Відповідь: в школу можна не ходити Може, не може. Ми обговорюємо те- чи всі є до навчання діток. На мою думку не всі. У кожного своє призначення. І воно дається не просто так. Короч- кому з нами в ДН по дорозі- стукайте в пп. Через 3 роки теж))). Деталі я розбиратиму, як 6 ДН малого відмітим.
От-от. Читай уважніше й не буде потреби стільки питань і роз'яснень писати. Хороше дзеркало мовчить, а від кривого в сміх кидає. Я не хочу запрошувати викладачів додому, не бачу потреби. Хто бачить, той запрошує. Я тому й кажу, що читай уважніше. Коли все гамузом, то потому й виходить така от каша. Говорили про досвід зі старшим, а з Натуськом у нас домашнє навчання й так триває постійно, природнє, без програм, із Меласею також. Мені просто треба було вирішувати щось вже і зараз, бо з вересня він би мав іти до школи за загальними правилами. Ну і чоловік у мене науковець, тому багато речей доводиться прояснювати, на багато питань відповідати. Я написала про неї у перекладі цитати. ОМГ Орман добре каже, що треба читати матчасть, бо мухи явно котлети обсіли. Оминаючи цитату я постійно писала про заміну поганого середовища й ізольованого, яке є в школі, на якісне, природнє й життєве. Коли думаю, де ще є схожа організація дня, як у школі, в мене одна асоціяція - тюрма. :shok: Ти про розклад для Дарка, який я тут виклала? Ну, то я тобі нагадаю про індивідуальний підхід у домашньому. Я показала то все Даркові, він у захваті. Є діти, яким подобається вчитися, і які потребують розкладу й структури. Тим, хто не вміє жити за рокладом, цього не зрозуміти, але я й не намагаюся, просто змирилися, що він інший, ніж я, йому треба так, то я підлаштуюся. Із 5-ти видів домашнього навчання Даркові підходило або класичне, або блоками. Ми вирішили почати з класичного, а далі подивитися, як піде. Не можу геть не тягнути, бо "директор домашньої школи" мені намагається поставити ультиматуми. :xaxa: А я намагаюся триматися середини, поки директор не зрозуміє суті домашнього навчання як такого. Він наразі вірить, що то є школа принесена додому. Нещодавно показував мені приклади розкладів у інших домашніх школах, потім відео "наш типовий гомскульний день" скинув. До мене ж завдяки дискусії в цій темі дійшло, що ті всі люди не є з Онтаріо, бо в Онтаріо НУЛЬ контролю, все виключно за бажанням батьків. От тільки він людина розкладу, як і Дарко, то пояснити, що відсутність чіткого розкладу в домашньому навчанні не проблема, неможливо, зразу світ валиться в людини. Так що цей рік я трактую як перехідний і виховний для нас усіх. Маю я одного дуже класного знайомого, який займається різними проєктами по світі (будує школи й університети), так от він завжди каже, що не треба дивитися на студентів, як на малих розумом, а навпаки, вірити в них, як у чудових та інтелігентних людей, і вони такими й будуть. Іншими словами, якщо садиш людину в клітку, не дивуйся, що вона дичіє. Він має чудову хату в рідному місті, стару, з антикварними меблями, і здає її шістьом студентам, хлопцям. Ми коли туди прийшли, я повірити не могла: чисто, задбано, сусіди ніколи не скаржаться ні на вечірки, ні на п'янки, ні на інші речі. Так що то із серії про яхту, як назвати, так і попливе. Виходить, що ти школу додому також тягнеш, раз чекаєш офіційного шкільного віку для початку навчання. Хто "ми"? Ти хоч повідомляй про те, що обговорюємо. Не всі. І вчителі в школі теж не всі, особливо, якщо там опинилися, бо більше нІде було піти, а роботу ненавидять, відповідно й дітей калічать. Такі паршиві вівці в школах і хабарі беруть, і не вчать путньо, одним словом, паршиві вівці. Що ж стосується батьків, яким Бог дав діток, то вони можуть і повинні, якщо їм серце підказує, що це правильно. Я ж говорила про статистику й про те, що в домашньому навчанні освіта батьків не має значення. Вистачить їхня любов до дитини й бажання виховати хорошу людину.
