Вітаю всіх. Пишу, можливо тому, що просто немає з ким поділитися думками. Я з півдня України. Мені 38 років і маю трьох дітей. Дітки вже підросли, старшій 18 років, навчається у виші на бюджеті - красуні розумника. Молодшим 13 і 10 років. Маю вищу освіту, до 27 років народила дітей і в 30 вийшла на роботу, почала кар'єру. Зарплата в мене висока, то відтоді,як вийшла на роботу, завжди мені допомагала няня/домашня робітниця. Забирала дітей з садочків, готувала, прибирала. То ж я після роботи вже займалася виключно дітьми та чоловіком. Чоловік - керівник на великому підприємстві, то ж має високий дохід також. Не можу сказати, що ми шикуємо, але можемо дозволити собі багато. Маємо велику чотирьох кімнатну квартиру, в кожного своя машина. Життя налагодилося. Кілька років я із жахом пригадувала часи довгого декрету, бо було і скрутно, і тяжко. Допомоги в мене не було, а чоловік весь час перебував на роботі, то ж діти та дім були цілком на мені. Після виходу на роботу я згадала, що таке підбори, гарні сукні, відчувала себе молодою, привабливою і була щаслива, що нарешті я вибралася з пелюшок. Цього року до нас прийшла війна і зламала мій звичний комфортний світ. Я з дітьми та домашніми тваринами вимушена була їздити країною, чоловік одразу пішов добровольцем захищати країну. Наразі зараз в моєму місті стало безпечно, то ж я повернулася додому. Робота в мене в дистанційному форматі ще з часів ковіду, то ж ми не бідуємо, слава Богу вже вдома. Чоловік іноді приїзжає додому, і минулого разу раптом він сказав, що, може, народимо ще дитину? Наче пошуткував, але з тих пір ця думка поселилася в моїй голові. Мені 38, то ж якщо народити ще дитину, то це останній шанс. Чомусь дуже захотілося. Але я сама розумію, що то безглуздя. І от зараз пишу і з кожним словом розумію все більше, наскільки то дурна думка. І вік не молодий, і війна... Але все одно дуже чомусь хочеться ще малечу, може, то мені хочеться знову відчути себе молодою? Може, то від того, що я самотня - в мене нікого немає окрім чоловіка та дітей, то ж, можливо, я хочу народити собі ще одну близьку людину?))) Все трохи сумбурно вийшло, але я буду вдячна за ваші коментарі і погляд зі сторони.
Хочеться, то народжуйте. Але не як ліки від самотності, бо всі діти колись виростуть і вилетять з гнізда, а просто тому, що хочеться дати ще одне життя. Та і 38, то не є багато)) Війна, то так, аргумент проти, але Ви міцно стоїте на ногах, маєте підтримку в сім'ї, маєте бажання народити, змогу виростити. Навіть і в мирні часи ніхто не застрахований від різких поворотів долі. Я приблизно в тому ж віці, що і Ви і теж 3 дітей, але мої значно молодші, я ще з памперсами не розпрощалася. Тому не знаю, коли мені захочеться четверту дитину і чи захочеться взагалі, але Вас розумію.
