Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
Дуже прикро, коли доросла, здається свідома, жінка починає воювати з малою нерозумною дитиною. Що вона хоче добитися? Своєї перемоги? Самоствердитися за рахунок малої і простодушної дитини? Браво такій бабі! Ми в родині не ворогуємо, не конкуруємо, не опускаємо і не ламаємо слабших, а виховуємо, підтримуємо і ЛЮБИМО кінець-кінців. І найменших, і найстарших це теж стосується до речі. Бо менші виростуть, а старенькі... І шо там бити? Ті 12 кг? То при розумі жінка?
ой в мене тато такий. вважає -що бити дітей то значить виховувати. а мама каже-яйця курей не вчать.. звичка. бачення. виховування... як то ше назвати не знаю...
Ви може просто взяти удар на себе. Розставити крапки над і, тоді ви будете не така, а доця ваша понятно в кого. Буде « дитина ж не винувата, кров не водиця» В мене недавно було : « Доїж, їжу залишати гріх, Ісусик на тебе образиться». І я змовчала. В мене просто в середині все обвалилося і я зрозуміла, що тій людині не поясниш. В голові каша кипляча, що булькне те і чуємо. Я просто попросила малу не напихати.
Ну я сьогодні не стрималась ПМС привіт). Розійшлись не дуже привітно, але я вже просто не можу те терпіти. Кажу - мама в моєї доні погана, бо бачте, не навчила бабу любити. Не виховую, не б‘ю, і зранку не зачесала (тут в баби пунктик просто - тільки в хату -одразу за гребінь і заколки). А мала не любить того. Причепиш з плачами - через секунду то на землі. Навіщо мені той менінгіт. Через годину малу попустить, я її зачешу. То у нас реально ще одна хвора тема. Теж нашу бабу від того ковбасить. Деколи вона тримається, а деколи ні). Я уявляю як я її дратую))), бо у мене взагалі постійно художній безлад на голові. А взагалі у нас ця баба ніби з часів Сталіна: все має бути попрасоване, приглажене, зачесане, скласти ручки і сидіти чекати команд. А я не ТАКА!!! Тому мене від того просто розриває деколи).
Йой, "А в Петренків баба на онуку хату переписала і з пенсії кожен місяць у грубих грошах на випускний онуці відкладає. Да... Ну як? В садочку, в школі, а там університет. Ото баба переживає, готується." "А у Симоненків баба на роботу пішла! Да, троє дітей, треба помагати." "А у Миколайчуків у Італії баба на кожне свято дітям з Італії фірмові подарунки та іграшки присилає. І на літо до неї кличе. Там їм все оплачує. Дітям треба море. Да..." Своє уявлення може бути не тільки про ідеальних невісток і онуків, а і про бабусь.
Впала сьогодні у ванній, підковзнулась на мокрій плитці, ребрами об ванну. Таке враження, що ребро зломане. Якраз простудилась, вчора кашляла, сьогодні кашлянути боляче так, що вже не кашляю. Страшенно боюсь ночі, бо тоді кашель сильніший(. Йти на ренген? Що він дасть? Обмоталась корсетом і скиглю.
Була. Перелому нема, сильний забій. Тепер місяць може боліти. Дівчата, будьте обережні! Бо отак на рівному місці менінгіт на здорову голову. Деколи навіть не задумуєшся. Я бачила, що вода на підлогу хляпає, але не думала, що матиму такі наслідки. Вночі спати нереально(. Кашляти боюсь. Та і взагалі нічого не хочеться, а мала стільки планів...
Я в квітні ось так зашпорталась і впала на ребра. Рентген тріщини не показав, але лікарі сказали, що для більш точного діагнозу потрібне МРТ, яке я, звісно ж, не робила. Написали забій 6-7 ребер справа. Два тижні сиділа на найсильніших обезболюючих. Лягти, встати, повернутись вночі - нереально було. А боліло десь місяць часу(
А в мене такий сильний синусит, що пропав нюх... вже більше тижня... Трохи краще дихаю, але запахів не чую досі... їжа і та "ніяка".
