Для мамусь і татусів (3)

Є дві протилежні точки зору. Хтось не може жити без польських тапок, а я схиляюся до думки, що стопу фіксувати не потрібно. Адекватних аргументів, які б переконали мене в протилежному, поки що не чула. Мої діти вдома босі/ в шкарпетках/ в тапках без задніка.

 

звичайно. і пан доктор теж ходить в себе вдома в таком ж взутті. профілактично. а то не дай Бог щось . та і вік, і вага відповідна вже..а серйозно - під катом. побачила в хорошого педіатра, гріх не поділитися)

https://www.facebook.com/video.php?v=1353570741360907

мені порадьте, яку мантру читати, аби пережити НІ-період. все повинно ламатися, не їстися, не пісяти, якщо не звертати увагу робить як треба і переважній більшості випадків, але коли є благодатний слухач тато, дитина виглядає як "з лісу", страшно дивитися. за годину нестерпних риків я вже себе стримати теж не можу. це ж пройде, правда?

 

Босим корисно ходити, якщо ти у природніх умовах, ходиш по нерівній поверхні. Моя мама наприклад родом з села, то її брати, сестри і вона сама, в такому віці ходили босими (Про це навіть і не думалось, взуття такого маленького ніде не було)
По траві, землі, це корисно. А у хаті підлога рівна, а у дитини тільки все формується.
Одним словом я свою малечу взуваю, підбирала ориопедичні на початках. В нас ще просто новобудова, ламінат дуже холодний, тому без варіантів.
Думаю і босими можна ходити, але тоді мати коврики ортопедичні. Їх можна самим зробити, в інтернеті повно ідей. Я з каштанів робила.
А взутих, час від часу можна роззувати) На піску (біля моря, озера зручно), траві. Звісно, що уважно до того глянути чи нема там нічого, що вколить ніжку.

Sent from my SAMSUNG-SGH-I537 using Tapatalk

 

Я доню і взувала і боса теж ходила. Мали звичайні тапочки з невеличким каблуком.Зараз більше боса ніж в тапочках.

 

Я свою доцю взувала на початках, пару годин вдень в такі собі закриті бюосоніжки, зараз тільки боса ходить. З малим так само, але він ше й вміє знімати взуття і кричить) тому теж босий починає ходити.

 

пройде!
Але залишиться "епізоди", ну , принаймі в нас так... Інколи хочеться просто сховатись, або відморозитись---тіпа це не моя дитина..
а в нас настав час ультиматумів... , щось я трохи не готова виявилась.. Це практично повтор НІ, але в більш "ізащрьонной формі".

 

Я думаю, якщо дитина вдома ходить боса - це добре. Ще й додаткові якісь нерівності їй створювати - взагалі супер (вже дівчата написали за ортопедичні килимки).
Якщо підлога дуже холодна і дитина все-одно ходитиме взута, то я би все ж підібрала зручне ортопедичне взуття, тільки не берці до колін!

 

Прочитавши всі "за" і "проти" купили ми польські тапочки і зробила я ортопедичний килимок. Наклеїла намистинки, квасолю, кришки від пластикових бутилок і такі саморобні жгутики. Ще хочу вдосконалити галькою і мочалками. Якось так вийшло. Доця розкусила, що на коврику трохи коле в ніжки і тепер тільки граючись можна її туди завести)))

 

Спробуйте самі босоніж по тому пройти))) а маленьким ніжкам ще й болить, моя рано почала говорити, то пояснила чого вона туди не піде. Фасоля і річковий камінь ше півбіди.

 

То занадто дрібні частинки, по них боляче ходити. Краще нашити різних ґудзиків, тканини різних текстур, якщо камінці - то заокруглені і максимально пласкі, бо по надто горбатим ходити боляче.

 

@MissO , спробуйте поверх того нашити фланельку... може так піде?

 

Спробую вдосконалити, бо по жгутиках, квасолі і пласких камінчиках мені самій приємніше ходити, а от намистини завеликі і на кришки щось справді нашию. Дякую за поради.

 

Маю питання, які подушки даєте своїм дітям? Моєму вже 3, а спить без подушки. Задумуюсь над купівлю, але щось не знаю, яку купувати.

 

Мала не алергічна, то спить на пуховій ( пух чистили, подушечку робили спеціально для неї). Ще зараз часто спить без подушки чи на моїй. Але вона сама захотіла подушку, я не наполягала.

