Багатодітна сім'я - коли їх більше ніж нас

Тема у розділі 'Діти-квіти', створена користувачем Liliyah Romanova, 25 Лютий 2010.

  1. Almariel

    Almariel Well-Known Member

    Я зазвичай не сплю, бо мені голова потім болить довго. А це спека мене здолала і кави під рукою не було.

    Але стереотипи - то страшне.
     
  2. Зорянівонька

    Зорянівонька Well-Known Member

    Ми наразі на селах.
     
  3. Matvijko

    Matvijko Мамуся в декреті...

    А мої діти смаркаючо кашляючі


    Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
     
  4. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Прочитала коментар вчительки на ФБ: «То не є якась мажорна школа, а школа для обдарованих дітей. Там вчаться і забезпечені, і багатодітні»:girl_crazy: короч, я люблю таких широкомислячих людей:)
     
    • Смішно Смішно x 18
  5. Shapokliak

    Shapokliak Well-Known Member

    То багатодітні обов'язково = незабезпечені ??? Мда...
     
  6. vanilia

    vanilia Miracles are real


    А так більшість вважає ) Ще й люблять багатодітних до "алкашів" прирівняти.
    Дуже неприємно від такого.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  7. Almariel

    Almariel Well-Known Member

    Любі багатодітні, давайте змінювати стереотипи. Років за 20 може і просунеться щось в головах людей.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Тупо! Тупо! x 1
  8. Freedom UK

    Freedom UK Well-Known Member

    Якось до алкашів - то ще треба так виглядати якось відповідно, щоб таке подумали :girl_crazy:. А от як до нерозумних (не вміють, не знають як треба одну-дві дитини мати) чи як до пожадливих (отримувати соціалку і ні в чому собі не відмовляти, поки інші пашуть. ФОПам тим паче вигідно бути багатодітними) - ось такі настрої інколи вловлювала :girl_haha:.
    А ще вкотре переконуюсь, що правильно організувавши дозвілля/навчання/режим - маєш час і на прибрати, і на почитати і в стіну подивитись. Ще й себе бажано зорганізувати також :)
    --- дописи об"єднано, 18 Жовтень 2019 ---
    Я сама, щоб не відчувати себе жертвою обставин :girl_crazy:, дивлюсь на відомих (успішних, так би мовити) багатодітних. Знайомлюсь з багатодітними, котрі не бідують, спілкуюсь. І настрій піднімається, і все абсолютно можна витримати :)
     
    Останнє редагування: 18 Жовтень 2019
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  9. Rostuslavchuk

    Rostuslavchuk Well-Known Member

    Пригадую випадок минулого року, як мій старший прийшов з вулиці і був трохи не в настрої. Питаю, що сталось? Він розказує, що задовбали його в дворі 2 брати, постійно обзивають бідося. Я питаю чому?, а він каже, що постійно кажуть : "вас троє в сім"ї - тому ви бідні". Я питаю, чи щось на те відповів йому (бо в голові в мене вже крутилось, що би мав малий сказати, щоб вони від нього відстали), малий каже так, але мені тепер трохи соромно (він у мене досить толерантний і не любить когось ображати). Його фраза "бідні ваші мама з татом, бо не можуть собі дозволити народити ще одну дитину, мабуть грошей бракує". Сміялась я довго, сама б до такого не додумалась))) Але найсмішніше те, що по-перше, більше вони не дразнились (знайшли інший об"єкт дразніння), а по-друге, цього року у них народилась сестричка )))).

