Чи має мама право на час "для себе"

Міняйте оточення. Мама має бути з дитиною, але дуже навіть із залученням бабусь-тіток-нянь-друзів. Тата в цей список не пишу, бо тато має бути в житті дитини за замовчуванням.
От і поки то бабця, то тітка з дитиною мама може собі піти-зробити що їй треба, переключитись і так далі.
А так то ясно, що як 24/7 з дитиною бути, то голівонька в мами не витримувати почне і зриватись мама буде на дитині.

Не треба жити дитиною, треба жити з дитиною.

І ще, зараз якесь таке ставлення до дітей, ніби треба перетерпіти скількись там років, а потім «віддаш в садок/школу, підеш на роботу і почнеться життя». Ну тобто роки з дітьми - вирвані, і коли їх спихнеш, то заживеш. Таке відношення просто жахливе. То виходить, що останніх сім років я й не жила, а насправді в мене якраз було бурхливе, як на інтроверта, соціальне життя, маленький бізнес, біг і ще купу всього мілкого, і це все з чотирма вагітностями пологами, ГВ, висаджуваннями, вихованнями, мама-таксі і всім-всім-всім.
Візьміть дитину у візок чи в слінг і йдіть живіть, просто треба поміняти ставлення.

 

І ще згадала: мені помагає не вираховувати, що є, а що ні часом для себе. Як тут раніше питали, чи готування є часом для себе. Ну от я дитину в школу везу - в машині Сінатра співає, чим не час для себе? І так в усьому (майже) можна час для себе знаходити.

 

сто плюсів. абсолютно.
Всі ми хочемо дітей, очікуємо їхнього народження, тож і справи з малюком - це ж саме те, чого ми хотіли! Важливо готуватись до цього реалістично, а не утопічно.
Але зайнятість малятком - повна зайнятість. Бувають різні діти, різні сім'ї, різні мами. І тому в якомусь ідеалі варто було би мати ці 3 роки з можливістю повністю присвятити їх дитині (чи дітям).
Я трохи "повернута" на дітях, але мені ніколи не буває нецікаво з немовлятком Може, тому настільки ціную кожну мить того бузьокання, що знаю, наскільки швидко воно мине.

ну і "час на себе" в плані курсів, на які неможливо прийти з дитиною, якихось дискотек тощо - можете мене бити, але тут варто бути готовою до перерви. Тривалістю не в 3 роки, напевно, але все ж.
Щодо курсів, між іншим я ризикнула ходити на спікінг-клаби з лялею в слінгу. Не скажу, що легко, але є така опція.

Масаж обличчя та дихальні вправи роблю поряд з малюком.
Смачну каву роблю для себе - какао роблю тому зі старших дітей, хто поряд. Час для себе? Для себе. Я ж так хотіла, щоб вони у мене були. Тож коли вони поряд - мені приємно.
Ванну приймаю з малюком разом. Нечасто, бо не люблю
Для фітнесу використовую малюка як гантелю

Люблю піші прогулянки. Ввечері зустрічаю старшого сина з тренування, йдемо разом з ним і його другом кілометри з півтора пішки. я думаю собі про своє, паралельно трохи підслуховую чудовий брєд підлітків

--- дописи об"єднано, 9 Листопад 2018 ---

ті мами 4 щось знають в цьому світі

 

так, і зіс із соу брєд наче діти звідкись з'являються неясно звідки і в усьому нас обмежують.

 

Я от подумала, що для мене час для себе це більше про усамітнення. А от коли ми з чоловіком лиш вдвох, йдемо в кіно, а потім гуляємо вечірнім містом, то це я не розглядаю як "для себе". Це, як і час з дитиною - для нас "нас усіх".

 

Усамітнення дуууже потрібне, але чим менша дитина, чи чим більше дітей тим менше (до певного часу) його буває. Тому не треба сидіти і журитися, що не вийшло усамітнитися, а насолоджуватися тими моментами що є.

The hardest arithmetic to master is to count your blessings.

P.S. Автопідказка щойно видала такі показові варіанти після count your... воно мені запропонувало money calories numbers...

