Хронічний тонзиліт!!

@marianast, не болить. ( хіба маєте підсилений рвотний рефлекс, то неприємно).

 

ще заввіділенням в залізничній лікарні,

хороші відгуки про нього(контактів немаю). Процедура не болюча, тривалість як писали то 10 процедур хоча якщо стан запущений то на розгляд лікаря. але якщо ви нічого не робили(не приймали АБ чи інші ліки) ще то здайте бак-посів з носа і горла

 

Скажу чесно з тонзилітом я боролася 7 років. Спочатку починала з гомеопатії яка нічого не дала, а ставало все гірше, тоді пішла на промивання ( промивала я десь рік), потім підключили Біцилін. Але мої пробки зникали на тиждень і знову вилазили. А десь три місяці тому почало серце боліти і суглоби крутити, і я вирішила піти здати аналізи, зробила ЕХО, ЕКГ, виявилось, що мій тонзиліт дав ускладнення на ССС. Довго я не думала і вирішила вирізати свої гланди, бо без них жити можна, а то серце мені потрібне. Вже 2 тижні як я без гланд і не жалію.

 

Не знаю яка в мене форма тонзиліту, але мене турбують лише пробки, які час від часу вилітають під час кашлю. Але якщо кашлем не все вийде, то потім таке відчуття, що щось заважає у горлі. Таке потрібно лікувати? Звертатися до лікаря?

 

@smilechyk як на мене, то пробок взагалі не повинно бути. А вас нічого не турбує? Ревмопроби робили? Думаю до лора вартує сходити.

 

В мене взагалі скарг немає

 

От і в мене така сама штука. В житті ангіну мала від сили 2 рази (та й горло наче не моє слабке місце), а десь вже з рік помітила, що в мигдалинках збираються оті білі комочки. При цьому горло не болить і не запалене. Навчилася механічно їх забирати і на деякий час маю спокій, потім то на одній, то на обох знову появляються. Читала, що то через рихлу структуру самих мигдаликів, які забиваються залишками їжі і ще чимось. Коли хворіла на останнє ГРВІ питала про це в ЛОРа, точної відповіді не дав, чи це хронічний тонзиліт, але сказав до них йти на курс промивань. Наразі ще не ходила, бо ні зайвих грошей, ні поки нагальної потреби нема. Але може хтось знає більше по цій темі.

 

Якось сиділа в черзі в ревматолога. Сидів зі мною дядько, чи може мужчина, але артрит його зкмучив. Казав, що не пив, не курив, під плотом не спав. Нічим серйозним не хворів. Артрито хворів не довго, десь рік. Не памятаю точно скільки. Але хвороба, артрит його просто вбивала. В нього почали випадати кості з суглобів. Дуже його шкода було. Дівчата @Gloria Tempus, @smilechyk здайде аналізи, і як на мене ,лише по них можна судити, чи у вас проблеми. Але те, що пробки в гландах, то маячок, що з організмом не все гаразд.

 

Поділюся своїм досвідом операції з видалення мигдаликів (тонзилектомія). Може, комусь вона виглядає простенькою і на день-два хвороби.
В мене часто боліло горло, а потім загострилося. Три місяці інтенсивної терапії (антибіотики, промивання, полоскання...) не дали результатів. Температура 37 і слабість. Для мене це багато. І я наважилася на видалення. Оперували звичайним консервативним методом. Найлегшим для мене була сама операція і перші години після наркозу. Далі почала спльовувати кров та слину, що виділялися з ран, тому подушка постійно була застелена пеленкою, з боку - серветки та пакет. А далі почало боліти. Боліла вся голова всіма нервовими клітинами. Анальгін, дімедрол та всякі німесили не допомагали. Єдине, що рятувало - кетанов, з ним я прожила наступні два тижні. Якщо вже терпіти й могла, то говорити та їсти ніяк. Жувати було дуже боляче, а найгірше - ковтати. Здавалося, що якесь повітря виштовхує їжу в западини, де раніше були мигдалики і всякі намагання ковтнути спричиняли хіба що сильніший біль. З'їсти за день паро ложок каші був подвиг. Їжа мала бути однорідна , не тверда, не солона, взагалі без спецій і кислоти. Як манна каша чи йогурт з розтертим бананом. Пити воду допомагала трубочка. Ковтальний рефлекс відновлювався десь до трьох тижнів, рідина йшла в ніс значно довше. Спати теж було важко. Ніс не дихав через набряки в горлі і залишалося дихати ротом. Спати на рівному, як я звикла, було важче, голова мала бути піднята і краще на бік. Покрита рубцями (простіше шкарлупою) слизова пересихала так, що моє горло здавалося дерев'яним чи то бетонним. Щоб змочити його, треба було або пити воду, що було непросто через ковтання, або заставити пошкоджену слизову пом'якшити себе слиною, але потім її приходилось ковтати... Найкращими ліками було застигнути в спокої, щоб не напружувати ніякі м'язи і не подразнювати живі рани. Але хіба на кілька хвилин і то при знеболенні, бо горло не перев'яжеш і не залишиш в спокої, воно, виявляється, стратегічний об'єкт, який мусить працювати, навіть якщо порізане.
Мій чудовий голос важко було зрозуміти десь зо три тижні. Говорила не розбірливою і через ніс, окремі слова просто не вимовляла. До півроку тривало моє відновлення. Хоч горло може поболювати і далі, зате інфекції вже нема.
Для чого це все пишу.
Операція була потрібна, принаймні досі так думаю і операція - це завжди не просто, але мені було б спокійніше знати, що воно таке, наперед. Було б менше шоку в стані після. Менше планів на третій-п'ятий день.
І наостанок - навіть якщо у вас прекрасні лікарі і розвинута медицина, у своєму тілі зі своїм болем ви все одно залишитеся сам на сам. Тому не спішіть на операцію, порадься з різними лікарями і наважуйтеся лише в крайньому випадку, знаючи, що вас там може чекати. Здоров'я!

 

Я в 30 років мала таке видалення, причому при місцевій анестезії. Про те, що їсти і пити важко, то правда, перші дні рятувало лише морозиво, це єдине, що "проходило" всередину. Обезболюючі, ті що Ви пишете - то не було навіть спроби, кілька днів кололи вранці і ввечері анальгін з дімедролом, то хоч можна було існувати. Але то була вже мусова процедура, оскільки мигдалини вже не виконували свою функцію а лише постачали інфекцію в організм, апофеозом став міокардит, і як наслідок, рішення різати...