    Чесно, я ніколи не зрозумію зверхнього ставлення до багатодітних, і порівняння їх з бідотою і алкашами ((( це сумно(((
     
    • Подобається Подобається x 7
    • Смішно Смішно x 6
    • Зе бест! Зе бест! x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  10. Shapokliak

    Shapokliak Well-Known Member

    Правильно дитина сказала :girl_dance:. Я, наприклад, завжди вважала, що саме заможні люди можуть собі дозволити багато дітей, бо є чим їх "піднімати". Хоч насправді все у всіх по-різному, головне любов і взаємовиручка в сім'ї.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 2
    • мімімі мімімі x 1
  11. Arapeta

    Arapeta Well-Known Member

    Не знаю, чи правильно мене зрозумієте, дівчата-багатомами :).
    Як ви справляєтеся з станами якогось чи безсилля, чи розчарування?
    Якось, не є, здається, з дітьми критично, то те то се періодично десь вилазить, але в цілому все тримається. Але є відчуття, що не встигаєш за всіма, не можеш дати стільки уваги, скільки потрібно якійсь дитині. Або і собі, і чоловіку відчуваєш, що мало уваги і часу приділяєш, не можеш якогось відпочинку дозволити, чи, не скоро собі дозволиш щось у професійному плані планувати. І випливає оте періодичне: "от була б 1 чи 2-є дітей... то я б тоді все встигала. Тоді б можна на ту роботу було йти пробуватися. Тоді можна було б ще туди поїхати, те се собі дозволити, бо час летить, а ми не вічні..."
    Якось вчора побачила гарну вакансію, і розумію, що працівник з мене зараз нікудишній. Вічно не виспана, мозги не тим зайняті, задьоргана, дітей ні на кого не лишу (а в меншої скоро пік отих хвороб до 4 років) і буду змушена відпрошуватися. І я не маю сил на 100% віддачу на роботі, а підводити чи обманювати роботодавця не можу. І отак проходить та вакансія мимо...
    І навіть не працюючи я не встигаю всього з дітьми. Іноді присісти на 15-20 хв часу бракує. І вилізають думки... Чи варто було?.. Чи цього я хотіла?.. За що мені це?..
    Чи буває таке з вами? Що тоді робите? Де берете сили?

    ПС: дітей своїх люблю,з чоловіком живемо у любові.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  12. Havronia

    Havronia Well-Known Member

    Допомагає розставлення пріоритетів. Спочатку я, потім все інше (і діти також). Якщо відчуття безсилля і розчарування - зупиняюся, зависаю на деякий час, займаюся хоббі. Майже не готую, не прибираю, всі справи максимально відсовую ( і робочі також). За 2-3 дні попускає.
    Вірю, що ми даємо достатньо всього тій кількості дітей, яку народили. Невідомо, яка би була ситуація (і матеріальна в тому числі) при меншій кількості дітей.
    Я з тих людей, які вважають, що жінка не повинна на 100% викладатися на роботі ( так і роблю - працюю, але обмежено).
    Все це в комплексі дозволяє не впадати в депресивні стани, бути задоволеною життям і не задумуватися, як би могло бути.
     
