Чи має мама право на час "для себе"

Тема у розділі 'Діти-квіти', створена користувачем Зорянівонька, 7 Травень 2010.

?

Час на себе

  1. Є! Я вмію організуватися, щоб встигати все

    89 голосів
    53,3%
  2. Нема. Я ще не вмію встигати все

    76 голосів
    45,5%
  3. А воно мені треба..?

    2 голосів
    1,2%
  1. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    @Arapeta чоловік пропонує няню - "надо брать". Всю можливу допомогу надо брать.
    Я не хочу лякати, але зараз це тривожний розлад, а перейти він може в щось, що подолати буде дуже нелегко - вже усій сім'ї
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Подобається Подобається x 2
  2. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    В мене мала теж така досить криклива). Особливо зараз, після хвороби. Мене то вибиває трохи. Поїхали на пару днів з міста, зайшли поїсти у кафе. Вона так кричала, що мені було соромно, а чоловікові ок). Ввечері пішли в ресторан. То добре, що там була якраз жива музика, і її крики глушило. Але якщо щось не по ній, то крик страшний робить). І мене то дууууже дратує.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  3. Retaret

    Retaret Well-Known Member

    написала кусок тексту і ходжу по темах, не знаю де примоститися ))
    Минулого тижня мала розмову зі своєю Г (то я так за майже рік після пологів нарешті вирішила сходити на огляд). Ну і поговорили ми про багатодітне материнство. Дуже мене здивувало, що є жінки, яким В потрібно стимулювати, і ото вони приходять і по третю і по четверту дитину (отже я виявила в себе якийсь стереотип - ті, хто трудно вагітніє мусять тішитися і одною, максимум двома дітьми). Ну і я сказала, що раніше думала про більше дітей, але так щоб до 35 максимум, а зараз з двома так замотана весь час, що не знаю куди ще одну дитину. І тут вона мені розказала, що сама має 4 дітей, наймолодшу народила в 40, від садка відмовилася і взагалі вона проти садків.А ще вона пильнувала в хаті крім своїх дітей, стару хвору бабу, все сама робила і щей книжки писала. Молода жінка має справлятися і нема чого себе жаліти, і поки організм ще все пам'ятає, то давай типу думай щоб народити ще.
    От я і думаю - планка по веденню домашнього господарства ще до дітей, і те, що є зараз - то не до порівняння. Книжок не пишу, читати теж мало вдається. Іноді думаю почати вести блог, бо часом стільки всього маю в голові, що хочеться це все кудись вигрузити, і знов нема коли.

    До чого так багато письма - а ви себе шкодуєте чи не шкодуєте? Як вам по відчуттях - справляєтеся?
     
    • Подобається Подобається x 1
  4. Khrystik

    Khrystik Хороша дівчинка :)

    під настрій))) буває так себе шкода, що нічого не хочеться, а буває норм - зібралася докупи і вперед.
    рік як вийшла з декрету. непросто - я на роботі, діти в садку. хворіли часто і я часами просто була як вичавлений лимон. до усіх "декретних" обов*язків додалися ще робочі. але не шкодую. роботу люблю(майже завжди ггг)
    щодо ще дітей - хочу, хоч і знаю, що не буде легко, але радість материнства перекриває усі негативи.
    а ще з досвіду бачу, що час для задоволення своїх особистих потреб дуже потрібний. і коли я хочу відпочити - я краще пов*яжу годинку чи почитаю, ніж піду прибирати чи мити посуд, бо треба. і мені з цим нормально. хата не завалиться, а ідеально чисто не буде ніколи з двома дітьми. але так було не завжди - з першою дитиною ще за звичкою намагалася охопити все і одразу, наївна))) а з часом попустило мене.
     
