Хто мeні підкажe, чи можливо пeрeвeсти дитину в інший садок (в зв'язку з пeрeіздом)? Надіслано від мого MEIZU_M5, використовуючи Tapatalk
@lyanysya, мені в свій час відмовили - сказали що якбииии було місце, то мооооже... але ясно що місця не було. Але я не дуже наполягала, бо мені не дуже розходився той рік перед школою, ітак була в декреті з меншою.
Дівчата, розкажіть мені як в садках держаних. Є одна вихователька на групу і няня? Які обовязки няні - чи вона проводить час з дітьми, чи тільки прибирає ітд.
@Зорянівонька у нас так - одна вихователька до обіду, одна після. Одна постійна няня протягом всього дня. Я так дуже не мала можливості слідкувати за нянею. Але те, що побачила...няня більше побутово-організаційні нюанси веде - прибрати, винести, носа витерти, заспокоїти. Вихователька більше за педагогічно-виховні моменти: саморобки, малювання, віршики і т.д.
та звичайно, що спілкуєжться. Годувати ще допомагає, підгузники, кому треба, міняє і т.д. Звичайно якась мінімальна комунікація між нею і дітьми існує.
віддали свого малюка в садочок на Котляревського Kinder school 37 в 15 році. Дуже хвилювался, але адаптація пройшла легко і швидко, наш хлопчик з задоволенням біжить в садочок щодня.
Маю таке питання - чи мав хтось досвід спілкування з садочковим психологом? Нащо він взагалі там сидить і чи працює якось з дітьми індивідуально в свій робочий час? Щось у нас останньо трохи трабли з садком і то ще менше не народилося, відчуваю що "то лі єщо будет" . Влад взагалі зараз якийсь нервовий і "незручний"(може, того що і я нервова ), але загалом з ним цілком реально домовитися якби було хоч найменше бажання. Вихователі бажання не мають ніякого, лише мені ввечері жаліються на дитину. При тому в той же день ми йдемо ввечері на гурток (де дітей теж немало, при чому їм не 5 років як в садку, а 3-4 роки в основному), Влад там теж починає протестувати але викладач спокійнісінько з ним домовляється за 2 хв і в підсумку дитина чемно собі танцює зі всіма. Ох, я давно казала, що в нашій групі найлінивіші вихователі (судячи з кількості і якості занять з дітьми, того чим вони займаються на прогулянках і т.д.), але зараз то вже якось занадто - щоб єдиний спосіб спробувати домовитися то сказати "ти не чемний, буду мамі жалітися, маму не можна нервувати" ну чи десь на стільчик всадити чи від занять відсторонити От думаю чи може садочковий психолог якось посприяти? Чи принаймі донести до вихователів, що дитина таки цілком адекватна, просто часом варто напрягтися і спробувати з нею поговорити. Чи то я забагато хочу? Бо вихователі вже явно внесли його собі в "чорний список нечемних" і таке враження, що навіть найменші нелади акцентують і загострюють. І ще у мене стійке враження, що Влад в садку дуріє у 50% саме тому, що скучно і не цікаво бо зацікавлювати дітей наші вихователі не вміють взагалі. Вони і "стандартну програму в методичці" виконують через раз і "спустя рукава", а про те, щоб організувати для "буйних" якісь там перегони, естафету чи позапланову гру в "платочєк" взагалі не йдеться...
залежить, який психолог. У нас в садочку є якийсь, я не знаю про неї нічого. А от в школі - мені сподобалась та тьотя. З батьками спілкується, виникаючі складні ситуації сама моніторить і сама видзвонить батьків та вчителя. На підготовці постійно тестувала дітей на готовність і "діставала" батьків висновками з тестів їхніх дітей. Індивідуально кожному дала поради, як провести літо перед школою.
Підіть спершу самі познайомтеся. В нас дитина дуже енергійна і шкодна, правда, нам пощастило з вихователькою, яка то все сприймала в руслі "та_то_хлопець", "активна_дитина" тощо, а коли щось серйозне втворив, то починала розмову з: "Ви знаєте, мені так незручно Вас хвилювати...") ну але був період, коли він став досить агресивним і це зачіпало інших дітей, то вона, за моїм проханням, поговорила з садочковим психологом і та його і ще одного хлопчика пару раз забирала на заняття. Ну і питала я сина, зо вони там роблять, то казав, що "сидимо, книжки дивимось") такоє... Я так зрозуміла, що заняття ті швидше для галочки були. Але, може, у вас якраз якийсь ентузіаст працює, гляньте.