    • Подобається Подобається x 11
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  13. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    У мене двоє дітей, але дозволю собі прокоментувати в цій темі, бо відчуття знайоме і актуальне. Якраз на днях вирішила вдатись до рішучих дій: змінити одну мисленнєву схему, яка, відчуваю, тягне мене не в той бік. Це накручування отого "як мені важко, та що ж таке, чому не сплять/кричать/постійно сваряться, в мене голова лиш тим забита і т.д" Оце постійне прокручування такого типу думок формує мій настрій і налаштування кожного дня, що от якось воно не так, як могло б бути. І як тільки в реальності стається щонайменше підтвердження (а чекати довго не доводиться) такої думки, то моє роздратування одразу злітає до небес, бо воно вже підігріте постійно отим самонакручуванням, і спалахує від щонайменшої іскри. Важливо зрозуміти механіку отого процесу, щоб розірвати зачароване коло. Тому оцю думку я замінюю на щось, що мені дійсно важливе і мотивуюче: "в мене чудові діти, вони маленькі, незрілі, і потребують багато моєї уваги, я їм дарую її, бо це дійсно цінно для мене, пріоритетніше за інші речі зараз". Цю свою фразу варто обдумати, лаконічно сформулювати, і щоразу замінювати нею ту попередню. І це дійсно працює і впливає на настрій. Добре допомагає "заземлитись" - короткі перебування "тут і тепер", коли ми дуже концентруємось на тому, що конкретно робимо: смакуємо щось, місимо тісто, намащуємось кремом, гладимо кота, дивимось на дощ, сніг і т.д., зосереджуючись на фізичних відчуттях. Це теж можна ввести як звичку, починаючи від традиційної для багатьох ранкової кави, тільки без супроводу телефону! або інших ритуалів, але це має бути не механічне виконання, а таке дуууже усвідомлене. Це гармонізує загалом і розвиває здатність дивитись на ситуації і проблеми так наче збоку, і тоді легше побачити повну картину і сьогодення, і майбутнього, бачити не лише проблеми, але і здобутки, досягнення, перспективи.
    Або ще, я завжди почуваюсь краще, коли поринаю так щиро в якісь заняття з дітьми, це наповнює і мене, і їх. Класна ідея - скласти список своїх ресурсних активностей, бо, знаю, коли ми втомлені, виснажені, чомусь важко придумати, що б то такого доброго зробити, навіть коли з'являється можливість, вона має великі шанси бути змарнованою.
    і прийняти те, що ніхто і ніколи не встигає всього. А ще краще, не порівнюючи з іншими, а конкретно щодо своїх реальних можливостей. Бо, справді, комусь може вдаватись і більше, ніж Вам, але Ви - це Ви)
     
    • Подобається Подобається x 7
    • Зе бест! Зе бест! x 5
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  14. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    Це дуже правильні емоції, друга сторона материнства. Усвідомити їх - значить повністю прийняти всіх своїх дітей, завершити картинку і дати їй адекватно рости.
    Я думаю, якби Ви з 2 дітьми взялись за ту роботу, то і з 3 за пару років цілком зможете.
    Кажуть, допомагає проплакати цю емоцію усвідомлено. "Це так сумно, я втратила шматочок свого професійного розвитку. У мене троє чудових дітей, але оцей шматочок розвитку - він вже не мій, як же мені шкода...". Чесно, я не пробувала, бо в мене наразі всі сльози якісь неадекватні.
    Але головне, що хочу донести до Вас, - те, що Ви переживаєте це - НОРМАЛЬНО, і то навіть не про 3 дітей, про кожну одну дитину може бути про що побачити зворотний бік.
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
  15. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    @Arapeta, в мене також, як і у всіх нормальних) мам, періодично оте усе виникає в голові. Правда, з різною періодичністю). Мені страшенно допомагає чоловік зі своїми спонтанними зриваннями з місця). І не обов’язково далеко, деколи просто вийти з дому і прогулятись удвох. На годинку. І голова світліша одразу.
    Відносно «от якби дітей було менше, то я б...». Мені завжди наступною приходить думка «а від кого саме я б хотіла відмовитись заради того, щоб...». І таких нема. І одразу все на своїх місцях.
    Професійна нереалізованість. То є чисто моя проблема. І це зовсім не у дітях справа. Маю подругу, 3 дітей, чудова кар‘єра і все дуже гарно зі сторони. Але то зовнішнє. Всередині в сім’ї постійні конфлікти. Дуже активні люди не можуть підтримувати отой ритм без перестанку. Адже вони теж живі люди. І дивлячись на них, мені таки наша модель сім’ї ближча. Не можна мати все. Треба просто правильно розставити пріоритети.
     
