"Втручання" в життя батьків.

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Basyanya, 10 Березень 2019.

?

Чи діти мають право втручатись в життя батьків???

  1. Так

    4 голосів
    14,8%
  2. Ні

    23 голосів
    85,2%
  1. Orman

    Orman Модератор-бомба

    все вони знають, якось же до 50-ти років з голоду не вмерли, і не на вулиці жили.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  2. arushka

    arushka завжди досягаю мети

    Невідомо, чи вони взагалі обговорювали, як жити далі, хто до кого переїжджає, скільки конкретно часу треба буде пильнувати внучку, і з цього треба починати
    Але якщо
    , то пардон, як хтось хоче банкет за мій рахунок, я маю право качати права
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  3. NataliaFed

    NataliaFed Active Посиденька з баяном

    Чудово розуміють.
    Нам так і кажуть, слізно шморгнувши носом "Ааа, як буде,так буде".
    Ага, так і буде,авжеж.
     
  4. arushka

    arushka завжди досягаю мети

    та ясно, що якось жили, але в 20-30 років і на роботу беруть охочіше, ніж в 50-60, і з болячок хіба похмілля. Тому я розумію, що @Basyanya хоче підстелити соломи, потім це все ляже на її плечі
     
    • Подобається Подобається x 1
  5. jylanda

    jylanda занууууда

    Однозначно штовхання людей, які того не хочуть і не просять, то є марна трата часу. В даному випадку не зовсім розумію в чому саме полягає поштовх. Бабуся сидить з внучкою, дає можливість донці працювати, вчитися. За цей час вона має дуже обмежене коло спілкування і заробити паралельно гроші не може. В чому саме полягає поштовх? А щодо віку і житла, якщо до цього часу люди не прагнули то не факт, що відчувають в тому потребу, ну або з серії тосязробеякосьбуде. В обох випадках хоч штовхай, хоч тягни результат буде нульовий. Поговоріть напряму, хто як бачить подальше життя, в чому проблема сьогоднішньої ситуації для кожного з вас. Бо наразі видається, що кожен оцінює по своєму - мамі здається, що вона вас рятує і чекає подяки, вам здається, що ви про неї дбаєте і чекаєте дій.
     
    Останнє редагування: 12 Березень 2019
    • Погоджуюся Погоджуюся x 8
    • Подобається Подобається x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  6. Kroshka Enot

    Kroshka Enot Well-Known Member

    Люди є різні, бувають такі, що не надаються ні до калькулятора ні до предметної розмови.


    Кожен пише зі своєї дзвінниці, пропускаючи свої поради через призму власного досвіду і власних перспектив.

    Найважче - це прийняти. Особливо, коли йдеться не про твоїх батьків, а про батьків твоєї половинки.

    І єдиного ліку нема. Як і універсальної поради.

    Особисто я - за розумну сепарацію.

    Коли діти не стають батьками для своїх батьків, а батьки вчасно усвідомлюють, що їхні діти виросли і час їх відпустити.

    З внутрішньої впевненістю, що в разі крайньої потреби їхні двері завжди відкриті одне для одного.

    І бажаю усім присутнім, щоб такої потреби так і не виникло.
    --- дописи об"єднано, 12 Березень 2019 ---
    знаю таких цілу купу.
    Цікаво було почути думку одного заможного пана, який колись поділився планами на старість. Як він вивчить своїх дітей в престижній школі, потім з якогось там курсу відправить їх за кордон, дуже сподівається, що вони там зачіпляться на престижних роботах, заведуть сім"ї, куплять будинки і заберуть їх з жінкою до себе, глядіти дітей.
    При цьому мужчина реально мега розумний, мега толковий, пробивний, завдяки цьому має гарний матеріальний тил вже на моменті і дуже добре готується до часу, коли не зможе працювати. Готується прямо зараз. І в нього це добре виходить.
    Тобто він ніби і не мав би стати "обузою" своїм дітям, і діти не мали б про таких батьків писати на форумах.
    Але чи конкретно його діти захочуть слідувати такому плану?
    А якщо вони не одружаться, або не захочуть народжувати дітей? Або захочуть вести кочівний спосіб життя, працюючи віддалено і дивитися світ?
     
