Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

чудовий сімейний день) який так зле закінчився,

я напхалася на ніч салату(,добре що хоч листя салату+яйця та сметани, без майонезів і т.д.
Жодно мотивація не спрацьовує. Але я просто щаслива, тішусь всьому що маю і нехай все так буде(головне не гірше). А худну я коли мені зле, коли мене щось гризе або вагітність, жоден варіант на сьогоднішній день не підходить(

Всім гарної ночі, пішла я з своїм жором, спишу на кд

 

Не знаю навіть чи тут, чи у жилетку...
Окрилена класним початком дня потягла чоловіка в ресторан, думаю все і зразу - і солоденького, і гроші тратити. І тут всі стухли... Малий ганяв по всьому залу і пофіг йому на дитячу зону, мала ревла і весь час дерлась до грудей. Ми по черзі гонили за малим або стоячи пританцьовували з малою. А коли муж захтів в туалет, то я гонила за старшим, а мала на руках виступала в ролі сирени, щоб всі розступилися.
Коротше, десерт не замовляли... Я настоячи дохлептала свої 50 грам сухарика, видихнула аж коли додому прийшла.
Тепер думаю, може собі ще 100 гр бахнути, щоб не розстроюватись.

16 міс пройшло як я ходила в кафе з чоловіком по-людськи

 

Соррі, слабота, але я остатній безсовісний пияк. Маму тре було привітати? Тре. З "паляною" тре було допомогти? Тре.
І якби я до приперла з антибіотиками, то вєрняк, що всі би нараз вилікувались. Але невідомо, коли б то я виїхала з того лазарету, ще й на білому коні...
Так що, єслі насіліє нєзбіжно, то робіт висновки самі. Я наразі погрозилась.
Пи.Си. Така файна симиси мені прийшла.

 

Хто там хотів дописів? В мене дооовгий.
Вчора був активний день. Купили з дітьми квитки з Одеси до Львова (в Одесу раніше взяли). Поїдемо в червні на морЯ. (Казали недавно дівчата, що в сім"ї бувають всілякі кризи і в нас з чоловіком ніби криза 7-ми років. Якщо я його там на морі не втоплю, знач будемо далі жити). Потім ми потопали в іграшковий магазин за тачками, такими на одному колесі, з ручками- пісок по двору возити. А потім ми з тими тачками, самокатом і візком вирішили повернутись додому на автобусі. Краще б пішки пішли. А потім приїхала мама зі своїм чоловіком і ми вирішили (тобто я вирішила), покататись в палац спорту на виставку робототехніки. Приїхали, а там повним ходом іде загрузка обладнання на промислову виставку. Мама припустила, що я перепутала і напевно виставка в палаці мистецтв на Коперніка. А виявилось, що я повний лопух, бо ця виставка проходила взагалі в Києві. Потім ще трошки покатались по незнайомим мені вулицям і був поставлений діагноз, що не все в мене втрачено і всі мої водійські запитання вирішуються з наїждженими кілометрами. В машині дітлахи заснули і ще 2 години я сиділа біля них під домом і вишивала. Наскладала собі поруч печеньок і термос з соком і кайфувала. А вечором так вирубилась, що навіть не відчула, що майже всю ніч проспала сама в ліжку, а лише під ранок чоловік привів до мене одного плачущого.
Сьогодні надумала піти з дітьми в парк культури. Поки збирались то двічі передумувала бо небо затягувало і здавалаось, що починається дощ. Але ми таки вибрались з дому. І погодка була сонячна всю прогулку. Коли ми виїзали з дому стався прикол.

Виїхала з дому, спустилась з гірки, в"їхала в крутий поворот, піднялась на гірку і на вузькій вуличці мені маячить водій якогось "зальотного" автобуса. А виявляється, в машині спустило заднє колесо і вона вже стояла на диску. Це піпєц. Приїхали. Вирішила подзвонити одному сусіду, щоб прийшов допоміг. Але побачила двох молодих чоловіків з велосипедами і попросила їх допомогти з колесом. Дякувати Богу і хлопцям - не відмовили і поставили запаску. Я не знаю як так сталось - я завжди оглядаю машину перед виїздом. А тут- від"їхала трохи, вийшла з машини - відкрила ворота, пристібнула дітей в кріслах. Як я не побачила спущеного колеса?