    • Подобається Подобається x 6
  5. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

    Я не справляюся з двома.
    Взагалі. Рахую дні до 1 вересня щоб старшого в школу здати :girl_crazy:
    Блог закинула, роботу майже теж, не маю жодних моральних сил зараз "викроювати" на це хоч по 20 хв на день. Ще той необлаштований побут зжирає купу дурного часу - поки всім воду нагріти щоб покупати, поки посуд помити теж з ухіщрєніями... Ще й колись більш-менш спокійні вечори після 21 коли я могла хоч почитати чи цукерку з чаєм в тиші з'їсти, останньо перетворилися на хто зна що, бо Яся товчеться по мені 2 год, плаче-стогне, вночі аналогічно, десь чекаю чергові зуби... Коротше, дуже Вас розумію, бо я Бобік здох. Не так фізично (навіть попри меншу 80% часу в мене на руках), як морально.
    Третю дитину я, чисто теоретично, не проти, але!! років через десять. І при умові, що в неї буде адекватний тато :)
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
  6. Khrystik

    Khrystik Хороша дівчинка :)

     
  7. Akina

    Akina Така, як всі, - лиш крила з-за плечей :)

     
    • Подобається Подобається x 1
  8. Havronia

    Havronia Well-Known Member

    Якщо оцінювати процес - ні, не справляюся і ніколи не справлялася.
    Якщо результат - то цілком справляюся ( діти в школу ходять, не голодні, зазвичай, одягнуті/взуті по сезону :girl_crazy:, відносно здорові), квартира в «житловому» стані (планок в мене не було і до дітей), я вернулася до хоббі і роботи. :)
     
    • Подобається Подобається x 8
    • Зе бест! Зе бест! x 3
  9. Orman

    Orman Модератор-бомба

    В сенсі шкодуєте? «Ой, яка я бідна!»? Так не шкодуємо. А в сенсі хата не білена, корова не доєна, а я лежу, то шкодуємо.

    Я взагалі не розумію отого «справлятися». У вас (нас) діти живі-здорові-нагодовані-приголублені - значить справляємося.
    А якщо мова йде про самопочуття мами, то тут по-різному буває. В мене такі дні бувають в яких мене нема. Є діти прання-готування-прибирання і безкінечне вислуховування всіх по черзі і підряд і одночасно. І це неймовірно виснажує. І я всіма правдами і неправдами стараюсь не зникати, але не завжди виходить.

    Я ніколи не бачила живих жінок які все тягнули на собі, і книжки писали, і щоб це на них ніяк не відбилось. Особливо на здоров‘ї фізичному чи психічному. Просто про це не прийнято розказувати. «Я вся така ля-ля-ля-ля діти баба книжка, то нічого, що спати не можу від безсоння, пів тіла терпне і голоси причуваються.» І я зараз не перебільшую. Все має свою ціну. Або жінка прибріхує про відсутність допомоги, або не розказує про присутність побічних ефектів.
     
    Останнє редагування: 29 Липень 2019
    • Погоджуюся Погоджуюся x 16
    • Подобається Подобається x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  10. maavka

    maavka Well-Known Member

    Я от якраз над цієї темою сьогодні залумувалася. І зрозуміла, що мені потрібно просто трохи вільного часу на себе, трохи часу на безтурботність, потрібно якось вийти чи виходити регулярно з тої метушні.
    І якраз сьогодні випадково прочитала цікавий пост на цю тему, він довгий, але цікавий.
    Для себе вирішила, що буду думати, як мені організувати свій побут і життя, щоб вмістити цей вільний час.

