Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
@Akina , подайте оголошення у місцеву газетку, на місцевому сайті про те що надаєте послуги які тут у Львові надавали. Хоча містечко і маленьке, проте може знайдуться клієнти які давно на вас чекали.
Віка, я вже Вам писала колись в ПП. Освоюйте інстаграм, У Вас же є захоплення, знання от і пишіть. Воно зразу звичайно, якогось ваууу результату не буде, але головне не зупинятися. У Вас все вийде.
Поїхав мій руденький промінчик Гектор до вета. Зараз приєднається до Цезарчика на хмарках. Я не знаю як маю пережити усвідомлення того що ми його вбили....
@flame ви його звільнили. Я тільки так про свого і думаю. Дивитися на неміч і страждання то егоїзм. А допомогти можна тільки так.
принесла Кві з садку ротавірус про халатність вихователя можу багато писати. хворий хлопчик блював кілька разів, його не помили, не переодягнули, ще й їсти посадили такого "красивого". до кінця тижня вже вся група похворіла. ну як та можна? . спочатку вона бекала, температурила, сьогодні вночі вже К. мене саму вже піднуджує. на роботі гаряча пора-кінець семетру. лікарнянне не варіант. мушу за вихідні вигребти з того всього.
Недавно я мала таке з дитиною: зранку пішов до школи(нічого не віщувало), як звично. Після першого уроку дзвонить наша вчителька на першому була інша"...блює, білийзелений". Я відразу до школи , забрала. Блював на уроці вдома розказав, що почало в животі "крутити", сказав вчительці, та послала в їдальню попити чаю(що за чай там не хочу писати).Прийшов до класу і не вспів добре сісти, як вирвало прямо на місці на все і всюди. То, я до того, що ,можливо, вихователь і думки не мала, що хвороба. Ну, і для них такі речі-ЧП і не дуже вони раді, щоб таке ставалось в закладі. Наша вчителька кілька разів дзвонила переконатись, чи я не наїду на школу)). Виздоровлюйте!
@Khrystik співчуваю, робота з дітьми мало того, що стресова, малооплачувана, так ще й справді можна багато інфекцій підхопити від них і вихователі, і педагоги певно не раз в цьому переконувалися((( Хоча звісно, є і плюси, бо ті малі енерджайзери вміють і розсмішити, і настрій покращити))) Мені мама колись розказувала, що донька нашого педіатра перехворіла в дитинстві всіма можливими болячками, бо мама з роботи приносила.
моя свекруха працює зав садком на півдні укр в селі. то не дай бог там такий випадок. ( я про ротавірус і інші інфекційні захворювання) батьки дзвонять в район і жаліються. приїзжає комісія. а садок закривають на карантин
@flame аж в самої сльози на очах ((( Співчуваю щиро. Нехай йому ТАМ на хмаринці буде добре. На днях померла собака свекрів. Така чудова собака була. Так мені образливо і шкода її. А вона ще зовсім молода була...
За весь рік, що я живу у Києві, жодного разу я не хворіла. І тут - опа! те, чого я боюся найбільше. Захворіти тут, будучи одній. А я щойно повернулася зі Львова, взяла тиждень відпустки і чудово провела його з рідними і друзями. І приїхала хвора. Не знаю, що буде завтра, і чи вийду я в понеділок на роботу. По-любому, доведеться встати і випхати себе в магазин, бо продуктів нема. Погано бути одній у чужому місті, та ще й жити на краю географії. Страшно мені і самотньо. Плак.
Трималась я, трималась, але таки сюди пишу. 1. Мій зуб. Закінчується 2-й місяць його довбання. Безрезультатного. І мене реально від того вже тошнить. Я розумію, шо роблю все правильно, але... І ще трохи - і я його виб‘ю. 2. Діти. Їх кашляння, біль у горлі, шмарклі безпросвітні цієї осіні-зими мені вже набридли. Такого вже давно не було. Ех.... 3. Вскочила сьогодні в яму. Колесу торба, запаски в авто нема, я за 30 хвилин маю бути далеко-далеко, бо домовилась з двома людьми і перенести ніяк. А потім ще дві справи в конкретний час. Кинула машину на шиномонтажі. Чоловік відклав свої справи і мусів вирішувати мої. Про те, що колеса були нові, мовчу. Жаба мене давить страшне. Коли верталась потім тією ж дорогою, роздивилась ту яму - така вона підступна, маленького діаметру, але дуже глибока. А ще мене гризе думка, що мене таки «розвели». Не думаю, що така вже торба стала моєму колесу. Ех...
Коли яма глибока і маленька, то з гострими краями. Мала точно таку ж ситуацію. Викликала мобільний шиномонтаж. Теж казали, що колесу капці. Прийшлось купувати нові. Їм вигоди ніякої, щоб брехати. Бо своє колесо я забрала і нові купувала в іншому місці.
То капець. В нас лазарет. Хворі всі. В мене ускладнення пішло. В чоловіка все лиш починається. Мала майже здорова, але боюся щоб по другому колу не захворіла. Ми ще ніколи так сильно не хворіли і так щоб цілою родиною...
