Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Наведу кілька моментів з досвіду 2017 року. - у нас почалось будівництво будинку (не ремонт, а в цілому суть та ж). Докладна смета з розрахунком витрат на матеріали та роботи була навесні. В грудні зробили аналіз - вийшло дорожче, ніж ми розрахували, на 12 %. Основна причина інфляція. Це навіть враховуючи те, що десь 50тис ми зекономили, виконуючи деякі види робіт самостійно або долучаючи знайомих за символічну подяку та обід. - батьки будують сарай. Ще в 2016 знайшли бригаду, яка їм намалювала проект і зробила розрахунок, що все обійдеться в 40тис. Весною цю бригаду почали видзвонювати за початок будови, вони мали інший обєкт...через пару місяців стало ясно, що не будуть батькам будувати, уникають. Знайшли іншу бригаду - з тих ледве напротязі місяця вдалось вижати смету-кошторис, нарешті вони дали цифру в 120 тис зі знижками і на цьому відмовились від них вже батьки, бо дуууже дорого. Третій нарахував в 90тис і приступив до роботи. В кінці року порахували - будова сараю реально обійшлась в 140тис. - наш давній знайомий: супер профі, львівський плиточник. Але ми його нікому не рекомендуємо. Він, як випє - розповідає та хвалиться, як він намахує замовників з розрахунками, закупами матеріалу, вимірюваннями. Раджу: перш ніж починати ремонт, будову - порахуйте. Додайте 20%. Це буде та цифра, на яку орієнтуватись. Інакше, хаос. 99% вірогідності. Або борги, або не ті строки, або неякісний ремонт. За вибір майстрів тут вже кожен собі вибирає. Будівельники: -бояться/не вміють рахувати ГРОШІ та вартість (причому ми мали справу з досавідченними майстрами, в тому числі людьми віруючими та богобоязненними). Таке часто буває. Їх просто цьому ніхто не вчить. Їм важливо запропонувати ту ціну, на яку погодиться замовник, а далі...наврядчи замовник буде міняти робітників на півдорозі, а буде чемно відлистувати кошти... Хоча, років 10 тому батьки змінили за період ремонту квартири 3 бригади. З однією навіть не розраховувались, бо ті пробили трубу з водою в підлозі. На підлозі був паркет, який вони реально професійно постелили. Це якби при тому, що батько в мене достатньо вимогливий та скурпульозний. Знаю подібні випадки, коли замовник не міг відмовитись від бестолкової бригади, бо було незручно. Або оплачував помилки майстрів, бо теж якось було не зручно і "не найшов би інших". - таке враження, що деякі роблять по принципу "після мене хтось доробить чи переробить". Було аж смішно, коли після одного виду робіт приходив наступний майстер і починав роботу зі слів типу "Нууу, це зовсім криворукий робив, так не роблять і взагалі тут треба все доробити, а то і переробляти" . Порахуйте завчасно - набато спокійніше вам буде. Узгодьте вартість робіт наперед, аж до підписання домовленності на папері, щоб потім не було суперечок "а ми не так домовлялись, а ви не то говорили, а я не так казав". Моніторинг цін - в основному достатньо того ж Хотлайну та інетної інфи.
Я вже й не знаю, чи колись не думатиму про ту будову.А ще з нашими всілякими мастірами те задоволення ×2. щоб ворота переробляти, то мені і не снилось З ремонтом так завжди і по грошах треба ціну матеріалів множити на 2, це буде кінцева вартість. Тримайтесь
співчуваю, але то все мине, головне не зациклюватися)) то я з тих, що будуються) все пройде , і ремонт теж.
Ага)))це щось безкінечне....))),але знаєте-по троху,по-троху.... «очі бояться,а руки роблять»)))Ми он фільтри на воду ставимо-ніби й не видно вкладень,а вони ой які....))) Та й ще толком не обдились,а вде би здалось хату перемалювати....і де той просвіток????(напевне в коінкері,якому пофіг бруд)
Я не вчуся на власних помилках, взагалі. Таке враження, що б"юся головою об стіну і сама себе за це зневажаю... В людей зимові сімейні свята, вечеря... Цей рік як почався по-дурному, так все гірше і гірше стає, все більше закручується В мене вчергове опускаються руки, я знаю, що не зробила все від мене залежне і це мене мучить, але я правда геть не маю на це зараз сил. Я втомилася боротися за речі які здаються безнадійними, тим більше що точно роблю це якось неправильно... Я боюся, знаю, що зможу все й сама, але мене це страшенно лякає, бо ж так хотілося вірити в краще. Так важко давалося уміння взагалі хоч комусь вірити і так страшно тепер наважитися знову закрити наглухо двері і ставні... І чим далі, тим важче мені взагалі хоч у щось вірити... Вірити в світле майбутнє, в його навіть гіпотетичне існування. Якщо коротко - зараз мені просто дуже страшно дивитися вперед. Ага, якщо що - я в курсі, що сама винувата і описувати детально нічого не хочу, просто дуже хотілося поплакатися.
