Гіперактивні діти у школі: адаптація, вибір вчителя, поради батьків

Довго вагалася, чи варто відкривати цю тему, але думаю, що таки варто. Принаймні не знаю, де порушуються питання адаптації гіперактивних дітей у школі у середовищі батьків таких особливих дітей. Хотілося б у цій темі почути поради, досвід батьків, які, як і я (у мене двоє), виховують діток із гіперактивністю і дефіцитом уваги (ГРДУ, ADHD). Із питань, які найбільше хвилюють: як у Львові обрати школу(вчителя), чи є школи, які працюють із гіперактивними дітками, які проблеми виникають у школі і які поради щодо їх вирішення? Коли варто віддавати гіперактивну дитину до школи - у 6 чи 7 років? Ми з чоловіком після довгих вагань таки дослухалися поради психолога та вихователів і вирішили віддати синочка із 7 років. Тепер стоїть питання вибору школи, чи радше вчителя, в якій би мали досвід роботи із гіперактивними дітками і проблемною поведінкою. Чекаю на Ваші поради і думки.

 

Шкіл, які спеціально працюють з такими дітьми, нема у Львові.
Які проблеми виникають у школі? - З часом на дитині ставлять тавро педагогічно запущеної, розбещеної, можливо, конфліктної, 'без тормозів'. Можу продовжити і не надто цензурними словами, які мені доводилося чути.
Попри те, такі діти дуже вразливі, чуттєві і несміливі.

Я думаю, ви правильно зробили, що чекали до 7 років, щоб іти до школи.

Особисто я вважаю, що треба навчитися жити з таким ставленням до твоєї дитини.
Що робила я - просила вчительку звернути особливу увагу на мою дитину. Приносила їй додаткову літературу ( брошури там, поради, як вчителям з такими дітьми працювати). На щастя, вчителька проявила інтерес і пішла нам на зустріч (поки їй вистачало сил). Я її розумію. Все одно її ще надовго вистачило.
Були загострення і кризи. Не всім вчителям все поясниш, не всі готові слухати і чути.
Що поробиш - можна міняти школи.
Іншого виходу не бачу.

Попри все, труднощів із навчанням в нас поки не було, але ми постійно то контролювали.
Ходили на різні гуртки, переважно творчі. Це дає непогану емоційну розрядку дитині.
Добре дитину врівноважували і регулярні заняття плаванням, але важко поєднувати. І найкраще - тільки з індивідуальним тренером.
На разі найбільший позитив бачу від театральної студії.

Групові заняття - то не для таких дітей. А у школі інакше не буває.

 

Дуже дякую за поради. Я так розумію, у Вас дівчинка - у мене хлопці, тож із творчими занятями у нас трохи тугувато (хоча малювати і ліпити любимо). Старший за порадою психолога ходить на айкідо (без особливої радості), його взагалі важко чимсь захопити, от із вересня маємо йти на малювання, але маю сумніви чи надовго - хоче малювати лише те, що йому подобається, а коли потрібно виконувати вказівки - починаються проблеми. У нас окрім ГРДУ ще й ознаки опозиційності, над якими працюємо. В ідеалі, справді варто якнайбільше дітей залучати до секцій, це помагає, але на жаль, фінансові можливості обмежені, тож доводиться обирати із бюджетних варіантів (як-от державні центри творчості). Із плаванням теж маємо проблему - діти алергіки (атопічний дерматит), і в хлоровану воду нас не пускають, але маю надію, що переростемо і тоді підемо.
Стосовно тавра на дитині - Ви праві, я це відчула ще у садку, змушена була забрати меншого (потім і старшого), він дуже чутливий хлопчик і мав серйозні проблеми із самоконтролем (приймаємо ліки), вихователь кричала на нього, а він поводився лише зухваліше і гірше. Перейшли у садок при церкві і там дитина почувається добре - поведінка керована, в нього позитивний настрій і бажання бути в колективі.
Чи Ви обирали школу найближчу в районі, чи все-таки попередньо моніторили вчителя (попереджували його про ГРДУ)? Я розглядаю варіант Джерельця і СШ № 3 (це наш район) і думаю, як би то навести довідку про вчителя, чи просто напряму підходити і казати як є. Просто думаю, що перехід із школи в школу (хоча зважаючи на наші особливості, це мабуть ймовірно) буде додатковим стресом для дитини.

 

Ми малювання пробували - але там виявився лояльний підхід, в принципі, малювали, що хотіли.