Це ж та тема, де ніхто нікому не ставить діагнози, а просто співчувають? Бо я таку шукаю. Лікую очі, дуже зле бачу від крапель. Курс закінчується, а мені знову не_кардинально_легше. Дівчата захворіли Т 40. Хлопці хочуть свята. Я хочу спати і якихось чарівних ліків. Ті, хто погодився допомогти мені фізично, виявились самі дуже потребуючі моєї допомоги. Допомогла. Сил ноль. Дощ валить. Хочу додому. Викликала таксі. Таксист різко везе мене кудись не туди. Потім виявляється, що в нього щось з навігатором, але він соромився мені сказати про це від початку. Він бідолашечка і йому років 20. Заспокоюю його, кажу йому, як їхати, і що " з усіма буває". Ну не виходити ж справді зі скандалом в дощ з 4ма дітьми, двоє з яких хворі, а один з нещодавно знятим зі стопи гіпсом? Крім того, може, він зовсім і не лажух, а просто так трапилось? Заходжу в мінус, бо заспокоєння таксиста виїло ресурс вже з овердрафту. Щоб не накричати на дітей на рівному місці, лишаю їх на пару хв і виходжу на ґанок подихати. Ну, це я молодець. Бо не кричу, а роблю їсти хлопцям. Поки роблю їсти, безлад вдома множиться. Той, хто міг би допомогти мені, про мене забув. Але хтозна, самій давно вже легше. І це не те що сумно, це констатація факту. Сумного факту, але як є. І шампанське на самоті я пити, звісно, не буду. Хоча дуже навіть і хотіла би.
@cjomcjomka, може це трішки підніме Вам настрій, хоч це зовсім не в тему) перебирала на днях одяг малої, бо повіддавали багато родичі, то не весь навіть роздивлялася зразу. І натрапила на такі штанята: Зразу про вас згадала і Лідію) Раніше не звернула б уваги на надпис, а зараз вже є асоціації)) Хотіла в жилєтку написати про "новорічну" погоду ,бо той дощ реально ніякого святкового настрою не створюю. Але потім подумала, що в нас ну дуже рідко буває на свята сніжна погода, ми ж у Львові)))
Тихенько обіймаю, в нас всі по черзі хворіють вже 3 тиждень з темпою 40,6 а мене взяв вірусний коньюктивіт який лікувати довго і нудно, в хаті всі кашляють, смаркають, а мене очі болять, істи не готую бо немаю сили, імо макарони і кашу, яку просто закидаю в мультиварку, тому розумію вас на всі 100%. Але дякую Богу за те що є, надіюсь в новому році буде краще! Бажання щось святкувати нуль, просто хочу тиші, спокою і з чоловіком в кіно хоч на трошки розвіятись, але то не скоро буде, бо ми самі у львові і дітей нема на кого залишити! Але то все пройде, щастя нам всім у новому році і багато здоровячка! Люблю посиденьки! Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Сиджу в туалеті і реву бєлугою. Лягла, тихо в хаті, на дворі вой псячий такий, що через пластикові вікна чути. Совалась-совалась, видихнула, пішла глянути шо за фігня. В нас вже більше нікого на дворі нема щоб сказати що твориться.... Відкрила тихенько вікно, сусідка якраз в той час виповзла до того, що нас з Ась страшив-кусав і побив, то він так ричав на весь район і піднімав загальний гвавт. Вділа ошийник, вела до хати з вольєру і казала, що нема чого ричати, бо Гектора вже напевно нема, він вже був старий , як ти і скоро ми будемо теж так плакати, як Оля. О боже, я не уявляю як голосно ревіла коли з ним прощалася і віддавала на завжди до Цеза. Всі навколо вже знають, що Гєка нема.вже 2 тижні нема.
Історичний момент. Четверо хворі одночасно. Я вже шукаю в тому позитив, бо ж за логікою одночасно мали б і одужати. З чотирьох вихідних дві доби були без сну. Новорічна ніч минула з температурою крихітки і під кашель старших. Лідія відмовляється від грудей, довідмовлялась вчора до ацетону в сечі, тож вечір минув у триманні руки на кнопці виклику швидкої і відпоюванні доці зцідженим молоком та глюкозою. Швидку викликати не довелося, але тепер я наче мама новонародженої, яка всеціло зайнята годуванням лялюсі. В нас двоє знайомих малюків в лікарні через той вірус. І я прекрасно розумію, чому. Тож не допустити зневоднення - для мене зараз намбер ван. Отже, Лідія кричить, бо не хоче цямкати. І кашляє, і злиться на масаж. Сергій і Віруся лежать з температурою. Дмитро - просто з сильним кашлем наразі. Я з того всього взяла лікарняних два дні, вперше після дня пологів. І тільки хочу тепер, щоб ті лікарняні були справді "лікуючі" і недаремні.
В мене маленька "жилеточка" Придбала в АТБ за фішки і символічну суму книгу Ектора Браво "Новорічна кулінарна книга". Такі надії на неї покладала, так хотіла урізноманітнити своє святкове меню. На вигляд книга дуже гарна, тверда палітурка, шикарні ілюстрації, багата українська мова... , але рецепти , все такого плану - гарбузово-яблучне паве з раковими шийками, каперсами та арахісом або мілфей з качиним пате та журавлиновим желе І такі ж необхідні інгредієнти для цих страв: коріння фенхелю, тархун, барбарис, Ворчестерський соус і т.д і т.п Для кого розраховані ці рецепти?
