Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Щось і мені так важко на душі.. була на цвинтарі сьогодні...розплакалась там...і знаю чому.. ось так..таки правда, що кожен мусить нести свій хрест ...а ще отак дивишся на то все і розумієш, яке то все скороминуще і, справді, "суєта суєт"... Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
А в мене останні дні хоч вий(( як не одні новини - то інші. Тиждень тому помер троюрідній брат, всього 37р. серце. Потім маленький Матвійчик - вчора (певно багато хто "вболівав" за його життя на ФБ). як же я вірила і хотіла щоб він одужав А ще..сьогодні зранку померла наша улюблениця сімї - киця Мася, якій було майже 14р. так, це тваринка, але серце щемить.. Малий як побачив зранку, як я поклала її в коробочку, вкрила - як почав кричати, плакати(( (я думала малий ще спить - повертаюсь, а він стоїть. вже думала може яку історію придумаю, та не вийшло). потім сидів з нею на балконі говорив: "я би все віддав, аби ти жила, Мась".."Мам, відкрий вікно на балконі - може вона задихає", "Мам, а напиши на табличці що я її любив.." Сльози рікою і просто тяжко.
В свекрухи знову онкологія, знову хімія і пушки. Вісім років пройшло і знову. Плачу на роботі, добре що мало відвідувачів. Мала йти дівчинка до мене на роботу ,попала в лікарню, хотіли вирізати їй труби, відправила до Філіпюка, поки буде лікуватися.
Все валиться з рук. Я то в курсі, що для вагітних це норма. Але отак безглуздо, щоб впали ключі від машини з рук, а піднімати вже не знайшла що. Йду шукати далі...третю годину поспіль.
аж страшно як їх багато, я недавно мала розмову, і ніби недурні люди, лікар і працівники освіти. То вони вважають, що основне, що має дати держава таким дітям і батькам- то пенсія. Про соціалізацію чи інклюзивну освіту, то вважають,що то таке, непотрібне, бо бачте, і так їм не поможе. Я кажу, ну так, звичайно, на візьміть гроші і сидіть тихенько в хаті, нікому не заважайте. Так фінансова допомога має бути, але в комплексі з іншими відкритими можливостями для таких дітей. При тому, що дуже наголошували, скільки заробляють працівники в Канаді і скільки в нас. Вибачте, то трохи мені накипіло після тої розмови.
Цитата від Shapokliak: ↑ Багато ще в нас народу "родом з СССР", де все інакше щонайменше замовчувалось Ну, буває по-різному. І не всі "родом з СРСР" ставлять палки в колеса "особливим" діткам. Говорю так тому, що в нас молодша донечка має ДЦП. І за 7 років ми вже стикнулися з різними ситуаціями. Щодо інклюзивного навчання, то були неприємні моменти з боку працівників освіти, які до цього часу ще до кінця так і не вирішені, але, дякувати Богу, не із сторони дирекції та вчителів школи, в якій навчається мала.
Я не вмію спрятати під той, але просто відпустіть все, розслабтеся, не зациклюйтеся, повірте, все пройде, навіть не помітите.
Накрився мій телефон. В один момент завис і більше не відвисає. Екран чорний, на зарядку не реагує... Що сказати.... Там вся сесія... Розклад, варіанти контрольних і самостійних, купа-купезна корисних фоток, які мали би згодитись на іспитах.. Я в такому глибокому розпачі, що навіть говорити ні з ким не хочу.... А чоловік тільки недавно пообіцяв малому телефон, бо Данік дуже старався гарно вчитись протягом всього року і буде мати грамоту.
Поплакати можна тут... Наїлась полуниці ще в вівторок, траванулась конкретно. Висипка, алергія, розлад шлунку - все чітко. Ну вроді відмучила. Так ні. Від учора ламає кістки (?) в кінцівках, так ламає, що кульгаю. Вниз по сходах спускатись не можу. Враження ніби ноги від колін і кисті рук викручені в іншу сторону. То жесть... Стільки справ, планів, ще й робота. А я ледь ходжу. Хотіла на завтра малюку спекти кекси в садочок, та, бачу, то поки тільки в планах залишиться... Ще й цукор скаче І щоб добити: не вийшли мені кабачкові оладки І ще дізналась що нам таки точно змінили нормального авіаперевізника на the worst Йти поспати чи що...
Підтвердились сьогодні найгірші прогнози - маю двохсторонній гнійний гайморит, лор навіть додому не хотів відпускати, а я би з радістю повалялась, але двох курдуплів де подіти? Поки поколюсь антибіотиком вдома. Блін і де воно взялось?
Заклало ніс, не просто нежить, а капець не дихаю-не сплю. Вчора на ніч не витримала, знайшла якийсь називін, то хоч заснула. Майже ніколи не мала проблем з соплями, а тут в такий важливий період на тобі. Рот пересихає, в голові шумить . Та все б нічого, доця минулого тижня до неділі віруску під 40° вхопила, вже забулось, а від вчора маєм рвоту, діарею+39°(( І кому то розгрібати?
Швидше всього протянуло перетягом. Якщо маєте можливість щоб хтось привіз з Польщі Ібупром затокі можете спробувати, я вже 3 роки ним рятуюсь. В нас його немає в продажу.
сумніваюсь, що ібупрофеном лікують гнійний гайморит, навіть з тим додатком, що ті "затокі" мають, нежить може і так, але для чого? риториче
В мене " стаж " гаймориту більше 10 років і поки мені мама не почала привозити Ібупром затокі я 2 рази в рік була клієнтом лор відділення. Незнаю як Вам але мені після першого дня стає краще.
Ну ібупром і ібупрофен це одне і теж, але може бути. У мене був гнійний гайморит якраз під час пологів, ніс взагалі не дихав і ніякі судинозвужуючі не допомагали. Але хто б то про ніс в роддомі думав))) В мене були дуже болючі післяпологові скорочення матки і мені кололи диклофенак (ну це таке ж протизапальне і знебулювальне, як і ібупром) -- і після нього голова менше боліла, ніс розкладало і потрохи щось витікало із нього. А як виписалась із пологового, зробила ренген -- там гною повні пазухи. Але оскільки після протизапальних ліків з носа витікало -- то минулось мені без пролювань, крапельниць і антибіотиків. Протизапальне, противірусне, кукушка, інгаляції і цинабсин
Щойно дізналась, що минулого тижня помер лікар, завдяки якому я живу. Коли в 2010р всі лікарі визнали мене безнадійною, і прогнозували мені не більше 6 міс., він не тільки взявся лікувати, а повернув мене до повноцінного життя. Завжди на зв"язку, з неймовірним почуттям гумору, з ним мені не страшно було жити далі. 46 років, інфаркт Я не просто плачу, я ричу....
Жахливий, сповнений болісних переживань день. У співробітниці вночі померла дуже бажана, довгоочікувана передчасно народжена дитинка, попри всі зусилля лікарів. У близької львівської подруги сьогодні, в її день народження, померла улюблена кішка. І я остаточно розчарувалася у двох людях, яких вважала дуже близькими. Один мене банально використовував, а іншому я виявилась просто непотрібною взагалі. Єдине хороше - смс з фронту "Добраніч. Скучаю за тобою і дякую, що ти в мене є"