Але ми таки успішно добрались до парку, гарно погуляли. Вертаючись назад знову мали прикол з машиною - поки ми гуляли, навколо нашого авто так повставали інші, що теоретично вихати можна було, а практично - не вийшло, бракувало трохи простору, щоб не зачепити інших. Просто повезло, що одне авто виїхало і розблокувало нам виїзд. Наявність машини і активне її використання надає життю яскравих емоцій. А завтра до нас має приїхати спортивна шведська стінка. І то не така собі звичайна стінка, а цілий комплекс, ледь не на пів кімнати. Мої родичі мені передрікають полегшення життя бо діти будуть на ній зайняті. Але я собі підозрюю, що тепер буду взагалі до того кута прив"Язана - дивитись, щоб мої мавпи не позабивались (досвід падіння з такої вже обидва мають). Саме цікаве, що на місці майбутньої стінки стоїть шафа яку чоловік мав розібрати, попередньо трохи переробивши іншу шафу в яку мав переїхати одяг з дитячої. Як же то важко - вроді по паспорту чоловік є, а в реальності відчуваю себе мамою-одиначкою. Все по життю сама та й сама.

З бігаючим бешкетником важко. А от з грудною дитиною все просто - поки не розверещалась, тихенько дати цицю і все - мама попиває винце і ніхто нічого не помічає. Перевірено.

 

Ура, накінець день закінчився! Нині похрестили молодшого, спереживалася страшно. В церкві у нас хотіли зперти медальйончик який ми посвячували для дитятка парочка яка паралельно хрестила малюка. От тобі і хртстияни, цирк! Ну як так можна, прямо в церкві!?! Священник який хрестив сина був схожим на Петра Симоненка ( комуняку) з чоро я гигикала пів служби а потім ппц, гулянка! 4 пари кумів і 5 дітисьок в хаті! Мамадарагая шо то було, всьо мені перевернули і в кожен кут залізли. Завтра буде "чистий" понеділок, доброго дня швабра і шмата Ну а взагалі посиділи круто, весело як ніколи. Чоловік вже в позі лежа хропе, а я в ейфоріі від сьогтднішнього дня ніяк не розслаблюсь. Загалом день класний, побільше б таких!

 

З початком нового тижня вас!
Моє вчорашнє безсоння нині відбилось на моєму настрої. Ще й малюку якась гусінь зелена приснилась. На мої заспокоювання, що її нема і вона пішла; він задав нестандартне питання: на роботу пішла? Якби то не було пів до третьої, то я б розвинула ту дискусію "ким працюють зелені гусениці", а так то постаралась чим швидше його приспати.
Нині накінець зняла лахи, ті що ще в суботу раненько повішала і сміття зпакувала. Що то значить лазарет в хаті. Короч. приступаю до хатньої роботи.
Певно таки настає літо, бо малий на вулицю проситься вже від 8.30. Зараз його одягну, та й підем вітамін Д виробляти.
Планів ніяких, бо реально ще хвора(сил майже нема), поки лахи знімала, то аж впріла. Але той ср.ч, тре трохи попідкидати, бо нервує мене. А раз нервує, то знач скоро буду повноцінний "члєн общєства". Добре, що хоч не з поверхів мені тре злазити, щоб малий погуляв. Бо реально дитя було б негуляне вже третій день.
Короч, не хворійте, бо то №1-шкідливо для здоров*я
№2- накладно для гаманця
№3- казала ДВ що,

 

...Були ми минулої неділі на дитячій залізниці. Чоловік поліз із дітьми у перший рейс (якщо шо -- то з рейок третій рейс зійшов). Народу море було, вони там в тамбурі стояли. Відразу після залізниці ми поїхали на дачу (на півгодини). Діти дули кульбаби. Не просто дули, а засипали ними все: одяг, рот, ніс, волосся... Найбільше татові дісталось: його Артемчик букетом одуванчиків по морді так відперіщив... І вже по дорозі із дачі в чоловіка із очей почав текти гній і очі почервоніли. Отак вмоменті. Ми на 1000 відсотків були переконані, що то від одуванчиків. У вівторок-середу у дітей очі почервоніли, у суботу-неділю закисати почали (а в чоловіка між іншим теж ще не минуло).

Ото щойно вийшли від окуліста -- вірусний конюктивіт. І кульбаби ні до чого. А підчіпили -- ....у поїзді на дитячій залізниці. Зробив чоловік висновок, що в неділю до церкви треба ходити -- а не по поїздам шастати

Всьо, не хворійте, а як хворі -- лікуйтесь, бо треба йти гуляти. Погода шепче. Я збираюсь в Карпати -- погляну на свою хіжину (вже стоїть моя маленька, чекає, щоб я її прийняла -- і вже привезуть її і можна буде організовувати форумівку в мене на дачі)

 

Заглянула до вас. Та тут такі пристрасті вирують...Ух! Комунальні послуги, кохати двох...і то я ще інші теми не переглядала.
У мене все спокійно
Мрію про відпочинок... Зважую: ремонт чи море, море чи ремонт. А грошики то течуть - і то треба, і то треба.
Проза життєва як не крути - є, була і буде. І як би це смішно не звучало, як би це не було сумно водночас, але те, що я вже розглядаю можливість відпочинку - це врочистість. Мда...
Але інтуїція мені підказує, що все буде краще, ніж я думаю і очікую У всіх все буде краще!
Звичайна магія в дії...

