". Потім є практика 9залежить від спеціальності і захист диплому. Якщо студент щось не здає - просто буде ще раз платити грошц за той курс і в результаті його не переведуть далі. З тим розмова коротка. Нема такого як в нас "що навіть дурням ставлять "3" аби не вигнати". Вчитись доволі важко, бо дуже каже багато інформації на самостійне вивчення, молодь багато часу сидить у бібліотеках. Мова навчання там польська або англійська. То вона англійською навчається, їй так легше. А якщо доведене польське походження (є карта поляка), то це дозволяє (з Вікіпедії): користуватися у Польщі безкошовною системою освіти на початковому, середньому і вищому рівнях на таких самих засадах, як польські громадяни, і одночасно звертатися за фінансовою допомогою й стипендіями, призначеними для іноземців, які навчаються у Польщі Але лише у визначених "безкоштовних" Вишах, тобто, то не значить те, що наші люди думають що "Всьо - є "Карта поляка", і дитина зможе безплатно вчитись в любому університеті Польщі", це не так . Зрозуміло, що за все якісне доведеться платити. Переваги їх диплому в тому, що в Європі визнається, а якщо ж дитина повернеться в Україну, то в нас їхні дипломи не визнаються. Тому ця знайома ще паралельно у Львові вчиться
кращі тим, що є можливість залишитись у Європі. Більшість моїх знайомих поступали у Польщу з метою більше не повертатись в Україну, хлопці втікають від армії. Я не зустрічала людини, яка поїхала закордон здобувати кращу освіту, усі мої знайомі втікають з рідної країни я зараз живу в гуртожитку, де 5 студентів з України, спілкуюсь з їхніми одногрупниками жоден не сказав що у Австрії освіта краща, але то ж АВСТРІЯ!.
Те ж саме чую від своїх знайомих, не кажуть що там чимось вищий рівень освіти, радше спосіб якось зачепитись за кордоном. Але, знову ж таки, невідомо як буде далі в тому є Євросоюзі, а там зараз, м"яко кажучи, не найліпші часи (хоч то треба порівнюваи як і де до того людина в Україні жила, бо одне діло з делекого села чи промислового містечка приїхати до того ж Кракова, а інше діло зі Львова чи Києва, Одеси, або з заможного загороднього містечка) От колега у Німеччині жила трохи за сімейними обставинами в маленькому містечку, то каже що після Львова не змогла б "в такій глуші" жити, це недалеко від Кельну, тому їздить туди лиш пару раз на рік), а в нас їх дипломи не визнаються.
? О яка проблема. Як не визнаються де, ким? А заочну освіту з мега визнавальним дипломом не відмінили. Тому без проблем. Мені ще дуже далеко до вишу, але я вже не раз подумувала, про навчання за кордоном. Але подивимось як буде навчатись. Поки - результати приємно здивували.
Щоб іноземний диплом було в нас взаглі визнано, треба пройти тут процедуру нострифікації Тут є детальніше про це, як про іноземні дипломи, так і про наші Визнання диплома: складнощі процедури – Студвей Підтвердження іноземного диплому в Україні - те ж саме, що й повторний захист Особливості української нострифікації Юлія Климко-Оверченко має дипломи угорського та бельгійського університетів у галузі міжнародних відносин та європейських студій. Як перша українська випускниця бельгійського Європейського коледжу Климко-Оверченко довго розбирался в усіх особливості української нострифікації. Процедура тривала близько півроку. Державні послуги обійшлися у понад тисячу гривень. "Виходить, що диплом якогось незначного філіалу приватного українського університету в містечку Х має більшу вагу, ніж здобутий мною потом і кров'ю західний диплом," - обурюється вона. Олександр Задорожний в Німеччині здобув ступінь магістра фінансового права. Після нострифікації в Україні його диплом визнали дипломом… магістра фінансів. Задорожний витратив три тисячі гривень, повторно подав документи, але за три місяці таки отримав омріяне підтвердження диплома за здобутим фахом. До речі: Не підлягають нострифікації: документи громадян колишнього СРСР, видані до 15 травня 1992 р. (на підставі Угоди про співробітництво в галузі освіти (Ташкент, 1992 р.); документи, видані навчальними закладами, які не мають офіційної реєстрації (ліцензії) як суб’єкти надання освітніх послуг в країні, якій вони належать; документи, видані філіями навчальних закладів, якщо такі філії не мають офіційної реєстрації (ліцензії) як суб’єкти надання освітніх послуг в країні, на