А в школі... а вдома...

Лілю, з усією повагою до твоїх батьків і їхнього вчительського досвіду, не думаю, що з цього можна робити остаточні висновки. Я навіть думаю, що в стінах теперішньої школи це реалізувати неможливо і часто вчителі, особливо з великим досвідом традиційного вчителювання, наперед не вірять в результат нових тенденцій і часто не бажають шукати інші підходи. Потрібно багато чого змінити в школах, щоб почали діяти такі методи, але вони дієві, я переконана. У мене недавно була зустріч з одногрупницями і 95% з них працюють вчителями в школі, то ця система настільки в них в`їдається, що вони просто пливуть за течією і не бажають навіть чути про якісь зміни у тому, до чого вони звикли. Я за те, щоб створювати інші умови навчання і втілювати нові методи.

 

в Україні діти в школі часом проводять ще більше. Розклад цьогорічного 6 класу- це фактично 7 навчальних годин ( 7 уроків щодня). Якщо до цього додати ще додатковий час, який дитина проводить у школі ( загальношкільні збори чи лінійки, прибирання-чергування) , то виходить навіть більше 7 годин. 8-9 гімназійний клас мають по 8 уроків ( з 8.30 до майже 16.00). Домашніх завдань- це щодня ще на 5-6 предметів. Тут або вчитися по правилам і вгробитися остаточно. Або почати врешті решт десь та і халявити.

 

я і проти школи, і проти домашнього навчання. ТОбто школа, як місце для спілкування моєї дитини із іншими дітьми і викладачами -- мене влаштовує (бо мої діти ну дуже общітєльні), але ота купа предметів, завдань мене абсолютно не влаштовує. Не знаю, як воно буде, бо тільки старший йде у перший клас, але нічим зайвим (тим, що його не цікавить і на мою думку, йому не потрібне) нагружати його не буду. Мене повністю влаштує, що з одних предметів у нього буде 12, а з інших -- 2. Кажуть, що погані оцінки в школі дуже б"ють по самооцінці дитини. Ну, знач будемо іншими способами піднімати самооцінку -- займатись тим, що подобається: спорт, театральна студія, малювання (я би ще в музшколу віддала, але вроді, як і мама, жодне із 4 не має музталантів))) Але змушувати дітей весь день вчити все, що задають -- точно не буду. Зізнаюсь, я навіть, якщо побачу, що дитині якісь уроки геть не цікаві -- то навіть водити на них у школу не буду. Ну то, напевне, вже більше у старшій школі так буде.

Бо моя мама казала мені завжди, що якщо мені вже геть не хочеться йти на якийсь урок -- т о краще вдома поспати, ніж по павільонах (у садіку біля школи, де ми курили-грали карти-цілувались коли прогулювали уроки) волочитись. І дуже я вдячна своїй мамі, що вона мені не відбила бажання вчитись. А вчитись мені завжди хтілось вибірково. І те, до чого мені душа не лежала мені по сьогоднішній день нафіг не треба.

 

Ну ви молодець. Я ціле літо мучусь щоб хоч пів години в день почитав чи займався математикою. Може зробити щось швидко якщо треба йти гуляти або на компутері бавитись, а так то годі допроситись.

 

бачу практично один негатив....Волосся дибки від прочитаного, просто шок.. А де духовність, де основи християнства замість

???

 

для мене просто "моляться" і в той же час підтримують одностатеві шлюби і т.д. якісь не сумісні речі, таке враження що світ котиться кудись у прірву з тією суперсучасністю, яку ще й дітям навязують в тих школах..

 

я ж написала -- просто діти мої ну дуже комунікабельні і вдома не сидять. От сьогодні вранці двох середніх відвезли в садок і сказали, що старший спізниться, бо йде здавати кров з пальця -- то все на довідку для першокласника. То він нам всю дорогу нив: а чого я прийду пізніше, а я менше побавлюсь, а що я не буду снідати в садочку, а що, я не піду на англійську...

 

Я, мабуть, взагалі не маю чого втикатися в ту дискусію, бо мені до садочка і до шклои "як до неба рачки", але вставлю свої 5 копійок.

