Тема для плачу в жилетку, але... Лікарська жилетка-халат висить тут Педіатрична - у дитячому здоров'ї Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми. Там Вам витруть сльози , якщо не висохнуть у дорозі... А тут - допис. ********************** ЗІ: попередня жилетка висить тут
щось незрозуміле діється з котами - минулого тижня в селі два мої котики(мама і син) здохли, їм вже 7 і 6 років було кицька не могла розродитись, так і віддала душу з тим великим животиком(при чому народжувала завжди по три рази в рік і все було ок), а сина її десь мертвого знайшли, навіть мені не сказали де... я ту кішечку особливо любила, взяла її на Левандівці колись, єдине що тішить що маю ще одного її сина, майже її копію, взяла собі додому рік тому. звичайно я не ридаю, то коти, а не люди, та й не жила я з ними щодня, але так неприємно на душі...
я приїхала додому і важко. Не могла заснути, звикла що завжди з Омом засинала, прилазив, тулився і пхав лапку мені в долоню і так засинали. Вдень то взагалі катастрофа. Була у нього одна "подружка", він її правда завжди з подвір'я виганяв, але воно всеодно приходила. Кицька ходить, заглядає в очі і мявкає, шукає Ома. І від того так тяжко на душі!
Дівчата, витягувала з пралки одяг і моя улюблена нова кофта виявилась з маленькою дірочкою на видному місці!!! Напевно, зачепила до замочка іншого светра. Так почався ранок жахливо. Що ж тепер мені там придумати? Як то замаскувати? Хниииик...
спробуйте якусь машинну вишивку. Мені так колись подерлася спідниця - дира була величезна, то мені в тон до тканини вишили метелика. Виглядає ще краще ніж "до аварії"
а в моєї дитини знову температура тиждень лише пройшов з нашої останньої болячки, а сьогодні вже горло болить і ковтати боляче ну що ж то таке діється?
І я тут трохи поплачуся - сходила вранці в магазин називається... Вертаюся додому, а якась психопатка-алкоголічка ішла назустріч і ні за що ні про що, почала матюкатися, зарядила мені у вухо і пішла собі далі Я в шоці - зі мною вперше таке. Спочатку в мене шок, потім я вже розвернулася і хотіла їй здачі давати то рефлекторне - я виросла з меншим братом і в дитинстві ми вічно чубилися , але потім зрозуміла що в нас різні вагові категорії, та й здоровий глузд взяв гору. Ледве стрималася щоб не розревітися на вулиці, дійшла додому а тоді вже розплакалася. Чоловік спочатку спитався хто то був і вже хотів іти шукати, а потім ще й сміявся з мене. Смішно то смішно, але якось образливо і страшно - якби я з Владом ішла і та дурнувата його захотіла вдарити? Я ніколи не боялася людей, тим більше в білий день, а тепер буду, певно, ходити озиратися
Аналогічно Мене то вже це тааак задовбало По третьому разу вухо болить, блін В садок піде - болячку несе додому Не ходить в садок - цілий день в зомбо-ящику сидить і нічим не бавиться Так зле, і так недобре Маю тверде переконання, що має аденоїди, з тими постійними симптомами Треба викроїти день, коли ні температури, ні нежитю не буде і встигнути потрапити до якогось толкового ЛОРа
Ой, дуже не приємна ситуаціяЯ коли зустрічаю таких дивних людей, завжди стараюсь їх якось обійти і не наближатись (інколи навіть переходжу дорогу), бо чомусь відчуваю від них загрозу... і видно не даремно.
Вчора під час зливи затопило нашу квартиру щойно після ремонту. Зірвало на на технічному поверсі водостічну трубу, все пішло на нас. Ми на 9тому поверсі. Зіпсувалась вся стеля, весь ламінат. Хоча воду збирали дуже швидко, а воно текло таким напором, що протекло до 7мого поверха. Ми вже переїджали. Зараз треба в суд подавати на недбалість ОСББ, судова тяганина, знову ремонт. Б.... задовбало то все.
мала подругу - весь час мені плакалася, я її підтримувала, допомагала, сльози витирала, при тому що я тоді мала все і була абсолютно щаслива, але мала якесь співчуття і співжаління і старалася їй полегшити біль. а коли мені стало зле і мені треба було допомоги - то мені нині заявилося що вона має право на щастя і егоїзм і їй зараз добре і не збирається псувати собі настрій моїми проблемами. от і вір після того!!!!!!! аж слів нема..одні матюки в голові!!!!! як так можна? та людина для мене існує на рівні привіт-папа, ніколи душі більше не відкрию їй. скажіть ще як подипломатичніше послати, коли набиватиметься в подруги знову, бо вона свято вірить що нічого такого не зробила
А я от така по житті, що не можу терпіти таке хамство чи відверту брехню прямо в очі. І говорю так, як є. Ну бо правда одна, і з нею не посперечаєшся. Я б таки сказала їй все, що про неї думаю і т. д. Звісно вона може то собі до голови і не брати, але то такий тип людей. Ну і карма то є, і все в житті повертається. А ще дуже бісять такі люди, які в разі чого, то прикидаються невинною дурочкою. Типу то ти сама таке придумала, я такого не казала, не робила, і далі по тексту. Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk
Дуже Вас шкода, ситуація дійсно дурна і неприємна. В нас така сама героїня на Науковій між будинками ходить, має ще друга собі до пари (кричав позавчора вночі як різаний, я аж прокинулася). Стараюся оминути їх ще здалеку. Страшно за діток, які часто гуляють в двориках, поки мами одним оком з вікна за ними приглядають.
Та я дещо не втрималася і висказала ій,бо аж колотило мене від нервів. Я далі в шоці..але людина впевнена що то я паскуда...отак от...робила добро людям..а получила камінь!
Ви просто сприймаєте подругу такою, якою ви хочете її бачити, а не такою, як вона є. Але вона не повинна відповідати вашим очікуванням. Ви самі придумали проблему і самі рознервувалися.
Та й ну, це якраз та ситуація, де, щоб зробити висновки, потрібно вислухати дві сторони. Ну, але Ви виговорили свій біль, та й вже добре. Певно я буду жалітись. Забрала щойно свої аналізи і дали мені ще останній шанс на тижневе лікування, а як ні, то всі лікарі одностайно схиляються до опрації. Нє, я не то шо шкодую себе, щоб мене порізали, я про таке навіть не думаю, але то гроші-гроші, де їх набрати на ту операцію, навіть боюсь подумати скільки то зараз коштує. А скільки вже тих грошей пішло на лікування і процедури. Отоко потроху-потроху, а як підбити.А ше б толк, всерівно за пів року "приїхали" до того, від чого стартували- операція, ще й на очі, ааа!!! Єдине тішусь, що хоч діагноз вималювався, а так... не знаю... якось буде, а як?
і я жалітися. називається -"не мала баба клопоту..." зла і недобра трохи на саму себе. вишила сестрі сукню на останній дзвоник. і от вже 3й день мучуся зі зшиванням. машинка нормально не шиє, глючить і т.д. все з рук валиться і повзу як та черепаха,цілими днями зарита в то шиття. ще й К, звісно, "допомагає" як може моє сонце а зла, бо сама собі обіцяла, що віддам кравчині на зшивання, але ні, я ж майстриня на всі руки, блін!. ото тепер маю. завтра останній день, а може і ніч вже пообіцяла собі, що машинку здам в ремонт, і найближчі пів року ніц шити не буду. бо нервів собі з*їла купу.
та ніяк "я зайнята, не можу зараз говорити" і все а взагалі, ще можливий варіант, що ви пересердитесь і все-одно захочете з нею спілкуватись