Не роби, бо не оцінять...

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Отож, Вам я б не подарувала листівку Хіба листа, але треба піти на курси красномовства до Адріясі чи Цьомки
Коли захопилась листівками, мені теж здавалось, що ручна робота всім має подобатись і всі будуть тішитись, що однією зі складових подарунку буде листівка, зроблена вручну. Адже я зробила її не просто так, а конкретно з думками про цю людину, з її улюбленою гамою, темою...
Дарувала звичайно ж в першу чергу найближчим людям, рідним. З усіх моїх рідних, яких є біля 20 чоловік (ліньки порахувати) за період часу більше року (тобто охоплена вся вибірка) додаток до подарунку викликав хоча б посмішку у п'яти з них (і то можливо тому, що це рідні мого чоловіка, невістці хотіли догодити). Решті це виявилось не цікавим. Мій висновок: дарувати цим 15 звичайну листівку і не паритись
А хобі продовжую займатись, бо воно дійсно приносить задоволення мені в першу чергу, і дарую я тепер листівки тільки тим, кому це дійсно приємно, або "новачкам", і відповідно до реакції заношу їх в один чи інший "список"

Дитяча ручна робота - це окреме питання. Вважаю, що вона обов'язково заслуговує визнання. Хоча б через ту щирість і любов, які вклала дитина в зроблений дарунок.

п.с. Чесно кажучи, не вважаю, що ручна робота мусить всім подобатись.
На мою думку це особиста справа кожного, особисте сприйняття. Хіба ж його можна "переробити"?

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Для чужих мені не важко, бо не ранить. А для рідних - не дорослА ще... Коли даруєш (і кажеш, звичайно, що це мною зроблено спеціально для них) - а у відповідь отримуєш в кращому випадку байдужість, а найчастіше зневагу... Я працюю над собою, але поки-що не маю сили стійко переживати такі удари...

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Я вже якось писала шо скрапові листівки сповна може оцінити лише скрапер (він знає вартість паперу, ножів, декору, часу необхідного на виготовлення, тепла і любові які вкладаються). Скрапер дійсно щиро не те що вдячний за листівку, а захоплюється листівками, цінує і зберігає їх.
От колись Оленка (Акнеліта) подарувала мені листівочку то вона у мене на видному місті стоїть і я іноді нею любуюся, а я рідній мамі подарувала листівку то вона дала нею Яні бавитися і Яня її знищила (квіти віддерла, фломастерами покалякала), то нема вже

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Маю сім"ю в якій майже всі займалися і займаються рукоділлям. Бабця вишивала нестандарні речі і писала картини, дідо зілля варив ( і мене вчив), дядько є чудовим майстром по дереву, сестри -художниці і майстрині з прикрас. До цінування ручної роботи я привчена з дитинства і знаю , що є просто роботи , для душі виконавця , а є речі якими захоплюються і які є реліквіями нашої сім"ї , а також зберігаються в людей, котрим такі речі були подаровані.
Тому цінність ручної роботи для мене не новина, і не набуток останніх років, в які розвивається така модна тенденція)).

Згідна , бо подарунок має бути приємним не тільки мені, а й особі якій я його дарую.

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Тут справа не в цінності листівки як речі, а в тому що це є частинка твоєї любові до адресата (адже не лише скрапери люблять) і коли цю любов відкидають, дуже болить(( Я не очікую почути вигуки: "О, які кольори", "яка композиція", "як ти зв'язала цю квіточку"... я просто хочу побачити що мої намагання зробити людині приємне не марні.

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

А як це повинно виражатися?

Якщо не вигуки, то як тоді?
А якщо людям Ваша робота не подобається? Якщо вони не роблять різниці між купованим і вашим, і конкретно ця робота не подобається?
Ви таке допускаєте?