Відповідь: в школу можна не ходити просили в карму здати паролі. Здаю. Це мій чоловік ))) ---------- Додано в 21:20 ---------- Попередній допис був написаний в 21:15 ---------- це залежить від вихідців. З половиною своєї групи - не бачу. В нас реально була прірва між студентами. сходи в тему про школу ---------- Додано в 21:26 ---------- Попередній допис був написаний в 21:20 ---------- в мене така була викладачка сербської
Відповідь: в школу можна не ходити Най тобі буде так). Після 7 років прийде соцслужба. Поки малий громадянин України- варіантів з тим немає. Ти ж сама знаєш то все))).
Відповідь: в школу можна не ходити Яська Березнева - вона )))) а це не має значення для ДН а в гості так приходьте
Відповідь: в школу можна не ходити Поміняйте мотивацію. Не "вбити вчителя". А розвинути...(кого? Наставника? Натхненника? ). Рухайтесь до позитивного, а не від негативного. ---------- Додано в 22:53 ---------- Попередній допис був написаний в 22:50 ---------- Ні, ні, ні. Яке там дзеркало. Такий тренажерище, що просто капець. Я тепер такий дзен маю, що ого-го. Дякую тобі ---------- Додано в 22:56 ---------- Попередній допис був написаний в 22:53 ---------- Про львівських домашників - є клуб свідомого батьківства, туптикон навіть в темі домашніх пологів дописи лишала (лишав??). Там правда є нюанс з світоглядом, але на тему домашнього навчання можна і поспілкуватись мабуть. Думаю досвід в них вже є.
Відповідь: в школу можна не ходити Ше м би я знала шо то за звір такий- отой дзен. Поділишся? А так- дуже прошу.
Відповідь: в школу можна не ходити нєєє, це краще такий собі вид смирення, і заодно збереження нервів і емоційного комфорту, не зважаючи на всі спроби опонента довести тебе до сказу тролізмом доречні і змістовні запитання.
Відповідь: в школу можна не ходити Щем нічого кумеднішого не читала. Після воєнної теми для підняття настрою самое оно.
Відповідь: в школу можна не ходити У нас нині був перший день домашнього навчання. За літо я дуже багато передумала, проаналізувала й нарешті вдалося мені дійти до спільного знаменника із "директором" школи, з чого я невимовно тішуся, бо початок року вийшов із позитивом, а не страхами, як було на початках, коли він зовсім не розумів, як я то все бачу. Отже, із вар'ятського й насиченого розкладу в нас ніц не лишилося. Я вирішила, що в нас будуть два основні предмети, тобто ми щодня будемо займатися математикою та англійською. Крім того, історія буде 3-4 рази на день. Дуже хочу українську історію з ним також вчити, але ще не знайшла, де взяти англомовного підручника. Будемо поки за мальованою вчитися. Інші предмети в нас як вийде й коли вийде. Нині Дарко за 45 хвилин зробив французьку, спелінг і природничі науки. Але там книжки так зроблені, що воно як розгадування ребусів, пазлів і кросвордів. Суцільна забава. Я то разом із ним роблю, бо дуже цікаво. :xaxa: Далі в нас у день буде вплетена допомога по хаті та допомога в приготуванні сніданку, обіду й вечері. Звучить офіційно, але то він сам просить, аби показати, як і що готувати, пекти, варити. Прибирати він не любить, тому з тим трохи складно, але допомагати люблять малята, тому й Дарко долучається. Ну і ще 1,5-2 години читання книжок. Обов'язкове читання від мене (зараз Нарнію читає) і вільне - на його вибір (читає сучасні книжки). Починали все із розмови, чи він хоче бути вдома, чи таки йти до школи. Казав, що до школи, бо (і перерахував плюси) там є друзі, компутери, вільний час і перерви. Я запитала, а які там мінуси? Він навіть відповісти не зміг, розплакався і сказав, що хоче бути вдома, а до школи не піде.
Відповідь: в школу можна не ходити А чому історію України треба вчити англійською? Не сарказм, не іронія. Просто запитання Ви ж кажете, що вдома спілкуєтесь українською...
Відповідь: в школу можна не ходити Серйозні тексти українською йому заскладно. Дитячий варіянт будемо опрацьовувати, але хочу, щоб він і серйознішу версію трошки читав. Я маю переклад історії України з англійської, шукаю оригінал. Розмовляти, а вчитися - це дуже різні речі. Він таки мислить англійською. Я тепер якраз повільно відновлюю та покращую його знання, але поступово власне.
