Багатодітна сім'я - коли їх більше ніж нас

В мене одна дитина, а квартира має вигляд специфічний, я не знаю, як з трьома такими можна дати раду. На вихідні, коли я з малим вдома одна і маю поприбирати і наготувати на 3 дні, і побавитися і т.д., то такі лайфхаки - тумбочки нижні позаліплені скотчем, бо інакше наїсться чогось чи поріжеться, чи ще щось. Хлібопічку, як печу хліб, ставлю в окремій кімнаті і закриваю на ключ. На столі стараюсь нічого крім фруктів не тримати, і то банани деколи встигає їсти зі шкіркою. Смітник виношу на сходи за закриті двері, бо він викидає все підряд, а на сміття тримаю кульок в мийці. Їсти готую таке, щоб швидко або мінімум моєї присутності - рибу в фольгу і в духовку, мясо в фольгу і в духовку, або щось таке. Всякі там зажарки на супи і т.д. - нема часу і пацькати посуд. Все нарізаю швиденько і кидаю все разом і так воно вариться собі там. Прибирати - пилосошу разом з малим, даю йому щітку від пилососа і він пилососить нею, а я вже чим лишається. З трьома певно треба дати кожному інструмент в руки - віник, тряпку, чи щось. Помити не можу, бо лізе в відро мені, і потім ще і його мити-сушити. Я працювала няньою і мала малих сестер також - то були квіточки. Діти існують спокійні і такі, за якими легко дивитися, направду. І це більше не вік, напевно, а те, який характер в дитини. Якщо ще хоча б одного, такого, як моя дитина, то в мене би поїхав дах напевно)

 

Так-так, суща правда. Багато залежить від характеру діток. У мене менший, то такий педант, що я в шоці. Весь у свекруху. Не дай Боже, десь не там поставити річ його, все: плач, крик, істерика. Все акуратно, рівненько, жодної поламаної іграшки чи пописаної книжки. Старша приходить з вулиці, взуття футболить мало не по всьому коридорі, чим приводить мене в легкий екстаз. А він так спокійненько йде за нею, збирає капці і ставить у шафку. От де))))) То з ним взагалі мінімум мороки. А от якби таких як старша і 4-ро, то я не знаю))))

 

Я дивлюся, у Вас ще маленький хлопчик - 1,5 року тільки. Треба трошки потерпіти, він підросте і буде іншим - втратить інтерес до смітника. У нас теж було так, а після двох з половиною став тямущий і легше стало. Я теж оцю методу - все що робиш, залучати дитину застосовую. Насправді, смішно сказати, але у нас дім чистий далі нікуди, - бо я не можу більше нічого робити з дітьми, хіба прибирати і готувати! Книжку не почитаєш, робота потребує концентрації, у інтернеті сидіти при дітях не хочу, зосереджено бавитися довго старше не хоче - йому цікавіше гонити по хаті і зазирати у всі кути, а молодшому все одно - куди покладеш там лежить і перевертається туди сюди. А мені нудно без діла, оце валандаюсь по хаті і підчищаю, відмиваю, витираю, нарізаю, і старшого залучаю. Так сьогодні успішно разом поміняли постіль - він бавився з подушками і відносив і закидав постіль у пралку, попилососили - порохотяг це взагалі його домашній улюбленець, нарізали і помили овочі, ще й повчилися на них кольори і рахувати - це він сидів на підлозі при цьому і бавився каструлями - але я дозволяю бавитися майже всім що не принесе йому шкоди. Коли у нас був "великий смітниковий період", я дала йому чистий вимитий смітник такий пластиковий з кришкою що відкривається на обидва боки - кілька днів активно бавився та кришка його зачарувала, а потім втратив інтерес на віки вічні. Був період стояти на підніжці і бавитися водою над умивальником - та бався дитино, на здоровя - набавився і пройшло. Ще ми сортували сьогодні висушений одяг і трохи на тому теж повчилися слів. Якось все граючись виходить у нас - не виходить у нас вчитися сидячи на стільчику за столом. Менша дитина тим часом лежала на хутрі і ми обоє час від часу підкидали їй іграшки і робили їй утіпуті.