    Останнє редагування: 12 Березень 2019
    • Подобається Подобається x 9
    • Зе бест! Зе бест! x 6
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
  7. Online

    Online Well-Known Member

    Може батькам просто некомфортно в Польщі, вони себе тут не бачать. Мовний бар'єр, нікого не знаєш, інший менталітет, інші традиції, інші правила. Купа народу, навіть молодих не приживаються за кордоном. Я знаю достатньо сімей, які намагалися, але так і не забрали до себе батьків, дорослих дітей, братів-сестер. Ну не їхнє то. І знову ж таки погоджуся: які реальні перспективи з роботою у 50 річних емігрантів? Вони добре знають мову, мають якусь хорошу для Польщі професію? Якщо ні, то чорно пахати за 12 злотих/година - це точно не то, чого я б хотіла в 50. Особливо коли ситуація не аж така критична: вдома їсти було що і на оренду житла з комунальними вистачало, а оренда в нас не така дешева. Можливо, вони справді розглядають цю ситуацію зі своєї дзвінниці: допомагають донці з дитиною. І мама вже банально втомилася, бо мала дитина нон-стопом в 50 це теж непросто.Особливо коли свою єдину вибавила 20 років тому. Можливо їм банально хочеться спокою і повернутися до свого звичного розміреного життя.
    Я б вирішувала проблеми по мірі поступлення. Переживати, що можливо за 10-20 років хтось попросить про допомогу... Та не факт що буде потреба в тій допомозі. Зараз же якось дають собі раду. І знову ж таки, не факт що робота зараз виключить потребу в допомозі у майбутньому.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 2
  8. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Втручання і допомога, на мій погляд, - різні речі.
    Допомога іноді може сильно розслабити того, хто її отримує. Допомога та благіє намєрєнія - відомо, до чого веде.
    Втручання і спонукання...
    Розкажу позитивний досвід.
    Чоловік декілька років спонукав своїх батьків доробити ремонт та переїхати за місто в будинок, що будується вже надцять років, а квартиру здавати в оренду. Були скандали, страх (квартиранти понищать квартиру, як так жити поза Львовом...) та відраза. Заробити на ремонт - заробляла на той момент тільки свекруха, працюючи на фірмі сина. Напруга наростала, невдоволення (бо і переїхати хочеться, і файний ремонт, і гроші, і то ще щось самим треба робити...) - і ми зїхали в Винники на орендну квартиру окремо. Через 2 місяці батьки заїхали в сввй будинок (тоді були в стані готовності: кухня, ванна, спальня, коридор). А в квартиру заїхали квартиранти.
    На данний момент, слава Богу, ми маємо можливість в тому батьківському будинку пожити, поки робимо ремонт в своєму. З іншого боку, сестра чоловіка купу років "тягнула" батьків за кордон: то візу не давали, то "перспективи, сили не було". Тим не менш, їм 60+ і вони працюють за кордоном. І вони щасливі. Ще 7 років тому все було похмуро, декілька років виплачувався кредит на авто і була 20річна недобудова... А зараз є будинок за містом, за кордоном свекор зміг за 3 місяці заробити на машину *своєї мрії" :girl_in_love::girl_claping:, натхненний хоче жити далі, має цілі та бажання. А років 5-7 тому це була дуже замкнена та депресивна людина.
    Так от, я, як спостерігач цих подій, вважаю, що саме діти (чоловік та його сестра) спонукали батьків та заохочували їх змінювати життя на краще. І в певні моменти допомагали і порадою, і грошима. Що характерно, допомога взаємна (наприклад, батьки попри роботу допомагають доньці з дітьми, нам допомагають з житлом).

    Саме слово "втручання" для мене сприймається як таке, що ти не тільки мусиш отримувати допомогу (бо такі часи і ти неспроможна людина), а ще й звітувати: що ти з тією допомогою будеш робити і коли і чому не так, як було сказано а сказано було ж накраще з варіантів :girl_crazy:). І воно гнітить і тих, хто отримує допомогу (бо це не їх сценарій життя, не їх вибір в плані свідомого рішучого вибору, кроку) і тих, хто дає (бо вони ж знають гарний правильний варіант - що ж ще не вистачає? Бери та роби по моєму плану). :girl_crazy:

    Вище писала форумлянка про розумну сепарацію - дуже вдала фраза.

    Безумовно, існують варіанти, коли взаємодопомога між батьками та дітьми успішно функціонує. Але це, видно, не Ваша ситуація.

