Вибір

Я стану відомою, хоча ще не знаю у якій галузі, напевне буду журналістом якось телеканалу чи газети. Я впевнена, що досягну своєї мрії - жити розкішно, серед хвилюючого світла гучних вечірок, у компанії різних шоустарів, - захоплено розповідала Вона, уявляючи своє майбутнє.
- А як же діти? Невже ти не хочеш засипати під лагідну посмішку твоєї крихітки? - дивувалася подруга.
- Це не для мене, ці нічні верески, памперси. З дитиною кар'єри не зробиш, - вона все ще думала про своє шоколадне існування через кілька років.
- Як ти можеш так говорити? Я тебе не впізнаю... Ти змінилася після того нещасного випадку, що трапився з тобою, але... можливо, не варто так кардинально змінювати свої погляди? - товаришка відверто її засуджувала.
- Тобі не зрозуміти.
- Знаю, але не можна сліпо любити своє бажання. Егоїсти завжди страждають, заплативши за своє щастя ціну неба.
***
- Знову не встигаємо на службу в церкві... Донечко, збирайся швидше, - їхній татко закінчив сповідати людей як його найдорожці переступили поріг храму.
Після закінчення літургії, чоловік квапливо направився до виходу, де на нього чекала сім'я.
- Малеча, куди сьогодні йдемо: в парк на прогулянку чи в ляльковий театр? Про що ти думаєш, кохана?
Вона хотіла ридати, але не від щастя, а від нездійсненої мрії. Їй ще важко змиритися з тим, що зробила такий вибір: не фантастичне життя, а присвята власній сім'ї. Проте була переконана, що все зробила добре. В цьому колі вона завжди знайде підтримку, а самій їй не вижити у лисячому світі.
- Здається, на сьогодні передавали дощ. Йдемо в театр.
***
Ніхто не знає, як би склалося Її інше життя, з золотими селебретіс. Щоб стати кимось серед багатих, треба спати з ними. Вона була готова на це. Але щось змінилося, певний процесор її інтуїції, можливо, дав збій, а, може, Вона сама порокляла свою мрію через нове дихання в середині неї. Хтозна.