    • Подобається Подобається x 7
    • Погоджуюся Погоджуюся x 6
  16. Тетянка

    Тетянка Well-Known Member

    Оооо, як знайомоооо. А ще такий кар"єрист як я :girl_crazy::girl_cool:. Я все хотіла тільки працювати й себе реалізувати. Й весь час вчилася-вчилася. Й то вчилася добре. І...Привіт, декрет.
    Це я усвідомила тільки в 3 декреті.Так що плюс моїх декретів - я мудрішаю й чим раз, тим більше люблю себе. А в 4 декреті я взагалі тільки зараз відкрила спілку "Щаслива родина" - чудова організація багатодітних батьків.
    :kisss: це самі ті слова, які зараз потрібні мені. Бо деколи я зранку вже накручена стаю й думаю :"от й ще один день сурка. Сірий, нудний й ніякий. Й все по колу. Й нема де самій вибратися". Й ніби рада, що діти здорові, що вони хороші, але якщо ще й малі не в настрої й починають по колу битися-лупитися й верещати кожне на свій манер, то я відчуваю, що зараз здурію. А ще якщо до цього додати фінансові питання, то взагалі печаль.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • мімімі мімімі x 1
  17. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Мене особисто дуже мучить абсолютна відсутність допомоги, будь-якої. Часом так хочу на ручки і щоб просто пожаліли, що сил нема:sad: в певній мірі я сама винна, бо поставила собі ту високу планку: школа всім дітям далеко від дому в тільки ця, гуртки, на які вони хочуть ходити, традиційні п‘ятничні вилазки дівчачою компанією на піцу і т.д. Чоловік хіба мовчить і інколи різко висловлює свою незгоду зі всім, що відбувається. Ну і виходить, що раз мені то треба, то це виключно мої проблеми: як тих дітей на навчання доставити, як встигнути за пів години залетіти з одного кінця центру в два інші, що робити, як в них, не дай Бог, якась температура. А, в мене ще ж робота, ггг. І часом примотуюся ввечері додому з трьома дітьми двома переповненими автобусами і думаю, нащо мені то все здалося? Я взагалі колись не планувала мати дітей:girl_crazy: але думок про те, що щось там не треба було, нема. Є думки, що більше невер евер, ні-за-що. Все це дуже добре: справлятися самій, ніхто тобі не вказує, чим годувати-одягати-мити-виховувати, але це жесть як тяжко. Хоча, може то я така вар‘ятка і ставлю собі завищені цілі. Не знаю, побачимо. Але я точно знаю, що багатодітність не є легкою і з віком дітей стає важче, а не легше.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • мімімі мімімі x 2
    • Подобається Подобається x 1
  18. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    от власне. Я це давно зрозуміла, і зараз бити готова за те, що мені хтось каже "а чому тобі зараз тяжко працювати, ти ж з 10 днів дитини на повний день в офісі була". Та зараз це просто нереально тяжко. Пригадую, що десь ближче до 4 років Вірусі стало організаційно легше в плані того, що не весь час треба на руках носити, і більш-менш нормально їхати в транспорті. Але не уявляю, як до того віку дожити, чесно.
    Хоч дітей страшно люблю, зацьомую і все таке.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • мімімі мімімі x 1
  19. Havronia

    Havronia Well-Known Member

    Кому шкода лишати - вам?
    Ви дивилися, як і що ті репетитори вчать? Вдовблюють тими ж методами , що й в школі?
    Не ведіть на гуртки, поспіть, речі можна не прасувати, особливо зимою. Хтось інший за вас рішення відпочити не прийме.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 1
    • Корисно Корисно x 1
  20. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Хіба в цьому місці пораджу. Дайте спокій на трошки. Дитина ходить, бо ви кажете ходити. Для результату потрібна співпраця, репетитор не чарівник: силою дитині в голову нічого не вкладе. Треба хоча б мінімального бажання від дитини взяти.
    Гуртки ми деколи таки пропускаємо (і часом школу, йой:)). Я роблю всім вихідний. Спимо, їмо, дивимося мультики. За один день ще ніхто не вмер. В чому я собі ніколи не відмовляю, то це в повноцінному сні і якісній їжі. Але посил я дуже добре розумію. Справа не в тимчасовій втомі, а в нерозумінні, що ж з тим всім робити в перспективі.
     
    • Подобається Подобається x 5
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Корисно Корисно x 1