    П.с. ще спостерігаю втручання таке: мої батьки періодично втручаються в життя мого діда. Але тут вже як би вік і потреба. Дідо забезпечений нормальною пенсією, житлом, авто. Але вік - і часто він поступає...як дитина. Всю повноту я не опишу. Як приклад, батьки 2 дні будуть назвонювати дідові та переконувати його сходити в лікарню (на процедури-аналізи-таблетки), вислуховуючи всяке: від того, що таблетки - зло підробка та спосіб наживи держави до історії про сусідських курей. Навіть приходилось просити знайомих, щоб ті таки зводили дідулю куди треба, щоб не ускладнювати хворобу (він живе в іншій області). Ось це вже нагле втручання. Але воно необхідне. І це все рівно робиться з любовю, з турботою. Дідо нам переслав саморобні віники :girl_tender: , бо знає, що його віники - найкращі.

    Я нещодавно почула пораду щодо виховання дітей: виховувати - це як писати картину... Може воно співзвучне і щодо батьків? :girl_in_dreams:
     
    • Подобається Подобається x 6
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  9. Basyanya

    Basyanya Well-Known Member

    Допишу ісорію. Я вдячності не хочу, але хоча б позитивного ставлення. Батько на мене ображений, бо коли він вперше до мене приїхав, 'на минуточку, більше ніж 3,5 роки тому, то я йому чай/каву не запропонувала, а сказала, біжи швиденько, чоловік тебе підвезе на роботу влаштовуватись.
    Від місця працевлаштування ми жили ~100 км. А до місця зустрічі з чоловіком було ~30км і чоловік не міг його чекати довго, ну щоб заїти до того місця треба було зротити 3 пересадки... складний доїз. Також ображений, що чоловік його не навчив 'працювати' і ще за багато чого.
    Але все ж сам навчився і прпцює в Україні, має все ж більш менш з/п.
    Мама хоч нила, але пішла на пенсію, при оформленні прийшлось закрити пп ну і заплатити купи грошей, я їй позичила ну поки що чекаю на повернення. Але постійно розповідала, що я зруйнувала їм життя. Хоча на силу я їх не тягнула, але посилено пропонувала допомогу.
    Мама 'витиснула' з нас запрошення на ще 1 рік, хоча я зробила їй біометричний паспорт, я звичайно оплатида білети туди і назад, послуги візового центру, страхівку. І дала 100$ на перетин кордону, якби візу не відкрили і попросила їх не міняти і не тратити.
    Знає, що я готуюсь по роботі до сертифікаційного екзамену і погодилась приїхати в минулий четвер, щоб я могла приготуватись. В дорозі заявляє, що потратила 30$ бо їй треба було, що звичайно підпсувало мені настрій.
    Приїхала, зразу 'побігла' до дитини і давай з нею бавитись, я пішла на кухню, щоб дати можливість зати з речима і по часу вирішила підгодувати дитину, що було розцінено як прояв зневаги до гостя з дороги, хоча вона тут живе на тих самих правах, що і ми і її гостем ніхто не вважає. Мало не кинула мені тих ~100$ і сказала, що 30$ списати з її боргу.
    Далі ще якісь дурні перепалки, каже, ну то треба було мені приїхатр в неділю ввечері, бо мене тут не раді бачити, я й кажу ну, то треба було.
    Мама почала розпаковувати сумку і давати доні іграшки і разом з нею ними ж бавитись.
    При розраковувпнні сумки побачила штани така самі як в чоловіка, була здивована, що вона їх рривезла і почала випитувати. Перекрутила так, що я рридумала, що вона вкрала штани в чоловіка. Потім роздивилась і навіть смішно стало, бо то така сама модель тількі, коротші і розмір більший ніж був в чоловіка.
    Я принесла малій 6 пельменів і думала, що під час гри вона собі наколе і зїсть, приходжу а мала чк завжди їсть під мультик.
    Далі розмлва з татом, і я прийшла і то все чую, мама повторює за ним слова 'спитай в неї., що ти мажш їсти', вона знала, що є свіжий борщ, я їй тричі про це розказувала, вона 'що я маю їсти?', тут мабуть всеж за грубо відповіла, бо емоції вже зашкалювали, що те що приготувала, купила, принесла, дав гроші чоловік.
    І тато тут 'скажи тій с*ці', вона кладе трубку, щось ще сперечались, бо ніколи не скаже нічого на таку його поведінку, мовчить значить згідна...

    Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka
     
    • Співчуваю Співчуваю x 1
  10. Basyanya

    Basyanya Well-Known Member

    Ну якось розійшлись на ніч. Зранку, ще щось було, а потім каже, що я не с*ка, а с*чара і дкрепа, розвертається і десь йде.
    Я до мами ніколи не матюкаюсь, до тата відповідаю його ж словами.
    Потім прийшла за годину позбирала речі на мої питання, коли буде мовчала, хлопнула дверима. На мої дзвінки і на дзвінки баби і діда не відповідає.
    Потім написала вибач за лайливе слово, і якщо мені потрібна її допомога то вона подумає чи їй приходити, і що їй є де подітись, а як прийде, то має бути мир і спокій, повага і шанування її людмької гідноств. Я сказала, що потрібна сьогодні, бо то субота магази в неділю не працюють. На що отримала відповідь, що в неї справи може прийти лише в неділю після обіду.
    Уточню, все відбувається в Польщі, де мама не працєю, а по доках є нашою гостею і на нашій відповідальрості.
    Після таких подій, прийшлось завезти доню на Україну, бо чого очікувати далі я не знаю.
    Хоча ми домовились, що піде малявка в садок, залишилось 2 тижні, то може тут в нас жити, шукати роботу до душі, рахунки не платити, помагати по дому.
    Має завтра прийти за речима...
    Я досі не вірю в цю всю ситуацію, а хотілось лише відчувати мамине тепло і піклування, щоб тато перестав ображати всіх і випивати, бо відчувпю себе сиротою при живих батьках вже більше 10 років.

    Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka
     
    • Співчуваю Співчуваю x 10
  11. adamante

    adamante New Member

    @Basyanya Вам потрібно на деякий час по можливості припинити спілкування з батьками. Тобто, ви розмовляєте з ними чи то по телефону, чи то віч на віч тільк тоді коли вони самі цього хочуть, самій телефонувати тільки один раз на місяць і завжди в одне і те ж число в одну і ту ж годину, для звикання. Пройде не мало-не багато часу і можливо воно якось у вас все наладиться. Щодо чергової поїздки на захід за вашої допомоги, то тут потрібно дуже багато що зважити. Можливо мама не звикла, що ви самостійна, навіть до цих пір.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  12. Basyanya

    Basyanya Well-Known Member

    @adamante з батьком взагалі не спілкуюсь, привітав мене на дн в травні, то була ост наша розмова.
    А з мамою, то спілкуванея якесь дивне, то пише 'сонечко', сюсюмусю, і ніби рідна людина, а поступки інші. Вона 'глибоко' віруюча ніби євангелистка, ходить до 'прогресивних' християн. Так внучку любить...
    Трохи вже пізно, бо вона 'втекла' вже на заході))).
     
  13. Orman

    Orman Модератор-бомба

    @Basyanya у вас якийсь дитячий садок. Ви їх бавите. От вони й поводяться як балувані (в поганому сенсі) діти. Мені від початку було оце бавлення незрозуміле. Вони дорослі - самі розберуться. Матюкати мене не може ніхто. І я не матюкаюсь.
    Якщо вам потрібна допомога - найміть когось.

    Благими намірами знаєте куди дорога вистелена?

    Я чесно співчуваю, але не розумію.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 7
    • Подобається Подобається x 3
  14. Basyanya

    Basyanya Well-Known Member

    @Orman як на мене то теж дитячий садок. Мені хочеться, якихось зрілих стосунків, а їх немає. Можливо і я десь не хочу дорослішати, важко себе оцінювати зі сторони.
    Чоловік каже 'купа варятів', що з батьків дивно, ну а мене такою зробли.
    В цю секунду в допомозі не нуждаюсь. Дитина в свекрів. З вересня садок, я планую у відпустку піти, щоб адаптаця пройшла легше. Як буде в вересні не знаю.

    То так лише вершина айзберга. Шкода 'паперу'.
     
  15. Orman

    Orman Модератор-бомба

    @Basyanya та то не ви дорослішати не хочете, а ваші батьки. А ви їх бавите. Не бавте.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  16. сніжна

    сніжна Кішка, яка "сама по собі"

