От і для мене то якось в голові не вкладається... Я цілком свідома того, що колись настане такий час, що моі батьки потребуватимуть мене. І хоч мені і з мамою вжитись майже неможливо, і тато не завжди був добрмм прикладом, але то батьки і я це вважаю своім прямим обов'язком, таким же, як був количь у них, коли я народилась і вони піклувались про мене і давали мені всю свою увагу і турботу
Що саме не вкладається? блін, народ, я канєшно, в курсі, шо я на посиденьках, але я то вопше писала про природу. тоїсть котиків і вовчиків, які лишають старих вмирати, бо їм недоцільно про них турбуватись. (природа - взагалі жостка тітка, яка старається відсіювати всіх хворих і слабких)а ви то перенесли на людей, які кагби трохи відрізняються від вочиків і котиків, і тепер сокрушаєтесь невідомо з якої причини. Я не думала, шо треба буде ще написати очевидну річ: в людей прийнято турбуватись про старих, виходжувати хворих і тд.
@бетменша ну це ви ннвиразно написали, ми таки відрізняєюємось вцд вовчиків, але ми теж частина природи. І взагалі я а поняття природньо вкладала щовсім інше, ніж ви зрозуміли. До чого тут тварини я взагалі не пойму
Про егоїстів і одну дитину. Я - старша з двох дітей, егоїстка ще та. Так що таким чином не застрахуєшся А про середніх дітей і чому вони "біднесенькі" - теж є море матеріалу на тему, в основному - про те, що вони ніколи не були єдині і щастя бути маленькими в них теж відібрали. торба зі всіх боків, загалом А щодо "стакана води" - я чесно на це не розраховую. Взагалі. Як і на пенсію від держави. Думаю, якщо змогла свій побут організувати одна з трьома маленькими дітьми, то і в старості раду якось дам.
я взагалі здивована, шо тут стільки молодих кобіт про таке думають) Я напевно більше вагітніти не наважусь. Але єдине, що мені шкода, то те, що у малого не буде брата/сестри, а про себе шось і не думалось. Ще хз чи доживу до тої глибокої старості. А може вже у нас якісь пристойні будинки пристарілих на той час будуть)))
я не зовсім здивована, бо відколи стала трохи ближче до галицьких звичаїв, то бачу у місцевих людей стійку традицію поваги до батьків Причому не на словах, а таку, що реалізується і в діях. І це зовсім не погано. Хоч на себе і не приміряється ніяк. --- дописи об"єднано, 12 Червень 2017 --- та чого шкода? Бути єдиною дитиною - це і недоліки і переваги, як і будь-яке життя. Вибір є вибір, бажаю не шкодувати про зроблений.
@бетменша я, яко одна з тих кобіт задумуюсь про це, бо я маю батьків. І я знаю, що рано, чи пізно прийде час. Я свою Мелаську не програмую на "ти мені маєш допомагати". І не буду ніколи цього робити. І мені ніколи батьки такого не говорили. І взагалі я про себе і старість ще й не думаю, надіюсь ще жити в молодості якийсь час --- дописи об"єднано, 12 Червень 2017 --- Одна, чи з чоловіком? Ну і наперед так впевнено ніколи не варто говорити, ми ніхто не знаємо, що нас чекає колись там. Коли ти повен сил і енергіі, то легко говорити, що раду дам.
побут - самостійно. Фінансова підтримка чоловіка була. --- дописи об"єднано, 12 Червень 2017 --- коли багато що втрачаєш, опиняєшся на всяких життєвих межах і розумієш, що в тебе є по факту тільки Бог і ти, то дивишся на багато що інакше. Я не вчу дітей бути такими самими егоїстами, як я. Просто колись не розраховувала на батьків, а тепер не розраховую і на дітей.
та бо як дп почитати, то виходять переважно одні мінуси)) ше й знайомі- родичі люблять ту тему зачіпити, хоч знають добре мою історію. я сама з багатодітної, але завжди хотіла бути одиначкою) Плюси зацінила аж тепер, коли виросла. Плюс чоловік теж з багатодітної - завжди є компанія, допомога. Ну за то в дитини буде багато кузенів) про батьків я вже теж недавно задумалась, як татові за 60 стукнуло. ну але то справді, якось само собою зрозуміло, що догляд для них буде, як буде треба. але шось планувати наперед - то невдячна справа
сподіваюсь, Ви жартуєте. Не можна дорослій людині будувати свої враження на тому, що хтось десь пише. Слухайте себе. Читайте крізь свої призми. Класно, коли думка збігається з чиєюсь, але якщо ні - це ще не значить, що хтось правий.