 

Хтіла м тут щось написати але вже в "жилєтці" відмітилась.
Врочистість- завтра вимию голову. Не знаю чому, але ще з малечку(ангіни були часті мої гості) пам*ятаю, що не вольно голову з хворющими гландами мити. Завтра, завтра, завтра...
Пам*ятаєте, як в дитинстві: коли я виросту .......
Помрійте трохи за обідньою кавою- корисно і релаксійно...

 

Всем привет!
вчера устроили с мужем себе выходной,доча с няней,а сами поехали в Лавру Почаевскую,а потом в Золочев. Накатались,нагулялись
А сегодня немного поработала

сделали с девочкой такую красоту глиттер-тату

, и вот щас пока малая гуляет на улице,со скоростью электровеника готовлю, глажу, еще пытаюсь что то тут писать
Завтра столько дел! и клиентки,и чемодан собратьЕдем в Одессу,муж на конференцию,а мы ему прицепом

 

Проза...я прихворіла: з носа тече, очі сльозяться, все тіло ломить((( Хочеться закрити штори, залізти під ковдру і не рухатися. Але...діти хочуть маму: хто їсти, хто гуляти, хто книжку читати...
Я сьогодні заздрю всім тим, хто живе з мамами чи бабцями, які можуть підстрахувати в таких ситуаціях.
Як то дотягнути до вечора?

 

Хочууууу в сееееелоооо! І крапка!
Настрою немає взагалі, ще вранці при розмові з Nitriotka, трохи був а потім пропав. Все дістало....
Прання дістало, посудо-миття дістало, прибери-помий-пропилесось дістало. З чоловіком хочу просто поговорити, як то кажуть "Ні про що" за шматочком піци, і то вічно нема часу... дістало те що ніяк не проведем вуличної-сімейної фотосесії, яку плануєм з кінця квітня. Домовились на середу, а в середу грозу обіцяють, ну що за на..?
Хочу відпочити, полежати і відпочити, а нє! Прокопати город і посадити огірочки і відпочити, от так має бути! І так буде, вже скоро, зовсім скоро, в суботу.....я хочу в селооооо, я не хочу сидіти в квартирі!...

 

Вихідні були чудові: в п"ятницю малий йшов до Першої Сповіді, а в суботу - до Урочистого Причастя. Ангелятко моє маленьке, такий зворушливо серйозний, дорослий хлопчик, мушу вам показати його фото, але то трошки пізніше. Ми з мамою аж просльозились трошки від розчулення в церкві... Потім була гостина, яку ніхто й не планував до вечора четверга ("нічого робити не будемо!" -чоловікові слова). А що фантазія в мене до кухні і взагалі організації свят слабенька і навіть запасів на випадок незапланованого свята немає, то якби не мама, спозорилась би я чисто. Але все пройшло дуже гарно і весело, малий був просто щасливий. Я ж сподіваюся, що наступні вихідні будуть тихі і спокійні, я ся врешті висповідаю і буду ходити до причастя разом з малим. Та-та, отак часом совість заговорить.. Любіться, будьте чемні і гуляйте побільше, поки знов погодка не зіпсувалася

 

Почалось все зі слів "Мам, а давай спечемо булочки!"
Хм, мама вміє, мама може, мама фея
Результат - 25 булочок з сосисками і ще сонечко часникове.
Зараз помити посуд потрібно і почистити картоплю для тушення в сметанці з м*яском.
В хаті чистенько, Темусик дописує уроки і татулько наш скоро приїде.
І мама вже труп

 