 

супер!
В мене практика - записувати все, за що я вдячна, щоб підчас вечірньої молитви не забути.
і спісочєґ в мене величезний

від типу людини залежить. Напевно, є моменти такої потреби, але в когось вони лічені протягом всього життя.
Мені час на себе - це і сцена (в повному або умовному розумінні). Тож пхаюсь на сцену вся така в червоному максі і в слінгу

--- дописи об"єднано, 9 Листопад 2018 ---

за останні 11 років я з чотирма пологами, ГВ, висаджуваннями і т.д. здобула вищу освіту, працювала, танцювала, перекваліфікувалась і знову ж працювала, писала книжку (хтось крім Елізабет Ґілберт, скажіть мені що, треба її врешті дописати і видати), бігала (дуже сподіваюсь, що цей минулий час - тимчасово), мотивувала інших, пробувала себе в різних ролях. Ростила дітей, м'язи і дохід

 

Так, тут справа не в готовності до конкретних речей, а в готовності працювати зі змінами. Думаю, доросла людина може цю готовність наростити
У мене був стереотип про те, що хотіти щось для себе "не крізь дитину" - це погано, якщо дитина вже є. І коли я цього стереотипу позбулася, то набагато комфортніше живеться "носом в малюка" Мені, може, і не треба того окремого-окремого часу, просто важливо знати, що якщо захочеться - це не означатиме, що я погана.

 

Та мама-дружина-людина не може бути 24/7 з голівудською усмішкою від щастя. І то, нмсд, зовсім неприродньо і непотрібно створювати такий образ. Для чого? Дитина так само живе емоціями, пізнає світ, бачить, що мамі часом складно, часом весело, часом сумно, а часом просто добре. І це нормально.
Я не говорю про крайнощі - мама в депресії чи ще щось. І робити щось, бо хтось там десь ввадаж, що ти маєш 3 роки сидіти-не сидіти в декреті... я взагалі не бачу тут питання, яке можна обговорити. Якщо людина свідомо народила дитину, і рахує, що виховання - то забути про себе і потрпіти - ай хев ноу вордс. Можна забути про себе і терпіти й без дітей, до чого тут діти?

 

дівчата, а як ви "розряджаєтесь"? Коли наприклад кілька днів поспіль не вдається поспати достатньо, діти більш капризні, ніж звичайно чи ше якісь справи додаються. Я бачу, що в стані трохи більшої напруги не даю собі ради з капризами малої, вона кіпішує - я у відповідь теж, а потім все так закручується, шо просто капці. В результаті зриваюся на малій, а потім гризу собі лікті за то.
Треба якось ту нервозність не накопичувати, щоб потім не вибухало, але я шось не даю собі ради з тим.

 

Мені в таких випадках допомагало "розділити" з кимось дітей. Зазвичай ця можливість випадає на вихідні, то аьо всі разом їдемо кудись - погуляти, посидіти, або старшого залишали на бабцю з дідом і з чоловіком їхали. Так щоб чоловіка залишити/відправити з старшим чи обома, а самій піти кудись - я не любитель. Я надаю перевагу часопроводенню з чоловіком чи всім разом, бо того часу і так мало через загруженість чоловіка. Але хтось "розряджається" так)
О, згадала, що в немовлячі часи старшого, як він засинав вже остаточно на ніч, я напускала ванну з пінкою і брала бокал вина з собою
З двома наразі виходило лише просто з вином посидіти на дивані, поки чоловік бавиться з старшим)
Головне, провітрити голову і "перезагрузитися".

Надіслано від мого TRT-LX1, використовуючи Tapatalk

 

Я в такі моменти стараюся відпустити ситуацію - просто відкласти ту роботу, яку діти не дають зробити, сісти коло них, і просто бути, якщо нема сили нічого пояснювати/розрулювати/заспокоювати. Тоді заспокоююсь я і діти теж, і все не здається вже таким катастрофічним. Це така зовсім еспрес-розрядка, без залучення допомоги, найкраща стратегія для мене в таких ситуаціях, коли закипаєш від роздратування.

Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk

 

о, і я люблю коли всі разом просто гуляємо, ніхто нікуда не жене. Чогось так було ще від появи першої дитини. Мама все мені типу підказки кидала - шо от чоловіка відправ з возиком, а сама відпочинь чи зроби шось по дому. А я так любила щоб ми всі разом десь ходили і досі люблю.

я десь інтуїтивно теж таке роблю часом. Але от мене виводить часом вкладання на денний сон - я малїй трохи почитаю, і тут вона зривається і починає ходити по хаті, кричить, псіхує, не хоче лягати назад. І от якшо в той час не маю достатньо внутрішнього спокою, то починаю її "заганяти", і вкінці ми обоє репетуємо і я геть незнаю як то припинити. Хоча ні - знаю, треба себе заспокоїти і то часом то є вкрай важко.

