Хто у домі "тяглова конячка"?

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

та це так є. не хотіла б мати шанс таке усвідомити для себе...
сподіваюсь мені ніколи не прийдеться опміянтися ролями з чоловіком. ДУЖЕ на це сподіваюсь.

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

гм, а Ви не припускаєте, що чоловік може виконувати в сім'ї інші функції?

Мій може заробляти більше. Але це означатиме роботу від і до, і ще зверху. Тобто вдома він буде лише ночувати і, можливо, по вихідних. Звичайна цілком нормальна картина? Всім знайома, правда? А мене вона не влаштовує. Бо тоді господарство і троє дітей цілком лягає на мене. Мені так надто важко. Ми зробили так, як нам всім простіше. І я маю чоловіка, діти мають тата, я займаюся улюбленою справою в зручному мені режимі (ні, я не впарюю на трьох роботах з ранку до ночі, я просто працюю з дуже гнучким графіком), він - тим що йому подобається. Грошей на сім'ю вистарчає, а хто заробляє - то вторинне.

Але з отим стереотипом ми довго боролися, що правда, то правда. Чомусь вважається, що якщо чоловік не заробляє, то він сидить на шиї в дружини, але ж це приниження ролі чоловіка в сім'ї, зведення її до звичайного постачальника і все. Я розумію, що є такі, що решту часу догори пузом перед телевізором, але це не про нас.

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

Гм-м-м...
А що тут страшного?:confused:
В житті ж від кожного (тяглового, альбо молочного) залежить, "чи буде твоя сім'я мати..."
Пробити діру можна в любому бюджеті.
Нє?

Часом, в конфліктних ситуаціях (читай, в стані афекту :rolleyes: ) Іруська каже:
-Ми!!!!! Працюємо!!!! обидвоє!!!Ти!!! сидиш!!! дома!!більшість часу!!!
Доводиться перепитувати тихенько: "шо-шо? :agree: "
Іруська різонько калькулює і заспокоюється, бо балянс не на її (версію) користь. :bazar:

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

А взагалі в нас була дуже кумедна ситуація. З дного боку я, як і kati, спонукала чоловіка змінити роботу. Потім у мене появилася можливість доброго заробітку, але були малі діти, то чоловік покинув роботу і я працювала. Потім вже брали няню, пристосовувалися. І якось повлі-потроху він почав перебирати на себе господарство. То в мене проект горить, то ще щось, обертаюся - він уже й вечерю приготував, дітей погодував і мені під ніс поставив. В результаті мене почала мучити совість, що я нічого не варю, з мене ніяка господиня і т.д. Помітивши це, він почав тушуватися і робити вигляд, що я таки головна на кухні, а він так, на похваті. Плюс все таки той факт, що я більше заробляю, теж не додавав впевненості. Одним словом - суцільне самогризтво з обох боків.
Аж поки я в якийсь момент не змоделювала ситуацію навпаки. Тобто що би було, якби все було "як у людей". Ми поговорили і прийшли до висновку, що було би в хаті пекло. З того часу нас вже не мучать комплекси, ми просто насолоджуємося життям. Мені приємно прийти додому на гарячу вечерю, якщо він вдома. Коли залишаюся я (я можу працювати вдома), а він на роботі, я ловлю кайф від того, що мені розказують, що і де є звареного в холодильнику. Ну от не люблю я кухню, а він любить. Натомість, я люблю сидіти на роботі з 10 до 18-ї, а потім насолоджуватися хатнім затишком, а він любить динаміку, сидження в офісі для нього каторга. То що нам, мучитися, бо так неприйнято?

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

прийшлось би, потреба чи можливість чи ... підвернулась, то ніц страшного в тому не було б, бо я не дурна, не ледача, сповна розуму, просто якщо є вибір - то я б просто-на-просто не хотіла та й усе. А якщо б щось заставляло, то б не сперечалась. Я взагалі працюю з 21 року на повноцінних (стосовно тривалості робочого дня) роботах. Заробляла я теж не найменше. В декрет досить пізно вийшла, а от зараз насолоджуюсь дитиною, хатою, обдекоровую хату... і шось не дуже спішуся на роботу... оце я мала на увазі.

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?



Все ж переконуюсь, що вік і досвід робить людей толерантнішими і менш скутими умовностями. "Що нас не вб"є, зробить нас сильнішими".

І Лілі слова про психічне навантаження... так, інколи жінки практично не усвідомлюють, що це великий прес для чоловіка - задовільнити потреби сім"ї плюс до того дозволити дружині бодай маленькі жіночі радощі (я вже не говорю про великі).

Я сама це усвідомила коли розлучалась - треба було звикнути до думки, що в тумбочку, звідки беруться гроші ніхто, крім мене грошей не покладе. Це змушує мозок працювати трохи в іншому режимі, з калькулюванням по замовчуванню.