    може напишу з позиції трошки ближчого власне віку до ващих батьків . Бо багато хто з моїх коліжанок теж мають внуків. Хоч і трошки молодша віком за ваших батьків. Це для вас вони - люди зрілого віку, ви їх сприймаєте як батьків, стиль життя яких для вас неприйнятний. Насправді вони ще досить молоді. Не тільки для того, щоб давати собі раду самим. А і для того, щоб самим вирішувати, як їм жити. Звісно, що ви хотіли, як краще. З одного боку. З другого, якби мені або хоч одній моїй коліжанці зараз дали внуків на цілий день і з вихідними "коли їду в Україну" - я б теж через певний час дітям почала мозок клювати. Найкраще, що ви могли зробити для батьків - 1. запропонувати переїхати до вас у країну, але з умовою, що вони туди їдуть не внуків глядіти чи на заробітки, а для себе там починати нове життя з 0. Так, можливо спочатку у вас жили б, але щоб знайшли собі роботу ( так як тато), і мама , щоб мала чим зайнятися. Тобто щоб вони мали своє окреме життя.. А ви їх під вязали під себе. 2. Залишити все як є. Якщо їх влаштовувало таке життя в Україні. 3. Ви запршуєте батьків до себе, але з умовою теж- тато працює, мама вам глядить дитину, а ви ( о, богі)- оплачуєте мамі її послуги "бабусеняні".І це дає батькам змогу :а) знімати собі окреме житло; б) чутися вільними; в) відповідати і планувати своє життя саміми вже у чужій країні
    --- дописи об"єднано, 20 Серпень 2019 ---
    о.це власне п.3. З поправкою на те, що "мама допомагати має не безкоштовно" Але чому провалився план? Можливо тому, що все-таки ініціювали його ви, а батьки вирішили "спробуємо"? Ви ж знаєте причини, чому і коли щось пішло "не по плану"
    --- дописи об"єднано, 20 Серпень 2019 ---
    а чому ви вирішили, що батьки "котяться" на дно? І чому вас так хвилює їх пенсія? Та ім до пенсії ще добрих 15 років. У нас змінюється все щороку. Та і скільки у нас людей, "ветеранів праці" , у яких пенсія менше 2000 грн. Як взагалі в Україні можна на пенсію надіятися? Ви за що більше переживаєте: а) за неналежний стиль житття батьків ( на вашу думку); б) за те, що вони колись можуть "впасти вам на голову" і попросити допомоги " на старість"?. Що саме вас найбільше не влаштовує в тому, як живуть батьки? Вони вже вам жаліються, що "могли б і допомогти"?... Чесно, батьки ваші молоді. І якщо нема дійсно ніяких серйозних проблем зі здоров ям, коли їм потрібна допомога, то дайте їм спокій . І хай живуть, як хочуть.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
    • Подобається Подобається x 1
  17. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    На мою думку, тут сформульовано корінь проблеми - Ви надієтесь, що ось так чудово воно може бути, і, наче ж, це нескладно, але проблема в тому, що Ви намагаєтесь жити і за себе, і за них, щоб склалась ця ваша картинка-мрія. Ви хочете, щоб вони були такі, як вам треба, і готові це все організувати. А воно так не працює, тому найкращий вихід - позбутись цих надій, очікувань від людей - це все дуже обтяжує і ускладнює стосунки. І не зі злості позбутись, зараз, коли Ви сильно ображені, а в спокійному стані спробуйте прийняти реальність як вона є, всім стане легше.

    Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 6
    • мімімі мімімі x 2
    • Подобається Подобається x 1
    • Інформативно Інформативно x 1
  18. сніжна

    сніжна Кішка, яка "сама по собі"

    оце перечитала ваше вчорашнє. Блін, ну це справді якась Санта-Барбара: хто кого "рятує" і допомагає.. Дайте спокій собі і своїм батькам. Хай вони живуть як хочуть де хочуть і не відчувайте за це своєї провини. Так само і ви - зрозумійте, шо не повинні "рятувати" світ і взагалі, давали якось собі раду самі чудово - і надалі живість інтересами своєї , а не батьківської сім ї . Загалом, краще б ви жили, як жили там, баиьки - так, як влаштовує їх тут. Раз в рік запросили б у гості, повозили б по місцинкам навколишнім " у відпустці" і всі були б щасливі. Батьки в Україні вихвалялися б друзям, що які в них класні діти, бо от у відпустці і повозили і показали... Ви б - потішили своє самолюбство, що змогли показати-дати батькам те, чого досягли і десь їм зробити приємне. Та і по всьому. а усі ці фінансово-господарські відносини під приводом " я турбуюся за них" , накладені на якісь особисті потреби і інтереси кожного з обох сторін, призведуть хіба до того, що будете погані один для одного при любих розкладах
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 9
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  19. Basyanya