Навряд. Колись розказував малий що їх якось хором кудись водили (до психолога я так зрозуміла) їм якісь там карточки зі звірями показували та й все... Але, певно, піду спробую поговорити. Мені загалом цікаво, що зазвичай входить в посадові обов"язки садочкового психолога - індивідуальна робота теж (з окремими дітьми і консультація вихователів), чи лише якісь "масові заходи"? Чи то скрізь по-різному? В мене малий навіть не стільки енергійний, він може досить довго сидіти над книжками, аплікаціями, конструкторами або діалогами на різні теми, просто йому треба щоб голова чимось зайнята була, бо інакше його реально "дурка бере". Але ж в садку вихователям простіше пожалітися, що дитина кривляється і стрибає ніж спробувати знайти застосування тій енергії В нас одного разу на заміні була чудова вихователька, яка за 2 дні дізналася про мою дитину більше ніж наші за 2 роки (я з нею ввечері просто поспілкувалася коли малого забирала). Мене так роздратувала одна з останніх ситуацій коли вихователь мені подає під соусом мало не "ваша дитина останнім часом прямо псих неконтрольований", бо звучало: "я не знаю що з ним робиться, стоїть кривляється, кричить і щоки собі дере (мало не до крові). Жах!" і далі в тому ж дусі. Я аж офігіла, чесно кажучи тому дослухала то все мовчки. Потім вдома у Влада питаю: "ЩО то було?", "ааа, то я перед ДЗЕРКАЛОМ кривлявся щоб весело було". У версії вихователя дзеркала взагалі не було, а була лише дитина-неадекват яка на рівному місці стоїть кричить і собі щоки до крові роздирає... Коротше, або у нас раптово якесь загострення стосунків з садком, або то я зараз просто дуже на все реагую...
в мене зараз у Вірусі загострення стосунків зі всім і всіма. Ну і так, ми з Вами загострено все сприймаємо.
О, вони ж майже одного віку. Всьо, так і запишу собі для заспокоєння "криза 4,5 років" бо раніше жодної 1-2-3 років і т.д. не мали. У Влада якесь загострення бажання спілкування і якийсь новий виток жаги до знань та нових вражень (он читати сам собі навчився, рахувати і запам"ятовувати значно більше почав). Я так думаю йому в садку реально скууучно (бо там навіть коло дозволених індивідуальних занять "на досугє" досить обмежене - пластиліну, кольорового паперу і навіть м"ячиків коли "не положено" ніхто не дасть йому). А я не маю зараз сил і натхення організовувати йому безсадочковий час і щодня якісь свіжі враження (і мене трохи совість мучить +, напевно, і вагітність теж розхитує). І з садка зараз забирати не хочу (ми, правда, тепер ходимо дааалеко не щодня), але й так як є зараз в садку мені геть не подобається
ті, хто випускався минулого року, поділіться тим, у чому були одягнені хлопчики на свято ( крім вишиванок і стандартно чорно-білого варіанту) ( бо мені тут сказали, що штани і метелик/ підтяжки в тон то вже моветон...)
У вас прямо дрес-код) в нас було дуууже демократично, вдягались хто як хотів, як хлопчики, так і дівчатка. Хлопці були і в класичних темних костюмах + метелик, і світлих літніх, і вишиванках, і штани+сорочка. Наш мав кольорові штани+кеди+сорочка з коротким рукавом. Тої краси було аж раптом на годину виступу і фото, пізніше всі переодягалися в зручний одяг для біганини і танців)
У нас цього року побажання без вишиванок (зрештою, і так їх повно на кожному святі), але класичного дрес-коду теж нема. Я малому от зелені штани слім купила, ще підберу якусь класну сорочку і, мабуть, метелик.
щось в нас почалося якесь несприйняття садку. реве страшенно, що не хоче туди йти, не подобається і тому подібне. що буде вдома зі мною і Квіткою, або піде зі мною на роботу. ніякі переконування не діють. не розумію в чому справа. чи то вона побачила/зрозуміла, що я з Кві лишаюся вдома і вона теж може чи яка причина... випитування про садок нічого не дають - "не подобається і нецікаво". от трохи була вдома, бо лікували вухо/соплі і нині вже істерика "не піду", а завтра в нас виступ до дня Матері. чи піде на нього?... сьогоднішні збори з плачами мене просто виснажили. і шкода з одного боку її, бо так плаче. а з іншого, так трохи мені то виглядає на показування характеру. і то 2й рік садка. і НІКОЛИ не плакала взагалі, йшла задоволена і садок, і додому. там танці, англійська всі діла. та й ходимо ми в середньому 2 тижні на місяць, бо хворіємо. а тут таке... що робити? як з того вирулити? чи то вже після свята (завтра) трохи не водити (поки я ще в декреті ті пару місяців), нехай заспокоїться. чи не піддаватися на провокації, бо з вересня буде ходити вже разом з меншим сістером, а я мушу виходити на роботу...
@Khrystik , спробуй вияснити чи нема ще якоїсь причини. В нас так було--хлопчик "полюбив" мого мучити. І то по-звірячому. Мій лупився, давав здачу і виходило , що він винен. Бо той робив це тихенько і втіхаря. Тому теж різко почав "не хочу.буду дома." Пра без плачів і істерик, ну бо він хлопець з розумінням , але часті застуди примусили мене задуматись, чи не психосоматика це...