Щодо вибору школи - планували в одну, нам там відкритим текстом сказали, щоб йшли геть (перед тим ходили туди в садок).
Далі - просто пішла в іншу школу інтуїтивно, тоді підійшла до вчительки і говорила-просила-пояснювала, сподівалася на розуміння.
Ті вчителі, що часто мінялися, не вникали, а лише жалілися.
Часом вчителька казала, що просто підходила до моєї дитини і міцно обіймала - в моменти, коли вона не чула і не реагувала на зауваження. Погодьтеся, не кожен вчитель захоче так робити, але ж це працює.
Тепер ми закінчили початкову школу. Підуть всі вчителі. Що сказати - готуюся морально.
Хоча ми тепер стали старші і вона себе краще контролює. Трохи допомагали ліки, але я упереджено ставлюся до медикаментозної підтримки.
Паралельно час від часу брали курси психолога. Особливо, коли я, мама, була на межі.
Я так розумію, розслаблятися нам, батькам, ще рано.

Якщо не секрет, які препарати приймаєте? Можна в пп.

 

в нас не настільки все критично, але з державної школи ми пішли. Повісили тавро і вчителька ніяк не хотіла йти на контакт.
Зараз теж не сумно, але все ж цікавіше. Щодня гарна оцінка за якийсь предмет/два і водночас запис про незадовільну поведінку.
Спершу я дуже на тому загострювала свою увагу, зараз трохи попустилась. Це, звісно, не означає, що забила на малого і не розмовляю/пояснюю, але просто ставлюсь до цього спокійніше.

Ходили на малювання - теж не довго. Бо зацікавлення має велике, малює гарно, але не підкоряється наказам, хоче робити щось своє, творче.
Він може взяти ідею, послухати пораду, але робити хоче своє і не по вказівці. А все, що по правилу та вказівці, дуже швидко набридає.

Зараз проситься на плавання, але не маємо змоги водити.

 

--- дописи об"єднано, 26 Травень 2015 ---

У нас те саме, ми пробували і на підготовку ходити (навіть дві) - перші заняття нічого, але як починаються вказівки, завдання і складнощі, старший син відразу пасує і починає шукати собі пригоди - зразу знаходиться компанія на зривання занять тощо. Змушені були піти. Мені взагалі важко зацікавити його навчанням, не хоче читати, писати, дводиться постійно вигадувати якісь заохочення і домовлятися. Менший більш рухливий, але наполегливіший і довше може зосереджутися - йому дають завдання і він пихтить, але робить (за умови що він керований).

--- дописи об"єднано, 26 Травень 2015 ---

А скільки синові років?

 

Це зараз я мудра і про ГРДУ знаю досить. А коли моя донька пішла в школу я думала,що потраплю на Кульпарків. Причому мені в голову не приходило,що це особливості дитини. Я винуватила себе в поганому вихованні дитини (старша ж нормальна!). Жахлива вона була тільки вдома,і чим довше знаходилась в школі ( гуртки,спорт) тим сильніше зносило дах в хаті. Вчительку вибрали просто ХОРОШУ і не помилились.В школу пішла в 6, до того відвідувала садок. Але і зараз дах рве в основному вдома. Стрибальної активності вже майже нема ( 14 років через тиждень), проблеми в основному емоційно-вольової сфери. Гімназією (Шептицьких) задоволені на всі 100.

 

Старшому 8,5р. Молодшому 5,5
Молодший дуже активний, але ІМХО це проста дитяча активність.

недавно знайшла, що їх дуже зацікавило, додає посидючості та розвиває уяву.
Малі дуже захопились плетенням браслетиків (зараз така течія струйова Rainbow Loom). Можуть над тим годину сидіти і гарне виходить. Спершу вмикають ролик на ютуб і поїхали
/ можливо комусь у нагоді стане.

 

Дякую, над цією ідеєю треба подумати. Ми один раз пробували, вистачило на 2 бласлетики, може справді ютуб допоможе звірятками захопитися. Моїх хлопців ще дуже Лего захоплює, люблять будувати, придумувати (особливо старший), до півгодини часу можуть будувати (якби менший не заважав братикові, то і більше б будували Ще раніше читала, що дітки з ГРДУ люблять бавитися з водою, це точно про нас (можуть годину-дві хлюпатися), але робимо це переважно влітку в бабусі на подвір'ї.

--- дописи об"єднано, 27 Травень 2015 ---

Це тішить, вчора чоловікові процитувала, він схопився за голову - каже, як ще 10 років витримати Романчук, із яким ми консультуємося, розповідав, що у дівчаток з ГРДУ рухлива активність здебільшого менш активна, ніж у хлопців, тому ГРДУ у хлопців за статистикою трапляється у 5 разів частіше.

 

мої теж люблять Лего, але для того, щоб почали бавитись треба з ними сісти. Потім вже гра піде самостійно.
у воді мої б таляпались цілими днями ))

щойно знайшла ресурс, де велика підбірка різноманіття тут

 

Все пізнається в порівнянні, але в нас виглядало так: 1,5 год танці + 2 год гімнастика+ садок і стрибки до повної моєї істерики. Боже, " как вспомню - так вздрогну". Проблеми є і зараз , і хто-зна, чи біготня не легше?