 

Чесно, я не знаю які в мене не такі вимоги до нянь. Оплату я пропоную середню по палаті, і кажу, що як добре піде, то буде більше (так і буде). Район наш якийсь проклятий, бо реально всі хто зголошується хоч якось, то їм далеко. І я розумію, що годинами добиратися - це ненормально.
Була в нас останній раз в серпні няня місяць. Бавила тільки старших. Я вже так терпіла що ну, але дівчинка зовсім не розуміла дітей. От не було настройки. А вони такі, що люблять "пагаваріть". Тобто просто вивести їх на подвір'я і дивитися щоб не скрутили шиї не вийде. Ну і до трьох дітей теж ніхто переверти не біжить.

З побутом дякуючи флай леді (дай Боже їй здоров'я) в нас ще якось тримається хата. Але мені трохи замало, чи що.

Чоловік дітьми займається дуууже багато. Але от якраз зараз має роботу термінову, то менше має змогу. Може мене того так і накрило. Ну і я така крепко вагітна з тонусом від найменшого дотику, ні зігнутись, ні повернутись.

 

Ще можна знайти помічницю, яка б приходила раз в тиждень і прибирала

 

В нас тут нема такої "моди". Ну тобто як сусідські діти до нас приходять, то все класно. А як черга сусідів, то вони дуже зайняті. Але я би боялась лишати, бо не раз сусідські приходили без дозволу батьків (дурили, що дозволили), а батькі по годині і не впоминались де їхні діти.

Подруги самі вагітні або з такими дрібними дітьми, що мені незручно просити.

 

це точно але мені прямо дивно, що ти прицільно шукаєш, - і ніяк... вже скільки часу...

я колись також думала, що троє дітей - це те саме, що одна дитина помножити на три але все не так. Вони всі різні, і оскільки всі разом ростуть, то трохи "складаються в пазл", коли все добре. Коли щось недобре, хтось хворіє, - звісно, дуже важко.

як я тебе розумію! В мене діти вже так звикли до того, що я часто передихую тонус або тренувальні, що навіть не питають "ти що, вже народжуєш?" (раніше питали)

ну і в іншу тему. Розваги багатодітних Мама Вірусиного одногрупника з садочка вагітна. Вона моїх інших дітей не бачила. І якось перетинаємось в роздягалці, вона дивиться-дивиться на мене і не витримує: "ой, бачу, Ви теж чекаєте... а на коли? А кого?" В неї - другий хлопчик. А я кажу, що чекаю дівчинку, і вона так: "так клааасно, дві дііівчинки". Я посміхаюсь і відповідаю, що "ну так, два хлопчики вже є, тепер дві дівчинки". Треба було бачити її очі

 

А яка тема пасувала би, щоб понити і обговорити лайфхаки дводітним мамам?))

Я все намагаюсь стриматися від того, але якось теж признаюсь собі, що не дуже справляюсь( щось так кручуся цілий день - і цілий день мої діти ниють і гнирять - зі старшим не виходить якісно провести час (пограти, почитати), бо постійно меншому щось не те, і його треба носити, меншого не вдається нормально вкласти і виспати, бо старший постійно шумить і "мамкає"...
Чоловік приходить пізно і змучений не менше мене, просто іншим, діти ввечері ще капризніші, ніж вдень...
Ну і просто, сходимо на пси: в плані кількості мультиків, купованих вареників, і тотальної відсутності особистого часу - ні до прокидання дітей неможливо встати, бо вони тут же встануть за мною, ні після засинання (то більше молодшого стосується), хіба дрібними шматочками і лише за умови, що старший вдень не спав, тоді можна вкласти його до 22, і я, відповідно, ще матиму сили встати після його вкладання.
Ну, психологічно я ще не занепала духом, розумію і приймаю, що такий період, діти підростуть і т.д., але за мультики і вареники совість мучить.