    Ось пост
    Главный враг женщин - отсутствие времени на себя




    Sent from my SAMSUNG-SGH-I537 using Tapatalk
     
    Останнє редагування модератором: 29 Липень 2019
    • Подобається Подобається x 5
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  11. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Я себе не шкодую, але намагаюся берегти. То десь лише недавно почало в мені рости. Тобто мені зараз, грубо кажучи, важливіше моє самопочуття, ніж на готувати чи пояснювати щось 150-мій раз «дико верескливий» дитині. Я вже не вірю, що постійна концентрація на потребах дитини дуже корисно впливає на її розвиток і т.п. Тобто є якась незамінна база, а далі вже як вийде. Про побут то й мови нема. Я вже на практиці вивчила, що недосип, нерви, спроби виглядати краще, ніж почуваєшся - то до таблеток і лежання пляцком. Тому ні, ніякого всевстигання. У випадку «ходила на роботу, писала книжку, сама виховувала 4 дітей і пильнувала стару бабу», виникає ряд логічних питань: де були діти, коли ходила на роботу?; в який час доби писалася книжка?; як то все працювало, коли хтось хворів? Я вже мовчу про такі «незначні» речі, як помогти (мінімально!) тим чотирьом дітям з домашнім, забезпечити ну хоч якийсь гурток за інтересами (в моєму світі це важливо), та зрештою посидіти пів години з чоловіком чи сходити постригтися.
    Словом, нема що рівнятися на когось. А кількість дітей в моєму світі питання з площини філософської. Мені вже досить, але не впевнена, що їх не буде ще на 100%.
     
    • Подобається Подобається x 6
    • Погоджуюся Погоджуюся x 6
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  12. Козенятко

    Козенятко Well-Known Member

    Тяжка жіноча доля. Так воно і є, але в правильному понятті і розумінні. Різні ми всі, але кожен знає своє, кожен виділяє для для себе своє. Я, б виділила характер людини і її світосприйняття. Треба шукати гармонію в житті, бо без неї важко. Але знову ж таки, характер, відіграє важливу роль. Багато можна говорити, але в кожного своє. Любіть себе, бережіть себе, творіть добро, а саме головне, не звертайте уваги на дрібниці, які псують життя))))
     
    • Подобається Подобається x 1
  13. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

     
    • Подобається Подобається x 7
    • Погоджуюся Погоджуюся x 5
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  14. Online

    Online Well-Known Member


    Ну і щоб вже зовсім неофтопити, то думаю тако: здоровий (а час від часу і не дуже здоровий) егоїзм передусім. Бо як сама себе не шкодуватимеш, то автоматично і інші не шкодуватимуть: ні чоловік, ні діти. Всі привчаться як до належного, що маму (дружину) можна експлуатувати, вона робот, безсмертний поні. Самопожертви нікому не потрібні, їх ніхто не оцінить. Крім образ і в подальшому конфліктів це нічого не дає.
     
    Останнє редагування: 29 Липень 2019
    • Погоджуюся Погоджуюся x 8
    • Подобається Подобається x 1
  15. Blondo4ka

    Blondo4ka Well-Known Member

    Я з першою дитиною також старалася все встигнути. Змучена була як коняка.
    Тепер роблю як можу і що вважаю за потрібне. Хтось вміє і хоче зробити краще- вперед.
    Тому іноді в мене спечено/зварено/прибрано, а іноді іграшки по цілій хаті і посуд в умивальнику...)))

    Головне, щоб я себе безкоштовною прислугою не відчувала.
     
    • Подобається Подобається x 4
  16. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Дівчата, щодо побутового всевстигання - ми до цього легше ставимось, бо зараз то не актуально, як в часи наших мам і бабусь. Тоді ідеалом жінки була хороша господиня, соціально-економічні обставини цьому сприяли. Ну і в них сформувалась така схема, що "я ті всі тяготи маю, але стійко їх переношу і це страждання - це благородно, це ж на благо інших, і т.п." - тобто це не так просто відмовитись від тої всієї недоцільної і надмірної роботи - бо тоді вони наче ж зраджують тому "благородству".
    А ми маємо інші ідеали сучасності, і я би більше вважала, чи не заганяємось тут. Бо якщо йдеться про купівлю готової їжі, мені здається, мало хто з моїх ровесниць від того відчув би удар по самооцінці, а от якщо мова заходить про саморозвиток, кар'єру, активне дозвілля, і це ж все з малими дітьми, - отут в багатьох знаходяться больові точки. І це все не погано само по собі, але погано, коли жінка відчуває соціальний тиск, чи сама себе накручує, що їй би здалося робити те і ще те, хоча, може, і не потребує цього насправді.
    І ще щодо жаліти себе чи ні - мені не до душі позиціонування дитини як суцільного клопоту, і, відповідно, тоді народжувати її - це не жаліти себе, з таким підходом це дійсно зі сфери отої "самопожертви намус".
     