--- дописи об"єднано, 27 Травень 2015 ---

Направду мені дуже допоміг психолог (не дитині, мені). Саме тоді я зрозуміла,що значить : не можеш змінити щось, зміни ставлення. Дуже допоміг один російський сайт мамочок таких діток ( там повно українок, навіть Львів був). Тому розслабтесь, ви все робите правильно : займаєтесь дитиною, лікуванням , вихованням. Все наладиться з часом. -30% зійде на 0, просто нам і нашим дітям треба пройти довшу дорогу, ніж іншим.

 

Поцікавтесь ще 5 школою. Ми ідемо до школи цього року. Але поцікавтесь, може на наступний рік перший клас буде мати Галина Станіславівна. Є знайомі яких дітки вчилися в неї, є які вчилися не в неї, але всі її рекомендують як чудового педагога, ака знаходить підхід до будь-якої дитини. Бо про тих, які цього року набирають перші класи, маю суперечливі відгуки.

 

Не дуже я тт в темі, та моєму малому дуженепосиді, якому діток геть не тре, няня порадила час від часу ходити на заняття в школу Монтесоррі. Ціна там не в курсі ще яка, бо плануємо то діло вже з липня почати.
Няня каже, що там якраз роби що хочеш(в межах кількох правил щодо нерухання інших діток). Там і творчість, і все таке і як не як діти поряд(поступова адаптація- кому тре).
Може комусь знадобиться.
Як малого зводжу і згадаю- то напишу як воно нам пішло.

 

Для вашого віку то буде норм.
А для старших вже нема пропозицій

 

Цілком згідна. Мені теж допоміг психолог, продовжую змінювати себе, от чоловікові важче змиритися з особливостями наших дітей (активністю і зухвалістю) і він, будучи раніше флегматичним, став більш знервованим і нетерплячим. Про сайт знаю, справді класний. Я теж вірю, що у моїх дітей все буде добре, хоча й переживаю, як вони адаптуються в школі, як їх сприйматимуть...

--- дописи об"єднано, 28 Травень 2015 ---

Ми в 5 школу записалися, навіть трохи були на підготовці, але човікові (він водив) більше сподобалося в 3-й (атмосфера в класі, вчителі, сам клас і приміщення). Мої знайомі, які мають старших діток в 5-й школі, радили Тимків Ірину, хоча чоловікові вона якось здалася різкою. Не знаю... Мені в 5-й не дуже подобається, що перший клас в 17 школі (російській), ну це мій глюк, якийсь внутрішній спротив. Але дякую за інфу, поцікавлюся про цю вчительку. А Ви зважилися у неповні 6 іти?

 

Ще маю питання - у старшого нещодавно з'явилася звичка передражнювати дітей і дорослих, поводитися дуже зухвало (на зауваження реагує підсміюванням, на штрафи зухвалою поведінкою - раніше цього аж у такій вираженій формі не було). Зухвалість направду вражає і дуже злостить. Намагаюся спокійно пояснювати, що так негарно (не діє взагалі), тоді даю три попередження і штрафуємо мультиками, ровером, прогулянкою (рекція 0, хоч видно, що його зачіпає, але робить на зло). Може у нас чергова вікова криза почалася? Хто таке мав, поділіться досвідом пліз.

 

Ми таке мали. Періодами.
Але зараз про це добре в минулому часі писати, в ті періоди - то ледве пережила.
Якось минулося, бо я перестала відкрито акцентувати на тому. Дитина поступово перестала робити то мені на зло (бо інакше назвати не можу). Вона перестала бачити мою дратівливу реакцію і просто втратила інтерес. З іншими дорослими (вчителями, наприклад) то і далі тривало.

Але при тому всьому штрафи я не відміняла. Просто спокійно констатувала факт.

 

Так, ідемо в неповних 6. Бо в садочку не хоче залишатися і + вихователі, психолог (2) рекомендують її відправляти. Ще випадково в черзі познайомилася з вчителькою молодших класів то як поспілкувалась з малою, то також сказала, що добре роблю, хоча зауважила, що програма таки досить важка.
Соломія хоче до п. Ірини, вона мені теж видалась трохи різкою, але не мені в неї вчитись. Інша вчителька мені видається мякшою. Але кожному своє. До п.Ірини ще попасти треба.

 

оооо, я вже сивію від цього. Ще до цього опису можу додати істерику -ледь не на рівному місці може сам себе довести, аж до ричання(свекруха порадила дитину психіатру показати). Це якась вікова криза, Антошик без гіперактивності. Але ніби минає. Якось і кривдятись менше став і на зауваження більше реагує.

 

Істерики у мого старшого теж невід'ємна складова поведінки - недавно мене до шалу довів - хотів у садок ЯКУСЬ (це слово завжди означає, що зараз буде рев) іграшку, але вибрати так і не зміг (чоловік йому пропонував купу варіантів), а малий завивав на весь будинок, що він хоче якусь іграшку. Врешті пішли в садок без нічого. Питаю в садку - що то було, сам не знаю