території якої вони здійснюють свою освітню діяльність. документи, які не містять інформації щодо здобуття власником документів певного освітнього або освітньо-кваліфікаційного рівня, яким йому надаються академічні або професійні права (продовження навчання або працевлаштування за фахом). Також зрозуміло, що нострифікація і визнання тут іноемного диплома передусім потрібна тим, хто збирається працювати в різних державних установах, закладах. Бо якщо дитина збирається бути айтішником, наприклад, то там переважно взагаліроботоджавець не дивиться на її диплом, його не хвилюють її оцінки та інше. А дивиться на реальні уміння. Правда, айтішники можуть працювати і добре заробляти і в Україні, і за кордоном, при чому багато знайомих з цієї сфери свідомо живуть тут, бо їм тут вигідно жити з їх оплатою, аніж жили б вони десь в іншій країні і отримували там айтішну зарплату, платили їх подітки, мали їз видатки. Ну але то така професія зараз "на слуху". Дівчатка, в мене мала наразі мріє бути "лікарем або фармацевтом". Підкажіть, чи дуже складно навчатись на фармації? І що, працюють потім в аптеках провізорами? Чула що непогано працювати представником фармкомпаній, ал то треба мотатись по аптеках і т.д. Також цікавить (з досвіду) для дівчии, які б лікарські спеціальності ви б порадили щоб і цікаво було і корисно потім в житті. До речі, раз зайшла така розмова, наші дипломи медичні за кордоном теж не визнають. Треба наново там переучуватись щоб працювати лікарем. Знайомі виїхали в США (обоє досвідчені лікарі), томусіли нанови вчитись, здавати екзамени на англ. мові, щоб почати там лікарську практику. Без цього максимум що їм світило це бути молодшим медперсоналом. І пішло У них на то майже 10 років там.
У мене теж знайомі виїхали в Америку, обоє лікарі,практикуючі хірурги, 2 місяці вони проходили всілякі курси, мовні в тому числі, потім у них був екзамен, близько 7 годин і все. Не було умови вчитися знову. Працюють вже 5років, чоловік став провідним хірургом в тій лікарні. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
залежить від приймаючої установи. Для прикладу мій диплом підходить для інституту, в якому я працюю. там не все так ясно, їм підходить моя робота, а диплом то тільки підтвердження що я не з вулиці прийшла В мене знайомий закінчив наш мед, виїхав у Німеччину по стипендії (в Україні він тоді був в інтернатурі), зав'язав хороші зв'язки з однією клінікою. У тій клініці від нього вимагали лише сертифікат про здачу німецької рівня С1, рекомендацію з мед університету вони мали. Але він дійсно лікар від Бога (не знаю в якому поколінні, +клініка за рік стажування в цьому переконалась), по-друге в ньому були зацікавлені, бо він знає 4 іноземні мови як він згодом розказував, в нього був конкурент, німець, на співбесіді вони були одинакові по професійних навиках, але потім почали питати про інші навики, коли хлопець сказав скільки мов він знає, вибрали українця п.с. в мого знайомого була мета стати лікарем у Німеччині, він з 7 класу з цим визначився і його батьки готували до того..
Ось бачите, як важливо вчасно визначитись дитині з майбутньою професією Хотілося б ще почути відгуки про якісь Виші Львова, в кого діти навчаються тут і чи задоволені Зокрема мене цікавить наш Львівський Державний медичний університет ім. Данила Галицького. Як там зараз реально з навчанням, чи дуже важко вчитись і чи реально вступити (і вчитись) без хабарів?
Все дуже відносно і залежить від спеціальності. Для прикладу стоматологія - то там дуже важко поступити на державне, + вчитись то також не з приємних. Я правда не знаю чого всі так вчепились львівського меду, але набагато простіше поступати у медичні університети інших міст. Перша і найбільша причина чому у Львівському меді важко вчитись без хабарів - на популярних спеціальностях дуже багато іноземців, і їм простіше заплатити, ніж вчити (я не кажу що всі, але мені так багато знайомих, які закінчили львівський мед розказували).
поступити і вчитись без хабарів реально, але для того потрібне бажання і наполегливість. Легко нічого не дається в житті, ну і в принципі це нормально, що навчання за таким фахом є довгим та важким - відповідальність потім ще більша. Закордоном в меді теж дуже складно вчитися, діти роками сидять за книжками і наполегливо вчать.