    Останнє редагування: 29 Липень 2019
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  17. Haidee

    Haidee Well-Known Member Команда форуму

    Я от не знаю, чи виходить в когось зовсім абстрагуватися від соціального тиску. Але той тиск став дуже різноманітним. Одні бояться виглядати поганою мамою, бо дитина в 3 роки в садку, інші «шукаю няню для хлопчика 2 місяці на повний робочий день з можливістю працювати вночі і на вихідних». Але, мені здається, природньо в якомусь віці «наїстися» тих соціальних тисків і таки знайти місце в своєму житті на саму себе, не тільки на сім‘ю, чи дитину, чи кар‘єру, чи правильні фотки в інстаграмі. Ну бо то якось дуже шкода - прожити життя і так і не засмакувати, що ж воно таке було.
     
    • Подобається Подобається x 6
    • Погоджуюся Погоджуюся x 3
    • Зе бест! Зе бест! x 2
  18. Mansikat

    Mansikat Well-Known Member

    Зовсім-зовсім напевно не буває, але в достатній мірі навчитись прислухатися до себе можна. І з тої позиції все буде ясно: куди бігти чи не бігти взагалі, і нові ідеї, які підкидатиме соціум або підуть на благо, або просто пройдуть повз, а не сидітимуть скалками в душі.
    Для мене дуже терапевтичними власне в плані оглядки навколо, чи я нічого не пропускаю, стали перші роки в декреті. Всьому свій час.

    Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
     
    • Подобається Подобається x 3
  19. olerusya

    olerusya sweet candy ;)

    Правильно, але в кожного свій смак:girl_wink:
    Для когось реально справжнім щастям стає розчинитися в дітях і домашньому побуті - спати скільки влізе, не наносити макіяж щодня, ходити в зручному одязі і взутті, і не бути нікому нічого "повинним".
    Хтось вважає жахом провести в своєму домі з дитиною місяць-рік-три, без щоденного спілкування з клієнтами, обідньої кави з співробітниками, каблуків, макіяжу і т.п.
    Хтось хоче відвідувати мінімум одну нову країну на місяць, а хтось дійсно хоче захистити дисертацію...
    Хтось хоче займатися домом, але відвідувати спортзал, салони краси і оздоровчі процедури 3-4 рази на тиждень...
    І наше сучасне життя дійсно дає нам шанс бути мамою, водночас майже ні в чому собі не відмовляючи, якщо ми дійсно цього хочемо і від того почуваємось щасливими.

    Сама так роблю часом і всім раджу: уявити себе в старості і подумати "про що я шкодую що зробив/не зробив в своєму житті, і що б змінив, якби міг повернутись назад?
    І мені все стає ясно- правильно я живу чи ні:girl_wink:
     
    • Подобається Подобається x 7
  20. Rodionochka

    Rodionochka Безнадійна оптимістка

    Після відпочинку на морі мене трохи понесло у бік пофігізму). Може то літнє, а може на довше). Але я від того відчула кайф, відчула як трохи спала напруга, як легше йде банальне щоденне спілкування, щось трохи в нас переключилось. То наразі щось таке невловиме, і є ймовірність, що таки тимчасове. Але мені зараз так комфортно). Побут на рівні мінімальної необхідності , мінімальні обов’язки у дітей, перелік прочитаної літератури взагалі на рівні історичного мінімуму. Але!!! якесь спілкування ненапряжне, ми більше регочемо, намагаємось кудись поїхати, піти до лісу, вишиваю і намагаюсь забабахати абажури. Відчуваю, що то не дуже все раціонально і правильно. І що час минає, а я його не використовую на повну (маю з цим проблеми), але в даний період мого життя мені так добре.
     
    • Подобається Подобається x 4
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Зе бест! Зе бест! x 1
    • мімімі мімімі x 1