Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Добре, що все добре закінчилось Згадала свій ДН пару тижнів тому. Теж ні подарунка, ні хоча б квітів не дочекалась, просто усно ввечері після роботи привітав і похвалився, що купив собі дві пари кросівок. Це вперше навіть квітів не отримала... А на 5-ту річницю весілля цього місяця взагалі був "подарунок" у вигляді скандалу з докорами, яка я ... йому життя зламала
Добре, що все добре. Мій чоловік тепер не до подарунків, дати теж ніякі майже не пам'ятає. То я минулого року собі відірвалась на повну -він собі був вдома, а я була на суші з дівками, потім улюблені Варяти в Пікассо, хоч Притула втік від фото, але Владзьо мужньо витримав всіх бажаючих сфотографуватись з ним, а потім дискотека після 5 річної перерви, на яку я вже давно хотіла))Тому собі теж заплануйте щось класне. ПС. Хлопи таки точно з Марсу чи звідки там...я у тому впевнена. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Років 15 тому батько подарував мамі... мотор для надувного човна. Типу, буле катати її . З того часу мама може 2 рази покаталась на своєму подарункові. Чоловік в мене любить саму атмосферу дарування, каже, йому в ДН можна і камінець з дороги подарувати, але святково це прещентувати.. ну і шашлик має бути. Мені все рівно на свій ДН років з 14. Близькі вже зазвичай питають що подарувати, то і дарують. Але є такі чоловіки, які невпопад дарують
в довершення історії: я йому на день тата подарувала футболку дякую @Orman на що відповів що він гімнюк рідкісний
Я трішки поплакати... Подзвонив брат, що було мамі дуже погано, викликав швидку. Я в той час їхала в метро і цих 35 хвилин дороги видалися мені вічністю. Показів для екстреної госпіталізації не було, але сказали, що треба лягати і обстежуватись. Завтра буду домовлятись, щоб поклали в неврологію в 5 лікарню, ми там вже бували. І доведеться кидати все, відпрошуватися з роботи і бігом їхати до Львова невідомо на скільки. Бо робота брата пов'язана з дуже частими поїздками по області і відпрошування не надто вітаються. Одне мене дуже гріє - на моє прохання у ФБ допомогти і підстрахувати у разі потреби відгукнулася сила-силенна моїх львівських друзів. Я читала коменти і мало не плакала від розчулення. Навіть мій близький друг, який зараз на війні, в дуже поганому місці, подзвонив просто підтримати. Я не сама.
Сьогодні 3-тя ніч як мала вночі спить з криками. В сумі може 5 годин на ніч. Хоче спати і кричить, засинає і будиться з криком. Ми з чоловіком - два зомбі. Вже скоро рік ми нормально не висипаємося. Краще-гірше, але нормального хоч 8-год сну в нас нема вже давно. Вчора вдень я на 1,5 год відключилася. Сьогодні зранку чоловік завозить середню на вокзал на табір і прямо на парковці в'їзджає у стовп, в'їхав сильно, правда фари цілі... Попутно трохи черкнувши сусідню машину (сходила залишила там записку). Мали сьогодні оплатити відпочинок у турфірмі, ага. Тепер почекають. Я втомлена, знервована (кидаюсь на людей) і хронічно не виспана. Я НЕ МОЖУ! Виглядаю як г*мно і почуваюся так же. Я нічого не хочу, ні-чо-го. Крім спати і щоб мене ніхто не чіпав. Я встаю зранку з думкою, щоб по-швидше цей день закінчився. Як я до такого дійшла? Коли востаннє почувалася щасливою? Не пам'ятаю. Ех...
Я так розумію, в мене з середнім так було. 2 роки я не спала майже. Потім виявили проблему зі здоровям (лактозна непереносимість), скоригували харчування і пішло на покращення. Може в вас якісь проблеми, може харчування змінити?
Все так не буде. В мене малій скоро 2 року,теж нормально не спить, товчеться, в ліжечку не хоче спати. То всі діти по різному ростуть,головне, щоб здорові були. Надіслано від мого F5122, використовуючи Tapatalk
В нас напливами, але так щоб спокійна ніч, то давно вже не пам'ятаю. Невропатолог дивився, підвищений черепний пролікували. Ну не бачу я покращення. Педіатр і невропатолог кажуть, що то зуби. Маємо вже 8. Але ж то періодами мало б бути? Лізуть-не лізуть. А в нас постійно. І свічка знеболення не дає результату. Як це пережити? Де брати сили? І повне обстеження постійно відкладається. Всі, включно з чоловіком,: "та то зуби! не смішіть лікарів! то мине!" Ага. А поки не мине, як жити? От, вже маємо чіткі наслідки. Зараз треба бігом машину робити. Гроші йдуть, як дурні. І ми нічого екстра собі не дозволяємо при тому. То просто ЖЕСТЬ. Тільки вилізли у березні з боргів. Я розуміла, що з третьою малою дитиною і старшими, які ніде не подінуться, буде важко, але що ТАК! А я? Я живу чи існую? І нащо то все мені було? Отакі невеселі думки. Перечитала. Сиджу і плачу. Менша відсипається за ті ночі.