 

на моїй спить, коли з нами (звичайна, пух)
коли у своєму ліжечку - синтепон, майже пласка

 

Порадьте нам, будь ласка, перукарню, щоб підстригти малюка. В перукарні в Антошці були, хочемо щось інше спробувати. Щоб надали гарну форму стрижці.

Надіслано від мого MX5, використовуючи Tapatalk

 

Стригли в неділю малого в перукарні, яка знаходиться в розважальному центрі Веселка, на Південному. Мені там подобається тим, що ми одразу беремо пів години -годину часу у центрі і йдемо в зоокімнату до звіряток. Бо малий дуже "кіпішує" під час стрижки, то так хоч змазуються трохи негативні емоції. І ще нам дали кульку)))) В Антошці стриглись до того, але мені не сподобалась перукарка, якась злосна)

 

Я навіть не знаю, чи я за порадою, чи просто поплакатися.
Аня.
Такою неслухняною і впертою ще не була. Криза 3 - це були навіть не квіточки, і не пуп*янки.
Останні 2 тижні я ледь стримуюся від крику. А часом і не стримуюся.
Біжить. Без розбору, де і куди. Я раніше їй завжди довіряла. Вона могла бігти 50-100 м. від мене, а коли я просила зупинитися (перед проїжджою частиною, наприклад), то знала на 100%, що вона зупиниться. Зараз не слухає, ігнорує, робить наперекір. При тому, все і завжди пояснюю, чому там можна, а тут - вже ні.
Прекрасно знаючи, що я проти вживання слова "какашка" на весь голос у громадському транспорті, навмисно вставляє його у кожне речення, кожну пісеньку, і горлає на весь голос.
Стало дуже важко. Бо я, як правило, беру її всюди, куди мені треба (варіантів особливо нема, бабусі-дідусі працюючі, або хворі). І завжди це мені було легко і приємно. Вона могла вчудити, повередувати, але це була адекватна дитина. Зараз окрім своїх речей, покупок, посилок я мушу тримати/тягнути Аню, а тільки відпущу - вже летить куди попало. Сьогодні мусила шарпнути її за руку, бо вона йшла по парапету, а коли я попросила вже зійти, то їй різко захотілося зістрибнути з нього на дорогу.
Капці. Повні капці. Якщо хтось знає, що мені робити, чи що почитати, щоб самій зрозуміти - уважно слухаю.

 

стосовно цього то у них, певно, і вік ще такий "ругатєльний" бо Влад теж де тільки може як не "гамно" то "какашка" чи ще щось таке вставляє. Може заявляти час від часу "мама- ти дурна" (вдома такого точно ні від кого не чув, швидше за все - садочок ).
На гамно не реагую, час від часу зауважую що то не хороше слово і мені не подобається коли він весь час його повторює. На "дурна" - кажу що мені неприємно коли він так каже. Як має добрий настрій то може перпитувати "а яке хороше?" чи "можна я буду тоді асфальт кричати?" (тут я собі теж придумала як знайти заміну тим словам - пару разів з виразом повторити щось практично нейтральне але дивне типу "бамбула" і Влад іноді переключається на нове слово), як не має настрою - так і верещатиме по пів дня що прийдеться, тоді просто ігнорую -так швидше минає.

якщо кричить в автобусі (чи магазині, поліклініці) то часом ще можу сказати, що так в транспорті не можна поводитися, він заважає водію і пасажирам, їм не подобається таке слухати. Якщо хоче кричати - може вийти, іти пішки (пішки він ходити не любить ) і кричати скільки влізе - іноді діє

 

Погані слова - то моя найменша проблема.
Проблема просто в тому, як вона реагує на мене, на мої прохання... Раніше я просила співати не на весь транспорт, а тихіше, щоб лише у радіусі 1 м було чути - і вона це робила. Аргументи ж зараз не змінилися. Заважає іншим людям, відволікає водія тощо. А реакція на них зовсім інша.
Вчора просила триматися за поручень у маршрутці, то вона так викручувалася, що ледь двох дорослих із ніг не збила. Тут вже не лише про її безпеку непокоюся (хоча перш за все, саме про її безпеку), але й про безпеку інших людей.
Чесно, її з дому не випускати нема як (а хотілось би з виховною метою!), ми зараз один на один, до Великодня садок Ані лікарі заборонили, забити на свою роботу я теж не маю змоги. Я відчуваю, що вже майже не маю до неї довіри. Вона говорить зі мною, слухає, погоджується... а через 5 хв знову кривляння, ігнор, провокації.