Ви головне не спішіть в своїх рішеннях. Зараз йде молодий місяць і все таке Не транслюйте такі думки. Яка різниця, як пройшов якийсь один з попередніх днів в минулому. Це минуле. Воно не впливає на ваша майбутнє життя аж ніяк. Впливає лише ваш настрОй. Тому починайте думати в позитивному руслі, шукайте щастя в простих речах, не давайте негативу підживки своєю енергією, менше боріться, спостерігайте
Третій день не можу заспокоїтися. Знову неприємності на роботі з боку директорки. Це талант: спочатку нагадити, потім публічно принизити, і при цьому не переставати задоволено посміхатися. Все це можна було б пережити, бо ж не вперше. Але цього разу вона не лише виставила мене посміховиськом перед всіма, а ще й своїм "мудрим" наказом зруйнувала те, над чим я працювала майже 2 роки, на що витратила купу сил, нервів, часу і грошей. А все тому, що "їй так хочеться". Першою ж думкою після того, як перейшов перший спалах образи і злості, було рішення звільнитися і тікати геть з цієї роботи. А не можна, поки не знайшла нову, бо гроші мені зараз ой як потрібні... Потім подумала, що може варто було б спробувати пошукати правди по вищих інстанціях, поскаржитися на дії директорки, довести, що є порушення, і далеко не одне. Але і тут глухий кут: мене ніхто і слухати не стане, бо для всіх, хто не знає ситуацію зсередини, наша директор - дуже шанована людина, свята жінка, яка понад 30 років успішно керує навчальним закладом! А для досягнення успіху усі засоби добрі, в тому числі і скотське ставлення до працівників. Тому поки лишається тільки терпіти... Такий відчай охоплює! Не тільки через перспективу і далі тріпати собі нерви, а й через те, що немає де шукати справедливості. Дуже важко усвідомлювати, що правда на твоєму боці, але все-одно допомоги чекати немає звідки.
Не треба її шукати...Розумні люди все розуміють і так, а ідіотам нема чого пояснювати. Ви собі для свого спокою знаєте як все насправді. Цього достатньо. Бо з вашого допису видно, що нема чого тріпати собі зайвий раз нерви, пояснюючи начальство "ху іс ху".
Ну чому декотрі люди вперто і вміло корчать з себе інтелігентів, а за маскою таких "інтелігентів" хамло ще то... Знаю людину досить давно, завжди думала, що то культурна, мудра особа, яка вміє адекватно донести свою думку. Ага..наївна я. Ех..граблі мої і ще раз граблі...
Я знову сюди. І знову через це: І знову цілий день в сльозах, хоча тепер ситуація кардинально інша. Я таки походила по інстанціям, спробувала довести свою правоту. Як не дивно, до мене дослухалися. Але після тривалого обговорення мені пояснили, що мені-то можуть допомогти і натиснути на директора, але тоді результат буде двояким: з одного боку, будуть дотримані мої права, а з іншого - стосунки з керівництвом ще більше погіршаться. Тому вихід один: міняти роботу. І навіть нове робоче місце мені вже запропонували, тобто з наступного тижня я вже працюватиму у новому колективі. Але, Господи, я не думала, що мені буде так важко прийняти ці зміни! Виявилася якось геть не готовою до такого різкого повороту в житті. Страшенно не хочеться розлучатися з колегами, з дітьми, навіть не віриться, що ті проекти, які я з ними запланувала, вже не будуть здійснені. Відчуваю себе при цьому якоюсь зрадницею... Так, я знаю, що все, що не робиться - то на краще, але на душі від цього не легше...
@Brigitta, свого часу мене дуже втримала "на плаву" оця картинка Моя чорна смуга тривала майже два роки, доки стала злітною. Ви сильна жінка, якщо стараєтеся відстоювати свої права. І врешті-решт все буде добре, я в тому впевнена.
На цьому місці Ви все одно не могли б працювати. Рано чи пізно довелося б прийняти рішення про звільнення. Подумайте, скільки б ще зважувалися, тягнули, нервували, переживали, тратили здоров'я.... Доля вирішила за вас. Насправді дуже пощастило, що перехід вийшов таким спонтанним, без довгих і виснажливих пошуків нової роботи, зараз це все непросто. Звичайно є нюанс: на нову роботу Ви переходите зі шлейфом конфлікту з попереднім керівництвом (ця інформація однозначно буде доведена до відома нового керівника) настороженості на початках не уникнути. Але зате є можливість реалізуватися, працювати в психологічному комфорті і отримувати задоволення від того, що робиш.
@Brigitta Ви така молодець. У Вас все складеться якнайкраще, от побачите. З колегами можна і так підтримувати стосунки. Одним словом все супер,супер,супер!!!
а я так і не змогла нікому вірити. Якийсь час велась на те, що треба "працювати над собою", а цьогоріч сказала: досить. І відколи перестала "лікувати" свої особливості - все стало потихеньку на місця. @Akina Ви не конкретизуєте, але допис загалом дуже говорить до мене, тож я ще прокоментую. неможливо одночасно йти у двох напрямках. Це як їхати задом і дивитись через плече. Незручно і неефективно. Хочу Вас підтримати, не якимось там "все получиться", а просто - Ви знаєте, що краще для Вас. Це не значить, що треба от зараз вже почати щось різко робити, але загалом - ВИ ЗНАЄТЕ. Це як відчуття стилю. Ну і ще - бачила нові фото на фб - яка Ви гарнюська. Тримайтесь.
В один момент приходить усвідомлення що це кінець, кінець всьому до чого звикла, що будувала протягом довго часу. І ніби вже з тим змирилась, розплуталась і знову все валиться, знову біль. І немає сил далі іти. Всі фобії вилазять назовні і вже навіть не знаєш як з тим боротись.