Для мамусь і татусів (3)

@Akina один епізод з нашого такий, що смішно, бо буває не дуже: біжить дитина з плачем/істерикою, тримаючи одну руку в іншій "Маааама, подивисяяяааа, що в мене кров!!". Показує пальчик. Дивлюсь, червона цятка, своїм пальцем легенько пробую, що таке- раз і "кров" щезла(щось причепилось червоне), і нічого нема, від слова -зовсім))).Ржу. В дитини щире здивування і всі тривоги, як здуло. Отакево)))
Я завжди кажу, так, як є "не вигадуй, не лякай сам себе".Як правило він ще трохи намагається мене переконувати але я залізобетонна)) і ніколи не підживлюю таких фантазій. Чи правильно роблю не знаю але от так.

Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk

 

Фейсбук сьогодні приніс

автор Tatiana Tata Pfennings

, мені (лінивій мамі ) досить близьке тому захотілося поділитися тут

 

А чи є тут мами, які не планують давати дитину в садок, бо я поки в роздумах? Дозволю собі тегнути @Orman колись ви писали, що не відвідуєте садок, можна з вами поспілкуватися?

 

Можна.

Ще згадала, як мені всі розказували тут на ДП, що от будуть в мене діти і я точно віддам в садок, бо що я знаю. Та щось знаю. Тепер особливо.

 

Віка @Akina стаття чудова. Ну трохи перегнула, та. Але в загальному - чудова!

 

Старший син ходив з 3 років переважно до обіду, середнього забрала після 3 місяців відвідування ( тепер йому 10 років, і я розумію, що це було дуже правильне рішення; в 3,5 він був не готовий до садка ні психологічно, ні фізично), донька не ходила в садок зовсім; і найменшому зараз 3,9 - не ходить і не плануємо.

 

І я наразі морально не готова давати малого в садок, хоча у вересні йому буде 3 і найпоширеніше питання - ви в садок ідете? По електронній черзі пройшли в 92 садок, який в мене прямо під офісом. Здавалось би, що ще треба? Дитина буде близько в разі чого... А я "сховала голову в пісок" і морожусь) документи навіть не думаю подавати)
Малюк на всі наводящі питання про садок каже, що він туди не хоче, піде відразу в школу. Хоча маючи свій особистий досвід невідвідування садка, можу сказати, що в школі мені було важко приєднатись до колективу дітей, де практично всі всіх знають.
Наразі з малюком сидить бабуся/дідусь, я працюю до обіду, але довго так тривати не буде, тонкі натяки на садок вже лунають, тож придивляюсь до приватних і просто тягну час

 

Це найкраща тактика - тягнути час. Якщо так необхідно віддати дитину в садок, то краще пізніше, ніж раніше. Ну і можете віддати тільки на півдня.

 

Мій досвід такий, що дитина прекрасно соціалізується без садка. Навіть краще, бо є багатий досвід спілкування з дітьми різного віку, а не як в садку в групі тільки однолітків, і з дорослими.
Цей весь досвід організовую я. І це часом тяжка робота.

 

Наразі планую на пів дня, але не знаю, як заманити його в той садок чи вмовити) пробували піти глянути, дійшли до дверей і далі плач/крики хочу додому, на всі питання одна відповідь - піду післязавтра)) і то "післязавтра" не настає ніколи). Не буду ж я його силою нести...

 

@Orman @Havronia
В мене більше сумнівів через спілкування, мала дуже любить діток, ми з майданчика йдемо останні, бо інакше крик, хоче до дітей. А ми живемо в селі, тут важко знайти діток, зараз літо, то трохи на качелі мами приводять дітей, а як похолодає, то будемо самі. А мені іноді аж плакати хочеться як мала просить йти до діток, я тоді її на автобусі везу до міста, для неї вражень на тиждень. Розвивалок як таких теж нема, є якийсь гурток англійської, але я немаю де меншого лишати. І мене теж всі вже так пресують з тим садком. Ну і я згадую своє дитсадівське дитинство, я любила садок.
А як ви організовуєте дозвілля дітям так, щоб самому з розуму не зійти, бо як згадаю ту зиму)))

 

а чого тоді ви боїтесь садка? в селі реально туго з розвагами і однолітками для малюків. попробувати ж можна. не маю на увазі, щоб насильно туди вести.