 

а мені як дивно.

Але я вже теж перелякана. В мене діти дуже прив'язуються, потім питають за тими горе-нянями, які дві години побули і їм стало важко з двома дітьми. Це без ексцесів. От просто Варварі вона читає книжку, а перед нею стоїть Михайло і задає питання - все, вони такого не можуть.

мене тільки за мультики (не в тому сенсі, що я не купую заморожені вареники, чи напівфабрикати, а в тому, що совість вже змирилась). Але маю ціле щастя, що Михайлику нецікаво, а з Варварою нормально регулюю, хоча якщо Михайло не дивиться, то половина сенсу вмикання мультиків взагалі зникає - за планом, мультики в нас тоді коли спить Ядвіга.

та воно все те саме, тільки в більшій кількості.

 

розумію і співчуваю

перші 3 місяці меншої взагалі як в тумані пам*ятаю, бо майже не спала. постійно її носила ночами і дрімала на сидячи.потім якось нормувалося.

. ще 2 роки тому теж таке було-менше на руках, старшій все щось треба, а ще кухня, хата і т.д. якось то пережила. хоча тоді так та хатня рутина втомила, що в 9 місяців меншої я пішла "відпочивати" на вечірню роботу. раз на тиждень ввечері. трохи передихнути і відчути себе людиною, професіоналом, а не мамо-машиною. і хоча підготовка до роботи займала ще трохи часу вдома, але воно було того варте-переміна була мені дуже на користь. дітей тоді лишала на 2години моїй мамі чи сестрі і тоді ще 2-3год. чоловікові.
загалом якось для себе виробила правило: дитина спить-мама відпочиває:вишиваю, в*яжу, кіно дивлюся(можу один фільм три дні з перервами дивитися, та все ж), серфлю нет і т.д. заради свого душевного спокою трохи забила на прибирання, роблю тоді коли можуу і маю силу. з готуванням нема проблем-люблю готувати і це для мене як відпочинок.
зараз малим 4.5.р і 2.5.р. і садок це моє спасіння. бо коли мої дівчата вдома довше 2х днів разом, все, починається поділ забавок, війни за книжки, ляльки і тому подібне. хоча дуже любляться і вже разом гарно бавляться. але оті конфлікти, дуже морально втомлюють. а так К з садочка прибігає весела, всіх любить, обнімаються-цьомаються і бавляться спокійніше. не ідеально, але таки спокійніше))

коли старша в садку(а вона дуже любить садок, бо там подружки, танці, англійська, музичне), то я відпочиваю. от чесно, декрет з однією дитиною, то відпустка

за півроку на роботу. чекаю з жахом. бо до всіх обов*язків додасться садок Кві

добре, що в садок водить чоловік

і робота+підготовка до неї.

 

@Mansikat розумію Вас також. Старшій 4.4р спокійна була в дитинстві, ну а зараз стандарт чомучки+то нeбуду, то нeхочу+ниття, мeншому 1.9р цe дитина до року бeз сну, з постійними істeріками і шкоднічає капeц як. В садок мeнша нe ходить (трeба трохи зупинитись з болячками), і тому можeтe прeдставити вдома цeй хаос...та кричить, той пищить...любляться тожe, алe то нeнадовго. І з одною дитиною цe взагалі лафа). а про три я боюсь навіть думати...

Надіслано від мого MEIZU_M5, використовуючи Tapatalk

 

О! Лайфхаки.

Моя улюблена тема, я працюю на цій ниві не покладаючи рук.

Зрештою у мене все зводиться до якихось філософсько-психологічних узагальнень.

По перше, відмінусовуємо вагітних жінок. У мене якось все починає працювати-крутитися коли дитині виповнюється пів року і основний ядерний запас гормонів трохи вивітрюється. По гарячих слідах останньої вагітності, є такі люди - чоловіки, жінки і вагітні жінки. Оці вагітні гормони це жесть. Зараз розумію, я була повний неадекват під час вагітності і відразу після неї - про які лайфхаки говорити.