    Basyanya Well-Known Member

    @сніжна чоловік татові 'клеїв' (2 рази) роботу, на якій сам працює і 2,5 роки сам все оплачував, утримував мене, доньку нашу і мою маму, плюс оплати за моє навчання. Не кажу, що в чоловіка, якісь захмарні заробітки, але добра робота теж коштує... ну і, якби тато там залишився, і якби сам заробляв, то батькам на все вистарчало.
    І ніхто(я), не планував спільного проживання більше 3х років. Якби мама сказала твердо, я тобі помогла скільки могла, більше не буду, не хочу... я б шукала садок. Тут проблематично віддати дитину навіть в приватний садок. В державний я записала дитину ще в лютому. В приватні теж треба записуватись на початку навчального року, в хороші садки, ще швидше

    І ви праві. Мама мабуть мною маніпулюю і внушає провину за свої поступки.
    Хоча навіть не знаю за що, за те що пішла на пенсію. В неї по укр мірка хороша пенсія, та й вона хотіла щось поміняти в житті і постійно про це говорила. Від пенсії можна відмовитись і піти на подібну роботу зі стажем 30+ можуть всюди взяти, та й казала, що перед відїздом їй пропонували роботу.
    Чи провину за те, що зїхали з орендованої квартири, татові зараз квартири не треба, бо робота це постійні відрядження, та й з його теперішньою з/п винаймати це реальнвше, ніж колись було.
    Суджу по собі, як тільки приїхали я сама за день знайшла квартиру, в іншій країні в незнайомому місті, вагітною на 3 місяці. Бо мені треба було.
    Буду працювати над тим, щоб оцю провину не відчувати.
     
    Останнє редагування: 20 Серпень 2019
  20. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    @Basyanya ви можете дуже пожалкувати про все це. Не треба натягувати маму на допомогу собі. Я розумію, що тяжко. Я розумію, що чоловік вас всіх утримує (хоча цього якраз і не дуже розумію, бо для мене це не подвиг, а один з нормальних станів речей). Але вам хіба гірше буде від тої допомоги. Бо мама, швидше за все, попсихує і вернеться на позиції «О’кей, раз вже в мене така непутяща дочка, що не може дати ради з одною(!) дитиною, то побуду ще рік в рабстві». В мене з мамою ситуація ще гірша. Я навіть не хочу описувати тих жахливих речей, що вона робить і говорить, але скажу, що ми зараз практично не спілкуємося. Вона пише двічі в тиждень в вайбері спитати, чи всі здорові. Я не пишу. Я вирішила поки що, що так краще. Ймовірно, скоро я буду трохи працювати. Ніякої підтримки у вигляді двоюрідної бабусі чи доброї родички в мене нема. Будуть дітям школи і садки, і шукатиму няню на підстраховку (Винники, ніхто не хоче спілкуватися з моїми чудовими дівчатами час від часу? На платній основі:girl_cool:). Матері навіть не кажу про свої плани. То є непросто, особливо, коли я бачу, які стосунки між мамами і дочками в моїх подруг. Одна з мамою пів Європи об‘їздила - мама підтримка у всьому; другій хресна мама вибавила двох синів і скоро буде бавити дочку (конфлікти мінімальні, з розряду «не того кольору трусики старшому одягнула цьоця»); третій мама завжди підстраховує дочку з хворобами, поки вона в відрядженнях чи працює. Моя мама купила мені квартиру 15 років тому і вважає, що разом з тим купила мене. Ну і право погрожувати виставити мене за двері, якщо я не буду її поважати. Тому в питанні «хочу нормальну сім‘ю» я вже ніби розібралася. Маємо, що маємо. Найбільше я хочу, щоб в неї було своє нормальне життя, щоб вона приїжджала нечасто. Була здорова і хоча б мінімально щаслива. Ну і при потребі, звичайно, буду старатися допомогти з фінансами чи лікуванням при потребі. Словом, моя порада: не рухайте батьків. В них своє життя. Ви не можете примусити їх бути інтелігентними, працьовитими і люблячими. Ви можете тільки вибрати, скільки їх (таких, як є) буде в вашому житті. І до речі, ваша дитина стає старшою і більше розуміє. Ви думаєте, бабуся буде їй розказувати, яка мама молодець, поки вас не буде? Ніт. Ви хочете залишити солідну частку виховання вашої дитини на людину, яка не дуже то високої думки про вас. Вибачте, якщо різко.
     
    • Подобається Подобається x 7
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
    • Зе бест! Зе бест! x 1