 

Ну якщо "криє" в час, коли точно буду сама і ще не скоро прийде чоловік, то просто дозволяю старшому те, що він хоче. Але, звичайно, не в такій манері "я не маю сили, відстань, роби, що хочеш", а "ок, якщо не хочеш це, то можливо хочеш то" і я не з тих, хто не вмикає мультики, один-два мультики і я встигаю "перезарядитися" і тиша-спокій якийсь час.

 

Дівчата, я певне розівчилась в декреті лаконічно і чітко висловлюватись.
Мій малюк дуже бажаний, очікуваний і улюблений. І коли він сміється чи мило позіхає і пукає одночасно, то я теж всміхаюсь, це таке мі-мі-мі і це щастя! Питаючи про ваш досвід я хотіла для себе зрозуміти чи без шкоди для дитини мама може відлучатись на пару годин на день пару разів на тиждень (на неповну зайнятість)

@Akina так, спільні прогулянки з іншими мамами це класно, але і під час них докінця не переключаюсь. Якісь приводи до хвилювань за дитину всеодно є...
@Haidee "самій дійти до певних рішень, без огляду на оточення, форум, суспільство"- це золоті слова. Хоча далі продовжую шукати на форумі
@Mansikat я теж вважаю, що ростити дитину-це теж для себе жити Робота поза домом в моєму розумінні дасть відключення від переживань і напруги, що я можу не впильнувати і дитина вдариться чи ще щось станеться.
@Orman "Не треба жити дитиною, треба жити з дитиною." і про оточення- це теж дуже правильні слова. Я не вважаю, що роки з дітьми вирвані з життя. Діти роблять життя багатшим, цікавішим. Про потерпіти...таке слово я підібрала, бо малюк останнім часом більше ниє(то праску йому треба,то ще щось небезпечне, а я не даю і терплю ниття). На дитину я жодного разу не зірвалась і дай Бог щоб не зривалась.
@Oleksandrochka з першою частиною Вашого допису я погоджуюсь. Мені корисно було це прочитати. А от це не дуже зрозуміло: "Якщо людина свідомо народила дитину, і рахує, що виховання - то забути про себе і потрпіти" - читати образливо. Так дитину хотіла, люблю і нізащоб не хотіла повернутись у попередні "бездітні" роки життя. Виховувати-це не лише терпіти...Водночас хіба материнство буває без терпіння? Якщо треба потерпіти для малюка (коли коліки чи температура в малюка-поносити на руках хоч відвалюється спина, не спати, не поїсти вчасно,не вживати антибіотиків і т.д), то я потерплю.
@Haidee я таки зараз з Вашого поста з п.а "Варити зупу-пюре з заморських овочів двічі на день, їздити з соплями до найкращих педіатрів міста, вишукувати найдорожчі розвивайки..." Мушу мінятись, бо таки зі сторони смішно виглядає

 

Та не ображайтесь. Я вас не хотіла образити. Можливо, не зрозуміла хід ваших думок.
Але уточню для себе, ви хочете піти на улюблену роботу на пару годин в день для того, щоб відключитись від переживань і напруги. 1. На роботі інші переживання і напруга. То така напевно гіпотетична робота, яка приносить лише задоволення і не вимагає моральних вкладень. 2. Я от на роботі, але постійно переживаю, чи моя дитина часом не вдариться, не поб'ється з іншими дітьми (він в садочку), не переохолодиться і т.д. Тобто переживання за можливі небезпеки для дитини не закінчаться на тому, що ви її передали зі своїх рук в чиїсь руки на пару годин.
Ну і ваші перераховані "потерпіти" ніхто не скасує з виходом на роботу. Мені здається, шкідливість перебування без мами не вимірюється в певних об'єктивних одиницях, тому кожен може радити, приміряючи на свій досвід. В загальному, потрібно керуватися здоровим глуздом і не впадати в крайнощі. Навіяна оточенням ідея не принесе людині щастя, якщо це робиться несвідомо.

 

А для мене це додатковий підгруз чужими "як ми какаємо", "що ми їмо" і "скільки в нас зубів"

 

Я в такі моменти намагаюсь видихнути, і відкласти на 15 хв. вкладання на сон. А ще часто думаю, от, моє дитя зараз здорове, просто капризує. А що б я думала, якби вона мала температуру? Якою ж я була дурною, що злилась, бо вона не вкладається спати, зате вона здорова! Мені це дуже допомагає видихнути, і насолоджуватись тим, що є

Якщо дитина без Вас не буде голодною, то ні)))

 

Я так з дітьми на каву ходжу завжди маю компанію, не сиджу самотньо за столиком.