Далі все зводиться у мене до трьох китів - мама відпочиває, діти залюблені, здатися і не здаватися.

Якщо я відпочивша, я зверну гори і перероблю половину роботи на тиждень наперід, мультиків взагалі не буде, діти будуть займатися різними активностями, ніяких підвищень голосу, і загалом майже як на картинці глянцевого журналу. Ми приходим з садочку, їмо і падаєм в ліжко, пів години полежати то святе. Деколи читаєм казочки, деколи ліниво "розмовляєм", деколи просто "угу". Оце - там полежала, там 15 хв поспала вкладаючи дітей - дає мені багато.

Діти у мене залюблені. Може аж занадто. Вчора в садочку ми пішли казати перед відходом додому всім папа, і моя дитина обійняла на прощання вихователя. А потім повернулася і ще раз обійняла. Я вже починаю задумуватися чи не передала куті меду. Що мені це дає - зацьомані діти? Ніякої ревності плюс чемна поведінка. Вчора вкладала обох спати заввиграшки в одному ліжку піврічну і 2,5 річну дитину. Ніхто нікого не кусав, не щипав, не верещав. Обіймалися - а на початку було ... ой було ..

Здатися для мене то є примиритися з ситуацією. Треба вкласти дітей спати, значить треба - те що мені хочеться зараз працювати, читати, дивитися фільм, це все треба забути і розслабитися. Знову ж вчора, заснула з дітьми в одному ліжку, трохи відпочила, потім перенесла менше в колиску і спокійно продовжувала свої справи. Раніше я страшне нервувалася - та спіть вже нарешті! так ніби від того щось залежить.

Не здаватися - це для мене міцно тримати свою генеральну лінію. Якщо мама вирішила що треба поміняти постіль, значить ми будем її міняти - з перервами на побавитися-попити-поїсти-поміняти трусики - годину чи скільки треба, але ми ту кляту постіль поміняємо. А потім займемся чимось іншим.

Я багато чого ще не знаю. От як наприклад покупати менше, коли тато в командировці а застосовувати радикальний метод закрити страше в кімнаті на ключ з мультиком категорично не хочеться.

Ну і раз вже я стільки наклацала, то треба вже друкувати ))

 

Ще в тему про нянь. Колись моя свекруха ходила "нянькою" до сусідського малого, йому 4,5 роки було. Але то було не нянька повністю, а забирала його з садочка в обід, вела на секції (2 р тиждень на карате і 2 р на танці). Тобто в прямому значенні сидіти - не сиділа, а водила його, там чекала, забирала і доставляла додому мамі після 6-7. Та мама платила за години+ транспорт (бензин). Можливо теж варіант знайти людину, яка буде не нянькою зі всіма обов'язками няні, а просто десь відводити дітей 2 рази в тиждень. Правда з трьома то нереально, а з двома ще можна якось організувати. Моїй свекрусі то дуже подобалося проводити час з дитиною, ніби і не напряжно, і чимось зайнятий). Але ясно, що то має бути хтось, кому довіряєш возити дітей поза свого поля зору.

 

не розумію проблеми. Я майже постійно купала всіх трьох сама. По-перше, купати - це ж не мусить бути ванночка. Як зручно, так і купаємо. Немовлят я дуже часто обмивала душем по мірі забруднення. У віці 6, 3 і півтора прекрасною "темою" було запхати всіх трьох у ванну, трохи дати їм посидіти з іграшками, а потім - всіх намилити і помити, як восьминіжок з мультика Три рушники напоготові, а потім гра - висуши себе сам: хлопці придумали, що коли колами гониш по кімнаті, то вітер тебе сушить. 5 хв бігу, калорії і дурість вилітає

нереально в нас по вівторках і четвергах айкідо в одного закінчується о 16:45, а танці в другої починаються о 17:30. Один район, але взяти до уваги перевдягання, люфти, те, що я зі всіх сил стараюсь не перевищувати швидкість... Так, на танці ми стабільно на 4 хв запізнюємось, але - вся логістика на одній людині. І ще ця людина бере роботу, яку пропускає в час розвозів, на вечір додому.