 

Я не боюсь його

 

Мій ходить в садок із задоволенням. Ну не так, щоб прокидався о 5 і не міг дочекатись, але адаптувався за 2 дні..для перестраховки вихователі наполягали ще не залишати на сон, то 3 день я його забирала з ТАКОЮ істерикою..., що напіводягненого і босого несла до машини... тому на 4 - він залишився спати.
Цього літа садок не працює 2 місяці(ремонт кухні)...то вже зараз він кілька разів на день питається---- а коли я вже піду в садок?
Спілкування з дітьми не браку, та й вражень нових має доста, але , мабуть він "садочкова дитина"..Хоча зараз ми підемо в іншу групу, то ще не знаю як він приживеться там...Але я памятаю, як сильно хвилювалась, коли йшли перший день...
Тому-- діти різні бувають і з них потім виростають різні дорослі.

 

Повністю згідна, просто є діти, яким підходить садок, а є діти які його взагалі не сприймають. І пояснень тому, купа, в кожного своє.

 

Моі діти зовсім різні). Один в садочок практично не ходив, інший ходив у два різні (приватний і державний). Ну що я можу сказати). Однозначно - це досвід. І який би він не був - він є потрібний. Старший достатньо комунікабельний, в садок не ходив, хворіли перший клас страшенно. Менший досить закритий, але "в кашу не дасть наплювати" - навчило життя))). Має складніший характер). Мав неоднозначну виховательку, то я йому вирішила не допомагати, а самому навчитись з нею мати нормальний контакт). Усе добре. Мені то додало впевненості в ньому. В понеділок мають іхати у табір. За старшого не переживаю, а от за меншого таки хвилювання є. І якби свого часу не було того садку - мені б зараз було дуже складно. Але якщо він дав собі раду у 3-4-5 років, то у 7 з копійками якось виживе).

Він у мене дуже дрібненький, має шанси бути трохи "щемлений" більшими дітьми.

 

Як 3річна дитина може сама розбиратися з дорослими? Як на мене це вихователька має знаходити підхід до дитини, а не навпаки.

 

Ми живемо в приватному секторі. Діти навколо є, але тут не прийнято ходити в гості бавитись сусідам. Тому запрошуємо до нас "далеких гостей", поки дітей було двоє, то самі багато їздили в гості-парки.
А взагалі головне Ви вже зробили - народили компанію.
Варвару водимо на малювання (раз в тиждень), розвивайку (два рази в тиждень) і французьку (раз в тиждень). Це трохи забагато, але вона проситься, тому ми пішли їй назустріч.
Зараз літо, то на заняття не водимо.
А взагалі, я прихильник теорії викладеної в дописі Акіни. Не треба дуже намагатись розважати дітей, вдома роблю свою роботу - вони попри мене. Щось розповідаю, вони безкінечно придумують питання-історії, граються разом.
Знову ж таки, якщо така погана ситуація з дітьми навколо, то може водити в садок коли діти гуляють - там гратися.

 

от 100% згідна ! Нашому точно того бракує,

але до всиновлення я не готова

, тому одне з перших питання його ранкових---"до кого б то мені піти зараз? ".
В нас теж приватний сектор , але дітей трохи є, ну і в нас доволі самостійне дитя --саме в гості до сусідів ходить ще з минулого літа..

 

Ну якщо вихователька трохи специфічна і не проста в спілкуванні? Іі багато батьків намагались перевиховувати, але одне з батьками, а інше - з дітьми. І так, життя таке, що не завжди мама буде поруч, навіть у 3-річної дитини. Мій малий навчився насолоджуватись садком попри іі присутність). Дуже тим тішусь, бо таке в житті згодиться і мені не довелось влаштовувати розбірки. Бо як і кожна мама, готова за дитину на багато).
І ще. Напишу власну думку. Найважче з садком - це саме питання "відірвати дитину від себе", не контролювати всіх і все. Деякі мами цього навчитись не можуть до кінця свого життя))).
Завтра моі ідуть в табір. "Відриваю" з біллю в серці. Але не показую, хоч страшенно переживаю.