також до того списку входить пластична хірургія (я пишу про те, що знаю з перевірених джерел). Також не все так легко і з лікувальною справою, там уже коли іде поділ на спеціальність також цирки. Найпростіше попасти на "сімейного лікаря", але туди одиниці хочуть логічно що простіше бути ендокринологом чи кардіологом, ніж спеціалістом у всіх напрямках. Не знаю чи це ще збереглось, але років 5 тому треба було відпрацювати певний час у лікарні, куди тебе направить виш. Моя подружка потрапила фельдшером у одне село, житло то ще півбіди (в селі добрі люди приютили і підгодовували), але там крім санітарки-прибиральниці більше нікого з мед освітою не було. В перший тиждень роботи в однієї жінки почались передчасні роди, до найближчої більш-менш цивілізованої лікарні півгодини їхати, екстрім ще той був!
ну зазвичай навпаки - на сімейних йдуть ті, хто не справилися, не смогли визначитися з більш конкретною спеціалізацією.
в моєї подружки було все навпаки. Всі її одногрупники вибирали якусь спеціальність, але там було обмеження місць або треба було доплачувати щоб піти куди бажаєш, тому хто не попав куди хотів мусів іти на сімейного. п.с. кожен випуск унікальний, в кожного своя ситуація. Я пишу про своїх друзів і реальні історії. Я хоч не в меді училась, але мій випуск був досить сильний, була серйозна конкуренція при поступлені в магістратуру (було менше місць в магістратуру ніж студентів, а рік після мене - повна халява, ніякої конкуренції, екзамени були лише для гавочки). Тому як пощастить, яка група набереться і яке буде держзамовлення.
ну я якби теж не з пальця висмоктала і пишу з досвіду друзів та знайомих. І в принципі : то і означає, хто не попав на іншу спеціальність в результаті йде на сімейного. Про що я і писалa
Ще інформація стосовно безплатної освіти в Польщі якщо навіть є "карта поляка". В нас багато людей всього не знають, поширюються перекручені факти. Миф первый: «Обладатель карты поляка не платит за учебу нигде и никогда». Это не так. Бесплатное образование в Польше есть, но доступно оно не всем. Итак, что же такое бесплатное образование в Польше? Бесплатное образование на базе государственных учебных заведений могут получить граждане Польши, прошедшие конкурс учебного заведения и соответствующие требованиям учебного заведения. То есть получить место на бюджетном отделении – это привилегия. Получить эту привилегию можно только доказав свою высокую академическую успеваемость, высочайший уровень владения польским языком и обосновав свое желание учиться в конкретном учебном заведении. Карта Поляка в этом случае лишь дает возможность лучшим абитуриентам принимать участие в отборе на тех же правах, что и граждане Польши, а также получить место на бюджете при соответствии требованиям учебного заведения. Если успеваемость, знание польского языка или любые другие условия не являются удовлетворительными – пожалуйста, учитесь на контрактном отделении и платите за учебу. Или получайте стипендии от правительственных или неправительственных организаций и не оплачивайте учебу – ее оплатят за вас. Этим развенчивается миф о том, что обладатель Карты Поляка будет учиться бесплатно. Документ о принадлежности к польскому народу отнюдь не гарантирует получение места на бюджете, он подтверждает право претендовать на такое место и только.
Отже поділюсь враженнями про захисти магістерьких робіт у Польщі. Коротко по ділу- українці мене повністю розчарували. Дуже сильно надіюсь що то я на таких натрапила. Ну для початку трішки інформації про Вуз. Це приватний університет, досить потужний. Умови навчання... в мене щелепа відпадала, коли ходила по коридорах, майже всюди мягкі крісла і дивани. Спортзал... навіть у спортлайфі не такі умови. Все новеньке, чистеньке. Ходила і не вірила що ходжу по університеті, де звичайні студенти кожного дня проводять свої будні. В цьому університеті (напевно і у всій польщі) є система отримати 2 дипломи, тобто один в домашньому університеті, а другий у Польщі, доздавши академ різницю і провчившись лише рік в інституті. І на тому позитивні враження закінчились. Я була присутня на захистах українських економістів, 8 українок захищали диплом магістра... скажіть мені будь ласка, як іти захищатись не знаючи польської? Я перед головою комісії вибачалась що не вмію говорити польською добре польску ніколи не вчила, але за півроку відряджень у польщу елементарні фрази вивчила, а дівчата навіть питань не розуміли! А самі дипломні...я, людина яка від економіки далека, польської мови не знаю, пробувала витягувати дівчат. потім голова комісії підійшов і сказав а чого то пані так себе не дооцінює. Пані добре знає польську. Потім були захисти поляків...протилежна картина. Дійсно зроблена робота, цікава, практично обгрунтована, студент розбирається в тематиці. Прикро і дуже надіюсь що то тільки мені так не пощастило.