Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Зараз малого готують на операцію, вирізати апендикс. Аналізи погіршились. На моє питання "Тобі погано чи дУже погано?", малий відповів: "Погано". Прохання, помоліться за легкий перебіг та вдалий результат операції, відновлення та загальне оздоровлення мого старшого сина.
Три тижні не сплю. Пережили кір в середнього і старшого. Тепер хвора мала. Не знаю ще чи кір, але скоріш за все.
@Зорянівонька тримайтеся, мої двоє тільки відхворіли, співчуваю. Але матимуть тепер імунітет пожиттєвий.
@Зорянівонька то з опери: шукати позитив в усьому. Перемучите і буде спокій Вам і дітям. Таки краще перехворіти в дитинстві тим.
Переживаю дуже непростий період останні півтора місяці. Я остаточно усвідомила і змирилася, але ще не до кінця прийняла, що у мене ніколи не буде сім'ї і дітей. Я просто тут зараз поплачу, бо нема в кого плакати. А завтра знову встану і поїду на роботу. Хоча часом хочеться ввечері повити в чотири стіни вголос, а потім заснути і не прокинутися. Але це минає.
Чи то той повний місяць, який, кажуть, сьогодні дуже близько до землі, чи то все разом, але плачу сьогодні майже увесь день з перемінним успіхом... Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Я патологічно не виношу чоловікових заробітків... Плачу знов... Так швидко ті два місяці дома проминули і знов ми самі... Трохи легше зараз ніж минулий раз, але всеодно хандра напала... Тай толку мені з тих грошей... Ой і зла я і сумна... Хоч би був не довше місяця... Надіслано від мого Redmi 5A, використовуючи Tapatalk
Я поплачу тут. Бо в реалі сил нема, місця нема, можливості нема. Ну і чесно, мені ніколи від сліз легше не ставало. А так, може, стане. Не бачу виходу. Що не означає, що його нема... --- дописи об"єднано, 20 Лютий 2019 --- Як я Вас розумію... Це обов'язково мине, обов'язково!
Ну Ви знайдете точно не один, і не два). Я розумію, що сильній жінці ніби не пасує плакати, але насправді сльози, проговорення вголос проблеми дууууже допомагає. В мене деколи такі думки в голові крутяться, що життя здається беззмістовним і т.д. А потім я вирішую цими думками поділитись з кимось (дуже рідко так роблю, не тому що сильна, а тому що затиснута), і бачу що проблема реально не така армагедонна). Ну і в мене малюсінька жилеточка - не спали цілу ніч. Доня плакала кожні 10-15 хвилин, тільки я провалювалася в сон. І то не просто плакала, а істерила дуже. Таке було враження, що вона чогось дуже боялась. Не витримала, дала нурофену. Але то ситуації не покращило, хіба горіти перестала. Але оті крики тривали до самого ранку. А я так чекала, що вона виснажиться і засне міцніше. Хворіємо трохи. І ніч не дала відновити хоч трохи сил. А вдень їх ох як треба. Але сьогодні прийде моя мама і візьме мене на ручки).
Обіймаю Вас. Я на собі перевірила одне правило - найтемніша ніч перед світанком. Ваш світанок вже скоро.
І я прийшла плакати, в мене ремонтна жилетка. Я і зла, і сил злитись вже через ті ремонти нема, хіба плачу. Я і так вночі просинаюсь від страху, що не встигнемо переїхати до пологів, а тут ще й майстер криворукий, плитку у ванній вже всю зняли, а тепер ще й всюди на підлозі переставляти прийдеться, скоріше всього, а шпалери вже поклеєні, вже збирались прибирати в суботу
Як я вас розумію, також в суботу плануємо прибирати. Пересварились всі, нічого не встигаємо, виснажені... А місяць життя у Винниках-це жах...зранку везу дітей в школу на Пасічну, повертаюсь за чоловіком-везу його на роботу на Наукову, повертаюсь у Винники-готую їсти, прибираю, вже знову треба забирати когось зі школи. Знову у Винники поїсти, зібратись на тренування, поїхати аж до Вікторії Гарденс. Забрати малу з тренування, чоловіка з роботи, вночі всіх привезти додому, а ще вечеря, уроки і т.д. Всі речі забрати неможливо було, постійно чогось бракує. Хоча у Винниках квартира в новобудові, з чудовим ремонтом, вмебльована, але простоює. А у Львові наразі зробили ( доробляєм) ремонт лише в кімнатах, решта:кухню і ванну будемо доробляти, надіюсь, на наступне літо. Проте, ніхто не хоче так далеко добиратись. Рвемо звідси, як дурні. Пошвидше би Чесно, я не уявляю, як люди живуть за межами міста, а діти в школу ходять у Львові і робота у Львові. Маємо чудове місце під забудову, але ніхто навіть думки не припускає, що будемо будуватись. Ми всі асфальтні
@svoybox я вже в темі Ремонт висказалась на цю тему. Трохи крапель попила, вже не дуже переймаюсь. Тепер в мене етап-всі здорові ну і добре. А то все підправиться. Чарівна субота))) чоловік мав докласти підлогу цього тижня і ми в суботу теж мали потроху прибирати. Але він вирішив, що нас крива стяжка. Нова тепер сохне і ми чекаємо наступної суботи)) Рясне...садок малого на Личаківський, громадський транспорт. Не знаю, що ще додати. Хочу додому.
2 тижні ходила на стажування, сьогодні сказав начальник- прийшла відмова з області, "ви не підходите на цю посаду"... при тому що я маю стаж банківський ого-го... капець... розчарована, але ще намагаюся шукати позитив у цій ситуації
Коли ми тільки починали думати за ремонт, я трохи моніторила ціни на "ремонт під ключ", чоловік тоді сказав, що він за ті гроші зробить ремонт і всі меблі купить. Ха-ха-ха, нервово ржу, ясно, що самому дешевше, але з тою послугою не пішло би стільки нервів і часу. Якщо коли-небудь ще прийдеться робити ремонт, то я і ремонт під ключ, і ще й дизайнера під ключ візьму
@Lyudvig, та чудово живуть) за межами Львова). Ми майже у Винниках. І діти ходять до Львова у школу, і чоловік наразі тимчасово без авто, і теж працює в місті. І гуртки у нас, і ще й мала от ще та коза-дереза. І то все треба розвести-звести на авто. Але людина здатна все організувати під власні обставини. Я вже маю такий режим-ритм-маршрути, що часом мені здається, що я то все можу зробити швидше ніж живучи на тій же Пасічній з вічними корками в сторону Личаківськоі. Слава вулиці Старознесенській))). Ще б поремонтували її знову). Деколи думаю як то люди в місті живуть), особливо у період весна-осінь? Та навіть взимку інколи, коли сніг і ліс поруч. Зранку як більш-менш тепло, встав, зробив кавусю і сидиш собі під грушкою), не треба вдягатись,кудись вибиратись з тої квартири, або друзі після роботи заїхали і шашличок посмажили з винцем під скрекотання жаб. Тому кожному своє). Ну і про організацію власного буття). В мене менший ходить на футбол та шахи у Винниках. Реально суперові тут гуртки! І басейн є кльовий, і англійська,розвивалки тощо. І рівень дуже навіть достойний. З закупами не дуже, але все необхідне завжди є. З продуктів та побутової хімії. Але нема отак, як в місті, в спальному районі, що вискочив в магазин і все, що треба. Того деколи бракує. Все решта супер! Ну але мушу додати, що авто вирішує все). Без нього я б завила. Ну а якщо то ще й електромобіль, то взагалі дуже навіть чудово жити поруч з природою). Така собі реклама життя за містом))).
