Я ще встигну набутись сама, У той час, коли виростуть діти, Може, буде тоді зима, Ну а може, цвістимуть квіти. Я ще встигну набутись сама, Повертатись до чистого дому, Бо якщо там нікого нема – То й смітити у нім нема кому! Я ще встигну набутись сама – І читати книжки вечорами, Бо в дітей буде сво́я сім’я – Вже не треба буде́ їм мами. Я ще встигну набутись сама, Ну а поки – перу та готую, І від ранку до ночі синам Всю себе віддаю і дарую! І я дякую Богу за те, Що у мене такі є турботи, Ну і що, що у хаті гуде, Наче там десь біжать бегемоти? Неповторні ці миті в житті, Ми не раз ще захочем вернути, І я дякую, Боже, Тобі, Що це щастя змогла осягнути! © Ірина Левко
Знов у Львів завітав тихий дощ, Не спішить, накрапає за звичкою. Із камінням брукованих площ Гомонить неквапливо водичкою. Лопотить по зеленій траві, Стриптизером танцює за вікнами, Поцілунками мокрих кобіт Зачаровує. Далі привітними Вулицями заваблює в ніч, Сповиваючи ратушу хмарами. З-понад хмар дощових навсібіч Десятьма б'є годинник ударами. Лад наводять в нічній темноті Ліхтарі, розсипаючи золото. Чом же в ніч цю не спиться мені, Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..
Одного разу до батька прийшла дочка, молода жінка, і з сумом сказала: - Тато, я так втомилася від усього, у мене постійні труднощі на роботі і в особистому житті, вже просто немає сил... Як справлятися з усім цим? Батько відповів: - Давай я тобі покажу. Він поставив на плиту 3 каструлі з водою і приніс моркву, яйце і каву. Опустив кожен інгредієнт в окрему каструлю. Через кілька хвилин вимкнув плиту і запитав дочку: - Що стало з ними? - Ну морква і яйце зварилися, а кава розчинилася, - відповіла дівчина. - Правильно, - сказав батько, - але якщо ми подивимося глибше, то виявиться, що морква, яка була твердою, в окропі стала м'якою і податливою. Яйце, яке раніше було крихким і рідким, стало твердим. Зовні вони залишилися такими ж, але внутрішньо змінилися під впливом однакового ворожого середовища - окропу. Те ж відбувається і з людьми: сильні зовні люди можуть розклеїтися і стати слабаками там, де крихкі і ніжні лише затвердіють і зміцніють... - А як же кава? - здивовано запитала дочка. - О, кава - це найцікавіше. Вона повністю розчинилася в агресивному середовищі і змінила його - перетворила окріп в чудовий ароматний напій. Є люди, яких не можуть змінити обставини, - вони самі змінюють їх і перетворюють на щось нове, отримуючи для себе користь і знання з обставин. Ким стати у важкій ситуації - вибір кожного.
ПРИТЧА ПРО ЖІНКУ! Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?" - Тому, що я жінка! - Я не розумію! Мама обійняла його і сказала "Ти не зрозумієш цього ніколи". Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?" "Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько. Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?" Нарешті він запитав у Бога. І Бог відповів: "Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених не скаржачись. Я дав їй доброту - любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не завдасть їй болю навмисно, але іноді випробовуватиме її силу й рішучість стати поряд з ним без вагань. І нарешті, Я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. І тобі, сину Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці чи манікюрі. Краса жінки в очах, які відчиняють двері до її серця, де живе любов". ЗАПАМ'ЯТАЙ, ЯКЩО ТИ ЧОЛОВІК... Будь обережним - не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози... Жінка сотворена з ребра чоловіка, не з ноги, щоб бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, і бути рівною тобі. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І зі сторони серця, щоб бути коханою...
Я вдячна Богу за своє життя! За всі винагороди і за втрати. За те, що є й за те, чого нема. За те, що маю і не можу мати. Хай доля в мене солодко-гірка. Зате душа моя завжди відкрита. Я вдячна Богу за своє життя! За те, що є заради кого жити!