на прикладі крему ручної роботи таке видно взагалі супер яскраво, крем може не підійти і викликати алергію. Добре, що на рукодільні листівки не виникне реакція у вигляді висипки)). Уявляю- прищ на носі від роботи яка не сподобалася, а людина говорить- вав, класна композиція)))

Моя подруга робить розпис на бокалах. Почала робити десь рік тому. Подарувала мені два бокали. Ну, вибачте, ХМ, ручна робота дуже цінна і всяке таке, але... Хай ті бокали собі в шафці постоять, а я з чогось іншого вина вип"ю. Але ж пафосу було- вагон, а я робила, та старалася, та тільки почала і ти подивись- краса!
Через рік вона мені подарувала задекупажену тарілочку- витвір мистецтва, приємно глянути і взяти в руки, і в руки її брати навіть страшно)). І вона сама з часом зрозуміла, що попередні роботи були не зовсім гарні, і теперешні не ідеал, але хоч відношення змінилося, людина дізналася що просто ХМ- це не діагноз)

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Мені було б достатньо простого, щирого "дякую"!

Маю те саме бажання!

І це правда) Ніколи не забуду своєї першої листівки, яку мені Марічка (Хайді) подарувала. Мені це було тааааак приємно, що я перший день кожні 5 хвилин підходила на неї(листівку) дивитись) Звісно, що слова/побажання, як каже Наталя не менш важливі, може й більш, але "ручна робота" і тим все сказано...для мене!

Ось в цьому й специфіка, є подарунки які можуть нанести шкоду, а є, які можуть просто не сподобатись. І тут "хенд мейд", чи ні вже значення не має.

Коли бачу що моя робота, людині, якій вона подарована, не подобається (а це видно, що казати), просто роблю висновок, що людина оцінити такий подарунок не може, і більше не дарую листівок. Добре, що в моєму оточенні таких людей небагато)

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Це нормально, я вважаю.
Чемно подякувати і сховати собі в шафку на пам'ять, то ще, можна сказати, легко відбулися.
А як то щось таке, що носити треба? А як вимагається (наполягається/радиться) на кухні на стіні повісити?.. А не подобається категорично. То як тоді?

То я трошки про себе.
Згадала, як подарувала 2 роки тому батькам мого тодішнього хлопця (як все заплутано))) картину, намальовану мною.
І от тепер читаю цю тему і намагаюсь згадати їхню реакцію.. А я ще й час від часу випитувала, чи картина висить Більше не буду.

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Як вже написала Настя, достатньо щирого "дякую".
Так, я допускаю, що мої роботи взагалі, і якась конкретно, можуть людині не сподобатись, але
по-перше, я не заставляю людину цю роботу в мене купити чи розхвалювати її всім навколо.
по-друге - не факт, що обрана типографська листівка сподобається цій людині, але я особисто ніколи не бачила, щоб кривились на таку листівку, максимум її проігнорують.
по-третє, найчастіше я дарувала листівки, виготовлені власноруч, найріднішим людям, а не просто першому зустрічному з вулиці з вимогами хвалити мене, і я вважаю природнім почути від рідної людини "дякую", а не просто "хм", не кажучи про гірше.
по-четверте, я не вважаю себе крутою рукодільницею, роботи якої мусять бути в колекціях мега-людей. цілком адекватно оцінюю свої витвори, і цілком адекватно оцінюю реакцію адресатів, якщо їм не подобається, я більше не даруватиму, щоб їх не травмувати так само, як і Ви косметику ручної роботи.

п.с. конкретно я фіксую момент дарування, і потім ніколи не випитую, що людина робить з моїм подарунком, чи ставить в сервант, чи ховає далеко в коробочку, бо ті кому не сподобалось, не матимуть такої проблеми - щось ще понад той один раз, думати куди подіти а той перший раз нехай роблять, що вважатимуть за потрібне.

 

Сорі, але якщо цінність листівки може оцінити лише скрапер, то їй ціни ...дійсно нема(читай- мало).
Листівка, як і кожен витвір РР(ХМ) , має бути цінною з першого погляду ( пишу, як людина далека від скрапу))), поглянув- і закохався. а якщо поглянув і посунув далі, ну то про яку оцінність говорити?

не говоримо про купованість речі , взагалі, тільки про дарованість))

Ммм, для мене не є природнім говорити про річ, яка мені не подобається більше ніж "простодякую". Думаю, що цього мало для гарного хендмейдера, і є справедливим.
А шо, було "хм"??
ну то , напевно, їм було "хм")))) і вони були праві.
А вам- " ував"))) і ви теж були праві. у свому відношенні до витвору.