Але все працює. Платиться за навчання, купується одяг, їздиться у відпустку... на подив для колишнього чоловіка, котрий мені роки твердив, що я - ніщо, що я без нього загнусь, діти вмруть від голоду і я прилізу до нього на колінах (чогось так думаю, що то була частина тактики "ламання").

Не загнулась і не прилізла. Так, важче. Так, інколи сутужно, інколи приходиться відмовити собі, щоб дозволити дітям. Але щось за щось. Зате мені ніхто не каже, що я тупа і неспроможна. Зате вдома тихо.

А та жінка, котра гарує як коняка, не отримуючи задоволення від цього, бо той, для котрого це робиться, її гарування не цінить - боягузка. І якщо вона таким життям живе - це її власний вибір, вона цього заслуговує.

Звичайно, є ще така штука як любов. Але при відсутності "відлуння" з боку коханого об"єкту вона довго не витримує.

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

так казала моя мама. коли розлучилась.

ну точно як мої батьки. Тато і досі думає, що вона без нього ніщо - а пройшло вже ого-го часу. А пройшло вього то 15 років... Мужчини...

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

Я завжди була навчена, що ОБОВ"ЯЗОК чоловіка забезпечувати сім"ю як матеріально, так і морально, психологічно, духовно. Але сама знала, що чоловік чоловіком, але не дай бог щось з ним станеться, то я мушу вміти давати раду сім"ї і головне фінансово.

Тому дуже приділяла час кар"єрі і мала (маю й досі) значні успіхи в цьому. До декрету я заробляла нормальні гроші, інколи залежало від проекту і я могла принести винагороду, як пів моєї авти. Ми тоді ніколи не рахували хто більше, хто менше. Взагалі гроші ніколи у нас не були проблемою в сім"ї - в плані ми через них не сварилися ніколи.

Але найбільша моя проблема, це те, що чоловік мій не вміє рахувати гроші. Не те, що він їх тратить, а він не вміє їх призначити правильно, розпреділити. Для нього то китайська грамота (для нього супер стало те, що більшість магазинів приймають платіжні картки, бо не треба рахувати решту ), ну не дружить він в мене з цифрами. Тому усі гроші до копійки (навіть не залишає собі заначку) віддає мені, а ті що на рахунку, то маю теж доступ до них як дружина. Мені не дуже подобалось керувати сімейним бюджетом, але раз так склалося, що чоловік в тому ні бум-бум, то вже звиклося... Правда не завжди є сюрпризом для мене його подарунки... пішов на річницю шлюбу в ювелірну крамницю купити мені якусь цяцьку і розраховувався платіжною карткою, а мені приходить смс... вечері все рівно мушу робити здивований вираз обличчя, ніби це для мене сюрприз...

зараз я все ще заробляю гроші, хоча звісно, що менше чоловіка... але не бачу змісту брати няню, чи садочок, для того щоб знову на повну потужність заробляти... наразі отримаю задоволення від часу проведеного з дитиною

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

Напишу про нас.Зараз основним годувальником нашої сім"ї є чоловік.Неможу пожалітися на нього,бо хоч і заробляє небагато,але коли приносить зарплату завжди віддає мені.Собі залишає хіба на бензин.
Раніше коли працювали ми обоє,то жили на мою зарплату, а чоловікову завжди відкладали....Да,минулися ті часи.....І допомога на дитину також нам вже закічилась...То тепер ми на повному забезпечені мужа....Але якщо чесно,я дуже хочу вже піти на роботу і також заробляти хоч щось...Але мій чоловік переконаний,що мама мусить бути з дитиною вдома хоча б до 3 років.

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

До декрету, ще раніше коли кожен з нас мав свою роботу, з-п в нас завжди була практично однакова, але мій чоловік завжди приносив додому як мінімум вдвічі більше, щось викручував, підробляв.
Потім ми відкрили свій бізнес, працювали перший рік тільки удвох, усі завжди казали і кажуть, який він молодець гроші заробляє, я не заперечувала.
Тепер, коли я в декреті, ходжу на роботу, але виконую виключно одні обовязки а решта займаюсь дитиною, при деяких ситуаціях проскакує - що я заробляю гроші, відповідно тоді інформую, що я свої гроші відробляю на себе, а забезпечувати дитину та хату він зобовязаний. Так і живем.
Він в мене консервативний, тому висіти в жінки на шиї просто не зможе, але дякувати Богу, завжди вміє заробити. Я завжди його підтримую та вселяю віру в себе.