Тож я останнім часом стала це всерйоз озвучувати: замінити мене однією людиною неможливо. Так що оті всі картинки про "незамінних не буває" - туфта. Я незамінна, абсолютно. На кожну мою функцію можна заенґейджити цілу людину. Мене треба занести до червоної книги і берегти

 

Великої ванни нема, є душ і ванночка. Менше ще не сидить. Старше при виді ванночки вже хоче туди залізти. Мити менше під душем, коли старше мокре і голе бігає по слизькій підлозі ванної кімнати ризиковано. Та й я написала про ванну - хочеться деколи немовля власне у ванночці докладно вимити і дати їй насолодитися. Купати - це не тільки про гігієну, це і фізіотерапія і заспокоєння перед сном і контакт з мамою.

 

Значить мене викреслюємо.

Мені мало 15 хв поспати, коли діти засинають. Я вже як з ними засинаю, то до ранку.

Купаю всіх разом. Щовечора і сама.

--- дописи об"єднано, 30 Березень 2018 ---

Тобто треба знайти таке місце куди возити двох дітей, і де готові приймати двох дітей різного віку (підозрюю небезкоштовно) і ще платити третій людині за транспортування. Не бачу логіки, особливо фінансової. І третю (а скоро й четверту) дитину ніхто не відміняв.

Динаміка багатодітної сім'ї все ж трохи інша.

Варвара ходить на розвивайки і адаптацію, а ще до логопеда. Для Михайла в той час і в тому місці немає занять. Я, в принципі, бачу, що ніхто не заморочується логістичними стиковками.

--- дописи об"єднано, 30 Березень 2018 ---

Ти мене розумієш!
Одночасно хотіла поставити Мімімі і весело.

 

Мити молодше під душем, коли старше в душі?
Або старше плюскається в душі - молодше у ванночці?

В мене ванна, тому таких питань нема. Поки не сиділа наймолодша то я її мила в умивальнику (велииикий і глибокий - сама вибирала), а старші у ванні. Як сіла, то перевела її до всіх. Але бачу, що вже тіснувато їм стає. А окремо вони не хочуть поки що.

 

В мене тільки двоє дітей, але також десь з місяця-двох меншого я вирішила, що мити їх по черзі дуже довго, миються разом. Поки менший не сидів ставила його на підставку у ванну, а потім і я почала з ними митись, поки влазимось)))

 

я думаю, то була порада на випадок, що твої діти кудись ходять, а тобі важко водити
І про той, і не про той випадок - чисто анекдот.

Мене часом не зачіпає ,а часом добиває, як на хрестинах чи родинному ДН до наших бабусь звертаються: "Так, отаке маєте багатство онуків і отаке випробування - мусите ж багато допомагати". І вони такі "Ну, так, чим можемо, тільки для них і живемо"
Одного разу після такого я попросила відвести на айкідо Дмитрика.
"А нащо йому те айкідо?" "Ті всі айкідо-шахи-англійські-танці - дітям зовсім не потрібні"... про те, що потрібність занять для дітей визначають батьки - ні, не чули.
іншого разу я попросила забрати дітей з садочка. Спочатку радісна реакція, але потім стає зрозуміло, що це не о 18, а о 12:30
"А чого ти не лишаєш їх спати?" "А чому не привчила?" "А нащо тоді взагалі садочок?" І коронне, коли я розповідаю, що всі троє ходили у мене переважно до обіду, і обідній сон в садочку в нас вимушена рідкість - "Та ну, не може бути".

Ну і звісно, що діти в мене "дуже складні". Раз на півроку можуть захворіти - "вони ж постійно хворіють, а про що ти думала, коли починала працювати повний день з дітьми? Це безвідповідальність"

Це було давно і висновки я зробила правильні