@Liliyah Romanova писала про Канаду. І тут треба враховувати, що там в одному класі вчаться діти дуже різних віросповідань і про якесь християнство мови навіть не може бути. В одному класі є кілька християн, а ще мусульмани (яких чим далі, тим більше), протестанти, індуїсти, китайці-японці-в"єтнимці - які в більшості взагалі нічого не сповідують. Тому про виховання з релігійним наголосом взагалі мова не може вестистися. Це в нас всі однакові - греко-католики чи православні. І навіть в нас в кінці навчального року було багато дискусій про те, що дітей замість лінійки під школою, вели на СБ до церкви. Тепер собі на хвилинку уявіть, що би було, якби в якійсь канадійській школі десь, хтось заікнувся про якусь релігію. Багато залежить від району в якому дитина йде до школи. Якщо ти живеш між українцями-поляками - це одне питання. Але якщо ти проживаєш між євреями - зовсім інша ситуація, про дешеві індуські-темношкірі р-ни - говорити взагалі не варто.

 

Хм, моя сестра вчилася в католицькій школі на Блурі

Блур-Вест-Віллидж

в українському р-н. Ніхто про свідоцтво не згадував. В класі були різні діти. ЇЇ найближчими подружками були китайка і корейка. Ще в її класі була дочка власника "Міст - експрес" і дівчинка, мама якої українка, а тато кореєць. Ну. Торонто взагалі дуже специфічне місто. Там страшна мішанина.

 

ну тут все ж варто додати, що і я не готова себе повністю присвятити вихованню дітей. І от зараз то якось так подибільному звучить. Понароджувала, а виховувати їх не збирається... Тут, либонь, хоум-викладачі осуджують, але я тому і народжувала, бо знала, що поки вони в садочку-школі -- я на роботі, а коли забрала -- то я із ними. І всі вихідні із ними. Ну не можу я себе уявити поза роботою. Моя робота -- це не мус, не базар і не просто заробляння грошей. Моя робота -- це моє покликання, це те, без чого я себе не уявляю, те, що дає мені щастя. І так само мої діти. У мене немає няньок. Так, часто чоловік із дітьми, рідше -- баби (але вони переважно паралельно зі мною, тобто я працюю, а баба або в другій кімнаті із дитиною, або під офісом
(він у нас у парковій зоні), але я весь час із малими. І з роботою.

 

та я усвідомлюю, що це Канада, а не Україна, але важко в голові ті всі речі перекрутити просто, особливо таке:

то ж справді краще не вникати, бо наш мозок цього може не сприйняти.

 

дуже. Цього мої бояться страшно. Між іншим, і Юрко і Катя ходили в суботню українську школу, де викладали тільки укр. мовою :укр.мову і літературу, історію, географію, релігієзнавство і загальний предмет про все українське. Потім при поступленні до універу ті бали, які вони отримали в укр.школі враховувалися і укр. мова йшла, як додаткова іноземна. Каті взагалі було суперовим бонусом, бо вона пішла вчитися на юриста з міжнародного права і коли постало питання про міжнародне стажування, через знання укр, польської. рос мов ( підтверджене балами з укр школи) вона отримала можливість отримати стипендію і стажуватися в Європі (щороку : в Франції, Австрії, Росії і Польші).

 

зараз у старших школах з минулого року введені нові правила: якщо є певна кількість пропусків уроків, коли дитина в школі в той день реально була і на це немає поважних причин ( а "не буду водити"- це причина не поважна), тобто фактично- є певна кількість прогулів- адміністрація школи має право виключити дитину з навчального закладу. Ну це прям як по КЗпПУ: звільнення за прогул

--- дописи об"єднано, 14 Серпень 2015 ---

так. Але в Україні дозволене дистанційне навчання. Що, по суті, дозволяє домашнє навчання.Аби лиш програму за відповідний клас дитина здала. З урахуванням наших реалій, у мене є знайомі, де донька з 14 років у школі на навчанні узагалі не була. Але має гарненький атестат за середню освіту Реальний.

 

от я в не вникала в правила (та що там не вникала -- вупше не читала))), але хіба раніш можна було уроки прогулювати. Але ж ми прогулювали....

Ну і виключить зі школи. І що далі? У нас середня освіта -- обовязкова... Я пригадую, як мої вичтельки ходили до моїх вагітних однокласниць і вмовляли їх хоч на екзамени прийти... А ще, коли хтось після 9 класу не йшов у 10, і у ПТУ не вступав -- до нього теж вчительки ходили, вмовляли або до школи повернутись, чи хоч у вечірню піти