Моя королева після якогось заняття в садку, так вона себе називає. Я принцеса, татко її принц, але в садку в неї був, якийсь інший принц. знімала і мінялась шапкою з іншою дівчинкою. І була довго без шапки. Ну так каже. Тепер біло-жовто-зелені смарклі, запалення вуха. Ех і тижня не пройшло від останньої температури.
Тільки-тільки встигла подумати, що старий рік вже завершується. Тільки-тільки зітхнула, що всі труднощі і проблеми позаду. Як старий рік вирішив мене ще догнати і добити ззаду. (Читайте: ДТП). Давно бампер не робили... І як це не прикро, а новий рік розпочнеться з поїздок в страхову, ремонтів і тому подібне. Словом, мало приємного... Ну чого ж я така невезуча?! (То риторичне).
Позавчора з чоловіком їздили до банків, де у нас останні кредити оформлені, щоб закрити ту прірву. Не останні платежі, а достроково, набагато. Вдалось і заробити, і позичити у людей безпроцентно (але в валюті, що теж трохи бентежить, дивлячись на курс...) - тож аж дихати легше. Ніяких кредитів більше . Ще по дорозі чоловік віддав борги трьом знайомим. Та, приїзджаєм додому - а у всі діти з страшенним кашлем, соплі... І треба ліки, а у нас реально грошей залишилось на лимони та імбир... Бо віддали все по максимуму. Слава Богу, нема температури, є тільки безсонні ночі... І так ці хвороби пригнічують... А ще я хворію, але то вже піду до Прози
@Freedom UK та в нас теж мала захворіла. Вже відтемпературила. Але з острахом спостерігаю, бо маю підозру на нирки...
А я з своїм Муреком... Перед НР на операцію (сечокам'яна), потім по ночах по ветеринарних кабінетах, купа лікарств, процедури, антибіотики, аналізи... вже пішов рахунок не на одну тисячу... Вже 2 дні і їв з апетитом і пив. Сьогодні цілий день рве. Абсорбенти не допомогають... за один день став худющий... Думала, що наївся традесканції з хлорофітумом - але ж ні, лише пожував... Завтра чоловік на роботу, а я з дітьми і котом вдома... Мені страшно, а що "якщо" буде дуже зле, чи не виживе?!? Що мені робити, куди їхати, чи як пояснювати дітям?....
Наслухалася я вчора перлів від співробітниці, пані у віці 60+, такої собі "простої жінки". Такого наслухалася, аж плакала. А в тебе скільки дітей? Тільки одна дитина? А чого? А чоловік що на то каже? Треба було народити хоча б двоє. В моєї сестри була дитина, так вона в 27 років захворіла, а в 30 років померла, лишила донечку 8 років. А я їй і кажу: чого ти не народила другої дитини? Сам треш навіть не в тому, як вона подала це мені. А в тому, що от цими словами вона "втішала" в горі свою рідну сестру. Але я не розумію. Якби та жінка (та й будь-яка) мала навіть двох-трьох дітей, то невже не боліли б її душа і серце за померлою дочкою через сам факт того, що ж є ще "запасні" живі діти, а значить, все ок? Мій внук до мене ззаду підійшов і вхопив мене за волосся. А в мене пальці покручені (артрит), я не можу підняти руку, щоб його вщипнути. І вдарити не можу, бо ж йому три роки вже, батькам може розказати. То нормально? Ну і кілька разів досить грубо назвала мене Славкою. Так мене не називали вже не пам"ятаю, скільки років, а на роботі тим більше. Нема слів.
Ого! Тобто якби дитина ще не говорила, то вона би її вдарила. То жесть! Хоча тут все - жесть. Співчуваю, але таких людей не треба сприймати взагалі ніяк. Там навіть нема з ким дискусію вести... Краще чим подалі і чим поменше спілкування на неробочі теми. Ну бо розумію, що ви разом працюєте і не спілкуватися зовсім певно не варіант.