зверніться до остеопата --- дописи об"єднано, 2 Липень 2018 --- я серйозно. Мені остеопат розказуваав. що мав таких пацієнтів. я б спробувала.
@Arapeta, спокійно. Все пройде: і печаль, і радість. То такий період. Чудово Вас розумію. Сама не спала 8 годин вже точно 10 місяців). Колись з меншим малим мене то страшенно дратувало. І мені було від того дуже зле. Зараз я це сприймаю як «такий» період. Ну що поробиш), треба пережити. Я злюсь, але мене швидко попускає). То швидше особливість характеру), і вікова мудрість))). Просто усі діти вже від народження мають свій темперамент. Маю одну знайому, яка розповіла за свою доню, яка в немовлячому віці весь час кричала. Мені б колись могло це здатись нереальним. Але знаючи цю дитину у старшому віці, я розумію, що таки то могло бути правдою. Ту малу дратує дуже багато речей: вузький одяг, вітер тощо. Нетерпляча зовсім. І це від народження. Мій менший син теж був досить важким у період від народження десь до пів року. Далі я вже навчилась з ним знаходити спільну мову. Він страшенно впертий, і переконати його дуже складно. От просто як баран). Ми знаходимо інші шляхи. Але поки до мене то дійшло, пройшов час). Думаю, що Ваша доця теж має характер). І це не є зле. У житті це згодиться. Просто з часом ви під це підлаштуєтесь. Я у Вас вірю)!!! Ну і жити треба тут і зараз! Знаходьте якісь хоча б мікроприємності). Маєте на це виправдання: відсутність нормального сну. І ось ті приємності допоможуть тому важчому періоду швидше промайнути. Розставте акценти на іншому.
Я вас дуже добре розумію, моїй минуло 3 роки нещодавно, але за ці три роки від вечора до ранку може місяць спала, спочатку ГВ (до 2,7 р), потім просто рукою потриматися за цицю, то здригалася, то животик, то зуби, то щось приснилася, то просто і переважно біля мене полежати і за цицю потриматися Спочатку мені казали, що після року стане краще спати, як з першим сином, потім, ну після двох, вже три минуло, а все рівно щоночі прокидається і до мене. Можу вам порадити спати вдень з дитиною, це дуже допомагає, освіжає, заряджає і дає сили дожити до вечора до нового сну. Максимум справ відкинути, переадресувати на домашніх і просто розслабитися і насолоджуватися материнством (мені деколи то було важко, що я не встигала зварити їсти, прибрати, часом доробляла до пізнього вечора, а вночі мала не спала і я роздратований зомбі). Купувати вареники та іншу їжу, просити про допомогу домашніх. Хай краще чоловік вночі спить, але вдень максимально допоможе після роботи-то мені так здається. Не бачу ніц поганого, щоб старші діти повозили сестричку у візку по вулиці, поки мама в тиші вип'є кави чи поспить. Це буде їхній контакт з сестричкою, їхня дружба, їхні стосунки, вони більше пізнають один одного. Дуже мені допомогло вставати зранку хоча б на півгодини раніше за всіх, люблю оті тихі ранки коли є лише я і можу спокійно привести себе і думки в порядок. Це просто період, він мине, відкиньте всі справи, окрім материнства, можливо доця стане спокійніша, коли мама буде більше поруч розслаблена, не напружена. Успіху вам, ви зможете це пройти
я Вас прeкрасно розумію бо сама така була. Старша доця чeмна була, а от мeнший капeц, нeпомагали ні таблeтки малому, ні ванночки, ні навіть валeрянка під подушку. Мeні всі казали що пeрeйдe після року....нам нeпeрeйшло. Вжe ближчe до 1.6року якось само по собі, почав кращe спати, в цeй жe пeріод я відлусила від ГВ. і слава богу, зараз 2 роки, нічний сон 8-10год. Що на цe вплинуло, навіть нeзнаю. Можe і зуби. Ми в рік мали 14-16зубів (нeпамятаю) Надіслано від мого MEIZU_M5, використовуючи Tapatalk
Дякую дівчатка. Певно тільки на ДП знайдеш таке розуміння. Бо інші "А чого це ти не так широко посміхаєшся?" чи "Чого ви нікуди не їздите? А давайте десь сходимо!", "А що у вас такого сталося?". Ну і дивишся, людина реально не розуміє як це не бути енергійним і веселим, коли вже скоро рік, як в тебе нема нормального сну і відпочинку. Особливо ввечері. І ти їй щось кажеш, а ні, не розуміє. Вдень дуже рідко можу прилягти. Якраз малі зі школи приходять, чи треба десь на гуртки відправити у той час. Не вдається мені. Все-одно розбудять. Мало все бути так класно. Зараз обидві старші у таборах, тільки я і менша. І тут з тою машиною... Зараз ні грошей, ні машини. Сидіти вдома і не висовуватися . Ну да, хоч всі здорові, якщо можна так сказати. Чи недообстежені. До остеопата обов'язково звернуся. Розкажу в темці про сон, що він про нас скаже. І буду щось виясняти, хай я і виглядатиму іпохондриком для оточуючих, але вони не були у нашій шкурі. Більшу частину за притерту нами машину ми віддали (йо-ма-йо, круте вольво), більше просто не мали. Машину чоловік на аварійці довіз до тойоти. Уявляю як він себе почував і картав ту дорогу... Сьогодні скажуть в скільки нам то обійдеться і замовлять запчастини. Треба то пережити і дати лад. Но є і позитив! Чоловік таки псіханув і завіз 2-гу частину з оплати туру у Грецію. Ми таки їдемо на море! І хай весь світ зачекає...
