Відповідь: Запали свічку! Дивлюсь по 12-му каналу "Голод-33", охоплює просто шалений жах. ТОй фільм треба показувати примусово всім, особливо тим, хто каже, що то все казки,і не було такого. Нелюдство.
Відповідь: Запали свічку! Ми дві свічечки запалили. Одну на підвіконні й одну на покутті. Завтра на парохії молитимемося панахиду за невинні душі... Говорила з батьками, то теж сумували, що мало свічок у вікнах горіло цього року. Сумно, але на жаль правда, що то все політика влади теперішньої. Бог їм суддя...
Відповідь: Запали свічку! І в нас було мало свічок, тільки сусіди навпроти запалити, а в решті будинків, щоь не спостерігала. Можливо дійсно не помітила, бо то приватні будинки, могли і з іншого боку поставити. Однак, інформації в ЗМІ дійсно мало було. Минулого року всюди говорили, що сьогодні день жалоби, а цього року по ТБ фактично не говорили про це.
Відповідь: Запали свічку! щойно погасила в нашому вікні. ввечері проїжджали містом то в багатоповерхівках в 1-3 вікнах свічки горіли. сумно. вічна пам"ять невинним жертвам
Відповідь: Запали свічку! Ми теж запалювали свічку, та й на вулиці у сусідів світились свічки! Бабця розкувазувала як моя пра-пра баба з дідом повмирали під плодом в час голодомору - це дуже страшно! Їхала до дому бачила що в Сокільниках біля центральної дороги запалили багато свічок, зараз ще горять!
Відповідь: Запали свічку! Для нашої сім"ї цей день жалоби дуже важливий. Моя мама з Черкащини і її батьки були очевидцями того страхіття. Багато їхніх родичів і друзів повмирало.... Там був найбільший голод. Я просто не можу зрозуміти, як ТАКЕ можна забути і замовчувати....??? В голові не вкладається. Мені дуже добре в пам"ять врізалось кожне бабціне слово про ті страшні роки. І як люди пережили то все.... і допомагали один одному...і не втрачали людської подоби.... Найбільше запам"яталось коли бабуся розказувала, як вони раділи коли прийшла весна і розпускались перші листочки... і вони їх їли... і це було для них так смачно... Тепер завжди коли бачу, як розпускаються дерева, згадую бабусю і її розповіді про це. Кожен рік в цей день ми всі збирались в бабці і слухали, як вона переказує ті всі події.... і кожне слово на пам"ять знаю, але кожен раз плачу.... а цього року вже й бабці нестало.... Але всерівно ми з мамою всіх пам"янули і свічки запалили... Дівчата, так сумно.....
Відповідь: Запали свічку! Колись і моя бабця про події того часу розказувала( вона зі Сходу була) і її батько був священиком, розповідала, як ховали всі речі із церков і за це вбивали. А самі страшні розповіді то були про людоїдство. Запалили і ми свою свічечку...На Патона їх трошки світило, що радує..люди не забули..
Відповідь: Запали свічку! Я палила свічку потайки від хазяйки. Їй абсолютно однаково, що то був за день. Вона кілька днів підряд свій дн святкувала...
Відповідь: Запали свічку! Ми теж палили свічку в пам'ять жертв геноциду,........дуже вразив фільм про голодомор, теж вважаю, що кожному потрібно його подивитися, хоча б для того, щоб цінувати те що маємо...
Відповідь: Запали свічку! Моя бабуся з Пятихаток. Теж часто розповідала про те що пережила в дитинстві. Розповідає та плаче... і ми з нею. У неї в ті роки померла її сестра і братик, батько. Розповідала , як вона малою голодною та розпухлою разом з мамою ішла просити хліба до рідної маминої сестри. ЇЇ чоловік працював поліцаєм, тому хліб мали. Але вона не пустила їх на поріг, через двері кричала не пущу голодранців( . Розповідала як вони варили на шкіряному ремні суп.. як їли траву і зимою копали коріння... розповідали про канібалізм...Боже страшні історії , невигадані пережиті вживу. У нас на трьох вікнах стояли свічі. В кожну сторону. Щоб всі бачили. Дивуюсь як люди на сході-півдні України не сприймають цієї трагедії. Це ж їхні бабусі-дідусі пережили ЦЕ страхіття. У нас на заході такого не було.
Відповідь: Запали свічку! 24 листопада о 16 год. відбудеться Загальнонаціональна хвилина мовчання та Акція «Запали свічку». В рамках загальнонаціональної акції «Запали свічку пам'яті» мільйони українців запалять свічки у своїх вікнах.
Відповідь: Запали свічку! Як добре що ви нагадали а то геть забула-вилетіло з голови. Обовязково запалимо.
Відповідь: Запали свічку! Ще на рік далі від того страшного часу.. Свічка у вікні.. Чи можемо ми зараз уявити собі вповні, як воно - повільно вмирати від голоду чи животіти всупереч йому? Дай Боже ніколи того не знати ні нам, ні наступним поколінням. І не забути. Вічна пам"ять..
Відповідь: Запали свічку! Я теж запалю свічку в знак того, що було то місце в історії. Але от переживати і уявляти - не хочу, бо негативні думки як магніт притягують такі самі ж події. Я собі краще уявлю, як наша країна розвивається і робиться сильною, як добре жити нашим дітям і щоб вони знали лише щасливе і здорове життя! Хай свічечка палає і згорить усе негатвне у тому вогнику! ХАй підуть від тисячів свічок думки про щасливе майбутнє!
Відповідь: Запали свічку! Може, й так. Але не хотілося б, щоб запалювання свічок у цей вечір перетворилося у щорічний символічний ритуал .. спалювання негативу. Для мене це поминальний день. Хоча я теж хочу для всіх нас лише щастя, здоров"я і миру. Це правда, що з часом все набуває іншого забарвлення для тих, хто народився після. Війна, голод, репресії - теми з підручника. А для моєї бабусі це реальні страшні сторінки її життя. І деколи варто уявити себе на місці тих людей. Щоб не зачерствіти душею і не сприймати як звикле байки про "перегибы и недочеты" та суху статистику жертв.. І здається мені, що не буде у нас щасливого майбутнього, поки не зробимо висновків з уроків історії, а до цього нам ще далеко.
Відповідь: Запали свічку! Мій дідусь народився у Сумській області. Коли він був маленький, його батьки померли, і його з старшими сестрою та братом забрав до себе їхній дядько. Він так і не одружився, бо з дітьми він був не таким завидним парубком))). Коли настав голодомор, він усе віддавав дітям, і сам помер тихо на печі. В нього таке було складне ім"я - постійно його забуваю, але про цю людину буду пам"ятати до кінця життя. Дякую йому за своє життя!!!
Відповідь: Запали свічку! Горить свічечка на аватарі, запалю у вікні. В церкві на службі Божій за померлих також молилися і за невинних жертв Голодомору. Вічна пам"ять. Не дай Боже повторитися такому жахові для українського народу.
Відповідь: Запали свічку! Я мені хотілося б, щоб було усього потроху. Бо має бути і пам"ять, але й обов"язково - періодичний ритуал. Таким шляхом створюються традиції (може, в цьому випадку то не ідеальне слово - мається на увазі щось дуже стійке). А ще важливо пам"ятати не тихенько собі, а відкрито - щоб всі навколо знали про нашу позицію, про нашу пам"ять. І хай чи то сусіди, чи то люди з інших країн бачать, що Україна шанує пам"ять про трагічну сторінку своєї історії. А будемо шанувати ми - то будуть і інші шанувати.