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

Нашу сім'ю забезпечує наш коханий татко.Поки я працювала,всі свої зароблені гроші витрачала на себе(з/п я отримувала на карточку і чоловік сам сказав,щоб я їх не знімала)Чоловік же свою зарплату завжди складає в конвертик,яким ми всі і користуємось.Тепер,коли допомога на дитину закінчилась,та й мої карткові заощадження теж,я відчула як це -"висіти" в чоловіка на шиї.Хоча я в будь-який момент можу взяти гроші на покупку,але не можу,як раніше,прогулюючись,купити річ,яка мені сподобалась,чи я побачила по розпродажу.Та й на доходах чоловіка позначилась криза.І хоч раніше я на кожному кутку кричала,шо буду в декреті 3 роки,зараз ледве дочекаюсь,щоб малій виповнилось 2.

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

Раніше більше заробляв чоловік.
Тапер він вчиться на стаціонарі (ми вирішили, що поки спад економіки і нема ще дітей, то йому треба добру освіту, бо коли криза закінчится відбір буде досить жорстким і треба бути конкурентноспроможним на ринку). Так от - в нього маленька стипендія (тільки на банзин хватає), ну і зараз на канікулах працює на старій роботі...
А так, всьо на мені - їжа, оплата за хату, одяг, кредит, поїздки..
Але я не жаліюсь - він готує їжу і робить майже все по хаті, а я маю змогу працювати на повну ставку, і підробляти вдома (роботу, яку я колись робила волонтером, але тепер мені за неї платять).
А будуть дітки - тоді він прийме естафету
От такий у нас договір

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

А хто каже що ту жінку треба жаліти? а заважає дати копняка мужу саме слабкий характер, я це писала до того, що якщо мати такого в хаті, то каже КРАСОТКА то ліпше одній чим з таким мужиком

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

В мене точно така ситуація (я в декреті) і мені вона абсолютно підходить. Чоловік рахує, що моя професія - мама, затишок у сім"ї... я не проти.Він ніколи мені не відмовляв в грошах і навіть не питає нащо вони мені - скільки скажу стільки дасть. А я людина не корислива, не вибаглива - гроші в пусту не трачу, напевно тому у нашій сім"ї фінансових сутичок не існує.

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

В нас заробляє чоловік. Перед декретом я працювала і заробляла досить багато, але всеодно менше. Але наразі проблем з тим не було. Правда, як заробляла сама, то совість менше мучила коли собі щось купляла

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

З дитинства мріяла ніколи не залежати матеріально від когось, бо залежність від мого тата була просто нестерпною для нас всіх. Мамі видавалася однакова сума щомісяця, за які вона мусила купити їсти, нас з сестрою вдягти і на все решта і його ніколи не хвилювало якщо треба було більше. Коли нам з сестрою щось треба було позапланово купити, то тре було мало не на колінах в тата вимолювати і вислуховувати довгі скиглення, що він на нас не настарчить... А заробляв тато завжди непогано... В студентські роки я працювала в Макдональдсі, бо принижуватися більше не хотіла.
Коли ми з чоловіком одружилися, він покинув робити ремонти і почав організовувати свій маленький бізнес, а часу на те пішло чимало, як і грошей, жили ми на мою мізерну зарплату, чоловік страшенно переживав то, але я підбадьорювала його як могла, я легко обходилася без багатьох речей,а їсти було що. Наш магазин запрацював одночасно з народженням дитини і поступово справи пішли добре, але чоловік повністю відгородив мене від своєї роботи. Тоді вже стала хвилюватися я, бо не відчувала причетності до заробляння грошей, а, отже, була залежна від чоловіка, а він навпаки був гордий, що є годувальником сім`ї. Були образи, розмови, але все залишилося як було - гроші повністю на ньому, та всі витрати обговорюємо і здійснюємо разом, я маю все, що мені треба. Та все ж досі важко просити в нього гроші на речі для себе і я таки хочу на свої потреби заробляти сама і щось вкладати в бюджет, хоча розумію, що то просто мій комплекс з дитинства...

 

То певно комплекс не просто Ваш, а всіх українців. Тут в Америці знаю багато таких сімей, де жінки зовсім не працювали, а при розлученні суд ділив все порівну. Видно американська судова система давно дійшла до згоди, що жінка, яка вдома ніби то сидить, насправді аж ніяк не сидить. А працює той самий робочий день.

Та я Вас, Марусю, дуже розумію. Бо Ви зі самого початку показали своєму хлопові, що можете заробляти більше, а ще до того, Ваш чоловік совдепівської закалки. Пішов і заробив від години до години. А щоби ще головою поробити, то то вже не їхнє. То вже капіталізм, а ета нада асуждать!

 

Відповідь: Хто у домі "тяглова конячка"?

Те що совдепівської закалки то правда. Він навіть свої від години до години не дуже хоче робити. А показала що можу заробляти бо думала людина оцінить, а фіґу з маком.