Відповідь: в школу можна не ходити Я знову тут. Як то чудово, коли можна поговорити з іншими мамами, які теж займаються домашнім вихованням. А особливо з мамами, які цим займаються уже 9 років, а ще з мамами, які цим займалися 23 роки і тепер "на пенсії". Я сьогодні мала нагоду почути й поговорити саме з такими мамами. І це допомогло мені нарешті знайти ті відповіді, яких я шукала. Я не хотіла школи вдома, і нарешті зрозуміла, як уникнути того, аби зосереджуватися не на дитині, а на завданнях та навчальній програмі. Якщо навчання не основне, значить навколо нього й не варто будувати свій день. День варто будувати як життя, просто життя разом, в одному домі, як сім'я, як одна команда. І нехай наші заняття за столом триватимуть 20 чи 30 хвилин, а далі ми просто підемо гуляти, або будемо сидіти й читати, або грати разом у якусь гру, це буде власне те, чого я хочу, чого я шукала, і те, заради чого й забрала дитину зі школи, де найважливішою є саме навчальна програма, а не окремо кожна дитина. Коли я склала розклад, то тільки передивившись його, усвідомила, що так не піде. Ми застрягнемо в книжках і в нас не лишиться часу ні на що інше. А якщо ми застрягнемо в книжках і завданнях, то я тільки доб'ю те бажання до науки й пізнання, яке не встигла остаточно прибити школа. За два тижні нашого навчання я вже тричі міняла розклад, і після сьогоднішньої зустрічі з мамами я його поміняю знову. І хоч ми й так його не дотримувалися, але добре мати хоч якийсь план, бо так і мені легше, і Даркові. Що я вирішила на даному етапі. Ми будемо зосереджуватися на відносинах, домашніх відносинах у першу чергу. І сьогодні, після цілого літа, що Дарко був удома і цих перших тижнів нашого домашнього виховання, я побачила перші паростки, яких чекала. Дарчик погладив нині Натуська по голові, подивився йому в очі й дуже лагідно сказав йому: "я тебе дуже люблю". Я в той момент усвідомила, що саме я маю робити, над чим саме маю працювати, на чому саме зосереджуватися з дітьми. Сьогодні в мені вмерли рештки вчителя як шурупчика системи. І це добре, бо педагог від природи це той, хто вміє вчити без наганяя, зацікавлювати власною любов'ю та цікавістю. Це нагода в першу чергу для мене навчитися чогось нового, а через моє зацікавлення й любов до чогось, діти також зможуть навчитися. Поки ми ще не дійшли до старших класів, можна собі дозволити відкласти підручники й просто пізнавати світ, бо цього в нас було дуже мало досі, і саме це нам треба надолужити. І ще я остаточно сьогодні зрозуміла, що не зумію вчити дітей за класичною навчальною програмою. Просто тому, що мені не лежить до неї серце. Занадто вона шкільна, системна. Я постійно чуюся, що мушу впихати дітей у якісь рамки, а так не має бути. Недаремно моє серце так рвалося від самого початку до методики навчання Шарлотти Мейсон. Я зараз ще більше відчуваю, що саме ця філософія виховання для мене найбільш близька, бо вона не обрізає крила ні мені, ні дітям, а ще й дає масу можливостей для розвитку, саме такого, яким я його й бачу. То я все на емоціях пишу, бо вилізти із зачарованого кола - це надзвичайно емоційний момент. І я знаю, що я далі буду аналізувати й вчитися. Знаю, що ми далі будемо з тими самими підручниками бавитися, бо Даркові вони подобаються, але це більше не буде основою нашого дня, це буде додаток. І я нарешті зможу розслабитися й не доводитиму себе до болю шлунка й голови тільки через те, що він не зробить якісь завдання і чоловік вирішить, що ми нічого не робимо, значить школа краща. Я тепер точно знаю, що школа не краща, бо ці перші два тижні мені саме школу й показали. Нам це не підходить. Я опинилася на місці тих вчителів, які мені жалілися, що Дарка треба просити по 30 хвилин, аби він зробив якусь роботу, і я розумію їхній розпач, бо я теж його пережила, але я маю велику перевагу: мене ніхто не контролює, окрім "домашнього директора", але в нього мотивація та ж сама, що й у мене - любов, бажання кращого для наших дітей, тому я знаю, що він мене зрозуміє й підтримає, бо моя впевненість у тому, що я знайшла те, що треба, буде для нього найкращим доказом, що так і є. Так що від сьогодні я перестаю вчити і починаю просто жити, вертаючись до того, що робила досі і що й спонукало мене прийняти рішення про домашнє виховання, - любити своїх дітей і бути для них мамою.
