Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Liliyah Romanova, 6 Березень 2007.

Сторінка 12 з 71
  1. Alesta

    Alesta New Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    не бійся, головне вірити, все буде ОК!!!!!
    Я під час третьої вагітності кожної неділі була в церкві, часто сповідалася і Бог подарував мені моє сонечко, найрідніше створіння в цілому світі, вір і надійся - всьому свій час!!!!!

    ---------- Додано в 18:04 ---------- Попередній допис був написаний в 18:03 ----------

    Хоча лікарі не вірили, що все так просто може бути....
     
    Alesta, 3 Лютий 2010
    #221
  2. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    Правильно. Їм то й не дивно. Лиш дайся їм у руки, то вони який хочеш природній процес ускладнять.
    Он мене вчора токсикоз вимордував до краю, то лікар із аптеки втулив чоловікові ліки, на яких чітко написане застереження, що не можна пити під час вагітності. І довіряй їм... (о, забула дописати його головний аргумент, бо всі вагітні то п*ють, і РАЗ (!!!) можна. але в мене таке не запхаєш навіть силою, тому ті ліки чемно пішли до шухляди, а мене врятував чай із листя малини, дякую Марусі, завдяки якій його маю.)
    Поменше до лікарів ходити (ті вам яку хочте болячку знайдуть), побільше вірити й молитися і все буде добре. :)
     
    Останнє редагування: 3 Лютий 2010
    Liliyah Romanova, 3 Лютий 2010
    #222
  4. Kiruskin

    Kiruskin Well-Known Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    На жаль,не ви перша і не ви остання якій попався такий лікар.Вони взагалі знахабніли,заробляють гроші всіма правдами і неправдами(((Я теж на таке попалася(((Але,на жаль,не прочитала інструкцію,тепер які би то ліки не були,буду читати інструкцію.Недавно на таке чуть не попалася подруга,але не встигла купити ті таблетки бо я їй сказала щои пошукала в інеті інструкцію до тих таблеток,виявилися зовсім непотрібні...
     
    Kiruskin, 3 Лютий 2010
    #223
  5. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    Ну, тут мені то дивина трохи, бо мій сімейний лікар зовсім не такий. Із нього таблетки хіба силою вибивати. :xaxa: За що ми його дуже цінуємо, бо знаємо, що він не нашкодить. І рецепти лікування він нам дає радше природні, а таблетки - в крайньому-крайньому випадку. Але у Львові я багато пережила й побачила за першу вагітність... Проблеми в них із особистим підходом і ніц тут не зробиш. Людина - це об*єкт лікування, не більше.
     
    Liliyah Romanova, 3 Лютий 2010
    #224
  6. Kiruskin

    Kiruskin Well-Known Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    І об"єкт лікування і спосіб заробляння грошей.Але є і справді добросовісні і як то кажуть лікарі від Бога
     
    Kiruskin, 3 Лютий 2010
    #225
  7. Alesta

    Alesta New Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    але таких дуже мало, в основному - всіх під одну гребінку, одними ліками і за однакові гроші.....
    Така вже в нас держава - всі хочуть лише заробити.
     
    Alesta, 3 Лютий 2010
    #226
  8. Kiruskin

    Kiruskin Well-Known Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    Справді,на жаль,таких лікарів дуже і дуже мало...
     
    Kiruskin, 3 Лютий 2010
    #227
  9. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    Мушу виписати, бо важко...

    Були вчора на панахиді в церкві. Нині похорон. Дивилася на напис на книжечці "обряд похорону дитини" й мені так серце щеміло... А коли дітки внесли до церкви маленьку білу труну... люди співали в той час "святий Боже", то спів став тихим, ледь чутним, ніби ангельським... бо так усіх сльози душили. Сестра й три брати маленької Лілі несли труну, а за нею йшли менші братик і сестричка та батьки. Серце не витримало ні в кого. Плакали навіть чоловіки. Ну бо неможливо було стримати сльози... Після панахиди підходили до труночки, аби з малятком попрощатися. Це солодке маленьке ангелятко лежало собі, ніби мирно спало. Так хотілося пригорнути її, зігріти, а треба віддати землі...
    Ми обіймалися з її мамою доволі довго й разом плакали. Так важко було знайти слова. Але їх приклад любові, батьківства і сили духа був надзвичайним. Усю вагітність вони дбали про людей навколо й коли дитятко померло, написали всім листа, де старалися дати людям спокій, мир... Вони надзвичайні люди. І їхня маленька Ліля була чудом, вона показала всім нам, що люди, яких ми звикли бачити щодня, не є просто чудовими людьми, а набагато більше... Вони є прикладом того, як треба довіряти Богові, як всеціло на Нього покладатися й віддати дитятко в Його руки, бо воно Боже від моменту зачаття. Нехай вона мирно спочиває в Божих руках. Її батьки, братики й сестрички тепер мають ангелятко в небі...
     
    Останнє редагування: 25 Лютий 2010
    Liliyah Romanova, 25 Лютий 2010
    #228
  10. Уляночка

    Уляночка Well-Known Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    подумай про себе і дитинку свою і стане легше..
     
    Уляночка, 25 Лютий 2010
    #229
  11. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    Та власне вони вчора обоє мені казали, аби я себе берегла й що моляться за мене й дитинку, а я ще більше в сльози. Виревілася вчора так, що Роман заборонив нині на похорон іти. Дивлюся на знимочку свого хробачка й намагаюся триматися в руках, але гормони таки беруть своє. Я на все зараз подвійними емоціями реагую.
     