Ви знаєте, я навпаки знаю кілька сімей, а точніше мам, в яких теж дуже тяжкі часи у зв'язку з кількома малими дітьми, і не такою, як би їм хотілось, допомогою і підтримкою чоловіка, то в мене складається враження що вони зі всіх сил пнуться щоб для людей виглядало що у них все ідеально - завжди настрій при чужих на висоті, усмішки на всі 32, вихвалялки в соцмережах і т.п. Я розумію що плакатись кожному зустрічному це не розумно і невдячна справа, але вони явно перегинають... Ну принаймні я б так не змогла. Якби мені задавали такі питання, як вам, типу чого ти виглядаєш стомлено, чи чому не ходиш на дискотеки, то я б відповідала як є "а як ти уявляєш собі таке з двома дітьми і немовлям?? Ясно що я не маю змоги, часу, сили..." Ну не розумію я такого окозамилювання.. З якою метою то робиться?
Щоб 1) інші думали, як класно бути мамою і т.п. 2) інші не розслаблялись в своїх рутинних мамських буднях і гляділи на ідеальних мам. Подивиться чоловік звичайної жінки, яка на днях народила, порівняє її з інстакимось, хто вже через місяць після пологів і в офісі, і на сцені, і в гори... То просто гріховність: викликати заздрість, обманути, лицемірство... Я, до речі, на вулиці посміхаюсь (окрім випадків неслухнянності дітей - тоді маю серйозне лице ). Доволі часто питають, як я справляюсь і т.п., - відповідаю, що чекаю, поки підростуть і стане легше. Язик не повертається сказати, що мені легко і весело або жалітися, що це жах жахливий. Ні, то тяжко, часом - весело, часом - відчайдушно, але щастя в деталях і в готовності до дій. Готовність до дій - це я маю на увазі, що мені краще налаштуватись, що ніч буде безсонна, і ЯКЩО дитина таки прокинеться серед ночі - я думкою до цього готова, ніж вкласти дитину і налаштуватися, що все, віддихаю до ранку - а тут на тобі, знову безсонна ніч. Ще окрім ось цієї готовності в голові, стараюсь наперед думати. Приклад: йдемо гуляємо, дитина падає, зчесує коліно. 1) колись було бажання посварити за неуважність... 2) бажання повтішати, плачучи дуетом 3) запанікувати, що нема медикаментів для обробки ранки. А ЗАРАЗ повтішаю, коли заспокоїться, виясняєм, чому так сталось, запевнити, що таке буває і вже вдома спокійно обробити. Коли я злюсь з приводу неслухняності чи дитячих "недоростів" (коли дитина не доросла, щоб, мивши руки, не розбризкати воду навколо..і т.д.), то згадую: "Я люблю своїх дітей". Повторюю, заспокоююсь. Думаю наперед: зато доросте, буде привчена до миття, а крапельки перестануть плескатись . Це так, епізоди моєї жилєтки, які так сюди і не вилились, а трохи переосмислились.
[ QUOTE="Freedom UK, post: 2605148, member: 39120"]інші не розслаблялись в своїх рутинних мамських буднях і гляділи на ідеальних мам.[/QUOTE] Ну але яка користь тільки виглядати ідеальною, а насправді зовсім не бути такою
Мне все позволено, но не все назидает (Біблія). Яка користь? Це нагодувати своє его, втілити злий намір похвастатись чи викликати заздрість. Користі там нема. Там є виставлення очікуваного результату: я кльова, кажіть мені то вже, якось так. Он Цьомцьомка в фб на фото - весела дівчина. Нє, ну вона ніби і весела , але тут на форумі ми знаєм з чим вона практично щодня стикається і які питання вирішує. І то корисно, і то правда.