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

А я тут ніде про овації не писала. Подарунок буде тішити близьку людину у важкі моменти, Ви даруватимите тепло на відстані.. Кожного разу, коли ця людина буде бачити Вашу роботу..То де тут егоїзм?
Я не скрапер, тому про важкість виконання певних елементів можу лише здогадуватися, але тепло від речей ручної роботи відчуваю. Не до порівняння з промисловими виробами..

 

а я листівку ручної роботи отримала вперше завдяки Ліліній темі про вітання форумлянок листівками...тобто до того я їх бачила десь на полицях в магазинах, чи дома у друзів. Ну гарно але особливих емоцій вони в мене не викликали .. І пам"ятаю емоції свої коли отримувала в дитинстві листвіки то сприймала їх лише як супровід до основного подарунку..

нема, ніколи їх не зберігала, не хотілось.
пройшов час і листівки взагалі мало перестали даруватись в моєму оточенні, все говорилось на словах...
і тут коли отримала від дівчат листівочки, може десь не зовсім рівно вирізана, чи покоцалась в дорозі, але чогось така вона та листівка мені цінна. вже знайшовся коробочок і будуть вони там зберігатись.

ні, але говорю то не лише про листівки... а про все. Ну якщо воно не подобається і все...

а оце дійсно цінно, тим більш якщо дійсно знаєш що робилось для тебе а не витяглось десь з довгої шухляди.

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Говорилося про радянське виховання , мовляв тільки тепер люди починають розуміти цінність ручної роботи і правильно до таких виробів ставитися. Я писала про те, що чудово знаю про вкладені зусилля і цінність речі мені не складається з її вартості, а з набагато більшого, совдепія тут ні до чого.
Але й поняття "гарно" і "цікаво" в кожного різні, у мене, особисто, деякі речі не викликають захвату, чи то ХМ, чи то масове виробництво, чи іншопланетного походження).
ще раз напишу, що Хенд Мейд- далеко не діагноз.

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Нє, Ліль, тут інше! Я просто зазвичай роблю листівку для якоїсь конкретної людини, рідше просто на конкурс, тому як написала Іра

Я розумію що може саме така листівка не сподобалась, але коли людині з багатьох моїх робіт не сподобалась жодна, то я просто роблю висновок, що щоб зробити приємне цій людині необхідно придумати щось інше. Я адекватно оцінюю свої творчі успіхи і ніколи не ображаюсь на критику, але тепле слово, чи просто дякую іноді почути дуууже хочеться...

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Листівки на подарунок я теж роблю прості і без всіляких вінтажів-зістарень, бо то явно не всі зрозуміють, а просто гарно. І роблю під конкретну людину (навіть може бути дві схожі листівки, але кожна з них робилась для певної людини).
і та, дуже неприємно коли твою листівку просто взяли і навіть не подивились не те що на листівку, а на текст привітання, і відклали збоку. Мабуть не всіх вчили що за будь-який подарунок треба подякувати (а тоді вже роби що хочеш).
Так, я зробила, вклала туди частку себе, я не прошу мені потім ноги виціловувати чи багато-багато дякувати, захоплюватись, одного "дякую" достатньо.
Але іноді оте "роби що хочеш" якось так наздоганяє: подарувала я подружці вишиту дівчинку-довгокосу з котиком. Вона їй так сподобалась, що вона її забрала незарамленою, довго розглядала, потім розповідала як в багетці всі тою дівчинкою захоплювались, просила вишити їй у подарунок ще деякі картинки, переглядала схемки і т.д. І знаєте що, в багетці та картинка уже тиждень сиріткою стоїть, її не забирають

 

Відповідь: Не роби, бо не оцінять...

Скажу за себе. До того, як я ближче познайомилась зі скрапом, саме скрапові листівки мені не подобались. Взагалі. Просто не розуміла, що творчого пару папюрків приклеїти. Подобались вишиті, з ізониткою (просто вау!). Тому трохи розумію тих, хто не висловлює великого захоплення будь-якими листівками. А тепер, по мірі захоплення скрапом, цінність таких листівок для мене виросла в тисячу разів, особливо знаючи, скільки вкладено часу і душІ.