Відповідь: в школу можна не ходити Писала 1 жовтня звіт. Для себе та чоловіка в першу чергу, але поділюся тут ще також. Задумалася сьогодні про те, чого ми досягли за цей місяць нашого домашнього навчання. Перше, що я поставила собі за мету: це покращити відносини між дітьми, бо хлопці постійно билися й ніколи не могли поділити між собою забавок, ігор, місце тощо. (Так, зовсім не навчальна мета, я знаю, але вона для мене була й лишається найпершою.) Після цілого літа і вересня у них нарешті налагодилися відносини. Тепер Дарко дбайливіше ставиться до Натуська, вони можуть годинами бавитися в парку (наш рекорд - 3,5 години) і тільки часом сперечатися, без бійок. Два тижні тому я мало не розплакалася (сльози таки виступили на очі), коли Дарчик підійшов до Натуська і сказав: "я хочу, щоб ти знав: я тебе дуже люблю" і вони обійнялися. Мені здається, що саме той момент і був переломним. Другою метою, яку я для себе поставила, є відновити Даркову тягу до пізнання нового й до навчання загалом. Перші проблиски вже з'явилися, бо математику останніми днями він робить з однією помилкою (на 20 задач) або без помилок, коли раніше доводилося переробляти 80% роботи. Сьогодні він мені сказав, що математика дуже цікава й класна (fun). У нас попереду ще робота над тим, що домашні завдання - це не суперважко і не трагедія, що не так уже й просто після того, як три роки вчителі не давали домашніх завдань і навіть говорили, що їх ненавидять. Але тут я й не сподівалася блискавичних змін. Щодо інших предметів у нас далі продовжується робота над тим, аби їх полюбити, особливо важко дається англійська й історія. Робота над любов'ю до історії буде спільна. Але приклад із математикою надихає. Ми почали щотижня робити завдання на швидкість (100 прикладів з відніманням і 64 - з додаванням), і він цього тижня покращив результат минулого. І сам попросив робити ці завдання двічі на тиждень. Ще до здобутків можу записати його бажання підтримувати порядок у домі й допомагати готувати їсти (він цим навіть хвалиться поза домом), що мене вчить довіряти йому й дозволяти робити помилки так само, як я дозволяю їх робити у різних вправах. Загалом, хоч і не скажу, що це все дуже просто, бачу дуже багато позитивів, які надихають продовжувати і підтверджують, що наш вибір був правильним. Що роблять малята? Я вважаю, що діти мають мати дитинство, тому особливих занять у них нема, ми просто бавимося в різні ігри, навчальні також. Так і вчимося.
Цікава стаття, для тих, хто думає про домашнє навчання http://life.pravda.com.ua/columns/2015/04/6/192158/
Школы лояльные к желающим учиться дома (2015) Без сомнения, за все время существования нашего ресурса, самой популярной была статья 2014 года о школах, лояльных к украинским хоумскулерам и представителям альтернативных школ. Это и не удивительно: ведь такую информацию приходится собирать по крупицам и не публикуется она больше нигде. Как бы там ни было, а список дружественных к домашникам школ растет. И сегодня мы рады опубликовать обновленный список, актуальный на 2015 Школы лояльные к желающим учиться дома (2015)
Хтось зараз з форумлянок навчає дітей вдома? Особливо цікавить молодша школа. З будь-якою школою (директором) можна домовитись про ДН? Точніше, чи це загальне право навчати дитину вдома?
Як перевести дитину на домашнє навчання? | Новини та аналітика : Україна та світ : EtCetera ЩЕ В Україні все більше школярів переходять на домашню освіту: переваги та ефективність Так виглядає, що поки чіткої покрокової інструкції, яка до того ж задовольнила б керівництво кожної школи, не написали. Хіба вивчати текст Закону про освіту, і вимагати своїх прав, але в нас бюрократія зазвичай на кожний закон хоче ще інструкцію і порядок застосування...