    Liliyah Romanova, 25 Лютий 2010
    #230
  12. Ascorbinka

    Ascorbinka скептик-романтик

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    сумна історія, важке випробування для всієї родини... ВСе-таки добре, що знали про вади, мали час змиритися (скоріше усвідомити, змиритися напевне нереально)...


    З.І. я теж терпну, коли бачу останній допис в цій темі Лілин або Уляночки, не лякайте, дівчата;)
     
    Ascorbinka, 25 Лютий 2010
    #231
  14. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    Та я довго думала чи писати, чи ні. Але від недільного ранку такий тягар нести... важко було. Виписала й трохи полегшало. Якраз через 10 хвилин похорон починається, то я хоч не ревітиму знову...

    Усвідомити ніби усвідомили, останні тижні вагітності вони прожили дуже сімейно, аби побути з дитятком максимально. А змиритися таки неможливо.
    І старші діти вже достатньо дорослі, аби не розуміти такої втрати й не вміти змиритися.

    Завершу віршем, завдяки якому вони вибрали ім*я для донечки і який допоміг їм перейти цей шлях мужньо й у Божому мирі:
    Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!
    (Лук.12:27)
     
    Liliyah Romanova, 25 Лютий 2010
    #232
  15. Грильяжка

    Грильяжка Кавоманка

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    і я теж, побачила аж все похололо

    В Бозі тепер ще один маленький солодкий ангелик.
     
    Грильяжка, 25 Лютий 2010
    #233
  16. OlichkaI

    OlichkaI New Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    не втрималася, перечитала всі Ваші дописи.співчуваю всім бажаю всього найкращого
    От коли ви Лілю про білу труну вказали,мені мого хлопчика голубенька перед очима...
    Десять років очікувань, лікувань і нарешті результат, та ще який: трійня,
    лікарі страшать інакше як проблемна вагітність не називають, а я була на сьомому небі від щастя. Вагітність проходила добре, аналізи в нормі але на сьомому місяці перейми. Все пройшло як в тумані родити самій не дали ,кесарили, два хлопчика і дівчинка, в одного хлопчика гематома,два місяці надії. операція і все одно втрата.Знаєте мені всі говорять тішся маєш пару або що були б серйозні вади і що все на краще, а я не можу змиритися.
    В лікарні на Ченігівській є молитва"Боже,дай мені душевний спокій,щоб змиритися з тим,чого я змінити не можу;силу,щоб змінити те,що я можу знінити" Коли тяжко я цю молитву згадую
     
    OlichkaI, 25 Лютий 2010
    #234
  17. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    Боже, дай мені душевний спокій змиритися з тим, чого я змінити не зможу.
    Силу Духа святого, щоби змінити те, що я можу змінити.
    І мудрість, відрізнити перше від другого!
     
    Liliyah Romanova, 25 Лютий 2010
    #235
  18. OlichkaI

    OlichkaI New Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    дякую за підтримку, вона для мене дуже важлива,
    але Ви знаєте я цей допис вчора не закінчила як планувала, я хочу Вам сказати що не треба боятися. Коли оглядаюся на все що ми пережили, все одно не шкодую що наважилась виношувати трьох, ми дали тій дитині шанс. І якщо буде на то Божа воля я ще хочу дітей. Просто треба проаналізувати всі недоліки нашої медицини, спробувати під час вагітності інший ритм життя підтримувати ( мій лікар сказала що я навіть ходу не змінила, бігала як шалена) і все буде добре!
    Вчора пішла купати малят і залишила вам таке своє повідомлення, не врахувавши що тут мами в очікування, вибачте мене будь ласка!
     
    OlichkaI, 26 Лютий 2010
    #236
  19. Карінчик

    Карінчик мамуся трьох діток

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

     
    Карінчик, 27 Лютий 2010
    #237
  20. mazyr

    mazyr Well-Known Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    Перечитавши - щиро співчуваю Вам. Кріпіться, вірте у Бога і у Вас все буде добре. Ви залишились не одна - з вами ваші діточки. Бог милостивий, і я вірю, що ще не одну дитинку Вам подарує.
     
    mazyr, 27 Лютий 2010
    #238
  21. Уляночка

    Уляночка Well-Known Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

     
    Уляночка, 28 Лютий 2010
    #239
  22. makarichka

    makarichka New Member

    Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

    Прочитала дуже сумні сторінки і моє серце зупинилося. Я вже майже 5 років живу без свого сонечка, моєї радості ,моєї гордості, мого най-най любимішого хлопця ,мого Назарчика ,може для багатьог людей він був Назар. Коли дорослий хлопець ,якому мало виповнитися 24роки іде на роботу і не повертається живим додому... То є велика втрата для батьків і для всіх людей які його любили і поважали . Спочатку я не жила, я існувала думала,навіщо їду на роботу, навіщо варити їсти ,навіщо щось робити, але життя бере своє. Воно продовжується,людська душа міцніша, ніж камінь, він зточується а душа ні .Я думаю, що все ми можемо здолати з божою допомогою .Кріпіться.
     
    makarichka, 28 Лютий 2010
    #240
Сторінка 12 з 71