Як такий буде цілий тиждень, то мені світить тільки . Бардак в роботі, каша в голові і срач в хаті - повний комплект. Від самого ранку займаюся всім, тільки не тим, що треба і що було в планах. Взявся мені програміст ремонтувати ноут і за 5 годин нічго не зробив. Точніше, зробив - сказав, що Фаєрфокс не піддається спасінню і причину віддалено він не може встановити, навіть перевстановлення не допомогло. Поставив мені тимчасово Яндекс, бо навіть Хром чомусь не запускається. Що за напасть. А знаючи, як я важко переношу різні нововедення-пАкращення, то можете собі уявити, який я маю поганий настрій. Пропали мені всі закладки, не пам"ятаю половини логінів і паролів Мене бісить, як хтось попереставляє сільнички-ложки, а тут тааааке.
Збиралася на завтра спекти якогось коржика - завтра татове д.н. Але один дбайливий чоловік сьогодні зранку зварив всі яйцяНа питання чого?, сказав, що хотів мені допомогти. Навіть сваритися якось не пасує. Тому пляцка не буде. Запросила до себе маму завтра, то таки треба прибрати в хаті, бо зробить мені "вирвані години".
Квіти треба попідливати, бо вже поопускали листки, а з моєю оранжереєю, то на цілий вечір роботи.
Мабуть спечу собі зараз піццу, заїм поганий настрій і буду братися до роботи. Маю цілий лоток варених яєць, може то Олів"є зробити?

 

З тою коханою долонькою не все так погано: є чотири пухирці, 2 з них великі. Але не велечезні. Заклеїти не дає. Взагалі після сну встав, поарав- це в нього ритуал такий, подивився на свою руку, вже без пантинолу, і каже: спасіба, мама(хом*як навернувся), подумав хвильку- дякую, мамочка. Майже заревіла, але стрималась, щоб дитя не лякати. Мультик подивився, поїв і на вулицю. Але бачу, що праву ручку береже- знач болить. Але терпить. Мужик. Подивлюсь, що буде вечором.

Відзвітуюсь.

 

Мама вже не труп. Посуд не помитий, але він нікому не заваджає, помию завтра вранці, або як буду мати настрій, то помию ще сьогодні.
Мужа з*їв картоплі, закусив двома булочками і сказав, щоб я лежала і відпочивала. Єс, сер! Лежу і дивлюсь Ревізора.
Малишня погнала на вулицю, допомагають татові машину прибирати.
Йду кота потіскаю, чи шо

 

Я надалі хочу в село.... хочу і все! Зараз йду прасувати речі випрані і маю прибрати в шафі бо там триндець! Бо моя дитина сьогодні прибирала сама в своїй шухлядці.
Чоловік на роботі до 22.00 год.

 

Доброго вечора,моі цьомусі)))
Мала-м нині гарний день:попрацювала з дослідженням,пішла до дідуся))получила посилочку з кавою і олією оливковою)))а ввечері мала супер-пупер врочистість:моя найкраща подружка повернулася в Україну з навчання,я так скучила за нею))мій світ став значно кращим))) Ех може б то навечір кавуськи з молоком бахнути для повного щастя?пити чи пити,ось питання)))))ще найшла сайт з гарними нічними сорочками

трохи помішана на білизні/нічнушках і т.д

то наступного місяця хочу прикупити собі)і ціна приваблива вроді)можу посиланнячко дати як хто хоче)) ех,все таки йду пити кавусю))всім цьом-цьом-цьом і гарної романтичної ночі)))

 

Хотіла іти з тим в вихвалялку, але не піду, бо загальний стан в караїні не сприяє. То ж нехай це буде просто нашою сьогоднішньою великою врочистістю. І так, чоловіка сьогодні демобілізували. Навіть не віриться, що для нашої сім"ї цей весь кОшмар позаду. Але не смію вихвалялтися, бо стільки наших хлопців зараз ТАМ, воюють, щодня і щохвилини ризикують життям, калічать душі і серця, а їхні сім"ї та дружини в той час живуть як на пороховій бочці і вірою та молитвою мріють побачити своїх рідних живими і не скаліченими...
Мрію про мир і щоб нікому вже не приходилось їхати на війну, бо це дуже важко і дуже страшно...

І то так дивно нині було, якраз Андрійко скинув зі столу горнятко і розбив і тут же дзвінок. Беру трубку, каже чоловік "в мене вже печатка прибита". Я взагалі ніц не зрозуміла, шо за пУчатка, де, в якому місці і з якої нагоди. Коли дізналась в ступорі "висліла" пару хвилин, аж поки до мене дійшло, що до нас повертається наша звична сімейна буденність і що цей страшний проміжок життя нарешті позаду. .

Щось не знаю шо ще написати... День впринципі як день. Мої хлоп"ятка шось надто активні, крикливі і непослушні... Двічі гуляли, двічі я своїх пацючків приводила додому переодягатися. І ні ф..га Андрійчик не спокійніший, ніж Святик, вони двоє заодно, але лиш би здорові, а так виростуть скоро і буде на мамські руки і може навіть нерви легше. А зараз сиджу як вижатий лимон і мрію нарешті коли вони вкладуться спатки.

Всім гарного вечора і спокійної нічки.

Писи: хто там питав коли я зміню свій сумний аватар- просю дуже.