саме так. просто мені реально хотілось би ше дитину. тому так все неоднозначно. ну та можливо, я ще наважусь. роки не юні, але ще дозволяють. Правда, настроюю себе на одного. Ще би ніхто не радив і не питав, було би ідеально. Бо коли починають говорити " а може тобі опять у декрет" чи "треба ще братика/сестричку" то хочеться прибити
знайомо, знайомо. прямо усі - експерти. --- дописи об"єднано, 12 Червень 2017 --- Хто вже подумав, що я кину маму на старості років помирати у забутті, той помиляється.
Я не думаю, що зараз хтось планує другу дитину мотивуючись "склянкою води на старості". Сучасний світ дає сім'ї більше можливостей і якщо вже хтось наважується на другу дитину, я схильна вірити, що то через щире бажання збільшити свій світ на ще один об'єкт любові. А оті всі "склянка води, щоб хлоп до коханки не пішов, щоб дитина егоїстом не була і мала рідну душу на світі" - то все вже вчорашній день. В моєму оточенні від початку року я нарахувала вже 5 пологів у жінок , яким 41-42 роки. Для декого це перші))) Так що 39 - то ще не межа.
а мені в принципі дивно, що хтось в сучасному віці може вважати сам вік, тим більше не 50, межею Погоджуюсь, часу ще є
Все, що ви пишете про те, що покладатися треба на власні сили дуже правильно в теорії, але розбивається об українську реальність вщент . Хто плавав -той знає . Людина, яка не має сил сама справлятись з елементарними потребами не має особливого вибору-спец. закладів нема, доглядальниць треба контролювати. Медицина -поможи собі сам, в даному випадку поможи ще й тому хто сам не може. Коли в такій тяжкій ситуації рідна, любима людина навряд ви будете думати категоріями винен/не винен. Ви захочете зробити максимум, щоб полегшити, підримати, забезпечити максимально можливий рівень життя. І хоч я на посиденьках багато читаю про батьків , які виховують в дітях почуття провини, обов'язку і т.д мій власний досвід показує, що людина , яка в немочі не хоче падати на руки дітям, не хоче ускладнювати життя рідними, не хоче щоб її бачили в слабості і т. д. Всім легше коли догляд лягає на руки посторонніх. Ідеальним рішенням в наших реаліях є доглядальниця, але під одним дахом з сім'єю. Бо знайти людину, якій можна довіряти беззахисного родича ой як не легко. Відразу постає питання фінансів і житлової площі. І важко всім, однозначно. Але вибір навіть не постає винен ти комусь щось чи не винен. То якщо людина дорога звичайно.
дайте їм крослінк на курорт для співчутливих принаймні, подумки. Ну багато навколо рагулів, так невже ж тепер під них підлаштовувати свої важливі життєві вчинки? Мене нещодавно про щось спитали (вже не пригадаю, про що), чи мені здоров'я дозволяє. А чого таке старече запитання - "в тебе ж троє дітей, організм зношений". Ех думаю, мозок в тебе зношений треба самим собі створювати ліпші стереотипи, бо в тих, які є зараз, ласти можна склеювати тричі на день з будь-якого приводу
я про "правильно в теорії" чую від своїх років 15, і йду собі далі своїм шляхом. про власну маму - написала. я її не кидаю. Про себе - не буду деталізувати, але є шляхи допомогти собі навіть тоді, коли нібито потребуєш допомоги. Перевірила це не раз, зробила висновки і працюю і на теперішнє, і на майбутнє. На весілля дітям грошей не збираю, от вам і перше джерело економії (я так розумію, що тут годиться уточнити: чорнушний жарт)
@cjomcjomka та от власне, що я думала , що в Україні можна те питання вирішити грошима з мінімальними жертвами і дискомфортом для усіх. Але зараз стверджую, що грошима вирішити питання догляду настільки складно, що майже не можливо. Мушу уточнити, якщо догляду потребує людина яка при пам'яті , при розумі то одне питання. А якщо повністю треба покластися на доглядальницю -то абсолютно інше. І взагалі я волію жити в родині де кожен іде своїм шляхом і в нормальних обставинах дбає про себе і свою сім'ю першочергово. Але якшо шо - знати, що ти не один і підтримати тебе є кому. І для дітей то є приклад нормальних взаємовідносин.
